Як чиновники Україну медалей у веслуванні позбавили

Всі ми підтримуємо наших олімпійців, співпереживаємо разом з ними і дуже засмучуємося, коли вони зупиняються за крок-два від п'єдесталу - на 4-5 позиціях. Думаємо: «Ну що поробиш, вони зробили все, що змогли, просто суперники були сильніші». Вони то, напевно, зробили все, що змогли, а от чи зробили все, що від них залежить, наші чиновники від спорту?

 Нещодавня історія українських байдарочниць мене шокувала і обурила. Я вирішив взяти інтерв'ю у нашої жіночої четвірки для того, щоби підтримати їх. Адже після четвертого місця у двійці, було зрозуміло, що дівчатам дуже боляче, що вони двічі поспіль зупинилися за крок від медалей. Але дівчата, прийшовши на інтерв'ю втрьох, відкрили шокуючі факти.

От вам одна із відповідей, чому в України кожної Олімпіади все менше медалей. Дівчата-байдарочниці зі збірної України Світлана Ахадова, Інні Гріщун та Анастасія Тодорова розповіли, як в олімпійський рік звільнили тренера їхньої четвірки Олексія Семикіна, а замість загрібної Марії Кічасової, з якою вони виступали успішно, поставили загрібну Марію Повх, котра з ними взагалі не тренувалася! Дівчат відправили на передолімпійський збір до Португалії без тренера і залишили їх тренуватися на їхній власний розсуд. Насправді, вони тренувалися, перебуваючи на телефонному зв'язку зі своїм тренером. При цьому призначена міністерством загрібна проводила тренування окремо. Всі спроби дівчат пояснити у Міністерстві спорту, що саме з їхньої загрібною вони показують вищі результати і що саме з нею вони відчувають себе командою, наштовхувалися на слова: «Хто ви такі? Збірну формує міністерство, будете багато говорити, не поїдете на Олімпіаду!» Дівчатам погрожували, що «припишуть» їм допінг, якщо не вгамуються. В результаті тренер і загрібна Кічасова так і залишилися в Україні, не поїхавши на Олімпіаду. А загрібну Марію Повх поставили у склад лише заради того, щоби вона стала учасницею Ігор! А результат - два четвертих місця - у четвірці на 500 метрів (Ахадова, Гріщун, Тодорова, Повх) та двійці на 500 метрів (Гріщун, Тодорова).

Дівчата самі розповідають про весь чиновницький «бєспрєдєл», який призвів до такого результату. З усього видно, що чиновникам спорту не потрібні медалі, їм потрібні гроші. То чого мають вони надалі вести наш спорт у блуд?

— Приїхали на Олімпіаду, виступили у фіналі, боролися за медалі. Прикро, що не вдалося все ж таки здобути бронзу. Як думаєте, чому не вдалося? Що не так було?
Анастасія Тодорова: У нас немає тренера.
Інна Гріщун: Найголовніше — так, не вистачає тренера. За це можна подякувати нашим чиновникам, які постаралися, щоб у нас його забрати.
Анастасія Тодорова: І наша команда розвалилася.
Інна Гріщун: Так, ще на початку сезону. Звичайно, ми раді, що ми тут. Одного кроку нам не вистачило до медалі що в двійці, що в четвірці. Багато хто з наших спортсменів, у тому числі Юра Чебан, і інші, хто знав, як йшла наша підготовка, сказали одне: що ми — не головний тренер і не наше міністерство, які нас завжди тягнули на незрозумілі збори. Збори, де нас викручували, вимотували, можна сказати, вичавлювали, як лимон. І зробили все для того, щоб ми не отримали медаль тут.

— Чому вони так зробили, як ви думаєте? Просто через непрофесійне ставлення?
Анастасія Тодорова: Почнемо з того, що у нас є команда, яку створили три роки тому і завдяки якій у нас є результати: чемпіонати Європи, та ж ліцензія, багато міжнародних медалей, які ми отримували за цей час. Коли ми вибороли ліцензію, коли у нас є команда — міністерство і наш головний тренер Олексій Володимирович Мотов вирішив, що це все його заслуга. І що у міністерстві люди, які сидять у своїх кабінетах і дивляться нас по телевізору, можуть вирішувати склад «четвірки» і яка команда повинна їхати на Олімпійські ігри. Хотілося б нагадати, що ми провели свій останній збір у Португалії без тренера, самі і в неповному складі команди. Марія Повх тренувалася з Пашею Алтуховим, а ми втрьох тренувалися окремо. Олексій Володимирович на початку збору в Португалії сказав: «Я не радий, що так сталося. У вас є план, готуйтеся по ньому. Як буде — так буде. Я до вас лізти не буду».

— Ви готувалися самі?
Анастасія Тодорова: Так, ми готувалися весь збір самі.
Світлана Ахадова: Можна сказати, що на телефоні.

