Тепер не тхне, а попахує

Перш за все хочу вибачитися за тривалу відсутність у блогу, так вийшло, що кінець сезону подарував мені багато коментарів, і від того просто не вистачало часу на написання вражень. Обіцяю надалі ділитися думками частіше.

Прогнозованого мною крику наприкінці Чемпіонату не було з двох загальних причин: по-перше, Луческу не програв, а виграв, відповідно основний скаржник Ліги був у доброму настрої, а по-друге, постійні розбори суддівських епізодів і пильна увага до кожного потенційно «підозрілого» матчу зіграли свою «цілющу» роль. Знаєте, те, що медіа привертають увагу до таких матчів і є найкращими ліками від «підстав» і «договорняків». Напевне, залишаються, ще майстри закулісних ігор (вони будуть завжди), але таких ситуацій тепер зовсім небагато. Власне, раніше «тхнуло», а тепер, можливо, «попахує».

І за цих обставин у суддів традиційно невдячна роль - у  нас тепер все на них спихають. Думаю, безпідставно. Демократія і свобода слова, знаєте, мають побічний ефект. Навіть на нашій не «суперовій» для показу телекартинці, ми маємо 2-3 ракурси спірного епізоду і,  зазвичай, розбираємося у проблемному епізоді. Суддя ж немає можливості подивитися повтор  з-за воріт, тому приймає рішення за тим, що він, на його ж переконання, побачив. Погодьтеся, часто наше уявлення про епізод змінюється після телеповтору. Не буду заперечувати рівень кваліфікації наших арбітрів, який, певно, відповідає рівню нашого футболу – без образ з кожного табору - сам кожної програми звертаю увагу лише на найбільш яскраві і значущі для результата гри епізоди, і вибрати є з чого. Але все ж хочу звернути увагу і на той прес, під яким зараз судять арбітри. Такого розглядання їхньої роботи «під лупою», як тепер, я не пригадаю раніше. Причина – у загальній недовірі до судів і суддів, як суспільного явища і у певній прискіпливості. Все ж тренери і футболісти - в першу чергу, функціонери - в другу, а через їхні емоції – і фани, занадто великою вагою оцінюють суддівський ляп. Так, він може вплинути на гру, але не забувайте, такий епізод може трапитися з кожним, а команда, яка заслуговує на тріумф, його рано чи пізно отримає.

«Шахтар» в цьому сезоні заслужив «золото», бо потратив найбільш грошей. Викидання на вітер 40 мільйонів за Кастільо з Лукареллі мало якось схилити баланс Фортуни на бік Ахметова. Гірники таки виглядали потужнішими і технічнішими за тих же киян, але все одно за іграми в Чемпіонаті їм програли. «Динамо» ж «ковбасило» по ходу сезону не по-дитячому. Порахуйте самі – чотири тренери за сезон: такого ще не було! Так «Шахта» розслабилася навесні, з нею це неодмінно відбувається у турнірах, але якби вони оступилися десь наприкінці і «Динамо» просто підібрало би «золото», було б несправедливо. Київ міг би відігратися у Кубку, але без гри трофею не здобудеш. І хоч динамівці створили більше моментів у фіналі, на табло рахують забиті м‘ячі. Скільки разів самі кияни застосовували цей аргумент, коли їм опонували більшою кількістю моментів? Гри не було і немає. Напевне, треба чекати. Час Сьоміну дали.

Трохи телевізійного ексклюзиву, якого вимагали на форумі:
Луческу із Сьоміним порівну заслужили на докори від моєї програми. Перший всю весну обіцяв прийти до студії, однак кожного разу, коли це мало відбутися казав, що завтра терміново їде до Москви і обіцяв точно прийти наступного разу. Поки я не дочекався…

З іншим три рази домовлявся про телеміст Донецьк-Київ, тричі отримував запевнення в тому, що прийде. Останнього разу, румун-тріумфатор мав вийти на зв‘язок наступного дня після перемоги в Чемпіонаті, але під вечір раптом згадав, що назавтра валізи незібрані… Так що такі вони наші «коучі».

Зрештою, не лише вони. Якось відомий Вам Мурінью, за часів роботи у «Порту» і до виграшу Ліги чемпіонів, дивлячись Вашому покірному слузі в очі пообіцяв, що дасть інтерв‘ю через два дні на тренувальній базі «Порту» одразу після інтерв‘ю. Яким же було розчарування української телегрупи, коли прочекавши все тренування і півгодини після нього, ми довідалися з уст прес-аташе, що «містер» поїхав, не попрощавшись, хоч прес-аташе нагадав йому до тренування про заплановане інтерв‘ю… Що тут скажеш, піжон :)

Такі ось справи, наступного разу поговоримо про «Металіст» з «Дніпром» і зону Інтертото. Па-па!

За матеріалами блогу Олександра ГЛИВИНСЬКОГО на сайті тижневика «Киевское Слово»

P.S. Блог Олександра Гливинського читайте ТУТ.