Под микроскопом: Гран При Австралии

Такий очікуваний перший етап нової Формули 1 став надбанням історії, залишивши по собі чимало питань без відповідей, проте якщо говорити відверто – хіба ж ми чекали отримати їх усі й одразу, але й частину попередніх прогнозів австралійський етап виправдав. Тож давайте подивимося, що ми дізналися, а про що ще ми дізнаємося в майбутньому.

 

Побоювання, що до фінішу не доїде й половина гонщиків через різного роду поломки, не справдилося і це добре – за останні кілька років у Мельбурні не було такої відсутності інтриги в боротьбі за перемогу і ще два місця на подіумі. Хіба що інтригою можна було б назвати очікування несподіваних проблем у Росберга з Ріккардо, спираючись насамперед на проблеми їх напарників з моторами, що змусили на початку гонки звернути в бокси і Хемілтона, і Феттеля. Та штучно придумувати інтригу в стилі «доїде – не доїде» якось нецікаво та й не гарно в принципі, тому боротьба в другій половині топ-десятки частково компенсувала відсутність інтриги на чолі пелотону. Якби ж сходів було більше, то й такої боротьби на трасі ми могли б не дочекатися.

 

Стосовно сходів, то і тут все виявилося більш-менш прогнозованим: двигунам Renault надійності досі не вистачає – з восьми машин з цими агрегатами проблеми, що змусили зійти, виникли у половини. Коли головний моторист Renault Sport F1 Ремі Таффен за підсумками Гран Прі сказав, що результати їх роботи не відповідали очікуванням, то виникло логічне питання – яким саме очікуванням, адже недоїзд до фінішу прогнозували усім машинам з французькими моторами. Тож як насправді оцінювати той факт, що троє пілотів таки в’їхали у топ-10 – як успіх, чи все-таки невдачу? Схоже, що на це питання відповіді будуть розходитися. 

 

Менш очікуваними, та не сказати, що зовсім не прогнозованими були проблеми пілотів із задніми гальмами та новою для них електронною системою brake-by-wire. Вже зараз можна сказати, що попри тестові кілометри взимку гонщики продовжують шукати спільну мову з гальмами, а ті у свою чергу інколи починають жити своїм власним життям. Особливо дісталося Массі, для якого гонка завершилася в першому ж повороті саме через відмову гальм на машині Кобаясі. З Камуї можна було сміятися, згадувати його минулі подвиги, вимагати жорсткого покарання, але коли електроніка не спрацьовує, гонщик перетворюється на пасажира, тож ще добре що зелений Caterham «викосив» з пелотону лише одне авто – могло ж бути й більше.

 

Сумна історія Льюіса Хемілтона – немов яскраве підтвердження старої формульної тези про те, що краще коли на тестах агрегати ламаються, а причину несправності команда має час як знайти, так і виправити до старту першої гонки. W05 в Хересі та Бахрейні виглядала настільки кращою й надійнішою за інші шасі, що сірячинна правда життя нагадала про себе тоді, коли команда разом із самим Льюісом до цього готовими не були.

 

Не можна не згадати про ще одну людину, яка знаходячись у паддоку світилася від задоволення та усміхалася. Пол Хембрі нарешті спокійно за довгий час зітхнув з полегшенням, адже допоки проблеми з моторами, гальмами, паливом привертатимуть основну увагу до себе, ніхто не скаже нічого поганого на адресу Pirelli. Здається, після украй нервового та складного минулого сезону такий інформаційний спокій є найкращим визнанням того, що шинне питання наразі мало кого турбує, тож над покращенням іміджу компанії підопічні Хембрі поки що справляються.

 

Оскільки далекосяжні висновки за результатами єдиної гонки робити зарано, то давайте підсумуємо побачене у Мельбурні.

 

Mercedes

 

Коли німці прийшли в Браклі, викупивши команду у Росса Брона, то казали про трирічний план виводу команди на рівень боротьби за титул. Тим сподіванням збутися не судилося, та схоже, що на п’ятий рік Mercedes таки має машину з якою не просто лякатиме швидкістю у кваліфікації, а по-справжньому виходить на полювання за найвищими нагородами. Залишилося тільки з’ясувати чому циліндр в моторі Хемілтона співав не в такт іншим, тоді як Росберг продемонстрував усім, що без серйозного пакету оновлень змагання з W05 справа малоперспективна, хоча і не безнадійна. Було б цікаво подивитися на Mercedes в умовах погоні за конкурентами, все ж таки лідируючи в гонці нарощувати відрив трохи простіше, ніж наздоганяти і пробувати обігнати суперника. 

