БУЛГАКОВ: «Щоб потрапити на свято, треба багато працювати»

Фахівці вважають, що регбі-7 активно активно просувається до олімпійської сім'ї. Теж не виключено, що вже на лондонській Олімпіаді 2012 року цей вид може вже війти до показових змагань, а вже під час проведення Ігор-2016 регбі-7 стане повноправним членом олімпійської сім'ї. І це приємна для України новина. Адже регбі-7 розвивається в нашій країні набагато активніше. Про це свідчигь і перемога збірної України на I Європейських іграх з неолімпійських видів спорту. Адже тоді нам удалося подолати в головному фіналі сильну команду Франції. Цим видом опікується віце-президент Федерації регбі України Владислав Булгаков.

Одеса знаменита не лише своїми анекдотами, а й регбі

— Владиславе Євгеновичу, крім того, ви ще очолюєте й комітет з регбі-7 української федерації. Як на мене, саме ви чудово володієте інформацією про розвиток, успіхи та проблеми цього виду в Україні?
— На жаль, у зв'язку з розпадом Радянського Союзу регбі, як і увесь український спорт, опинився в занедбаному стані. Ми втратили ціле покоління молодих гравців, які б зараз дуже знадобилися головній команді країни. Нині дуже важко відроджувати те, що втратили або ж самі колись знищили. Та приємно й те, що вже сформувалася солідна група людей, яким не байдужа доля і майбутнє регбі-7. Вони прагнуть зробити все від них залежне, щоб цей вид спорту посів достойне місце в нашій спортивній галузі. Я переконаний, що саме регбі — найкращий вид спорту у світі. І я в цьому питанні неодинокий. Адже на світовій арені регбі не поступається королю спорту — футболу. А інші види вже давно залишив далеко позаду себе.
Чемпіонат України проводимо в двох лігах. Крім того, на всеукраїнській першості змагається і наш найближчий резерв. Свої турніри проводять юнаки в різних вікових категоріях. До речі, минулої неділі в Одесі стартував чемпіонат України серед юнаків. Цього разу на турнір заявилося майже десять колективів з різних регіонів України. Матчі проходять на стадіоні в центрі Одеси. Тож бажаючих побувати на цих матчах дуже багато.

— Пане Владиславе, які регіони представлені на нинішній першості юнаків?
— Виступає кілька команд з Одеси. І це цілком зрозуміло. Адже регбі в нашому місті дуже популярний вид спорту. Крім того, прибули команди з Києва і західного регіону України. У рамках цього турніру відбулися також показові виступи одеських жіночих команд.

— Отже, регбійна столиця поступово перебирається до Південної Пальміри?
— Київ у будь-якому випадку залишиться регбійним цетром нашої держави. Та ми й не прагнемо відібрати в нього пальму першості. Ми просто робимо свою справу — розвиваємо регбі на півдні країни. У цьому плані нам треба врахувати гіркий досвід росіян. Адже вони прагнули все підпорядкувати красноярському регбі. Хоч цей вид спорту дуже популярний в Красноярську, але з цього нічого путнього не вийшло. Нам треба об'єднатися навколо Києва й активно розвивати регбі в усіх регіонах України.

— Хто ще прагне запозичити одеський досвід розвитку регбі-7?
— Нині ми уважно слідкуємо за східним регіоном, де великий потенціал не лише людських ресурсів, а й фінансів. Тож ми прагнутиме відродити тут цей вид спорту. Саме відродити, бо свого часу в тому ж Дніпропетровську були досить сильні регбійні традиції. А місцева команда навіть виступала на першості Радянського Союзу. Стабільно розвивається регбі-7 у Рівному та Хмельницькому. Справжній регбійний бум переживає подільський край. А місцева команда вже двічі вигравала чемпіонський титул всеукраїнського чемпіонату.

Завдання — бути серед призерів на всіх відбіркових турнірах

— На нинішньому етапі становлення вітчизняного регбі, який з підвидів (регбі-7 чи регбі-15) є пріоритетним для самої національної Федерації?
— Ми прагнемо паралельно розвивати обидва підвиди регбі. І залежно від ситуації, вміло розставляти акценти. Зокрема, цього разу треба більше уваги приділити саме регбі-7.

