Олександр РЯБОКОНЬ: «Всі футболісти Львова відчули силу»

Сезон, що завершився, для футбольного клубу «Львів» видався неоднозначним. Його можна розділити на дві частини: до зимового міжсезоння та після. Після зими команду покинула низка провідних гравців, натомість на їхнє місце прийшла молода перспективна молодь. Про підсумки сезону, плани на майбутнє, літній відпочинок і нюанси першої ліги ми поспілкувалися з головним тренером «синьо-золотих левів» Олександром Дмитровичем Рябоконем.

— Чи погоджуєтеся, що для виходу «Львова» в еліту команді не вистачило стабільної фінансової основи?
— Більшість тих гравців, які грали у першому колі, пішли зі «Львова». Якби не 20 гравців пішло, а бодай 10 — 15, то шансів, аби вирішити завдання виходу в прем’єр-лігу, було б значно більше.

— Прокоментуйте виступ команди після зимової паузи. Ви задоволені тим, як грав «Львів» після зими?
— Загалом я задоволений, бо не чекав, що так швидко зростатимуть молоді гравці. Знаєте, як на війні дорослішають дуже швидко, так і в команді молодь із кожним матчем діяла щораз більш впевнено. Відтак я тепер кажу, що це вже не хлопчики, а справжні чоловіки.

— Який матч у сезоні вважаєте найбільш провальним, а який, навпаки, найбільш вдалим?
— Якщо судити по грі, на найбільш провальний — поразка 0:3 в Кіровограді від «Зірки». Однак, цей провал легко пояснити, бо на той момент ми зовсім не були готові у фізичному плані. Я приблизно тиждень працював у команді, і першу гру з «Кримтеплицею» вдалося провести на емоціях, а в другому матчі все стало так, як мало бути… Окрім того матчу, нам не вдалася виїзна зустріч проти київського «Динамо-2». А щодо найвдаліших ігор, то для мене, як для тренера, вдалі ті ігри, в яких наша команда перемагала.

— Чи обговорювали Ви з керівництвом «Львова» продовження своєї роботи у цій команді?
— Так, я спілкувався з Юрієм Івановичем Кіндзерським. Поки що він сказав усім відпочивати, а ситуація з наступною роботою з’ясується приблизно 1 липня, коли вся команда, і я зокрема, зберемося та обговорюватимемо плани на наступний сезон.

— А Ви особисто хотіли б залишитися й надалі працювати у «Львові» з тими футболістами, які, з Ваших слів, змужніли і з хлопчиків виросли у чоловіків?
— Я не приховую, що дуже хотів би і надалі працювати з цією командою і саме у «Львові», і саме з цими хлопцями. Звичайно, що багатьма футболістами теперішнього основного складу «Львова» вже цікавляться клуби української прем’єр-ліги, відтак хтось залишить колектив. Щоправда, сподіваюся, що кістяк залишиться і завжди можна підсилитися такими ж молодими гравцями і надалі зростати і боротися за найвищі місця. А те, що ми змогли би скласти конкуренцію всім грандам першої ліги, я в цьому ніскілечки не сумніваюся!

— Упродовж того періоду, коли Ви тренуєте «Львів», Ваша команда грала домашні ігри у Добромилі, що за 120 км від Львова. Однак із містом Лева встигли познайомитися?
— Звісно, встиг. Адже і тренери, і футболісти — всі ми проживаємо у Львові і тренуємося також у Львові, здебільшого, на стадіоні «Сокіл». А в Добромиль виїжджаємо лише на ігри. Львів як місто справді якось заворожує, притягує…

— Що сподобалося?
— Безсумнівно, Львів має свою особливу ауру. Це місто є духовною столицею України. Особливо у цьому контексті йдеться про стару частину міста Лева, вона фантастична за духом та аурою…

— А що не сподобалося?
— Можливо, не сподобалося, хоча й на те є свої причини, бо Львів готується приймати «Євро-2012», затори на дорогах, які пов’язані з великою кількістю ремонтних робіт.

— Що робитимете у літній відпустці? Адже взимку Ви мені розповідали, що збиралися в гори, а влітку — куди?
— Так, справді, взимку я їздив відпочивати та кататися на лижах у Буковель. Наразі сімейна рада розглядала два варіанти: або Крим, або Чорногорія. Загалом планували літній відпочинок провести на морі.

— Нині для тих, хто їде «на моря», модне таке захоплення, як дайвінг. Чи просто купатиметеся та засмагатимете?
— Якщо ви маєте на увазі дайвінг у повному екіпіруванні, то — ні. Мені більше імпонують такі місцини в Криму, де небагато людей, де можна справді відпочити. Місця, в яких є рапани, мушлі, де можна пірнати, збирати, але без професійного екіпірування.