 

McLaren

 

Пілоти на практиці підтвердили, що МР4-29 готове для боротьби за подіум і поступаючись Mercedes знаходиться на рівні не нижчому, ніж Williams і Ferrari. Особливої уваги в Мельбурні заслужили пілоти. Кевін Магнуссен повторив (а після дискваліфікації Ріккардо навіть перевершив) досягнення іншого зоряного новачка команди зразка 2007-го. Данець у першому ж Гран Прі кваліфікувався на другому ряді, а в гонці дуже спокійно (за винятком старту, де він не без зусиль впорався з потужністю й крутним моментом) і певною мірою академічно, немовби це для нього звична річ, проїхав усю дистанцію, фінішувавши на подіумі.

 

Сім років тому аналогічний дебют вдався Хемілтону. Тоді Льюіс до останнього претендував на титул, якими будуть шанси Кевіна спрогнозувати сьогодні ніхто не візьметься. У затінку свого молодого напарника опинився Баттон, але номінального лідера команди так само не можна не похвалити. Так, Дженсон м’яко кажучи невдало провів кваліфікацію, але завдяки своїй тактичній грамотності та трошки Фортуні зумів скористатися спочатку появою машини безпеки на трасі, а потім і за рахунок другого більш раннього піт-стопа опинитися на одразу позаду напарника. Баттон вкотре довів, що приймати правильні тактичні рішення досі не розучився. У Магнуссена прекрасний партнер-наставник, який може передати чимало корисної інформації та досвіду.

 

Ferrari

 

Четверте та сьоме місця – відверто не те, чого чекали в Маранелло та уболівальники по всьому світі. Проблеми з балансом машини протягом уїк-енду, аварія в кваліфікації, несподіване гранулювання шин та несправна DRS в гонці – це ще не повний набір проблем Ряйкконена. Проте, як не дивно, після гонки фін сказав, що досягли не того, чого хотіли, але могло бути гірше. Гірше, серйозно? Кімі двічі програв на трасі однозначно більш швидкому Williams Боттаса і всю гонку боровся з двома Toro Rosso – якщо могло бути гірше, то справи «червоних» кепські.

 

Та у Скудерії є ще Алонсо, який попри всі поточні проблеми виглядав у Мельбурні переконливіше напарника, проте не набагато. Минулого року ми неодноразово спостерігали боротьбу Фернандо з Хюлькенбергом, що ж змінилося тепер (крім звісно переходу Ніко до Force India) – а нічого, Ferrari знову з першої гонки не демонструє бажаного потенціалу. Якби Стефано Доменікалі знав російську, то результати команди підсумував би словами «будем разбираться».

 

Williams

 

Команда з Гроув мабуть одна із головних невдах Альберт–парку. Пристойний темп машин, але погана кваліфікація помножена на штраф для Боттаса, оптимістичний початок гонки фіна, але практично миттєвий схід Масси через технічні несправності Caterham. Цікава та вдала дуель Валттері проти співвітчизника з Ferrari, гарний гоночний темп, пресинг Алонсо, але удар в стіну, прокол колеса і плентання в бокси. Рестарт усього з початку, знову обгони, знову боротьба та дуже непоганий гоночний темп і зрештою фініш на 5-му місці, хоча було видно, що як мінімум попереду Баттона з Алонсо Боттас мав би опинитися, якби не його помилка.

 

З іншого боку контакт зі стіною міг стати летальним для підвіски, тож фіну певним чином пощастило. Щоб опинитися якомога вище в Кубку конструкторів команді треба набирати максимум очок прямо зараз, поки Ferrari і Red Bull свої проблеми не вирішили остаточно, адже в «гонці озброєнь» у Williams просто не вистачить грошей.

