Невдача у Зеленій Гурі. Післямова

В рамках Кубку Федерації у польській Зеленій Гурі завершився командний тенісний турнір серед жінок у Першій групі Євро-Африканської зони. Сім команд визначали володаря єдиної путівки до матчу плей-офф до Другої Світової групи. Збірна України була одним з фаворитів змагань, але вояж склався невдало. З двома перемогами та двома поразками наша команда зайняла лише четверте місце.

Нагадаю, через пошкодження (або, скоріш, через небажання грати у неоптимальному стані на рівні третьої ліги збірних перед важливими особистими турнірами) у змаганнях не приймала участі перша ракетка України Еліна Світоліна. Разом з Україною у групі були збірні Швеції, Болгарії та Естонії. Згадуємо в хронологічному порядку.

Україна – Швеція –1:2

Жереб звів двох головних фаворитів групи у перший же змагальний день. Було очевидним, що великий вплив на результат матиме вибір капітана команди, кого ставити на кожну з трьох ігор. Оскільки матч був головним у групі, то Михайло Філіма вирішив ризикнути, обравши другим номером Даяну Ястремську, яка лише напередодні прилетіла з Таїланду, ще й з пошкодженням лівої ноги. По грі з Йоханною Ларссон неідеальний стан нашої юної тенісистки давався взнаки, але на результат не вплинув. Особисто мене Даяна взагалі здивувала. Вона не грала у звичній усім гостроатакувальній манері, а старалася тримати м’яч у корті, вичікуючи свої можливості забити. Шведка так і не знайшла, чим відповісти. Ларссон припускалася багатьох помилок у довгих розіграшах, тому заслужено програла 4:6, 2:6.

Такий початок настроював на оптимістичний лад. Наш перший номер, Леся Цуренко, готувалася до матчів за збірну два тижні, а її суперниця, Ребекка Петерсон, останні два тижні грала на турнірах ITF у Америці, де двічі доходила до півфіналів. Але ніякого виснаження в її діях і близько не було. Навпаки, склалося враження, ніби сама Леся тільки повернулася з Australaian Open, де грала вкрай погано. Правда, якщо там Анісімова знесла Цуренко з корту, то тут наша тенісистка програла сама з тим же рахунком 0:6, 2:6. Петерсон не робила нічого надзвичайного, просто продемонструвала стабільний теніс свого рівня середини першої сотні. А гра Лесі була суцільним жахом.

Таким чином, доля матчу вирішувалася у парній зустрічі. В кожній з команд було по одному стабільному парному гравцеві: Кіченок у нас, та Ларссон у шведок. По їхнім напарницям виникали питання. Вирішені вони були в кожній збірній по-різному. Капітан української команди обрав найменш досвідчену тенісистку, Марту Костюк, яка ще ніколи не грала парних зустрічей у Кубку Федерації. У суперниць вийшла Петерсон, найсильніший шведський гравець у одиночках. Пару вона фактично не грає, хоча досвід дуету з Ларссон у збірній мала три-чотири роки тому.

В першому сеті наша пара мала велику перевагу, Наді з Мартою вдалося одразу увійти в гру. Натомість шведки ніби вперше побачили одна одну. Тому закономірні 6:2. У другій партії Ларссон та Петерсон вже діяли більш командно, а в українок побільшало метушні. Марта Костюк часто-густо зривалася перехоплювати на сітку, що призводило до легких обведень по лінії. За логікою речей, більш досвідчена парниця, Надія Кіченок, повинна командувати грою. Та Марта сама ким хочеш покомандує, а це не найкращий варіант. 3:6 у другому сеті. Третя партія теж проходила під диктовку шведок, але українські дівчата героїчно робили зворотні брейки, і навіть не дозволили суперницям подати на матч за рахунку 4:5. Все ж з другої спроби Ларссон та Петерсон змогли це зробити. 6:2, 3:6, 5:7, і наступні два дні фактично перетворилися на формальність. Важко було повірити, що шведська збірна зможе програти хоч болгаркам, хоч естонкам.

Україна – Болгарія – 2:1

Після розгрому від Петерсон Леся Цуренко спересердя заявила, що не приїде більше грати за збірну. Сподіваюся, то були лише емоції. До того ж, вона підхопила легку застуду (чи то був черговий дипломатичний хід, я вже заплутався. За останній тиждень у хитросплетіннях різноманітних пояснень в українському жіночому тенісі сам чорт ногу зламає), і більше на турнірі не зіграла. Даяну Ястремську слід було поберегти, бо навантажень на юну дівчину було і так вдосталь.

Великого вибору у Філіми не залишалося, тож другим номером збірної стала Марта Костюк, і боролася вона проти представниці третьої сотні Ізабелли Шинікової. То я перебільшую, звичайно. Насправді боролася Марта, як і останні місяців дев’ять, переважно сама з собою. Стовідсотково правий Юрій Сапронов щодо необхідності кардинальних змін у її підготовці, бо не можна закопувати в землю такий талант. Гаразд, не буду розвивати цю тему, скільки можна про одне й те ж! Принаймні, Шинікову Марта здолала 7:5, 6:4. З лідеркою болгарок Томовою довелося грати Катерині Козловій, і вийшло в неї це лише небагато краще, ніж у Лесі Цуренко напередодні проти Петерсон. 3:6, 2:6, наші жахи продовжилися.

