Технічний директор Карпат: «Ми за 16 клубів і проти плей-оф»

У понеділок в Домі футболу відбулася масштабна зустріч головних тренерів клубів Прем’єр-ліги із керівництвом цієї структури. Головна мета зустрічі – визначити формат нового чемпіонату. Але чи готова Прем’єр-ліга прислухатися до думки клубів? Можливо, усе вже вирішено наперед, для чиєїсь конкретної вигоди, а саме засідання було організовано в якості декорацій та бутафорій? Детальніше про цю зустріч розповів технічний директор ФК «Карпати» Тарас Гордієнко.

Найперше враження вчорашнього засідання: все дуже сумно. Сумно в тому, що у поважного керівництва Прем’єр-ліги немає жодної стратегії, жодного бачення і розуміння того, як має жити і куди має рухатися український футбол. Наразі виглядає так, що усі зусилля кинуті на одномоментну комбінацію, стосовно якої ніхто не спроможний або й не збирається професійно і предметно роз’яснити клубам, яким чином вона може служити на користь нашому футболу. Якщо міркувати об’єктивно, то у кращому випадку проштовхуваний на засіданні варіант законсервує футбол у важкому і безперспективному стані, а в гіршому випадку прирече його на подальше руйнування.

А ми – повинні говорити в першу чергу про стратегію. Оскільки усім конструктивно мислячим людям зрозуміло – і це цілком відверто було озвучено на засіданні представником медіа-групи 1+1 – що поточний рейтинг чемпіонату і його телетрансляцій несуттєвим чином залежатиме від формату змагань наступного сезону.

Найважливіше питання спортивної стратегії – нам кровно необхідно доволі швидко повернути кількість учасників змагань Прем’єр-ліги до поетапно 14, 16, а потім добре подумати про можливість змагань за участю 18, а то й 20 команд.

ЧОМУ? Ми повинні активно думати, як подолати наслідки тієї економічної моделі у нашому футболі, що сформувалася на початку 2000-их років. Моделлю, яка нічого спільного із бізнес-середовищем і здоровим економічним життям не має. «Карпати» вже не раз говорили про те, що свого часу 4 власники поставили захмарні планки особистих можливостей, які ніяк і нічим не відображали українських реалій. Тепер же двоє з них взяли і пішли, може, точніше, їх пішли. А скидається на те, що керівництво українського футболу, використовуючи можливості та спираючись виключно на тих, «хто ще можуть» намагається зберегти залишки старої відірваної від життя топ-еліт-системи вигадуванням форматів, які тільки підкреслюватимуть цей відрив. Невже думають, що олігархи повернуться і знову сипатимуть грошима направо і наліво?

На сьогодні об’єктивна ситуація вимагає, якщо найбільше впали футбольні рейтинги у великих традиційно футбольних містах – треба шукати розширення бази і територіально, і, зокрема, на нових, більш голодних до футболу місцях;
Вимагає очищення футболу від усіх навколофутбольних «дивних» обставин». Нам кажуть, що для того, щоб був хороший рейтинг трансляцій, потрібна висока якість картинки і демонстрованого командами футболу. Звичайно, так – але не в першу чергу!!! В першу чергу у футболі має бути висока якість емоцій. Щирих і чистих. А не від букмекерських, кабінетних, суддівських та інших зовнішніх впливів на футбол. Війна в Україні підняла планку пережитих та затертих людьми емоцій. Якщо футбол їх не освіжить - люди не повернуться, яку їм картинку не пропонуй. І тут – першочергово нам знову треба йти в глибинку.

І найголовніше – за рахунок значного розширення футбольного ареалу – переходу на інші економічні рейки з тимчасовим зниженням рівня чемпіонату. Щоб зробити два кроки вперед зараз мусимо зробити крок назад. УСІ клуби повинні почати ЗАРОБЛЯТИ. Тисячі гривень від сотень осіб і сотні – від тисяч. Красиві футболки, автограф-сесії, інші різноманітні промо-акції, як наслідок, бізнес-партнерство з різними чисельними комерційними структурами, активний продаж атрибутики тощо – все те, що ФК «Карпати» активно і успішно робить на комерційних засадах. 