 

Force India

 

Гарний потужний і надійний двигун – запорука успіху Хюлькенберга, адже Ніко відверто стримував Алонсо, та на прямих, коли іспанець мав можливість використовувати DSR, німець не залишав жодного шансу. Команда на ділі продемонструвала, що в боротьбі з Sauber і Toro Rosso на початку сезону таки має перевагу. Вона була б іще вагомішою, якби не прокол колеса у Переса на першому ж колі та вимушена поїздка в бокси для зайвого піт-стопу. Перші очки в першій гонці набрані, обидві машини доїхали до фінішу – це вже успіх для скромного колективу з Сільверстоуна.

 

Toro Rosso

 

Увага до команди була прикута завдяки дебюту 19–річного Квята і росіянин доклав максимум зусиль, щоб Хельмут Марко ще уважніше дивився на нього. Відмінна, як для новачка за кермом посередньої машини, кваліфікація зі стартом в першій десятці, трохи нервова гонка, але фініш в очках і побиття рекорду Феттеля. Відтепер саме Квят – наймолодший пілот, який здобув очки у своїй першій гонці. На тлі виступу Даниїла якось непомітно пройшла гонка для Верня, хоча француз і приїхав попереду. Та найголовніша перемога команди – це фініш обома машинами. Toro Rosso – єдиний клієнт Renault, гонщикам якого вдалося повним складом доїхати до картатого прапора. Схоже, що після австралійської гонки Інтернет-трафік між Фаенцою, Вірі-Шатійон та Мілтон Кінс різко пожвавиться.

 

Sauber

 

Швейцарський колектив в сезон вкотився повільно і майже непомітно для інших. Завдання команди в Мельбурні було фінішувати і спробувати набрати очки за сприятливих обставин. Сутіл навіть пішов на ризиковану тактику одного піт-стопа, але і це не допомогло. Тож єдиним позитивним для Адріана з Естебаном моментом стало те, що обоє змогли дістатися фінішу непростої для них гонки.

 

Marussia

 

Якби не проблеми на старті прогрівочного кола і першого старту, то гонку для команди можна було б назвати непоганою. Чілтон вкотре без пригод доїхав до фінішу, продовживши свою серію без сходів уже до 20 Гран Прі, а це усі 100% гонок в яких англієць взяв участь. Зрештою від нього нічого більше і не вимагається. Б’янкі з проблемами перед і одразу після старту пропустив стільки кіл, що повернувшись на трасу проводив більшою мірою тестовий збір інформації про режими роботи двигуна у бойових умовах – класифікуватися в гонці француз шансів не мав жодних.

 

Caterham і Lotus

 

У випадку «зелених» та «чорно-золотих» коментувати бодай щось тяжко. Троє пілотів зійшли через проблеми з двигуном одного постачальника, а у четвертого відмовили задні гальма вже на старті. Домашнє завдання на малайзійський етап цілком зрозуміле й очевидне для обох команд.

 

Red Bull

 

Підопічні Крістіана Хорнера – це команда, яка може оскаржити присвоєне Williams звання невдахи етапу. Якщо проблеми з мотором були більш ніж прогнозованими і схід Феттеля нікого особливо не здивував. То темп Даніеля Ріккардо і його фініш на другому місці привернули чимало уваги до того, що в стані «биків» не все так погано, як було на тестах у Бахрейні. І все б нічого, якби команда не пішла чи то на принцип, чи то на відверту авантюру з грою проти FIA стосовно датчиків контролю за витратою пального. Після усієї оприлюдненої інформації стало зрозуміло, що: або Red Bull намагатиметься змінити омологовані Федерацією датчики, довівши їх неточність, або в юридичній суперечці остаточно втратить 18 очок для себе і Ріккардо.

 

За підсумками цієї історії виникає два питання – якщо FIA знала і знає про погрішність, то чому омологувала пристрої, які можуть як «накручувати» витрату, так і применшувати її рівень? Друге питання стосується того, що Red Bull в Мельбурні стала єдиною командою, яка не прислухалася під час гонки рекомендацій директорату, хоча такі вказівки отримали й інші команди – чому вони промовчали, невже неточність показників є критично важливою тільки для Red Bull? В будь-якому випадку розгляд апеляції та лінія захисту «енергетиків» обіцяє принести чимало цікавого, хоча FIA вкрай рідко задовольняє апеляції.

В’ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ, Sport.ua