Станіслав Гончаренко і Юрій Воложенко дають свою оцінку

По матчу «Тулпар» – «Марка Футзал».

Станіслав Гончаренко: Почну з того, що дам схвальний відгук про «Тулпар». Команда досить потайлива у своїй видовищності, у масштабному сприйнятті футзалу, але, в той же час, вона дуже раціональна і скритно симпатична. З такою командою, як «Марка Футзал», впродовж усієї гри марно намагатися змінити перебіг подій і несподівано така метаморфоза. Я думаю, що це говорить про внутрішню силу, хороший вишкіл цієї команди, розумного і талановитого тренера, і, напевно, в першу чергу, про те, що всередині колективу хороша, добра атмосфера. Підсумковий результат я б відніс до психології, ніж до того, як відбувалися події на майданчику.

Якщо говорити по самій грі, то, в принципі, відбувалося те, що й мало відбуватися в таких іграх. Заради об’єктивності варто сказати, що якби у «Тулпара» був сильніший воротар, то ці два м’ячі мабуть би не залетіли, особливо другий, тому що там з бровки з «пиру» ткнули м’яч, а Жеронімо загубив ворота, хоч і намагався дістати рукою цей удар. «Тулпар» пропустив досить легкий гол і десь по ходу гри це образило їх. Тому й кажу, що з середини у цієї команди видно великий енергетичний потенціал і у неї була остання можливість змінити хід гри, хоча вона весь час невдало билася об стінку, але карагандинці пішли з п’ятим. Тут би я відзначив важний перелом  не в самій грі, а в її результаті. Італійці стали заручниками своєї самовпевненості, тому що протягом 76 хвилин вони не пропускали і мені здалося, що це дало їм ведмежу послугу. «Тулпар» почав грати у більшості, а італійці розмочили ворота самі собі, забивши автогол. За рахунку 2:1 здавалося, що італійці контролюють хід подій і був у них момент, щоб «закрити» гру, коли били в порожні ворота, але м’яч влучив у стійку. Тут і закралася думка, що казахи можуть таки врятувати цю гру, бо ми часто спостерігаємо і не раз впевнилися, як і в грі «Локомотив» – «Спортинг», що якщо не забиваєш ти, то в футзалі одразу йде контратака і тебе карають. Тут контратаки не було, але прелюдія і хід подій це передвіщало. «Марка» постраждала, в першу чергу, через те, що їй самій здалося, що з ними таке не може статися. Забивши автогол, італійці подумали, що це випадковість, але несподіванки мають властивість повторюватися. Зверніть увагу, що найбільшим ударом для «Марки» у цій грі стало те, що за 4 секунди, коли вводився м’яч, вони думали, що таке може трапитися з ким завгодно, але тільки не з ними. Гол Дугласа за 0,7 секунди каже про те, що міні-футбол за своєю суттю ірраціональний. Він не тільки ірраціональний, а ще й іноді буває дуже жорстоким. Але в даному випадку я б жорстокістю це не називав. Є два суттєвих фактори, які зумовили і визначили в кінцевому підсумку нічийний статус цієї гри – це те, про що я говорив на початку: внутрішня сили казахів, їхня витонченість і високий раціоналізм, а друге, підкреслю, що заручниками власного спокою і величі стали гравці «Марки». Вони думали, що ніколи за рахунку 2:0 за 4 хвилини до кінця гри не зможуть її не виграти.

Що стосується самої гри, то перший тайм залишився за італійцями в тому сенсі, що вони дійсно вміють знаходити вразливі місця суперника і реалізовувати їх. Це було в першій грі, коли вони закінчили перший тайм 2:0 і так само в другій. Вони три тайми рухалися по плану, але за чотири хвилини до кінця не змогли його втілити у життя. Слід сказати, що в другому таймі вони мене трошки здивували саме своєю поведінкою на майданчику, адже в першому таймі вони були більш активними, агресивними, грали трохи вище, пресингували і заважали «Тулпару» взагалі підбиратися до воріт. Прослідкуйте хронологію матчу, оскільки казахи мали моменти лише на 1-й 2–й хвилинах, а після цього нічого не виникало, бо «Марка» взяла під контроль гру і вела її до 36-ї хвилини. Для цього міні-футбол і існує, що можна в кінці замінити воротаря і змінити усю гру. Це зайвий раз підтверджує, що у футзал навіть італійцям треба грати до кінця.

Юрій Воложенко: Грали плюс-мінус дві однакові добротні команди. Італійці, в принципі, мали вигравати цю гру, але не дотерпіли останні чотири хвилини. «Тулпар» зрівняв рахунок, а міг і не зрівняти, бо залишалася одна секунда до кінця. Загалом, то гра була рівна. Було видно клас італійців, а також те, що у «Тулпара» досить кваліфіковані бразильці.

