Батько Марії МУЗИЧУК: «Шахи – це виснажлива щоденна робота»

Тріумфом шахістки зі Стрия Марії Музичук завершився чемпіонат світу зі шахів у російському Сочі. Перемігши у фіналі росіянку Наталю Погоніну, Марія у нелегкий для України час подарувала українцям свято перемоги. Хлібом-сіллю Марію Музичук та її сестру Анну у Львівському аеропорті зустрічатимуть у вівторок. А 6 квітня кореспондент Гал-інфо поспілкувався з одним із найголовніших творців перемоги, батьком та тренером сестер Олегом Музичуком.

– Пане Олеже, вітаємо Вас з блискучим виступом Марії на чемпіонаті світу у Сочі. Що відчуваєте?
– Дякую. Відчуваю безмежне щастя, саме те щастя, до якого ми йшли багато років. Звання чемпіона світу – найвище досягнення, яке є у шахах. З трьох років Марічка уже грала в шахи, а у п’ять брала участь у різних турнірах.

– Які у Вас були емоції учора, коли дивилися четверту партію онлайн?
– Як на диво, був дуже спокійним, оскільки позиція цьому сприяла. Суперниця не мала шансів грати на перемогу. У мене був внутрішній спокій. Зрозумів, що Марічка стане чемпіоном світу тоді, коли вона пожертвувала фігурою, після якої перейшла в ендшпіль, в якій суперниці було неможливо грати на перемогу. Марічка бачила нічию за багато ходів до завершення партії.

– Чи вірили до турніру в те, що Марічка зможе виступити краще за Анну і взагалі, виграти турнір? Фахівці схиляються до думки, що Марічки серед фаворитів не було.
– Чемпіонат світу – непередбачувані змагання. Для прикладу, на минулому чемпіонаті світу китаянка Хоу Іфань програла у другому колі. У неї був найвищий рейтинг серед всіх учасниць турніру. У такому турнірі пройти шість кіл і стати переможцем – дуже складне завдання. Тут потрібно мати характер і везіння.

– Чого забракло Вашій старшій дочці Анні, аби дійти до фіналу?
– Везіння. У класичні шахи зі своєю суперницею вона зіграла внічию. У чвертьфіналі вона програла шведці лише у швидкі шахи.

– 7 квітня дівчата прилітають до Львова. Як будете їх зустрічати?
– Наразі нічого не планував, оскільки «на ногах» з восьмої ранку. Усі телефони, які є вдома, просто «розриваються». До Стрия приїхало чимало кореспондентів з центральних телеканалів України. Утім, ні з ким наразі не зустрічався – бракує часу. Звісно, що в аеропорту будуть квіти і багато радості. Щодо певних заходів, то знаю, що міський голова Львова Андрій Садовий щось планує робити. Утім, що конкретно, наразі не знаю.

– По прильоту до Львова у дівчат не буде часу на відпочинок, адже попереду командний чемпіонат світу у Китаї.
– Часу взагалі немає. Більше того, у дівчат ще не готові візи, аби летіти до Китаю. Там збирається 10 найсильніших команд світу. Україна наразі чинний чемпіон світу з шахів серед жінок. Наші дівчата будуть відстоювати своє звання.

– У скільки років Марічка, вже знала про шахові фігури, а у скільки – вже могла грати партію?
– З фігурами була знайома у два роки, а у три могла грати партію. В обох дівчат ідентична ситуація. Більше фіксували такі факти в Анні, оскільки вона народилася за Марічку раніше. Друга наша дитина йшла уже як по «накатаній доріжці» (сміється). Шаховий і життєвий стиль Анни та Марічки дещо різняться, тому з однієї сторони працювати з Марічкою було і легше, і водночас важче.

– Коли зрозуміли, що дівчата у шахах доб’ються серйозних результатів?
– Дівчата виграли дуже багато медалей на світових та юнацьких турнірах. Втім, аби жити шахами, потрібно було потрапляти у топ-10 світового рейтингу.

– Ви та Ваша дружина є професійними тренерами з шахів. Чи надалі Ви особисто тренуєте дівчат?
– Так, однак час від часу долучаємо до цього й інших спеціалістів. Зокрема, на чемпіонаті світу у Сочі дівчатам по скайпу допомагав Олександр Белявський. На цьому турніру у перемозі його заслуга є більшою, аніж моя та дружини.

– Цікавить думка, чи зможе сім’я Музичуків уявити своє життя без шахів?
– Фантазувати можна багато чого, однак наше життя – це шахи. Марічка дуже любить спорт, зокрема настільний теніс. Її дитяча мрія – грати на піаніно. В 16 років вона пішла до викладача і навчилася грати. Здебільшого, це аматорський рівень, однак це значення немає. Нині ж часу на це захоплення у неї немає, оскільки треба багато їздити зі Стрия до Львова і навпаки. Марічка вчиться в ЛДУФК. Щодо Анні, то в неї захоплень також багато. Любить грати в баскетбол, волейбол та настільний теніс. Ще з дитинства любила плавати та захоплювалася вишиванням бісером.

– У Вас вдома є піаніно, на якому грає Марічка?
– Хотів купити, однак Марічка сказала, що не треба. Окрім того, наша квартира не є великою, тому воно зайняло б багато місця.

– Скільки годин на день зазвичай дівчата займаються шахами?
– Звичайний робочий день. Усе залежить від того, яка стадії підготовки до конкретного турніру. Буває 6-10 годин. Це виснажлива щоденна робота.

– Не можу не спитати про таке: зважаючи на війну на сході України, чи не – боялися відпускати дівчат у Сочі?
– По-перше, у мене в Росії чимало друзів та знайомих. По-друге, навіть собі не уявляв що може щось статися з дитиною. Політична ситуація дуже важка, однак за неї хай відповідають політики. Ми, спортсмени, повинні робити свою роботу. Було чимало людей, які нам радили бойкотувати чемпіонат світу. На це навіть не звертали уваги, оскільки вважаю, що краще виграти чемпіонат світу в Росії і показати на що ти зданий, аніж не їхати і позбутися своєї роботи. Окрім того, чемпіонат світу – дуже серйозний турнір, на який потрібно пройти складний відбір. Якби ми бойкотували чемпіонат світу в Росії, це була б велика дурниця.

– Чи казали дівчатам у Росії, що вони бандерівки і т.п.? Не було оцих печерних образ з боку росіян?
– Постійно про це їх запитував. В ході чемпіонату такого не було. Єдине, що в коментарях до статей на форумах багато негативу. Пишуть, що бандерівка виграла чемпіонат світу. Таких коментарів було багато.

Розмову вів Богдан ПАСТЕРНАК