Леонид БУРЯК: «Олимпийский - родной для меня стадион»

Леонід Буряк – особистість для українського футболу культова. Один з найкращих півзахисників Радянського Союзу, багаторазовий чемпіон СРСР, володар Кубка кубків, він був і залишається одним із символів київського «Динамо». Тож, не дивно, що саме Леоніда Йосиповича запросили стати одним з членів журі на визначення кращого логотипу стадіону НСК «Олімпійський».

- Леоніде Йосиповичу, чому ви погодились увійти до складу експертної комісії?
- В мене в житті є кредо – завжди йти назустріч людям. Тому я із задоволенням прийняв запрошення. Як і для кожного українця – для мене Чемпіонат Європи визначна подія. НСК «Олімпійський» стане головною ареною майбутньої континентальної першості, тож  я дуже пишаюсь тим, що буду причетним до визначення логотипу стадіону.

- Яким, на ваш погляд, він повинен бути?
- Я думаю, що логотип має відображати все найкраще, що є у Києві. У нас чудове місто, в якому є безліч красивих місць. Тож хотілось би, щоб цей логотип став символом не тільки стадіону, а й усього міста. На кшталт київських каштанів.

- Більшу частину кар’єри гравця ви провели на НСК «Олімпійський». Чим для Вас є цей стадіон?
- «Олімпійський» для мене рідний. З ним повязано богато спогадів. Це жива історія наших перемог і наших поразок. Я б узагалі, на місці підприємців, продавав частинки його газону на аукціоні і сам би перший придбав шматочок трави! (Сміється).

- Свій перший матч у складі київського «Динамо» Ви провели проти Арарату на Олімпійському у 1973 році. І відразу відзначились забитим м’ячем.
- Так. Та гра для нас спочатку складалася не найкращим чином, але у підсумку ми виграли з рахунком 3:1 і мені пощастило забити один з голів. Після закінчення гри  вболівальники виходячи зі стадіону скандували: «Буряк! Буряк!» Моя мама тоді лежала у лікарні недалеко від стадіону і дуже здивувалася коли це почула. (Сміється). Взагалі то, були чудові часи. В чемпіонаті радянського Союзу не було прохідних матчів. Кожен з поєдинків викликав величезний інтерес серед уболівальників і на «Олімпійському» майже завжди був аншлаг.

- У своїй кар’єрі гравця вам довелося брати участь у матчах чемпіонату Європи з футболу. Які спогади у вас залишились від тих часів?
- Тоді збірна Радянського Союзу була одною з найкращих у Європі. Для кожного з нас було великою честю грати у складі своєї національної команди. Ми виходили на поле і бились до останнього, незважаючи на суперника. І ми нікого не боялись, бо могли обіграти будь-яку команду, чи то Португалію, чи то Італію.

- Після реконструкції «Олімпійського», київське «Динамо» зможе проводити найвідповідальніші ігри на головній спортивній арені країни. Чи вплине це на відвідуваність матчів динамівців, яка останнім часом чесно кажучи не вражає?
- Я на це сподіваюсь. Дуже хочеться повернути часи, коли поєдинки єврокубків за участю «Динамо» були подією не тільки для столиці, але й для усієї країни. Наприклад, в 1975 році ми грали на Олімпійському матч-відповідь суперкубка Європи проти Баварії. Заявок на цю гру було більше одного мільйона! Стадіон був переповнений! Люди сиділи на сходинках, стояли у проходах. Ми тоді виграли 2:0 і завоювали суперкубок Європи. Стотисячна армія вболівальників скандувала нам: «Мо-ло-дці!» і це були незабутні враження.         

- А взагалі чи є різниця між тим як вболівали тоді і як вболівають зараз?
- Є. І порівняння не на користь сучасних фанатів. За радянські часи люди були більш культурними та доброзичливими. На стадіон ходили сім’ями. А зараз під час матчів постійно доводиться чути нецензурну лайку,  дивитись на образливі банери та плакати. І ніхто цього не припиняє! Часто люди старшого віку чи жінки  просто бояться зробити зауваження таким у лапкам «вболівальникам». Я нещодавно ходив на футбол в Іспанії – так там такого і близько немає! З іншого боку у Радянські часи стражі правопорядку не дозволяли собі лупцювати людей дубинками, як це робить сучасний ОМОН.     

- Що би ви хотіли побажати учасникам конкурсу на кращий логотип?
- Хотілося б, щоб вони підійшли до процесу з максимальною відповідальністю. У цього логотипа повинна бути особлива аура. Ми маємо пишатися цією емблемою не тільки протягом чемпіонату Європи, а й протягом усього життя.

Sport.ua