По матчу «Локомотив» – «Спортинг Париж».

Станіслав Гончаренко: Є ряд уболівальників і спеціалістів, які агресивно віднесуться до моїх слів і будуть проявляти невдоволення, але…  Зовсім не схильний сьогодні критикувати «Локомотив». Хотів би висловити свою думку з приводу самої гри і не казати про наслідки чи причини, тому що підбивати підсумки треба по закінченню усього турніру. Тоді й можна говорити що не вдалося, внаслідок чого і які на це були причини. А можливо все й щасливо закінчиться, хоча ознак, що станеться щось величне поки що не проглядається. Якщо характеризувати тільки окремо взяту гру, то за своєю суттю перший тайм був таким, як і передбачав особисто я. «Локомотив» більш мобільна команда, яка в домашній обстановці і мала закінчувати перший тайм з перемогою. В принципі, події так і розгорталися. Розумієте, перший тайм кардинально відрізняється від другого, тому що відбулася така суттєва метаморфоза після перерви. Склалося враження, що команда не займалася націленою установкою і програмою на другу половину зустрічі, а, мені здається, пила дуже солодкий чай і десь проґавила те, що треба було вийти зібранішими. Судіть самі: не встигла команда почати другий тайм, як пропустила двічі. Потім 2-3 хвилини пішли на те, щоб оправитися від цього шоку. Слід визнати, що до 7-8-ї хвилини харків’яни набули своє лице і стали більш агресивними, темповими, настирливими в силовому плані. Вони переломили хід гри, хоч поки і не результату. «Локомотив» бився настільки, наскільки їм зараз дозволяє майстерність і досвід таких турнірів. Треба сказати, що з цієї хвилин і до заміни воротаря «Спортинг» мав дуже блідий вигляд. «Залізничники» домінували по ходу гри в цей момент, але тому й кажу, що футзал ірраціональний. Здавалося, що ось-ось Харків дотисне і вони мали це робити раніше, а зробили це зовсім в інший час, коли рахунок став 4:4. Перед тим як господарі зрівняли рахунок, відбулася важлива подія, яка заспокоїла парижан. Вони забили 4-й м’яч і їм здалося, що гра «зроблена». Але з цим не погодився «Локомотив» і за хвилину зрівняли рахунок. Треба віддати належне «Спортингу» - вони в ці важкі хвилини, а це десь приблизно з 6-ї по 16-ту, дуже сильно терпіли і змогли встояти під дуже серйозним натиском. Харків’яни більше заслуговували на зміну рахунку ще до зміни на 5-го польового, ніж при грі з ним. Як ми знаємо, 5-й польовий – це не найсильніший коник «Локомотива», що й підтвердили подальші події після рахунку 4:4, але тим не менше вони змогли це вичавити, щоправда третій гол був з помилки воротаря. А далі в своєму стилі зіграв Олександр Сорокін – це його «титульний» гол. Він часто забиває такі м’ячі в чемпіонаті, продавлюючи гравця у вільну зону і наносячи з правої ноги удар в дальній кут.

Здавалося, що за цього рахунку «залізничники» доб’ють суперника, але відбулася емоційна переоцінка вартості гри і, відповідно, поведінки на полі усієї команди. Тут треба було увімкнути «холодний душ», а вони залишилися в ейфорії. Ще було чотири хвилини після того, як «Локомотив» зрівняв і треба було бути спокійнішими і стриманішими. Зверніть увагу, що коли вони зрівняли рахунок, то залишилися грати з п’ятим і саме рішення тренера і усієї команди було правильним. Звідкись з’явилося чиєсь рішення і команда повертається до гри в чотири польових і якраз при рівних складах пропускає п’ятий гол і все змінюється з ніг на голову. Знову довелося йти на п’ятого і рятувати гру, але вдруге вилізти з цієї ситуації у них не вистачило ані зрілості, ані досвіду, і емоційна складова була втрачена. Два рази оправитися від такого удару складно. Вони не змогли цього зробити і отримали шостий гол в порожні ворота. В першому таймі «Локо» забив на контратаці, коли парижани мали вийти вперед і навпаки, у другому таймі, за рахунку 4:4, коли усім здавалося, що м’яч у воротах, французи його вибили і пішли в контратаку. Не хочу робити кінцевих висновків, а лише підсумовую дві гри: не вистачило досвіду гри в таких іграх і не вистачило свого «я» домашньої команди, тобто експресії, чіткості і впевненості. Це ті складові, які й привели до такого результату.