— Що скажете про рівень першої ліги чемпіонату, який завершився?
— Треба з чимось порівнювати, тому, звісно, для нашої команди «прохідних» матчів не було. Можливо, остання гра проти івано-франківського «Прикарпаття» досить легко для «Львова» склалася. Загалом рівень команд першої ліги дуже помітно вирівнюється. Слабші команди суттєво підтягнулися, тому у другому колі відвертих аутсайдерів не було. Наприклад, такі команди, як «Дністер», «Геліос», «Нафтовик-Укрнафта», «Зірка» мало в чому поступаються навіть таким командам, які вибороли право виступати в прем’єр-лізі, як ПФК «Олександрія» та «Чорноморець». Конкуренція у другому колі була більш жорсткою, відтак важко було передбачити, хто претендуватиме на вихід у прем’єр-лігу. Відзначу велику кількість гравців першої ліги, які, на мій погляд, могли б грати в елітному дивізіоні.

— Ви згадали про гравців, а зі «Львова» конкретні прізвища футболістів, які здатні грати в еліті, можете назвати?
— Це майже весь основний склад «Львова». Такі футболісти, як Когут, Бурлін, Каваців, Білий, Мостовий, Чепурненко, Танчик, Мачуленко, Яворський, Крамар готові грати у прем’єр-лізі.

— Яка команда Вас найбільше здивувала серед команд першої ліги у хорошому розумінні, і чому?
— Не те, щоб здивувала, але мені віднедавна подобається те, як стабільно грає алчевська «Сталь». У цієї команди є свій малюнок гри. Я не знаю, як їхній головний тренер Анатолій Волобуєв веде тренувальний процес, але має добрий смак на гравців. Ця команда завжди вигідно вирізняється на загальному тлі своїм комбінаційним футболом.

— Під час останніх домашніх матчів «Львова» на трибунах добромильської «Лафорт-Арени» було «наводнення» тренерів із команд прем’єр-ліги, які стежили за гравцями Вашої команди. До Вас особисто хтось після ігор звертався щодо гравців «Львова» із цих тренерів і скаутів команд елітного ешелону?
— Після гри з «Прикарпаттям» зі мною особисто ніхто на цю тему не спілкувався. Я абсолютно точно знаю, що до гравців «Львова» є інтерес із боку «Карпат», «Волині», «Металіста» та київського «Арсеналу». Тобто стовідсотково можна сказати, що наші гравці можуть бути представлені вже цього сезону в прем’єр-лізі. Хоча, розумієте, всі футболісти «Львова» відчули свою силу і хотіли ще б трішечки з цим колективом попрацювати і вирішити завдання виходу в прем’єр-лігу.

— Гравці, які взимку покинули «Львів» і не завжди потрапляють в основний склад своїх теперішніх команд, не просяться назад?
— Поки що звернень від тих гравців, які взимку від нас пішли, не було. Однак, якщо хтось із них захоче повернутися, і в нас усе буде гаразд, я буду тільки радий, бо ці гравці у першому колі виглядали досить добре, і ніхто з них мене не розчарував своїми діями, а, власне, навпаки приємно здивував...

— «Чорноморцю» та «ПФК «Олександрії» до снаги закріпитися в прем’єр-лізі не на один сезон?
— Фінансово ці команди доволі міцні. Я не здивуюся, якщо на 50% вони змінять своє обличчя та додадуть нових гравців. Мені здається, що відвертих аутсайдерів не буде у чемпіонаті.

— Ваше ставлення до теми, яку обговорюють окремі керівники команд першої ліги, щодо збільшення числа команд до 20?
— Можливо, й варто. Однак у будь-якому випадку недоречно змінювати правила під час чемпіонату. Зрозуміло, що просто люди хочуть правдами—неправдами залишитися в першій лізі. Адже, якщо до початку чемпіонату вже були встановлені правила, то треба їх виконувати. А вже потім, після цього, вирішувати, розширювати чи скорочувати кількість команд. Тому, буде несерйозно, коли все це вирішуватиметься не на футбольних полях, а за столом, чи, точніше сказати, під столом…

— Ваші враження від матчів збірної України зразка Олега Блохіна?
— Із цих двох матчів мені сподобався лише другий тайм гри з Узбекистаном, коли наша команда справді демонструвала пристойний рівень. А у матчі з Францією перший тайм грали занадто обережно, забуваючи про те, що футбол для глядачів, і це все-таки товариський матч. Особливо втрачати було нічого, навпаки, футболістам дали шанс проявити себе. А вони показували трішки боязливий футбол. А те, що трапилося наприкінці, — випадок. Ситуація, коли впродовж п’яти хвилин команда пропускає три голи, трапляється рідко.

Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБ'ЯК, Галичина спортивна