Андрей ВОРОНИН: «Если бы не Блохин - завершил бы карьеру»

У нинішній збірній України він − один із найдосвідченіших гравців. Не тільки за кількістю матчів, а й з огляду на перелік клубів, у яких виступав: німецькі «Байєр» і «Герта», англійський «Ліверпуль», зараз − московське «Динамо». Повернувшись до керма синьо-жовтих, Олег Блохін одразу ж назвав Андрія Вороніна одним із тих, навколо кого будуватиметься команда до домашнього Євро-2012.

− Якби не запрошення, що надійшло від Олега Володимировича, я б, швидше за все, оголосив про завершення кар’єри в збірній, − розповів Воронін. − Спасибі тренерові за довіру. Вона надихає, додає сил.

− Якою була ваша зустріч із Блохіним після тривалої паузи?
− Давно не бачилися, тож поговорити було про що. Володимирович сказав те, що я очікував від нього почути. Мені здалося, що він за цей час став трохи спокійнішим, більш «економно» витрачає емоції на лаві запасних під час гри й на тренуваннях.

− Що за атмосфера панує в нинішній збірній?
− Атмосфера в національній команді завжди добра. Хіба що, як на мене, у 2004-2007 роках колектив був трохи більш згуртованим. Можливо, справа в тому, що тоді нам доводилося долати відбірний бар’єр, готуватися до фінальних змагань. Товариські ігри, нехай навіть і з сильними суперниками, це дещо інше.

− Можливо, причина в тому, що команда прийняла нове покоління гравців? У молоді − трохи інший менталітет.
− Це, звичайно, один із факторів... Омолодження − процес невідворотний. Найголовніше, щоб новачки прагнули перейняти досвід у більш досвідчених партнерів. Пригадую, коли попервах приїжджав до національної команди, з Німеччини та потім з Англії, завжди прагнув чомусь навчитися у старожилів збірної.

− Молоде покоління не надто цим переймається?
− Мені здається, що так. Свою роль тут відіграють і преса, і власники клубів. Надто вже легко іноді молоді гравці отримують компліменти, виблиснувши в одному-двох матчах. А це − непросте випробування. Декому може здатися, що він у футболі вже вхопив бога за бороду й може знизити вимоги до себе. А спорт такого ставлення не пробачає. Аби не спинятися, рухатися далі, треба щодня наполегливо працювати.

− Очевидно, зараз у команди є певні труднощі й суто футбольного плану. Період становлення, пошуку гри, налагодження взаєморозуміння на полі...
− Так, цей колектив поки що лише на шляху до своєї гри. У 2004-2005 роках ми виступали практично одним складом, в обоймі було не більше двох десятків виконавців, і рівень зіграності був значно вищим. Зараз же збірну поповнили кілька хлопців із «молодіжки», хтось ніяк не оговтається від травм. Однак багато часу в нас немає, тому треба намагатися зігратися якомога швидше. Найголовніше, аби всі розуміли відповідальність місії − збірній грати фінальний турнір європейської першості вдома, на очах рідного глядача. Отже, прагнення виходити й «битися» на полі за свою державу має бути ще сильнішим! Уже зараз, дарма, що матчі − лише товариські. Євро-2012 − новий виклик. Навіть для нас, тих, хто пробився на чемпіонат світу. Треба, щоб очі горіли так же, як тоді...

− Це правда, що після Євро ви збираєтеся завершите кар’єру в збірній?
− Так. Коли п’ять років тому Україна й Польща здобули право провести чемпіонат Європи, я просто загорівся мрією − зіграти на цьому фіналі. Зараз робитиму все, аби вона здійснилася, аби мій рівень гри й самовіддачі влаштовував тренерів. Дай Боже, щоб здоров’я не підвело... Якщо все буде гаразд і вдасться зіграти на Євро, то після турніру я, очевидно, попрощаюся з національною командою...

− Як ви охарактеризуєте найближчого суперника збірної України − команду Уругваю?
− Це найсильніша збірна Південної Америки, й цим усе сказано! На недавньому Копа Америка уругвайці підтвердили цей титул, завойований минулого літа на світовій першості. Адже, крім них, у квартеті півфіналістів були тільки представники Європи. Наш суперник демонструє дуже якісний футбол, це добре зіграна команда з великою кількістю швидкісних і технічних футболістів. Для нас це буде дуже цікавий досвід і, гадаю, гарна школа.

− Наступний спаринг після Уругваю − з чехами у Празі. Також цікавий опонент, як гадаєте?
− Однозначно. Тим більше, що команда Чехії цілком може стати одним із наших суперників на Євро-2012. Вона сповідує силовий, атлетичний футбол, багато уваги приділяє дисципліні. Чехи дуже добре контролюють м’яч, із таким суперником кортить позмагатися як в обороні, так і в атаці. Тож на нас чекають два дуже важкі, відповідальні та цікаві спаринги.

− Чого очікуєте від них у плані результату?
− Результат, якого прагнемо ми всі − гравці й тренери, це тільки перемога. На неї й налаштовуємося. Хоча розуміємо й бачимо, що виходить по-різному. Ось проти французів і шведів загалом виглядали гідно, але в кінцівці втрачали концентрацію та зазнавали прикрих поразок... Не варто загадувати, головне − вийти на поле максимально зібраними, а гру провести на тлі повної самовіддачі. Ми не повинні боятися ані Уругваю, ані Чехії, ані будь-кого іншого. Адже всі гравці збірної України виступають у сильних клубах, більшість із них має достатній міжнародний досвід. Інколи, щоправда, складається таке враження, що у матчах збірної навіть деякі випробувані виконавці надто хвилюються, бояться зробити помилку. Це закріпачує, обертається негативними емоціями і, як наслідок, позначається на результаті. Тому треба викинути з голови все зайве, виходити на поле з вірою в команду й у власні сили. Виходити за перемогою!

− Вам довелося пограти в трьох сильних національних лігах − у Німеччини, Англії та Росії. Немає бажання відчути − який «на смак» український чемпіонат?
− Я не відкидаю можливості коли-небудь опинитися тут. (Посміхається). Футбольна доля − багато в чому непередбачувана. Три роки тому не думав, що приїду до Росії, раніше − гадки не мав, що стану гравцем «Ліверпуля»... У дитинстві мріяв якось одягнути футболку «Чорноморця» й вийти на поле одеського стадіону Чорноморського пароплавства. Здійснити її не вдалося. Можливо, для всього − свій час...

− На газоні «ЧМП» ви все ж зіграли − за збірну проти Литви в березні 2007-го...
− Приємно згадати... І трохи сумно, що той стадіон своє вже відслужив, поступившись місцем новій арені. Ходять чутки, що на її відкриття збірна знову може завітати в Одесу. Якби це виявилося правдою, взяти участь у такому матчі для мене було б справжнім подарунком долі!..

Sport.ua