— Чому?
— 2008 року розпочинається відбірковий етап на чемпіонат світу. І ми зобов'язані здобути заповітну путівку на світовий форум. Тому всі сили треба кинути на регбі-7. Крім того, збірна України з регбі-15 дограє свій відбірковий турнір і, на жаль, невдало. Тренери вже почали створювати нову команду, готуючи її до нових турнірів. Для цього в головній команді з'явилося чимало нових імен. А ось до збірної країни з регбі-7 треба залучити всіх найсильніших і ретельно підготуватися до відбіркових перегонів.
Адже вихід на світову арену, поїздка на чемпіонат світу дасть сильний поштовх для розвитку регбі в Україні. І що дуже важливо, зміниться ситуація в стосунках між вітчизняною федерацією, ФІРА та Мінсім'ямолодьспортом.

— Що собою сьогодні являє збірна України з регбі-7?
— Основу національної дружини становлять вихованці одеського, харківського, київського та Хмельницького регбі. Маємо й кількох легіонерів, які виступають у Росії та Польщі. У нас підібралася досить солідна компанія. Ми розпочали серйозну підготовку до світової першості. На сьогоднішній день провели два навчально-тренувальні збори. Перший збір відбувся наприкінці грудня минулого року із загально-фізичної підготовки. Одесити створили команді чудові умови для тренувань та відпочинку. А нинішнього лютого збірна вирушила на збір до Туреччини, де відпрацьовували фізичну готовність та провели кілька спарингів. Головним нашим спарингом був красноярський «Єнісей» — срібний призер чемпіонату Російської Федерації. Наші хлопці кілька разів обіграли цього непоступливого суперника. Перед початком відбіркових змагань ми запланували два тренувальні турніри. 8-9 травня вирушаємо до Софії на комерційний турнір. А 23 травня нашу команду запросили на представницький турнір до Іспанії. Серед учасників — кілька національних збірних та кілька сильних клубів з Великої Британії і Нової Зеландії. Такий рівень учасників дуже потрібний нашій команді. Він стане серйозною перевіркою нашої готовності до відповідальних стартів на шляху до чемпіонату світу.

— Яка система відбору на світову першість? Чи ми вже знаємо своїх головних конкурентів у боротьбі за путівки до головного фінального турніру?
— Це — сильні європейські збірні. Серед них — нині діючий чемпіон Старого Світу — збірна Росії, а ще п'ятиразовий чемпіон нашого континенту збірна Португалії. До фаворитів також належать команди Франції, Італії та Грузії. Щоб пробитися на світову першість, треба успішно виступити на двох відбіркових турнірах. Вони відбуватимуться упродовж червня в Тбілісі та Москві. Від Європи на чемпіонат поїде дванадцять найкращих команд. Переконаний, нам до снаги потрапити на обох турнірах до квартету. А цього вистачить для прохідного балу на фінальний турнір чемпіонату світу. Тим паче, що перед нашою збірною ставиться завдання — стати призером і в Тбілісі, і в Москві. Сьогодні я можу гарантувати вихід збірної України до фінального турніру на 95 відсотків. Хоча це спорт і щось конкретне загадувати наперед не варто. А ось у головному європейському фіналі по відбору на чемпіонат світу треба фінішувати не нижче п'ятого місця. Цей турнір відбудеться в Ганновері.

— Владиславе Євгеновичу, регбі-7 відрізняється від регбі-15 лише кількістю гравців на майданчику? Чи є свої особливості в розмітці поля, екіпіровці, правилах тощо?
— Розмітка майданчика, екіпіровка, правила однакові для обох підвидів регбі. Лише кількість учасників на полі різна — семеро і п'ятнадцятеро відповідно. Менша кількість гравців у регбі-7 диктує зовсім іншу тактику гри як в обороні, так і в нападі. Тому регбі-7 динамічніший і швидший. Постійно тримає в напрузі не лише учасників матчу, а й симпатиків команд. Тож і на ринку турніри з регбі-7 більш комерційні й
привертають більше уваги з боку рекламодавців та бізнесових структур. Я був на подібних турнірах в Гонконзі та Дубаї, де збирається по 24 найсильніші команди. Упродовж дня глядачі не залишають стадіон. Адже регбійний марафон просто зачаровує.

— А як ви опинилися в регбі?
— Мій батько був військовослужбовцем. Мешкали в Ташкенті. Саме тут я й почав займатися цим видом спорту. Мені поталанило, бо батьки віддали мене саме в ту школу, де культивували регбі. Коли переїхали до Одеси, то я відразу знайшов собі нову команду. У сезоні-1989-1990 мені поталанило навіть пробитися до юніорської збірної Радянського Союзу, де не лише тренувався на зборах, а й виступав на турнірах. На жаль, через рік розвалився Радянський Союз і зникла дуже перспективна команда. Завершивши кар'єру регбіста, став бізнесменом. Коли трохи зміцнів фінансово, то вирішив допомогти цьому виду спорту. Нині опікуюся одеською командою, допомагаю збірній Україні. Приємно, що чемпіонський титул виграла одеська команда «Кредо-63».

