За крок до розв’язки

Історія Формули 1 в США має багату історію, а Гран Прі з різними назвами проводилися на багатьох трасах, як міських, так і традиційних автодромах. Проте, всюди це було нетривале перебування в гостях, де на європейську серію місцева публіка дивилася дещо зверхньо. Та все змінилося п’ять років тому, коли Формула 1 повернулася до Штатів на абсолютно новий автодром в Остіні, який, тепер уже можна сміливо стверджувати, перетворився на американську домівку чемпіонату.

Коли Герман Тільке взявся за проектування траси, то йому дивним чином вдалося повторюючи власні ідеї та напрацювання створити дуже пристойну трасу з цікавою конфігурацією. Хоч ми і можемо побачити на першому секторі повороти в стилі Сільверстоуна, а на третьому – натяк на восьмий віраж Стамбула, та все ж результат по-справжньому перевершив очікування. Чому не в останню чергу посприяв і рельєф з серйозними перепадами висот. Безперечно одним із найцікавіших місць на трасі є її перший поворот, який рідко пілоти можуть проїхати за однаковою траєкторією двічі поспіль. Складнощі у них виникають одразу через кілька факторів: це і те, що сам поворот знаходиться на вершині підйому висота якого становить 30 метрів, на якусь мить машина втрачає близько 85% своєї притискної сили, тут практично «сліпий» апекс,  ширина повороту неоднакова, адже на вході вона 29 метрів, в апексі ж звужується до 19,5 і на початку спуску вже 17,2 метрів. Проблем гонщикам додає і сам кут повороту в 141º, тож тут завжди можна чекати на помилку одних пілотів і те як нею скористуються інші.

Американське кільце ставить цікаві, але непрості завдання перед гонщиками й інженерами: при налаштуванні машини пріоритет завжди віддається швидкості, проте все-одно доводиться шукати такі налаштування, щоб машина поводила себе стабільно у повільних поворотах. Звісно, що з такою конфігурацією потужність силової установки й ефективність систем рекуперації енергії виходить на перший план. Разом із цим фаворитами є Мерседес і Феррарі, хоча останні гонки яскраво показали, що і Ред Булл вже готова активно втручатися в боротьбу за перемогу. І все ж таки в середній групі перевага явно буде у клієнтів Мерседес.

Не зважаючи на те, що на техаській трасі з можливостями для обгонів проблем немає, та гонки тут вигравалися виключно пілотами, що стартували з першого ряду: у 2013-му та 2016-му після старту з поула перемогли Феттель і Хемілтон відповідно, а у 2012-му, 2014-му та 2015-му британець тріумфував розпочинавши перегони з другої позиції. Відтак, трасу в Остіні можна назвати територією Льюіса, який тут виграв чотири з п’яти Гран Прі.

Характерною рисою американської траси є низький рівень зношування шин на дистанції, пов’язаний з тим, що на більшості сучасних автодромів використовується спеціальна асфальтова суміш. До речі, вперше була використана саме в Остіні, а потім з’явилася в Сочі, Баку та оновленому покритті Сепанга. Піреллі цього року в Техас привезла свої м’які комплекти Soft, SuperSoft і UltraSoft, водночас якщо зазвичай гонщики замовляють по одному найбільш жорсткому комплекту, то цього разу здебільшого по два, та й на UtraSoft попит дещо нижчий, ніж на низці більш спекотних етапів:

Загалом, після того як асфальт в Остіні став менш гладким, а шинники стали привозити більш м’яку ґуму, то традиційною стала тактика двох піт-стопів в гонці. На неї варто орієнтуватися і цього разу. До речі, шини UltraSoft на американському етапі будуть мати не фіолетове маркування, а рожеве – таким чином Піреллі підтримала ініціативу з боротьби з раком молочної залози. Маріо Ізола, керівник автогоночного підрозділу Піреллі, перед початком уїк-енду поділився очікуваннями: «Як і протягом попередніх років ми підготували для Гран Прі США м’які комплекти. Їх використання має призвести до покращення результатів проходження кіл – продовжуючи тенденцію, яку ми спостерігаємо протягом сезону. Зрештою, Остін – одна з тих трас, де важко прогнозувати розвиток подій, в тому числі через мінливу погоду. У минулому в гонках в США ми бачили різноманіття тактичних схем, і цього разу команди можуть оперувати усіма трьома типами шин, адже і Soft потенційно також може вважатися можливим вибором для гонки».

