«Українські клуби грають самовіддано»

Цілком реально, що незабаром уболівальники «Карпат» побачать у воротах свого клубу 28-річного голкіпера збірної Грузії Георгія Ломаю. Цього тижня «Карпати» дозаявили колишнього воротаря московського «Спартака», першого грузинського легіонера в новітній історії львівського клубу. За сприяння прес-служби ФК «Карпати» газета «Високий Замок» організувала перше інтерв’ю голкіпера в Україні.

- Георгію, відомо, що минулий сезон ти завершив гравцем німецького клубу «Карл Цейсс». Чому не залишився в Німеччині?
- Я був не проти продовжити співпрацю з клубом із Єни, за який на правах оренди виступав у другій німецькій бундеслізі. Рівень футболу там доволі пристойний, а про рівень життя в Німеччині годі й казати – дай Боже, щоб так жили люди в Грузії та Україні. Однак ціну за мене підняли, і керівництво «Карл Цейсса» від моїх послуг відмовилося.

- Чи знаєш, що саме з «Карл Цейссом» грало тбіліське «Динамо» в фіналі Кубка володарів кубків європейських країн у 1981 році?
- Про це в Грузії відомо кожному.

- Як виник варіант працевлаштування у «Карпатах»? І чи не було інших пропозицій?
- У мене було кілька варіантів продовження кар’єри, але вони мене з різних причин не влаштовували. А от коли мої друзі, а за сумісництвом і футбольні агенти Ахрік Цвейба (колишній футболіст тбіліського та київського «Динамо», гравець збірних СНД, України та Росії) та Мамука Джугелі запропонували варіант з «Карпатами», я не вагався. До Львова я прибув напередодні матчу з «Кривбасом», літав з командою і на матч з ФК «Харків». Але не міг грати в цих поєдинках, бо на той час до Федерації футболу України ще не надійшов мій трансферний сертифікат.

- Чим саме тебе спокусила пропозиція львів’ян?
- Український футбол сьогодні на підйомі: чого вартий лише успіх вашої збірної на минулорічному чемпіонаті світу в Німеччині! Я багато знаю про ваш чемпіонат з розповідей грузинських легіонерів, що грають в Україні, з якими постійно спілкуюся в збірній. Два роки тому я приїздив до Львова на відбірний поєдинок чемпіонату світу Україна – Грузія (щоправда, тоді не виходив на поле) і мав нагоду побачити, наскільки в цьому місті люблять футбол. У Львові просто обожнюють цю гру. І нарешті останнє: мені сказали, що президент «Карпат» Петро Димінський створює команду, яка вже найближчим часом буде здатна вирішувати серйозні завдання. Мене найбільше здивувала акція клубу «Стань футболістом «Карпат», переможець якої може зіграти за «зелено-білих» в офіційному матчі (ім’я цього щасливчика визначиться саме у перерві матчу «Карпати» – «Металург» Д).

- На який термін ти підписав з «Карпатами» угоду?
- Наразі на шість місяців. Правами на мій контракт до кінця цього року володіє Андрій Червиченко, колишній президент московського «Спартака», з яким я підписав особисту угоду. Але якщо керівництво «Карпат» задовольнить мій рівень гри, а мене все влаштовуватиме у Львові, то ми продовжимо співпрацю. Відтак все залежить від мене, від того, наскільки мені вдасться бути корисним моїй новій команді.

- Ти бачив два матчі «Карпат». Яке враження справила на тебе львівська команда?
- У матчі з «Кривбасом» все вдалося якнайкраще, а от у Харкові все було навпаки. На жаль, мої нові партнери не зуміли виконати того, що від них вимагав головний тренер. Але на то були об’єктивні причини: все-таки команда грала без чотирьох гравців основного складу...
Щодо воротарів, то мені дуже сподобалося, як відстояв у воротах Юрій Мартищук. Він справді вправний воротар, і я не сумніваюся, що його чекає велике футбольне майбутнє.