«Мої друзі — справжні українські меценати!»

— У нинішній ситуації важко знайти справжнього мецената, який би допомагав розвитку регбі в Україні?
— На жаль, в нашій країні клас меценатів ще не сформувався. Однак поступово українські бізнесмени звертають увагу і на спорт, і на культуру. Ще б для цього створити відповідну законодавчу базу, тоді взагалі не було б проблем. Мені приємно, що вдалося серед своїх друзів знайти багато однодумців.
І це не просто спонсори. Вони — справжні меценати! Адже ми не заробляємо на регбі, а прагнемо залучити до цього виду якнайбільше дітей. Тоді й нація буде здоровою та мудрою.

— Які конкретні проблеми заважають активно розвиватися регбі в нашій країні?
— Як на мене, в Україні в першу чергу не вистачає регбійних майданчиків. Сьогодні в Україні не реально придбати екіпіровку для регбіста. А ось дитяча регбійна форма просто відсутня. Поки що й завозимо її з-за кордону. Звичайно, регбі не такий затратний, як, скажімо, той же футбол, баскетбол або хокей. Однак наш вид спорту також потребує відповідної фінансової підтримки. Користуючись нагодою, хотів би через «Спортивну газету» подякувати нашим колегам з компанії «Таланафта», які опікуються збірною України з регбі-7. Крім того, ми знайшли солідного авіаперевізника на тренувальні збори та змагання. Це — компанія «Міжнародні авіалінії України». Нині це наші два найголовніші партнери.

— Пане Владиславе, кажуть, що ви маєте безпосереднє відношення до майбутнього будівництва справжнього регбійного центру неподалік Одеси? Чи не так?
— Мабуть, треба розпочати з того, що одним із засновників регбійного клубу «Кредо-63» є голова Одеської обласної ради Микола Скорик. Саме він підтримує всі наші ініціативи. Ми домовилися, що депутати обласної ради виділять під будівництво майбутнього центру з регбі земельну ділянку. Ми вже маємо кілька солідних інвесторів. Адже всі переконані, що зведення такого центру дасть солідний поштовх у подальшій розбудові цього виду в державі. Тут господарями стануть не лише різноманітні збірні України, а й дитячі колективи. Для цього плануємо обладнати два майданчики з трав'яним газоном, а один — із штучним. У наших планах також будівництво тренажерного залу, басейну, медичного комплексу. Крім того, ми мріємо ще створити й дитячий інтернат — своєрідну дитячу регбійну академію. Нині вивчаємо запропоновані нам земельні ділянки.

— Після юридичного оформлення всіх необхідних документів, скільки часу займе саме будівництво такого центру?
— Переконаний, що упродовж двох років ми завершимо будівництво й відсвяткуємо новосілля. А поки що президент ФІРА Жан Клоде Баке твердо пообіцяв до червня прибути до Одеси, щоб детально обговорити проблеми та перспективи будівництва цієї бази. Переконаний, що візит президента ФІРА допоможе нам якнайшвидше узгодити організаційні питання та укласти відповідні угоди. Приємно також відзначити, що осторонь цієї події не стоять Національний олімпійський комітет на чолі з його президентом Сергієм Бубкою та Міністерство України у справах сім'ї, молоді і спорту. Адже на обрії — олімпійська орбіта регбі-7.І саме в цьому виді ми можемо реально претендувати на призові місця.

— Ви можете реально оцінити перспективи регбі-7 щодо вступу до олімпійської сім'ї?
— Як на мене, то вже в Лондоні-2012 регбійні збірні (жіночі і чоловічі) можуть позмагатися в показових олімпійських турнірах. А ось офіційно оформити олімпійське членство зможемо не раніше Олімпіади-2016. Переконаний, що саме в Лондоні на батьківщині цього виду спорту регбійний турнір приречений на успіх. Адже на Британських островах регбі конкурує на рівних з футболом. Я побував на кількох матчах в Англії і був приємно вражений тим, як усе місто живе регбі й підтримує улюблену команду.

— А ми потрапимо на це регбійне свято?
— Звичайно. Адже немає нічого нереального в житті. Хто міг подумати, що під час І Європейських ігор з неолімпійських видів саме українські регбісти двічі обіграють фаворита турніру збірну Франції і стануть чемпіонами євроігор! А для цього треба добре вчитися і працювати

Микола МОТОРНИЙ, «Спортивна газета»

Sport.ua