Прогноз погоди обіцяє досить цікаву картину з перемінними умовами на трасі – сьогодні вдень є висока ймовірність дощу, так само як і недільного ранку, а от завтра вдень та вдень у неділю, коли відбуватимуться кваліфікація з гонкою, світитиме сонце і має бути сухо. Температура повітря коливатиметься в межах від +26С у п’ятницю та неділю до +30С завтра. Тож якщо синоптики не помилилися, то уїк-енд буде дуже насиченим, а небесна канцелярія впливатиме не тільки на підготовку під час тренувань, а й на стан асфальту протягом усіх трьох днів.

Лідер особистого заліку є головним фаворитом Гран Прі в очах букмекерів. На перемогу в кваліфікації лінія має такий вигляд: Хемілтон – 1,61; Феттель – 3,75; Боттас – 6,50; Райкконен – 15,00; Ріккардо і Ферстаппен – по 17,00. На головний тріумф уїк-енду в гонці коефіцієнти такі: Хемілтон – 1,80; Феттель – 3,50; Боттас – 7,50; Райкконен – 13,00; Ферстаппен – 15,00 і Ріккардо – 17,00. Зважаючи на те, що Льюіс виграв 4 з 5 гонок в Остіні, все виглядає більш ніж логічно.

В складі Торо Россо уперше в сезоні склад пілотів повністю змінився порівняно з минулим етапом – на місця Карлоса Сайнса, що дебютує за Рено, та П’єра Гаслі, який таки відправився на фінальний етап японської Супер Формули, повернувся Данііл Квят, для якого уїк-енд може стати вирішальним як стосовно продовження кар’єри в Формулі 1, так і у плані співпраці з Ред Булл. Напарником росіянина став Брендон Хартлі – 27-річний новозеландець, який раніше входив до молодіжної програми Ред Булл, але був відрахований ще у 2010-му. Хельмут Марко цього разу своїм вибором пілота таки зумів здивувати усіх, адже Хартлі досить давно не пілотував машини з відкритими колесами, а машину Формули 1 востаннє пілотував у вересні 2012-го на тестах у Франції. Брендон нині є успішним гонщиком у чемпіонаті на витривалість, де за кермом Порше став чемпіоном у 2015-му, а цього року тріумфував у Ле-Мані та разом із напарниками по екіпажу лідирує в чемпіонаті. Варто зазначити, що Хартлі стане першим новозеландським пілотом у Формулі 1 за понад 30 років – до нього далекого 1984-го в Канаді на старт Гран Прі виходив Майк Такуелл. Чи стане цей Гран Прі єдиним для Брендона покаже час, але вже зараз зрозуміло, що на друге місце в Торо Россо (одне вже точно дістанеться Гаслі) на наступний сезон претендентів вистачатиме.

Безперечно після азійської частини сезону, яка перетворилася на суцільну катастрофу для Феррарі та Феттеля, боротьба за титул залишається виключно на аркуші паперу, що дотліває, та як показує практика здаватися або тим паче розпочинати святкувати заздалегідь категорично не можна. За певних обставин Хемілтон вже в Остіні може оформити свій четвертий титул, але для цього треба і щоб Себастьян знову провалився, і Боттас фінішував не на подіумі, тож коронація британця найбільш вірогідно відбудеться в Мехіко.

Гран Прі США, Остін, Автодром Америк, 20 жовтня – 22 жовтня, п’ятниця – неділя

Розклад сесій за київським часом:

Перша практика 18:00 – п’ятниця 20 жовтня

Друга практика 22:00 – п’ятниця 20 жовтня

Третя практика 19:00 – субота 21 жовтня

Кваліфікація 00:00 – неділя 22 жовтня

Гонка 22:00 – неділя 22 жовтня