Под микроскопом: Гран При Бельгии

Етап в Спа вже вкотре довів, що гонки тут за одиничними винятками бувають нецікавими та передбачуваними в плані боротьби за перемогу. Зрештою, і цього разу бельгійський етап мав сподобатися усім, крім вболівальників Хемілтона, які вже під час церемонії нагородження призерів яскраво та відверто продемонстрували своє бачення подій Гран Прі.

 

«Покарати не можна пробачити» – ситуація в стані Mercedes нині виглядає приблизно так, але якщо керівництво команди напружено шукає вихід з ситуації, не бажаючи ставити коми, то все виглядає значно простіше, якщо ви вболіваєте за Льюіса чи Ніко. От тільки для Падді Лоу, Тото Вольффа та, меншою мірою, Нікі Лауди все набагато заплутаніше. З одного боку вони неодноразово публічно заявляли, що своїм пілотам дозволяють боротися на трасі, з іншого – попереджали, що така вольниця зберігатиметься доти, доки машини залишатимуться неушкодженими, а командні очки набраними в повному обсязі.

 

Іншими словами, керівництво розуміло, що рано чи пізно напруження між Росбергом та Хемілтоном вийде на такий рівень, що інтереси команди для них відійдуть на другий план – зрештою, жодному з них не хочеться в такий сезон стати віце-чемпіоном в складі чемпіонської команди з напарником-чемпіоном – а значить, в команді мали бути готовими до такого. Проте з коментарів Вольффа та Лауди можна зробити висновок, що вони готовими не були й наразі ще не знають як приборкати своїх норовливих альфа-самців.

 

Варто також з холодною головою ще раз поглянути на інцидент та подальші коментарі його учасників:

 

 

Льюіс стверджує, що Ніко вдарив його навмисно, німець в свою чергу на публіку виносити все сміття не хоче. Позаяк на питання, чи можна було уникнути зіткнення, відповідає, що завжди можна виїхати за межі траси. Гадаю, що саме тут і криється підґрунтя бельгійського інциденту – Росберг міг виїхати за межі треку, як він це вже робив в Бахрейні або Угорщині, та цього разу німець просто не захотів. Його логіку зрозуміти так само можна, як і логіку Льюіса, який казав, що – поки я більше ніж на пів корпуса попереду та їду внутрішньою траєкторією, то нікого пропускати не буду. Один не пропустив, інший не захотів відступати так, як це робив усі попередні рази. Історію про двох баранів, що зійшлися на вузькій стежці й не схотіли пропустити один одного, знають усі.

 

Звісно, тепер FIA після «одкровень» на закритому брифінгу в Mercedes могла б заново переглянути інцидент і покарати Росберга, та тільки якщо саме покарання було б послідовним, то воно не вплине ні на що. Зовсім. Після завершення гонки пілотів карають додаванням 20 секунд до їх результату на фініші (як це в Спа зробили з Магнусеном) – Боттас приїхав третім, відставши від Росберга на 24,649 сек., за будь-якого іншого покарання Федерацію звинуватять (їй, щоправда, не звикати) у непослідовності та заангажованості, тож розмови про перегляд стюардами епізоду залишаться розмовами. Принаймні сьогодні FIA підтвердила, що поки немає більш вагомих обставин, переглядати результати ніхто не буде.

 

Проте ще раз повернімося до риторики – навмисно вдарити і не відвернути машину – це таки дві великі різниці. Тож чи винен Росберг? І так, і ні – якщо міг з’їхати з траси, як це на попередньому колі зробив Феттель, значить винен, але ж він вправі був розраховувати на те, що Льюіс залишить йому достатньо місця в межах траси, а британець цього місця напарнику не залишив, проходячи Les Combes по-діагоналі так, ніби поруч нікого немає, тож частка його провини в цьому інциденті так само є, просто Льюіс як більш постраждала сторона намагається виправдовуватися тим, що він втратив усе, а Ніко хоч і не переміг в гонці, та зумів наростити суттєвий відрив в чемпіонаті.