- Сподіваєшся вийти на поле у матчі з донецьким «Металургом»?
- Готуюся до гри разом з усією командою. А хто з воротарів – Юра Мартищук, Андрій Новак чи я - захищатиме у неділю ворота «Карпат», вирішать тренери. Якщо мені довірять місце в «основі», то, звісно, постараюся зробити все, аби команда зіграла успішно.
Донецький «Металург», незважаючи на коротку історію існування, вже неодноразово був призером чемпіонату України і грав у Кубку УЄФА. Я спостерігав за цією командою, адже в її складі кілька років тому успішно грали грузини Гоча Джамараулі та мій партнер у збірній Грузії Георгій Деметрадзе.

- Як давно стежиш за чемпіонатом України?
- З того часу, як Каха Каладзе перейшов з тбіліського «Динамо» до київського. Я ще застав Каху у тбіліській команді, тому мені, як і всім у Грузії, було цікаво, як він себе зарекомендує в такій іменитій команді. Ну а зараз не можна не цікавитися вашим чемпіонатом, адже в ньому грає чимало моїх земляків. До речі, це також вплинуло на те, що я вирішив приїхати у Львів.

- Яке твоє враження від українського футболу?
- Українські клуби грають самовіддано. Боротьба точиться на кожному клаптику поля. Щоправда, часто ваші футболісти недостатню майстерність намагаються компенсувати самовіддачею. А ще в Україні не можна помилятися, бо ціна помилки дуже висока – суперник одразу карає.

- А який нині рівень футболу у Грузії?
- Не все так добре, як би хотілося. Все впирається у фінанси, а вони у більшості клубів обмежені. От і виходить, що як тільки молодий футболіст починає щось демонструвати на полі, то одразу їде шукати свого щастя за кордон. Я думаю, що допоки в Грузії не стане на ноги економіка, доти й футболу сильного не буде. Та й політичну ситуацію потрібно остаточно стабілізувати.
Я намагаюся триматися подалі від політики. Але добре знаю, що у грузинів стосовно неї є різні думки. Одні підтримують нашого президента Саакашвілі, але є й такі, що незадоволені станом справ як у політиці, так і в економіці. Інша річ футбол: коли грає збірна, то вся країна вболіває за свою головну команду.

- Але ж збірна Грузії не часто тішить своїх уболівальників. І це при тому, що в Європі грає кількадесят справді висококласних гравців з грузинським паспортом. Чим ти можеш пояснити таку парадоксальну ситуацію?
- Якось Георгій Деметрадзе сказав, що тому, хто знайде відповідь на це запитання, можна сміливо вручати Нобелівську премію. Раніше казали, що нам потрібен кваліфікований тренер з-за кордону. Нині він є, але результату як не було, так і немає. Ну хіба що окремі матчі нам вдаються.

- Який з матчів за збірну Грузії тобі запам’ятався найбільше?
- Матч проти Росії у Тбілісі у відбірній кампанії до Євро-2004. Тоді ми виходили на поле двічі, бо перший раз на стадіоні погасло світло, і УЄФА призначила іншу дату матчу. Я грав в обох поєдинках. Ми таки перемогли росіян – 1:0. О, це була радість, вся країна святкувала!

- Для грузинів настільки важливо обіграти росіян?
- А хіба для українців ні? Це ж залишилося ще з радянських часів: для тбіліського «Динамо», наприклад, завжди принципово було обіграти одноклубників з Києва або московський «Спартак», і навпаки. Хіба не так?..

Довідка
Георгій Ломая народився 8 серпня 1979 року. Зріст - 193 см, вага - 87 кг. Вихованець клубу «Локомотив» (Тбілісі). Грав за клуби: «Динамо» (Тбілісі), «Мерані-91» (Грузія), «Локомотив» (Тбілісі), «Динамо-2» (Київ), «Хімки» (Росія), «Луч-Енергія» (Владивосток) та «Спартак» (Москва). Останній клуб – німецький «Карл Цейсс» (Єна), який завдяки грузинам Ломаї та Ашветії зберіг прописку в другій бундеслізі. За збірну Грузії зіграв п’ять матчів, пропустив вісім голів. У складі молодіжної збірної Грузії провів 15 матчів.

Високий замок