Ярослав ГОДЗЮР: «Сборная? Буду только рад»

Попри кругленькі суми, які регулярно витрачають на трансфери в «Зеніті», «Анжи» та інших російських клубах, лідерство у Прем'єр-лізі сенсаційно захопив «Терек» із Грозного. Символічно, що це трапилося після блискучої перемоги чеченців на полі «Зеніта». Зіркові Халк та Вітсель так і не зуміли пробити Ярослава Годзюра голкіпера з Прикарпаття, який віднедавна закріпив за собою місце у воротах.

Тож напередодні матчу 9 туру, в якому «Терек» прийматиме «Локомотив», журналіст «Футболу 24» зателефонував Годзюру в Кисловодськ, де базується футбольна гордість Чечні. Відбулася змістовна розмова, в якій ми поговорили не лише про життя українського легіонера, а й зачепили резонансну тему спільного для двох держав футбольного турніру.

«Можемо боротися за чемпіонство»

– Ярославе, упродовж останнього тижня в Росії і навіть в Україні вистачає розмов про «Терек». Яка атмосфера в самій команді? Чи готовий «Терек» втрутитися в боротьбу за чемпіонство?
– Після серії перемог атмосфера в команді дуже хороша. Зрештою, в нас вона завжди така – в колективі підібралися хороші хлопці. Чи готові боротися за чемпіонство? В принципі, ми зараз можемо так казати. Налаштовуємося на кожну наступну гру. Зараз «Локомотив» приймаємо, тож думаємо лише про цей матч, а загадувати наперед не хочеться.

– Чи похвалив вас Станіслав Черчесов за впевнену гру у воротах?
– Станіслав Черчесов не хвалить когось одного. Ми всі – єдина команда, робимо спільну справу. В останній грі всі відпрацювали на 100 відсотків своїх можливостей, а то й більше...

– Але після ударів Широкова і Халка саме ви були на висоті...
– Так сталося... Воротар – це останній рубіж.

– Черчесов також був голкіпером. Напевно, гру воротарів аналізує найбільш прискіпливо...
– Станіслав Саламович – головний тренер, тож він в роботу воротарів особливо не втручається. В нас є свої два тренери – Рамзан Цуцулаєв і Гінтарас Стауче (легендарний кіпер збірної Литви, а також московського «Спартака», «Галатасарая», «Дуйсбурга» – О.Б.), які і готують до гри, оцінюють після неї.

– Донедавна ви були в цій команді лише резервним голкіпером. Що допомогло змінити ситуацію на свою користь?
– Таким чином склалися обставини. Дали шанс, вийшов, зіграв і граю надалі.

– Ваш колега Джанаєв травмований, якщо не помиляюся?
– Ні, він здоровий. Все нормально. Місце в основному складі я виграв у чесній конкуренції.

Як Грозний танцював лезгінку

– Як узагалі виник варіант з Росією? От грали ви собі в «Чорногорі» і «Газовику-Скалі», аж тут «Крилья Совєтов»...
– В мене російський агент. З ним співпрацюю дуже давно. Саме він мені запропонував варіант поїхати в Росію.

– На вас звернули увагу навіть в київському «Динамо». Чому не вдалося стрибнути вище дублюючого складу?
– Так склалося, це вже історія. Мене брали в першу команду, а не в «Динамо-2», але я не зумів закріпитися в компанії Шовковського. Тож зіграв лише за «Динамо-2» і «дубль».

– У «Терек» вас запросив В'ячеслав Грозний. Що можете сказати про цього тренера?
– Грозний – дуже цікава особистість. З ним ніколи не було сумно. До того ж, він дуже кваліфікований фахівець. Кілька разів танцював лезгінку. Вікторович любив це діло (Сміється). Особливо тоді, коли ми вигравали в якоїсь добротної команди. Бувало, що й футболісти приєднувалися до танцю, масажист часто танцює.