Другий день поспіль долю матчу вирішувала парна гра. У нас знову грали Кіченок/Костюк, у болгарок особливих варіантів, крім Томова/Шинікова, і не проглядалося. І знову велика перевага українок у першому сеті, тепер вже навіть з «баранкою». Черговий провал у другому, коли болгарки лідирували 5:2. Але тут вже вдався камбек, переведення гри на тай-брейк, де наші тенісистки не віддали суперницям жодного очка.

У паралельній зустрічі Анетт Контавейт виграла одиночку в Петерсон, і навіть з Сарою Орав взяла першу партію у парі, але не більше. Шведки перемогли естонок 2:1.

Україна – Естонія –3:0

Естонки, розуміючи, що дві перемоги з українками їм не світять, вирішили поберегти свою лідерку перед матчем на виживання з датчанками, і зіграти зовсім молодіжним складом. В результаті за три гри їм вдалося взяти аж чотири гейми. Коментувати тут нічого.

Марта Костюк – Сара Орав – 6:3, 6:0

Катерина Козлова – Олена Малигіна – 6:0, 6:0

Кіченок/Козлова – Горлач/Орав 6:1, 6:0

Шведки у матчі з болгарками теж вирішили поберегти свого першого номера Петерсон, і в душі українських уболівальників зажевріла невеличка надія на диво. Жевріла вона, на жаль, недовго, бо у першій же грі Шинікова без варіантів поступилася Міріам Бйорклунд. Далі несподіванок не сталося, Швеція виграла решту два поєдинки, і вийшла до фіналу змагань.

Україна – Польща – 1:2

Нашим дівчатам довелося грати матч за третє місце на турнірі. Великого сенсу він не мав, хіба що для рейтингу та майбутнього посіву наступного року. Леся Цуренко та Надія Кіченок вже вирушили у Доху, а першими на корт вийшли Катерина Козлова та Магдалена Фреч. Рівень Каті зараз, на жаль, такий, що вона може програти навіть цій суперниці. У перших двох сетах були гойдалки, які потрібно було завершувати за рахунку 6:3, 5:3, але подати на матч не вдалося, і все перетворилося на 6:3, 5:7, 2:6.

Даяна Ястремська, яка продовжувала почувати себе не дуже добре, грала проти молодого польського дарування Іги Святек. Поєдинок двох надій Туру вийшов доволі цікавим та рівним. Все ж клас узяв гору. Даяна не дозволила суперниці подати на перший сет, і була сконцентрованою на тайбрейку. А в другій партії зачепилася на прийомі, ведучи 5:4 і з п’ятого матчболу здобула-таки перемогу, 7:6(2), 6:4.

Наша пара цього разу мала вигляд Костюк/Козлова. Суперницями були відома парниця Алісія Росольська з тою ж Ігою Святек. Глядачі побачили справді жіночий теніс. Величезна перевага полячок у першому сеті, 6:1. Зі старту другої партії 0:40 на подачі Козлової, але гейм вдається відстояти. Все догори ногами. 6:1 вже за нашими дівчатами. Тут же 1:5 у вирішальному сеті. Неймовірний камбек, 6:5, подача Костюк, один за одним три матчболи. Купа подвійних, зворотній брейк полячок, а тайбрейк за ними 7:5. Україна займає лише четверте місце з семи команд, і це з нашим-то складом! Переможницями змагань стали росіянки, які виграли усі 6 одиночних зустрічей. Проблем зі шведками у фіналі вони не мали. А нижче опускаються датчанки, в яких без Каролін Возняцькі на високому рівні грати немає кому. Клара Таусон ще зовсім юна.

Час робити висновки. Причому не мені, бо моя особиста думка ні на що не впливає. Нашій федерації. З запрошенням Еліни Світоліної не склалося за досить дивних обставин, а Леся Цуренко виявилася у поганій формі. Зіграла на своєму рівні лише Даяна Ястремська, навіть, незважаючи на свої численні проблеми перед турніром. Єдина людина у команді, яка заслужила тільки позитивні відгуки. Катерина Козлова та Марта Костюк на серйозному спаді, а Надія Кіченок не виглядала лідеркою пари, якою повинна була бути. Незрозуміло, чим керувався наш капітан при підготовці до матчу та при виборі тенісисток на ігри. Невже стан Лесі, наприклад, був нікому невідомий? Навіть дещо смішною виглядала б умовна ситуація, якби Світоліна все ж приїхала до Польщі. Тоді б Ястремську, звичайно, поберегли, Леся програла б другому номеру шведок Ларссон (а кого з першої сотні Цуренко могла перемогти зі своєю грою?), і знову на перший план виходить парна поразка. Ясно, що в історії немає умовного способу, але виходить, що важливішою втратою виявилася Людмила Кіченок, а не Еліна Світоліна. Зіграна пара сестер, скоріш за все, на такому рівні розібрала би будь-які дуети суперниць. Парадокс!

Наступного року збірна України продовжить виступ у Першій групі Євро-Африканської зони. І тоді буде просто зобов’язана виходити мінімум до плей-офф. Чому? Тому що Олімпіада. Еліні потрібно раз виступити за збірну для потрапляння до Токіо. А Даяні – взагалі два. Через рік ми можемо сподіватися на максимально бойовий склад команди. Теоретично. Тоді вже побачимо, чи не чекають на когось чергові замети.