Сергей НАЗАРЕНКО: «Не забиваю себе голову статистикой»

32-річний півзахисник «Таврії» провів у столиці Донбасу 300-й матч у чемпіонатах України

— Сергію, ви знали, що проводите ювілейний для себе поєдинок?
— Так, мене напередодні поінформували. Але якщо ви хочете знати, чи відчуваю я з цього приводу якісь особливі емоції, то скажу, що ні. Матч як матч, не забиваю собі голову статистикою.

— Наскільки на перебіг гри з «Металургом» вплинули вилучення та пенальті і швидкий гол на початку?
— Ці події нас ще більше мобілізували. На мій погляд, нічого страшного не трапилося: звичайні футбольні речі. Так, пропустили, так, залишилися вдесятьох, але головне — не зрадили собі, продовживши діяти в обраному на матч ключі. При цьому показали досить непогану гру. Билися до кінця, за що, напевно, і були винагороджені. Нічия, вважаю, — закономірний результат.

— Відчуваєте себе героєм матчу?
— Бо пенальті забив?.. Ні. Кожен з партнерів вніс свою частку в те, щоб не програти.

— Наскільки фізично було складно грати майже весь матч удесятьох?
— Непросто, звичайно, але якщо ми зуміли витримати, більше того — додати і вирвати наприкінці матчу нічию, то, думаю, готовність у нас хороша.

— Від команди Володимира П’ятенка очікували більшого?
— Я більше концентруюся на грі своєї команди. «Металург» ми добре знаємо, це добротна, технічна команда. І в суботу вона нічим особливим нас не здивувала.

— Але після перерви гострих моментів біля воріт «Таврії» було достатньо, і якби пропустили другий гол, то, можливо, Олега Лужного…
— Не фантазуватимемо, що було би. Так, перші хвилин десять і в першому, і в другому таймах «Металург» грав дуже активно, але ми витримали натиск. А потім усе склалося так, як склалося.

— У той же час, фахівці відзначають, що «Таврія» додає.
— В останніх двох іграх, думаю, так.

— Наразі довкола «Таврії» дуже багато навколофутбольних чуток…
— Я на них не зважаю і, тим більше, не коментую.

— Сергію Миколайовичу, кілька слів про збірну України.
— Сподіваюся, останнього слова у ній ще не сказав. Маю велике бажання виступати за національну команду. Але вирішує головний тренер. Якщо він викликатиме, то працюватиму наповну.

Дмитро ДОЙНІКОВ, «Український футбол»