М’язисті та… беззахисні

У сучасній спортивній індустрії справжніми ворогами атлетів можна вважати активний відпочинок та харчові отруєння. Професійні клуби чи компанії-спонсори навіть укладають із «надіями нації» спеціальний контракт, згідно з яким раптове захоплення клієнта екстремальним видом спорту, а то й екзотичною кухнею автоматично позбавляє того великої частини зарплати та преміальних. Зірки світової величини прекрасно усвідомлюють, що належать не лише собі, – поруч з їхньою успішною кар’єрою будується бізнес тисяч інших. Проте усі зацікавлені сторони виявляються безсилими перед примхами Її величності Фортуни: інколи доля готує такі сюрпризи, що жодні контракти не допомагають.

Вітчизняні прихильники боксу чудово пам’ятають усі перипетії навколо довгоочікуваної зустрічі Володимира Кличка та Олександра Повєткіна. Бій за титул чемпіона світу у важкій вазі наприкінці 2008 року мав навіть політичний підтекст, бо визначити «короля» рингу за версією IBF мали українець та росіянин, олімпійський тріумфатор Афін і золотий медаліст Ігор в Атланті... Повинні були, але так і не змогли: «Білий лев» з Курська надірвав сухожилля на лівій нозі під час ранкової пробіжки у лісі. Простіше кажучи, спіткнувся об корінь дерева та ледве добрався до тренувальної бази. При вдалому збігові обставин Повєткін буде суперником Кличка-молодшого восени. Звісно, якщо ще десь не «перечепиться»…

Американський колега курського невдахи, знаменитий Джаміль Маклайн у бою проти велетня Миколи Валуєва «пішов» ще далі. Темношкірий атлет отримав серйозну травму не від кулака суперника (у «Колі Пітерського» в арсеналі взагалі відсутній акцентований удар), а після того, як послизнувся на помості та підвернув ногу. Журналісти зловтішалися, мовляв, «сам себе нокаутував», а Валуєв хвацько розгулював по периметру рингу, осипаючи компліментами як тренера, так і себе хорошого.

Собака – друг?
Великі боксери – люди вайлуваті: різкий необережний рух – і місяць у гіпсі. Гаразд, але як тоді зрозуміти вражаючу побутову «крихкість» футболістів, тих, для кого вправи на прискорення/уповільнення темпу бігу те саме, що й ранкове чищення зубів? Голландського півзахисника Ар’єна Роббена називають «кришталевим» виконавцем тому, що той надовго виходить з ладу при несильному ударі суперника в колінну чашечку. Так воно на полі, де суперник не панькається і може відверто грати «в кістку».

Натомість захисник французького «Ренна» Жульєн Ескюде порвав ахіллове сухожилля, коли… вигулював собаку. Невеличке чотирилапе створіння побачило кота, смикнуло за поводок – і поставило хрест на сподіваннях господаря підписати контракт із самим «Манчестер Юнайтед».

Друзі наші менші взагалі досить часто стають причиною тимчасової втрати працездатності відомих спортсменів, у тому числі й українських – хоч бери й вписуй табу на них окремим пунктом контракту. Так, гравець національної збірної Сергій Федоров настільки активно вигулював свого улюбленця, що підвернув ногу і пропустив тріумфальну для вітчизняних футболістів фінальну частину чемпіонату світу в Німеччині (2006 рік). А майстер шкіряної рукавички Сергій Федченко через «живу» причину не зміг вийти у ринг на титульний бій. Харків’янин прогулювався у парку з маленькою донькою, коли на них накинулася оскаженіла вівчарка. Батько інстинктивно схопив дитину на руки, однак вберегти долоні від рваних ран не зумів.

«Найвеселішу» травму у цій «категорії» все ж отримав іноземець. Йдеться про захисника національної збірної Уельсу та англійського «Барнслі» Даррена Барнарда. У 2001 році невдаха п’ять місяців пролежав у шпиталі з розбитим колінним суглобом. І знову «завдяки» собаці – маленьке цуценя залишило на кухні калюжу, Барнард не помітив, послизнувся і загримів під стіл.