 

На початку сезону, коли Хемілтону вдався феноменальний відрізок з чотирьох перемог поспіль, Росберга критикували за його м’якотілість, «доїжджалово» та небажання іти на ризик в боротьбі з напарником. Тепер німець став агресивнішим, жорсткішим – саме таким, яким його хотіли бачити навесні, але нова подоба Ніко стала приводом для нової хвилі критики. На цьому місці варто поставити питання – а чого ви хочете: професорської безаварійної їзди з фінішем на другому місці позаду напарника, який не гребує не виконувати накази з боксів та не залишати місця на трасі при захисті позиції, чи справжньої боротьби, контакти в якій за даних обставин просто-таки неминучі? У 1989-му Прост поводився шляхетно рівно до усім відомого епізоду в Сузуці – там відступати вже не було куди. Що ж до Льюіса – він принципово не міняється, він був і залишається безкомпромісним бійцем, який буде використовувати усі можливості для захисту, навіть якщо вони переходять межі розумного – за це люблять та шанують його вболівальники, які не готові визнати, що опонент британця також може бути «колючим» на трасі. Проте в житті так не буває, на кожну дію знайдеться своя протидія і щастя Хемілтона, що до завершення чемпіонату ще сім етапів та розуміння, що Ніко в разі чого знову не захоче уникнути контакту, який, щоправда, іншим разом може вже Росберга вивести з гри.

 

Тепер, коли усі карти на столі – дивитися за чемпіонською боротьбою стане ще цікавіше, особливо в світлі майбутнього внутрішньо командного рішення Mercedes. Слід очікувати, що наслідком бельгійських подій стане прикручування гайок та певне обмеження для пілотів. От тільки після того, як команда гарантує собі Кубок конструкторів, навряд чи пілоти стануть зважати будь на що, окрім власних інтересів. Тож в Браклі слід поповнити запас передніх крил – схоже, що зайвими вони цієї осені не будуть.

 

На тлі серйозних розбірок «великих хлопців» ледве не загубилася чергова звитяга Ріккардо, який, схоже, десь нагорі «отримав» монопольне право на перемогу в гонках, коли це не вдається Mercedes. Звісно, як і в Монреалі, австралійцю пощастило, бо тільки за рахунок проблем «срібних стріл» йому вдалося першим доїхати до фінішу. Певну іронію долі можна побачити в тому, що дві перемоги Даніель здобув на швидкісних трасах, де Red Bull «завдяки» моторам Renault категорично відмовлялися розглядати як потенційного претендента на перемогу. Найшвидша в чемпіонаті гонка ще попереду, і «биків» в Монці знову ніхто всерйоз не сприйматиме – схоже, що це тільки йде на користь як Ріккардо, так і команді, яка втретє за сезон змогла вичавити максимум, скориставшись сприятливими для себе обставинами.

 

Та крім удачі, Даніель відмінно попрацював самотужки, усунувши напарника вже на 6-му колі, дарма що Феттель сам помилився в Pouhon – Ріккардо в гонці не помилявся, а отже повною мірою заслужив стояти на верхній сходинці подіуму. Взагалі австралієць з кожною наступною гонкою, проведеною краще за чотириразового чемпіона, стає для команди серйозним головним болем, адже імідж Себастіана ризикує потрапити в таке піке, з якого витягнути його буде вкрай складно. Та самого Ріккардо проблеми Феттеля бентежать так само, як шерифа на Дикому Заході турбували проблеми індіанців. В принципі, Даніель мав би мріяти про те, аби гаряча війна Росберга з Хемілтоном затягнулася якомога довше, тоді й тільки тоді в нього з’явиться малесенький шанс зірвати джек-пот у стилі Кімі Ряйкконена зразка 2007-го.