Юрій Воложенко: Навіть не знаю, що сказати. Начебто перший тайм повністю контролювали, хоча і пропустили гол. Те, що ми на початку другої половини гри пропустили двічі, повністю вибило з колії і після цього команда довго приходила до тями. За рахунку 4:2 пішли вп’ятьох, зрівняли  і на ейфорії пішли вперед, могли забити, але «привезли» собі. Та й 4-й гол нам забили з порушенням, адже Діого вийшов без дозволу третього арбітра до відновлення гри. Але все одно, якщо розібратися, то так грати і розраховувати, що судді відмінять гол в такій ситуації, безглуздо. При тій ейфорії, можливо, потрібно було взяти невелику паузу, щоб проконтролювати гру і одразу не пропускати, але побігли робити результат і не дотерпіли. В результаті «маємо, що маємо». Але якщо «Локомотив» виграє останню гру, то має проходити. Тепер залишилося «найлегше» – обіграти італійців.

- Як оцінити шанси «Локомотива» у матчі з «Маркою»?

Станіслав Гончаренко: Італійцям доведеться серйозно грати, а не клеїти дурня. В кінці другого матчу вони думали, що в третьому турі будуть грати з посмішкою, а зараз доведеться нахмуритися і виходити серйозними. Я б не списував з рахунків можливості «Локомотиву», але чи зможе тренерський штаб і самі гравці за два дні прийти до тями, запалити і повірити в себе? Не хочеться, щоб спрацював авторитет і страх перед «Маркою Футзал». Не можу і не хочу щось передбачати, бо я тренер, і обмежуся тільки тим, що перевагу я віддаю італійцям, бо у них більш вимуштрувана команда. Хоча в результаті гри з «Тулпаром» проглядається їхня незіграність, вони зараз в не найкращому стані, бо у них ще не почався чемпіонат і вони не мають ігрової практики. В цьому ми маємо над ними перевагу, бо у нас два тури було зіграно і у збірній були задіяні гравці. Проте італійці вміють грати на результат і це основне, чому я віддаю їм перевагу. Футзал непередбачуваний і «Локомотиву» просто треба скинути з себе все і не займатися якимись підрахунками, які прослідковувалися через ці дві гри. Тому що за рахунку 2:3 «залізничники» побігли і були зовсім не схожі на команду, яка називається «Локомотив», стали щирими, відкритими, задирливими, агресивними, бойовитими. Хочеться, щоб вони зняли з себе пута і вийшли на останню гру забувши про будь-який результат, будь-які розклади. Все ж таки треба з себе зняти заціпеніння і зіграти у більш злий і темповий футзал.

Юрій Воложенко: Шанси завжди 50 на 50. Можна пройти, а можна й не пройти. Усе залежить від того, як команда настроїться і буде грати. Буде дуже важко, тому що наразі італійці виглядають найорганізованішими і наймайстернішими на полі. А те, що вони пропустили в кінці…могли ж і не пропустити і було б 6 очок. Ця гра для «Локомотива» буде важче, ніж обидві перші разом узяті, у ній «залізничники» так легко не відіграються, якщо пропустять першими.

- Перед останнім туром усі клуби мають шанси на вихід в елітний раунд. Ким будуть ці два щасливці?

Станіслав Гончаренко: Подивившись на матч «Спортинга» з «Локомотивом» і вбираючи в себе фрагменти гри з італійцями, то скажу, що результат 0:4 зовсім не відображав те, що відбувалося на полі. Французи прилетіли вночі і грали з чистого аркуша. Друга гра їм далася краще. Певно, що вони у вихідний ще потренуються і краще адаптуються. Вони сьогоднішнім результатом сплутали усі карти і мені важко комусь віддати перевагу. Якби харків’янам сьогодні пощастило, то ми б розмовляли про інші розклади, але, слід зауважити, що їм окрім досвіду забракло і везіння. В нашому виді спорту везіння грає дуже важливу роль, в чому ми могли переконатися в обох матчах 2-го туру. З огляду на це, я схильний думати, що й парижани зможуть вичворити щось і з 6-ма очками пройти далі. Але треба враховувати те, що «Тулпар» більш гнучкий і має хорошу ауру. Все ж, я б розподілив так: 1.) «Марка Футзал»; 2.) «Тулпар»; 3.) «Спортинг Париж»; 4.) «Локомотив». Поки я це бачу так, але не буду наполягати, бо напевно й «Локомотив» виходячи на гру з французами не думав, що закінчить 4:6.

Юрій Воложенко: Через те, що у всіх команд є шанси, якраз і важко визначити. Хотілося б, щоб «Локомотив», але у нього найважче завдання. Визначити ж переможця у парі «Спортинг» – «Тулпар» важко, бо коли бразильці грають проти бразильців, то у них там свої стосунки, тому не можу сказати з впевненістю. У «Спортинга» є висококваліфіковані гравці, які не забили жодного голу італійцям, зате сьогодні забили шість. Могли забили вчора два і сьогодні чотири, і нам було б краще. Нехай проходить «Локомотив», а інше не має значення. Будемо за них уболівати, а як воно буде – побачимо.

Андрій ГУЛІЙ, спеціально для Sport.ua