І не чекати відразу однохвилинних мільйонів. Їх на початках не буде. А елітна Прем’єр-ліга – вимагає мільйонів. Саме тому, еліт-компанія невеликої кількості клубів – недалека смерть українського футболу.

Коли мною було на засіданні піднято питання про перехід до 16 команд у Прем’єр-лізі – відповідь була – це не передбачено Регламентом. Ніби скорочення з 16 до 14, а потім з 14 до 12 відбувалось згідно з статей Регламенту. Ми всі чудово розуміємо, що це було політичне рішення: так або складалися умови або таким було чиєсь бажання... Коли запропонував внести відповідну можливість хоча б до Регламенту наступного сезону – відповідь, що для цього на сьогодні нема передумов. Коли з’являться передумови – знову будемо кивати на Регламент? Складається враження – просто і банально НЕ ХОЧУТЬ.

А й справді – які потрібні передумови? За тих вимог, які ставляться на сьогодні, зокрема, і атестаційними вимогами – ми їх дочекаємося дуже нескоро. А для внутрішніх змагань насправді достатньо небагато. Перше – і головне. Наявність реального комерційного підрозділу, котрий здатен отримати для клубу і показати дійсний і реальний комерційний дохід, що має перспективи до збільшення замість нинішнього перекладання коштів з однієї кишені власника до іншої. Друге – мінімальна інфраструктура, котра передбачатиме якісні футбольні поля для ігор та тренувань, акуратні роздягальні для команд та суддів, довільного вмісту та мінімальної організації трибуни, належні умови для праці телебачення. ВСЕ! Надсучасні мегастадіони – чудово і прекрасно, але для міжнародних змагань.

Питання потреби 16 клубів у Прем’єр-лізі у різний спосіб піднімалось представниками декількох клубів, але - висловлю ОКРЕМУ ВЕЛИЧЕЗНУ повагу до головного тренера київського «Динамо» Сергія Реброва, який системно, ґрунтовно і дуже душевно говорив, що в цій країні не може бути менше 16 команд у вищому дивізіоні.

Добре, нехай у наступному сезоні все ще 12 команд. І все ж, чому, з огляду на інтереси розвитку футболу варіант, котрий сьогодні проштовхують – а це нинішня двоетапна система з двома шістками на другому етапі, але доповнена плей-офами в кінці сезону (4-е чи 5-е місце проти 7-го за участь у Лізі Європи, 10-е та 11-е проти 2-го та 3-го першої ліги за участь у ПЛ наступного сезону) – таки НАЙГІРШИЙ?

По-перше, жоден плей-оф насправді не підвищує інтриги в наших реаліях, коли при бажанні і потребі, робиться все, що потрібно і кому потрібно. Чудеса з визнанням форс-мажором 10-денного морозу чи розстроченням 3-матчевої дискваліфікації на окремі матчі впродовж півроку можуть видатися тільки квіточками...

Потрібно нагадувати на сьогодні вже призабуту трагікомедію з черкаським «Дніпром», якому просто на полі свого часу чітко показали – ви там нагорі менш потрібні, аніж ваш суперник?
А хтось подумає про те, що аж раптом в останньому турі наступного станеться хоча б повторення подій минулої неділі, коли у матчі «Сталь» – «Зірка» було 12 жовтих і одна червона картка, а у матчі «Карпати» – «Волинь» – 9 жовтих? У яких складах команди вийдуть на той матч, що чомусь має вирішувати кров і піт пролиту на полі впродовж усього довгого сезону? І ще добре, якщо усі ті картки будуть по ділу, а якщо так не зовсім?
Простір для потенційної корупції в багато привабливішому, бо одно- чи двоматчеврому вимірі – просто необмежений. ХТОСЬ ВІРИТЬ, ЩО ЙОГО РЕАЛЬНО ПРОКОНТРОЛЮЮТЬ???