Важка доля чемпіонів
Хавбек «Тоттенхема» Алан Мюллері якось пошкодив спину під час чищення зубів (це ж як старанно треба працювати щіткою, щоб потягнути м’язи у попереку!). Півзахисник «Лідса» Девід Бетті заради розваги вирішив прокатати на триколісному велосипеді первістка та й защемив меніск, а Ріо Фердинанд з «Манчестера» потягнувся за пультом дистанційного керування телевізором і надірвав колінне сухожилля. Такі фактурні та м’язисті, логічно припустите ви, а ламаються, наче сірники. Однак спортивні реабілітологи феноменом таку «крихкість» зіркових пацієнтів не називають. Виявляється, треновані м’язи потенційно можуть завдати сухожиллям та суглобам значно більшої шкоди, аніж звичайні, такі, як у більшості людей. У багатьох представників спорту найвищих досягнень вони вже «латані-перелатані» від великої кількості професійних каліцтв, а значить, ризик рецидиву зростає у рази. До того ж «зацикленість» організму на конкретних видах рухів спричиняє певне порушення загальної координації – після виснажливих тренувань спортсмени зазвичай активно відпочивають (доглядають за дітьми, гуляють зі собаками, відвідують дискотеки), однак постійно хочуть спати і періодично отримують ушкодження внаслідок розсіяної уваги. Важка вона, доля чемпіонів: можна навіть поспівчувати і порадіти за власне тіло, яке не працює на максимальних обертах та зберігає внутрішні захисні резерви.

Обручка неЩАСТЯ
А ось від фатуму далеко не втечеш. Футболіст чи баскетболіст досягає певного рівня успіху, отримує матеріальну незалежність, одружується - життя нуртує яскравими барвами, аж поки... Страж воріт Рудольф Ісупов тривалий час захищав кольори львівських «Карпат» та дрогобицького «Нафтовика», однак у зрілому віці вирішив повернутися на малу батьківщину – до тульського «Металурга». В одному з матчів на початку 60-х років минулого століття голкіпер тягнувся за високо пущеним м’ячем, інстинктивно витягнув догори руку і закричав від болю. Обручка на безіменному пальці зачепилася за гак у каркасі воріт та й залишилася на ньому висіти. Разом з пальцем. Від моторошного видовища мурашки по шкірі побігли навіть у лікарів команди – молодий чоловік став інвалідом.

Подібна трагедія (щоправда, під час тренування) спіткала і чемпіона світу 1986 року, аргентинця Нері Пумпідо. А колишній гравець «Кривбасбаскета» Олександр Пащенко фалангу свого вказівного пальця втратив на кільці – атрибут подружнього щастя ставав для згаданих осіб злощасним символом. Та життя на цьому не завершилося: і Пумпідо, і Пащенко не облишили своєї улюбленої справи й стали тренерами відповідно мексиканського «Веракруса» та южненського баскетбольного «Аджалика». Біда гартує.

Покарання за футбольний мазохізм
Натомість навмисна підлість рано чи пізно буде виведена на чисту воду. Пост номер один туніського клубу «Есперанс» Ель-Оуаер вирішив отримати ігрові дивіденди за допомогою хитрощів. Під час фінального матчу за Кубок африканських чемпіонів з командою «Харт оф Оак» (у перекладі – «Дубові серця») спортсмен помітив, як уболівальник з Гани кинув на поле скляну пляшку. Підступному кіперу встрелило у голову влаштувати кривавий спектакль: полоснув себе осколком по обличчю, потім побіг до центрального кола та й впав, здригаючись у «судомах». Головний рефері поєдинку думав було вже зупинити гру, аж тут підбіг лайнсмен та й розповів усю правду. Горе-симулянта із заюшеним обличчям випровадили за межі поля. А оскільки ліміт замін було вичерпано, воротарські рукавиці одягнув захисник «Есперанса» - і пропустив за десять хвилин три голи. Покарання за нехтування принципу Fair Play виявилося справедливим та неабияк вчасним.

Микола РАШКЕВИЧ, Високий Замок