— З ким ви по телефону говорили?
Анастасія Тодорова: З тренером Олексієм Івановичем Семикіним. Звісно, після бійки кулаками не махають, але якщо проаналізувати, можемо сказати, що ми зробили все, що могли. Ми пройшли довгий і тяжкий шлях. Багато людей допомагали і підтримували нас. Велике дякую їм за це! Дуже шкода, що у нас немає медалей. Нам трохи не вистачило. Ми не хочемо нікого звинувачувати, але тут очевидно, що наше міністерство, наш головний тренер зробили все для того, щоб у нас не було медалей.

— Як таке може бути, що не потрібні медалі? У нас же не так багато медалей. У чому причина?
Анастасія Тодорова: У грошах. Уся проблема в них. Зараз гроші вирішують все: хто поганий, хто хороший, хто сильніше, хто слабше. Коли головний тренер каже, що повинен бути цей екіпаж «четвірки», у якого будуть медалі на Олімпійських іграх, у міністерстві кажуть: «Ні».
Інна Гріщун: Жданов нам сказав: «Або ви погоджуєтеся на той склад «четвірки», який ми пропонуємо вам, або ви взагалі не поїдете на Олімпійські ігри».
Анастасія Тодорова: Нас тримали у напруженні до самого вильоту в Бразилію. Нас шантажували, говорили: «Якщо ви не підпишете контракт, або ви на три роки не маєте права переходити в іншу країну, або ви на Олімпійські ігри не їдете». Як ми психологічно були пригнічені, коли біля нас були дві запасні дівчинки на зборі, які незрозуміло чому знаходилися на цьому зборі. Як нас давили: якщо ми не підпишемо ці контракти, то у нас допінг. Тобто дуже багато психологічних факторів, які завадили не тільки нам. Хоча, мабуть, у певній мірі й загартували. Ми просто зобов'язані про це сказати. Після всього, що сталося, ми не можемо мовчати.

— Ви кажете, що була не оптимальна «четвірка». Хтось інший мав бути четвертим?
Інна Гріщун: Так, у нас загрібна мала бути інша.

— А хто?
Інна Гріщун: Марія Кічасова, яка залишилася вдома. З нею ми справді показували набагато кращі результати. Ми в човні відчуваємо, що нам краще і ми про це говорили.
Анастасія Тодорова: Це те, що не відчувають чиновники, люди, які сидять у міністерстві.
Інна Гріщун: Вони сидять у своїх кабінетах, дивляться у свої папери і думають, що вони — боги, які можуть робити так, як їм хочеться. У нас не було вибору, ми не могли не послухати, бо могли взагалі не поїхати на цю Олімпіаду.
Світлана Ахадова: Їм було байдуже, хто буде сидіти в «четвірці». Головне — щоб там загрібала Марія Повх.
Інна Гріщун: Чому я і Настя приїхали сюди і ще додатково заповнювали анкети на те, щоб отримати акредитацію? Вони сподівалися, що нас тут не буде? Не думаю, що це просто збіг.
Анастасія Тодорова: Звісно ж, основна проблема усіх цих конфліктів — є тренер, який підготував «четвірку», завдяки якому ми завоювали цю ліцензію. Завдяки Олексію Івановичу Семикіну ми зараз на Олімпійських іграх. Коли вирішувалася комплектація цієї «четвірки», його ніхто не чув.
Світлана Ахадова: Його думку взагалі не враховували. Він підготував, мав своє бачення на екіпаж. Його не те що не слухали, його ігнорували.
Інна Гріщун: Йому навіть не давали сказати слова.
Світлана Ахадова: Чиновникам, міністерству було видніше, хто має сидіти в «четвірці». Не слухали нікого: ні нас з Марією Кічасовою, ні Олексія Івановича Семикіна, нікого. Слухали тільки Марію Повх і робили так, як вона хоче.

— У неї що, такий вплив?
Світлана Ахадова і Анастасія Тодорова: Ми не знаємо.

— Але не було єднання, згуртованості? Вона була як окремий елемент?
Свілана Ахадова: Так.
Анастасія Тодорова: Вона ще з осені відмовилася приїхати на збір, де знаходилася вся наша команда.

— Яке майбутнє зараз у вашої «четвірки», як ви думаєте?
Інна Гріщун: Ми не думали про це.

— Зараз є трійка. Трійка ж не буде в «четвірці»...
Світлана Ахадова: На жаль, такої програми немає. (Сміються)
Інна Гріщун: Ми хотіли б запропонувати, що ввели в Олімпійські ігри «трійку» (Сміються). Ми ще не можемо відійти від того, що у нас два четвертих місця.

— Тримайтеся, ми вас підтримуємо. Добре, що у вас, попри таку ситуацію, зберігається почуття гумору. Ми вам бажаємо, щоб настали інші часи, щоб ваші слова були почуті завдяки нам і щоб усе змінилося на краще...
Інна Гріщун: Дякуємо!
Анастасія Тодорова: Велике дякую!
Світлана Ахадова: Велике дякую саме Олексію Семикіну, який вірив у дівчат, який напередодні, коли вирішувався основний склад «четвірки», повірив особисто в мене. За це я йому дуже вдячна.

Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