ГОНЧАРЕНКО: «Пошук перемог – таким був лозунг нашої команди»

- Станіслав Олександрович, на яку оцінку «Тайм» заслужив у сезоні 2009-2010 років?
- Оцінювати окремо потрібно виступи на внутрішній арені і зовнішні. На внутрішній арені «Тайм» заслуговує на «відмінно». Чому? Тому що ми перемогли в усіх змаганнях – чемпіонаті, розіграші Кубка та в грі за Суперкубок. Оцінюючи наш міжнародний виступ Максим Павленко поставив «задовільно». А я  вважаю, що «Тайм» заслуговує на «добре». Серйозної помилки ми припустилися в одній грі – із «Інтер Мовістаром». Іспанці не показали, що вони є командою, з якою ми не здатні добре грати. Але докричатися, достукатися до розуму гравців я не зміг. Тому ми програли ще до матчу. Наші футзалісти були переконані, що «Інтер Мовістар» стане переможцем розіграшу Кубка УЄФА, мовляв, вони найсильніші. Але іспанці не виграли не те, що євротрофей, а навіть вибули із боротьби на першій же стадії плей-офф свого чемпіонату.

- Впродовж року «Тайм» дозрів до того, щоб перемагати команди рівня «Інтер Мовістара»?
- Однозначно сказати не можна. Ми просто набралися досвіду, укріпилися на внутрішній арені, набралися необхідної кількості ігор. Ну і минулорічний етап розіграшу Кубка УЄФА поклав заділ, на базі чого можна сподіватися на впевненішу гру «Тайму» на євроарені.

Як на мене, тепер ми більш принципово та прагматичніше оцінюватимемо того чи іншого суперника. Успіх у кожному турнірі залежить від багатьох чинників: якість підготовки, її терміни. Потрібно визнати, що в Угорщині ми були свіжішими, чим в Чехії. Уже говорив про те, що напередодні етапу в Дебрецені ми набрали хід в чемпіонаті, а перед від’їздом в Пардубіце уся Україна пережила епідемію грипу, в першості виникла непередбачувана пауза, був зірваний тренувальний процес. Тому на турнір в Чехію ми поїхали в не найкращій готовності. Якщо в наступному сезоні нас не переслідуватимуть якісь катаклізми, в розіграші Кубка УЄФА гратимемо впевненіше і спробуємо піднятися ще на одну сходинку вище.

- На внутрішній арені, попри перемоги в усіх змаганнях, мабуть, не обійшлося і без негативу?
- Так, негатив викорінити не можливо, без нього не проходить жоден сезон. Інша справа, яким негатив є за змістом, наскільки болісним. При психологічних навантаженнях, втомі ми таки перемагали.

Взагалі, оцінюючи увесь сезон, потрібно виокремити професійний рівень гравців. Щонайголовніше, увесь наш колектив бачив мету. Свою діяльність потрібно розглядати в розрізі контракту. Створюючи команду, усі хто підписував угоду, зобов’язувався перемогти в чемпіонаті впродовж двох років. А ми зробили більше - виграли впродовж двох років два чемпіонати. Крім того Кубок та Суперкубок. Це стало можливим завдяки тому, що команда вірила у свої сили, бачила ціль і знала куди прямує. Мета – це реалізована своєчасно мрія. А у вірі, я вважаю, головним готовність діяти, при цьому усвідомлювати те, що нічого гарантувати досягнення мети не може. Але потрібно, повторюю, вірити в успіх. Що стосується напрямку, його я вважаю правильним. Для того, щоб здійснити наш рух, необхідна спільна душевна злагода. За це я дуже поважаю та ціную нашу команду. У нас впродовж усього часу існувала злагода, колектив жив одержимістю, був ціленаправленим, міцним і добросовісним. Я б сказав, що ми жили за принципом: ніхто не знає так багато, як ми усі разом.

До успіху ми йшли свідомо, ніхто не сумнівався у тому, що буде саме так. Команда не існувала випадками, а жила системним підходом. Стосовно перемог, то ми їх не чекали, а створювали. Хлопці розуміли, що перемоги лише відображають те, що було зроблено на тренуваннях. Тому ми і йшли так впевнено впродовж двох чемпіонатів. Пошук перемог – таким був лозунг нашої команди. Дуже часто ми їх находили. Це єдина психологія усього нашого колективу.              

При створенні колективу потрібно усвідомити, що його успіх тримається на п’ятьох китах: ціль, одержимість цією ціллю, тренувальний процес, підбір гравців і матеріально-технічна база. Коли ж проект створено і почалася рутинна робота, то на перший план виходять три фактори: тренувальний процес, кадровий потенціал та фінансова складова. Стосовно останнього пункту, нам потрібно виходити на більш якісніший і стабільніший рівень.  

- По завершенні сезону в деяких гравців закінчуються контракти. Не побоюєтеся втратити провідних виконавців?
- Це насправді мене найбільше турбує. Усім відома прописна істина: створювати значно важче, аніж руйнувати. Дуже хочу, щоб міська влада Львова зрозуміла – «Тайм» не є командою одного президента, це одна із візиток регіону. Дуже сподіваюся, що ми разом подолаємо усі негаразди і ще доб’ємося не одної перемоги. 

«Енергія» витратила чимало часу для того, аби з хороших гравців зробити команду. «Зелено-білі» непогано виступили, здобули бронзу, а в наступному сезоні, вочевидь ставитимуть завдання стати чемпіонами. Такі ж амбіції і в «Локомотива» та «Урагану». «Єнакієвець» традиційно претендуватиме на медалі. Уже не говорячи про «Шахтар», для якого іншого завдання, як чемпіонство не існує. Погоджуєтеся з думкою, що рівень чемпіонату зростає, конкуренція за нагороди із кожним роком зростає?      
 