 

Сильний виступ Валттері Боттаса із фінішем на подіумі – це справжня девальвація репутації Феліпе Масси, який спромігся фінішувати лише на 13-й позиції. Питань до бразильця виникало більше, ніж достатньо, ще протягом попередніх років, проведених за кермом Ferrari, але якщо тоді його порівнювали з дворазовим чемпіоном, то тепер він безнадійно програє напарнику, який проводить в Формулі 1 свій другий сезон. Феліпе в якості причини такого слабкого результату називає залишки гуми з машини Хемілтона, які застрягли в днищі його FW36, уповільнивши його гоночний темп, але навіть за таких умов бразилець виглядав украй непереконливо. Повертаючись до Валттері, можна резюмувати – результат фіна підтверджує те, що на швидких трасах Williams може бути дуже швидкою, та для цього треба вирішити шинне питання, особливо в кваліфікації.

 

Нарешті прокинувся Ряйкконен, який вперше в сезоні в гонці повністю переграв напарника. Причому перевага фіна над Алонсо була настільки відчутною, що виправдовуватися п’ятисекундним штрафом просто безглуздо. Уболівальники Скудерії відтепер повинні сподіватися, що Бельгія для Кімі не була моментом швидкоплинної пристрасті, а стала точкою його великого пробудження. За інших обставин боротьбу Williams за третє місце в Маранелло ризикують програти.

 

Попри штраф Магнусена, в актив собі може записати гонку McLaren – команда в Спа виглядала цілком пристойно, як для її перехідного сезону. Ерік Бульє, звісно, вважає, що покарання Кевіну виписали незаслужено, проте саме боротьба двох McLaren з Алонсо та Феттелем стала окрасою завершальної частини гонки:

 

 

Щоб там не казав Бульє, проте данець діяв уже за межами дозволеного регламентом, з іншого ж боку Кевін продемонстрував команді, що може бути жорстким та кусючим на трасі. В світлі відсутності контракту на наступний сезон – така поведінка може бути позитивно розцінена не тільки Бульє, а й Роном Деннісом, а це значно важливіше.

 

Єдине, чим бельгійський етап не потішив, попри наявні передумови – це тактичною боротьбою з різними шинними тактиками пілотів. Абсолютна більшість, як і передбачали в Pirelli, проїхала дистанцію на трьох комплектах, з яких два було Soft і один - Medium. Стратегія Росберга та Феттеля стала наслідком проблем німців, а не намаганням бути оригінальними та відігратися на трасі. Ніко, крім надламаного крила на першому відрізку, зумів у боротьбі саме з Себастіаном на 16-му колі заблокувати шини перед «автобусною зупинкою» так, що довго залишатися на трасі просто не міг, тож варіант з трьома піт-стопами для претендента на титул був мало не єдиним, за якого ще залишалися примарні шанси поборотися з Ріккардо за перемогу. Ну а Феттель не зумів справитися із зношуванням гуми через те, що втратив другу п’ятничну практику й не зміг підібрати оптимальні для себе налаштування машини. Тож три піт-стопи для німців стали вимушеним кроком, от тільки якщо Ніко все одно залишився розчарованим результатом, то Себастіану сподобалася як боротьба наприкінці дистанції, так і те, що саме він вийшов з неї переможцем.

 

На завершення кількох слів заслуговує дебют Андре Лоттерера, який не можна назвати вдалим через схід німця вже на другому колі, але й провальним він також не був. Андре як для новачка відмінно «вкотився» під час п’ятничних практик, зрозумівши, що собою являє сучасна машина Формули 1, йому з першої ж спроби вдалося випередити напарника в кваліфікації, проте на цьому, по суті, уїк-енд для триразового тріумфатора Ле-Ману завершився. Як сказав сам Лоттерер – він навіть не встиг спітніти в гонці. Єдине питання, яке не відступає – для чого запрошувати новачка, якщо Кобаясі в кваліфікації виглядає не менш переконливо, а техніка Caterham настільки безнадійна, що перестановка пілотів все одно нічого не змінить. Хіба що зворотній зв’язок з командою німець таки зумів забезпечити набагато краще за Кобаясі з Ерікссоном.