Але найголовніше – власне такий формат є найчіткішим свідченням ПАЛКОГО БАЖАННЯ ЗАКОНСЕРВУВАТИ ІСНУЮЧУ КІЛЬКІСТЬ КОМАНД у ПЛ та, відповідно, її економічну модель, на тривалий час.

Я задав питання: «Чи означає це, що таким форматом ми вже сьогодні визнаємо, що через рік в кінці наступного сезону поповнити ряди Прем’єр-ліги вже будуть створені оті належні передумови точно одразу у трьох команд першої ліги? То може краще хай одна вилетить і одна зайде, а іншими двома готовими командами ми доповнимо чемпіонат до 14?». Відповідь ніхто з ініціаторів цього формату та з керівництва ФФУ та ПЛ дати навіть не спробував. Чи відвисли щелепи від несподіваного питання – не знаю. А от те, що допустити розширення принципово не мають наміру – вони підтвердили надто очевидно.

Якщо ж говорити про формальні ознаки проведеного засідання, то його початок звівся до показової демократії, оскільки всі хто хотів, могли без обмежень висловили свої думки та бачення. Однак, як мінімум половина клубів висловилася за те, щоб наступні змагання серед 12 команд проходили у форматі з трьох кіл. Якщо я не помиляюся, то це «Ворскла», «Чорноморець», «Сталь», «Олімпік», «Карпати», «Волинь», а також ми читали в Інтернеті аналогічний коментар відсутнього на засіданні головного тренера «Дніпра» Дмитра Михайленка. Головний тренер кам’янської «Сталі» Леонід Кучук аргументував, що саме такий формат дасть можливість плавно збільшувати надалі кількість команд без постійних змін формату. Нагадаю і позицію представника каналу «1+1», котрий прямим текстом визнав, що популярність і рейтинговість не так то і залежить від формату. Але, як виявилося, цей варіант геть не до смаку керівництву Прем’єр-ліги. В результаті усі учасники зборів стали свідками фінальної демонстративної пози пана Генінсона, що закумулювалася в ультимативній фразі: «Ну якщо ви за три кола, то самі тоді шукайте спонсорів». Так ніби, для прикладу, ФК «Карпати» і зараз цілком успішно цим не займається. А от наскільки більше при такому форматі, у порівнянні з іншими, очолювана паном Генінсоном Прем’єр-ліга заробить більше коштів для клубів, ніхто викласти розрахунки і не намагався...

І так, зовсім на завершення. Задля того, щоб реалізувати свою ініціативу з плей-оф, у Прем’єр-лізі готові піти взагалі на нечуваний до сьогодні в Україні і потенційно критично небезпечний крок. Циркуляром ФІФА №1578 від 30 березня 2017 року встановлено, що всі гравці, які потенційно викликані до збірних своїх країн для участі в чемпіонаті світу 2018 року, мають завершити участь в національних чемпіонатах до 20 травня 2018 року включно. Будь-які матчі після вказаної дати за участю таких футболістів можливі лише за спеціальним дозволом ФІФА. Раніше циркулярні листи ФІФА такого ж чи подібного змісту були залізною аргументацією того, що після окресленої дати взагалі не можна проводити жодного матчу. Тепер, виявляється, можна. У всіх варіантах розробленого плану календаря Прем’єр-ліги на сезон 2017/2018, матчі плей-оф заплановані на 23 і 27 травня 2018 р.

Можливо, це означає, що наша Прем’єр-ліга вже сьогодні щиро переконана у тому, що в усіх клубах, які претендуватимуть на участь від України в Лізі Європи, чи будуть змушені грати інші плей-оф, не буде жодного потенційного збірника? Або, напевно, ПЛ допускає, що умовна «Зоря» буде грати плей-оф без умовних Петряка, Соболя та Шевченка... Або, що найбільш йморівно, якщо не «пронесе», будемо знову в авральному порядку міняти регламент по ходу сезону? І певно ж що тільки стосовно тих команд, щодо яких не «пронесло»? на голос ФК «Карпати» розраховувати не доведеться...

Варіант з сподіванням на отримання дозволу від ФІФА – кумедний. І взагалі – одночасно все кумедно і сумно...