Переконаний, якість чемпіонату не зростає. Він лише притирається та вирівнюється. На території усього проекту існують не рівно підібрані команди. Хоча усі, у власному сприйняті, готові заявляти про боротьбу за медалі. Власне, перша шістка саме і є підтвердженням моїх слів. Претендувати на щось вони можуть в окремо-взятих іграх. Один чемпіонат на інший не схожий. Інша справа, що останні два ми виграли достойно та стабільно із запасом міцності. В окремо-взятому фрагменті, матчах шістки ціна результату зросла. Але потрібно бути справедливим і глянути на інший бік медалі: сьогодні між першим та п’ятим місцем 36 очок різниці, а між першим та шостим - 40. Вочевидь, «Локомотив» сьогодні перебуває на найправильнішому шляху. В них є своя база, дубль в другій лізі. Але 36 очок різниці нікуди не подінеш. Говорячи про «Енергію», яка постійно нам чинила опір, із п’яти ігор вона програла нам чотири. Усі наші матчі завершувалися із різницею в один гол. Але гляньте на турнірну таблицю, на найголовнішу ознаку результату – очки. Між першим і третім місцем різниця 21 очко. Для рівності чемпіонату та його гостроти, це величезна прірва.

- За спортивним принципом ніхто в українському футзалі ще не понижувався у класі. В нижчі ліги клуби переходили виключно за власним бажанням. Через бажання Асоціації популяризувати футзал в усіх регіонах, в еліту виходили навіть середняки першої ліги. Відсутність спортивного принципу при міграції команд із ліги в лігу йде на користь нашому футзалу?
- Спортивний принцип у нас насправді відсутній. Усе залежить від самих команд, ініціативи керівництва. 17-річна філософія Асоціації пагубна і веде до погибелі. Це підтвердив останній сезон. Принципи, закладені АМФУ, настільки несвоєчасні, деградивні, що просто не вистачає сил. Настав час визнати свої помилки. Але цього робити ніхто не хоче. Вже навіть саме спортивне життя організаторам змагань почало давати відсіч. Маю на увазі катаклізми у нашому чемпіонаті: відношення до регламенту, до організації процесу, інвентарю та розподіл клубів на «свої» та «чужі». Тому, ще починаючи з роботи в «Інтеркасі», я був в опозиції. На жаль, Геннадій Анатолійович Лисенчук займається не розвитком футзалу, а насищенням командами, які мають заповнити бюджет Асоціації.

- Повернімося до команди. Усі гравці в сезоні 2009-2010 виступили на рівні своїх можливостей?
- Дуже доречним виявилося придбання Лисенка. Його стабільність та психологічна стійкість дуже високого рівня. Друге наше чемпіонство без Владислава, можливо, і не відбулося б. Іваняк зіграв нижче своїх можливостей. Цьому причина низка травм. Впродовж лікарняного Іваняка, нам його присутність була необхідною. В міні-футболі ротація воротарів є необхідністю. А так, на жаль, були періоди, коли Лисенко стояв дев’ять матчі поспіль. Бували епізоди, коли він через психологічні навантаження видавав не притаманні йому помилки. Євгену я би поставив оцінку «добре», а Владу – «відмінно».

Дві четвірки зіграли стабільно. В різних матчах то одна, то інша брали на себе відповідальність. Бували ігри, як із «Шахтарем», коли однаково сильно грали дві четвірки. Але постійно так не буває. Хтось сильніший сьогодні, а хтось завтра. Не був стабільним впродовж усього сезону Дмитро Бондар. Але його талант сумніву не піддається, без нього четвірку уявити важко. На своєму хорошому рівні грав Сергій Чепорнюк. Я йому дуже вдячний. Як завжди стабільний, організований та необхідний Максим Павленко. Хоча, потрібно визнати, окремі ігри йому не вдалися. Ільдар Макаєв у цьому сезоні зіграв не дуже сильно, для нього цей рівень є нижчим за середній. Але він ніколи не випадав, він завжди діяв на межі створення результату. Спадів в Ільдара я практично не помітив. Дуже мудрим, стабільним і потрібним був Олександр Кондратюк. Його розуміння гри акумулює вміння та задатки усієї команди. Дуже позитивним, працездатним, як завжди, був Сергій Якунін. Він був стабільним та цікавим. В цьому сезоні дуже сподобався Денис Овсянніков. Не випадково його запросили в збірну, а на чемпіонаті Європи він, як на мене, був найкращим у нашій команді. За «Тайм» Денис забивав дуже важливі голи –  відкривав рахунок, або забивав переломні голи. Овсяннікову єдине, чого бракує, так це дорослої стабільності. Іноді він припускається просто дитячих помилок. Дуже надійним та корисним команді був Валерій Легчанов. Його візитка – це удар, стандарти, залякування суперників. Приміром, в останньому матчі в Івано-Франківську усі думали, що Легчанов пробиватиме штрафний, а він розпочав комбінацію, яка через два дотики увінчалася голом.  Дуже хотілося, щоб стабільніше зіграв Олександр Бондар. Його не завжди вдавалося задіяти, але в необхідних іграх він своєї свіжістю та швидкістю ламав супернику гру. Структурно дуже потрібним був Віталій Скорий. У футзалі є такі складні елементи як гра із п’ятьма польовими гравцями, потреба протриматися. В такі моменти на майданчик виходив Скорий. Він дуже востребуваний гравець і потрібний команді у важкі хвилини. Євген Москвін не часто виходив на майданчик, але коли вступав в гру неодмінно забивав гол.

Газета «Новий погляд»