Романа Романчук: "В Україні немає боксу через відсутність грошей"

Дебют Алєксандра Лєбзяка на посаді головного тренера збірної Росії з боксу виявився доволі успішним. Росіяни вибороли командний Кубок світу, який нещодавно завершився в Москві. У фінальному двобої вони здолали збірну Куби з рахунком 7:4.

"Газета" вже писала про інтригуючі перипетії фінального протистояння двох гігантів у світі аматорського боксу. Нагадаємо, загальнокомандну перемогу збірній Росії приніс уродженець міста Стрий Львівської області Роман Романчук, який боксує у ваговій категорії до 91 кг. Він із рахунком 64:47 здолав Луїса Ортіса, таким чином зробивши загальний рахунок 6:4. Тож заключний двобій у вазі понад 91 кг уже не мав принципового значення та не міг позбавити господарів рингу Кубка світу. Романа Романчука визнали найкращим боксером Кубка світу 2005 року. Відпочивши від виснажливих двобоїв, екс-стриянин погодився відповісти на запитання кореспондента "Газети".

- Романе, як ви потрапили в Росію?
- Я покинув Україну 2000 року. Річ у тім, що в Україні не мав власного помешкання, та й узагалі мене нічого не тримало вдома. Тож вирішив поїхати до Москви, де поступово почав обживатися.

- Розкажіть, будь ласка, про ваші успіхи в Україні та той період, коли почали тренуватися в РФ?
- Із раннього дитинства займався боксом. 1992 року став срібним призером першості України. Тоді виступав у ваговій категорії до 46 кг. 1995-го був переможцем першості України у вазі до 48 кг. Упродовж наступних п’яти років узагалі не виступав на змаганнях. 2000-го році вирішив змінити місце проживання та переїхати до Москви. Тоді не ставив собі за мету тренуватися та поновити кар’єру в боксі. Проте невдовзі повернувся до залу та почав займатися кікбоксингом. У той час важив 75 кілограмів, і в боксі мені не все вдавалося. Через півроку став переможцем чемпіонату Європи, а через рік - найкращим кікбоксером у своїй ваговій категорії на чемпіонаті світу. 2002-го знову повернувся в бокс. Переміг на чемпіонаті Росії, а згодом потрапив до збірної.

- А чим займалися в перші дні перебування у Москві?
- Я хотів знайти роботу, але нічого не вдалося. Приїхав у столицю Росії, не маючи чіткого плану дій. Мешкав у товариша моєї сім’ї. У Стрию та у Львові не було перспективи. Тоді мені було 20 років. Як кожна молода людина, хотів зробити кар’єру, заробляти гарні гроші, щось їсти, десь спати. А в Москві є більше можливостей для того, щоб десь пробитися. Переїхавши, розпочав пошук залу. Почав інтенсивно тренуватися.

- Це правда, що ви вже двічі перемагали олімпійського чемпіона 2004 року, кубинця Одланьєра Фонте Соліса?
- Так, цього олімпійського чемпіона у ваговій категорії до 91 кг уже двічі перемагав на міжнародних турнірах. Одного разу взяв гору в Болгарії, а потім - на передолімпійських змаганнях у Чехії.

- У збірній Росії вагова категорія до 91 кг відзначається доволі гострою конкуренцією. Чи можна стверджувати, що після вдалого виступу в розіграші Кубка світу всі питання щодо першого номерна збірної у цій вазі знято?
- Так, тепер можна сказати, що я є першим номером збірної Росії у вазі до 91 кг. Незабаром розпочнеться чемпіонат РФ, у якому не братиму участі, оскільки Алєксандр Лєбзяк звільнив мене від цих змагань. У мене відбудеться спаринг із переможцем внутрішнього чемпіонату напередодні чемпіонату світу в Китаї. За підсумками цієї очної зустрічі стане відомо, хто буде першим номером.

- Мабуть, важко було українцеві потрапити в одну з найсильніших збірних світу?
- Наполеглива праця на тренуваннях, на рингу викладався на сто відсотків. Мабуть, це допомогла пробитись у збірну Росії й стати найкращим боксером не лише РФ, а й, за підсумками останніх змагань, світу. Є лише одна формула успіху – це самовіддана праця. Впродовж останніх трьох років я не ходив на дискотеки, нормально не відпочивав, не курив, не пив і весь час тренувався. Всі мої думки були пов’язані лише з боксом. Тренерський штаб збірної Росії, побачивши таку цілеспрямовану працю, вирішив дати шанс, відтак мене запросили до лав національної команди.

- Нині ви громадянин Росії?
- Так, тепер я росіянин.

- Наскільки мені відомо, ви одружилися з москвичкою?
- Так. Її звати Вероніка. Дружина мені дуже допомагає. Щоранку ми бігаємо крос. Звісно, Вероніка долає не такі довгі дистанції, як я. Моя дружина займалася художньою гімнастикою та шейпінгом. Добре готує, підтримує домашній затишок і комфорт.

- Яке враження справив на вас виступ збірної України на Кубку світу з боксу?
- Раніше за українську дружину виступало багато гарних боксерів. 1995-го та 2000-го українці були фаворитами в усіх змаганнях. Нині ж збірна є доволі слабкою командою. Їм потрібно більше тренуватися, шукати спонсорів. Говорив із боксерами, які представляли Україну на Кубку світу в Москві. Вони розповідають, що їм майже нічого не платять, немає змоги навіть повноцінно харчуватися. Хлопці хочуть розвиватися. Мені здається, що в Україні немає боксу через відсутність грошей.

- Українці стверджують, що не вийшли у півфінал Кубка світу не останньою чергою через закулісні інтриги...
- Нічого не можу сказати щодо цього, оскільки не мав нагоди бачити всі бої українців. Щиро кажучи, вперше чую про це від вас. Якщо боксер у рингу кращий за свого суперника, то жоден суддя чи рефері не зможе “засудити” його. Звісно, коли боротьба більш-менш рівна, є обмін ударами, то тут можуть призначити переможця, виходячи із власних уподобань. Але в рингу перемагає найсильніший.

- А про кар’єру серед боксерів-професіоналів ще не замислювалися?
- Мабуть, перейду в професіонали після Олімпійських ігор 2008 року.

- Подейкують, що ви знайомі з Костею Дзю?
- Костя приїздив у Чехово, де я колись мешкав. Він відвідував клуб "Вітязь", у якому я тренувався два з половиною роки. Ми з Костею багато спілкувалися. Він сказав: коли відчую, що серед аматорів мені вже не цікаво, необхідно обов’язково переходити у професіонали. В аматорському боксі я ще не здобув тих регалій, про які мрію. Тож зарано говорити про професійний бокс.

- Мабуть, марите "золотом" олімпійських ігор?
- Звісно, кожен спортсмен мріє здобути нагороду найвищої проби на Олімпіаді.

- Напередодні старту Кубка світу Алєксандр Лєбзяк не приховував того, що російська команда дещо поступається кубинській. Нині можна говорити, що збірна Росії є найсильнішою командою у світі?
- Так, за підсумками чемпіонату ми є найсильнішою збірною світу, що й довели в очній зустрічі з кубинцями.

Гліб Ваколюк  для champion.com.ua