– В одному з інтерв'ю Грозний зізнався, що іноді йому було в Чечні моторошно. Якими були ваші враження від цього краю?
– Я навіть не знаю, чому В'ячеслав Вікторович таке сказав... Тут зовсім не моторшно. Грозний – цікаве таке місто, всюди багатоповерхівки. Війна закінчилася вже давно. Президент старається для Чечні, тут красиво і цивілізовано. Жодних вибухів, жодної стрілянини – усе нормалізувалося. Принаймні, я ніколи не ставав свідком такого.

– Як часто заїжджає на тренування головний покровитель «Терека» Рамзан Кадиров? Чи преміював команду за перемогу над, скажімо, московським «Спартаком»?
– Таке бувало, і не раз. Рамзан Ахматович – людина щедра, може подарувати навіть автівку. От, зокрема, після перемоги над московським «Динамо» один з героїв того поєдинку (імені не називатиму) отримав від Кадирова новенький автомобіль.

– Які у вас побутові умови? Квартира, автівка?
– Живемо в Кисловодську, де пансіонат розташований – наша база. Тут і тренуємося. Автівки не маю, бо нема в цьому потреби – місто маленьке дуже, можна прогулятися пішки. В найбільш віддалену точку можна дістатися за хвилин 15-20. Кімнату на базі розділяю з півзахисником Олегом Власовим. Ми обоє – старожили «Терека», тож мешкаємо разом.

– Ви українець, та ще й «західняк». Чи відчували в Росії негатив на свою адресу?
– Та ні, ніхто цієї теми навіть не зачіпає. «З України?» – «З України!». Та й все. Раніше, пригадую, кілька разів запитували: «А що ви там, не любите русскіх?» Я відповідав, що люди є різні. Є патріоти, а є фанатики. Такі зустрічаються в кожній нації.

– Не так давно «Терек» очолював Руд Гулліт. Чим відрізнялися його методи роботи від російських колег?
– Я б не сказав, що в Гулліта були якісь оригінальні методи роботи. Нормальний європейський тренер з хорошим іменем. Ми на нього дивилися, як на легенду. Навіть не знаю, чому в Гулліта не склалося з «Тереком». Можливо, треба було дати йому трохи більше часу.

«Спільний Кубок – це цікаво»

– Зараз чимало розмов довкола спільного для України та Росії футбольного Кубка. Ви «за» чи «проти»?
– Я думаю, що це було б дуже цікаво – як для російських клубів, так і для українських. Кубок сам по собі не є дуже цікавим турніром, справжня інтрига з'являється вже ближче до фіналу. А ось тут кожна гра створювала б ажіотаж, переповнені трибуни. Принципове протистояння, як-не-як.

– Стандартне запитання: який із чемпіонатів сильніший?
– Чемпіонати є різними, тут важко однозначно сказати, який із них сильніший. Але в Росії є більше команд, які борються за чемпіонство. В Україні таких команд лише дві. Можливо, ще «Металіст» і «Дніпро». Для порівняння, у російській Прем'єр-лізі таких команд шість або сім.

– Свого часу в Росії вистачало українських легіонерів, зараз їх помітно поменшало. З ким підтримуєте зв'язок?
– З Диканем підтримую контакти, а більше ні з ким. Читав, що Тарас Петрівський зі Львова в астраханську «Волгарь» перейшов. Навіть не знаю, хто з наших ще тут грає.

– У суботу до вас приїде «Локомотив». Які сильні і слабкі сторони цієї команди?
– Ми ще не розбирали «Локомотив». Але знаємо, що це серйозна команда, перед якою стоять найвищі завдання. Та й тренера «Локо» підписав відомого.

– Взимку у вас закінчується контракт із «Тереком». Що далі?
– Поки що намагаюся не замислюватись над цим питанням. Чемпіонат – у розпалі. Хочеться його дограти на пристойному рівні, а там буде видно.

– Наостанок – про збірну України. Зараз спостерігаємо зміну поколінь – Шовковський завершив виступи за «націоналку»; Дикань – у поважному, як для футболіста, віці; Рибка – дискваліфікований; Коваль – нестабільний. Чи ставите собі за мету привернути увагу Олега Блохіна?
– Якщо приверну увагу, буду тільки радий! (Сміється). Зараз всі думки про гру за «Терек».

Sport.ua