Олексій ПОПОВ: «Коли грає Україна, кішки шкребуть на душі»

Продовження розмови з колишнім голкіпером збірної України та донецького «Шахтаря»

Олексій ПОПОВ: «Коли грає Україна, кішки шкребуть на душі»

До вашою уваги друга частина з найтитулованішим українським воротарем Олексієм ПОПОВИМ, який вже тривалий час грає в російській Суперлізі.

ЧАСТИНА ПЕРША

- Чемпіонат Європи 2003 року – і Ви вже їдете не запасним воротарем.
- Мені здається, що тоді ми були найближче до перемоги.

- Я дивився той матч і не сказав би, що ми мали якісь хороші моменти.
- Насправді ми добре «засушили» гру, і не можна сказати, що у збірної Італії в фінальному матчі було багато моментів. Вони теж грали від оборони і єдине, що в них було – той штрафний, з якого забили.

- Побутує думка, що Владислав Корнєєв помилився, коли виставляв стінку.
- Якщо ти забиваєш у футзалі 0 голів, то як ти хочеш перемогти? Мені здається, що в Італії команда вже хотіла перемогти, а з Іспанією був просто кураж: вийшли, цей гол, рикошет, а іспанці в певний момент дотиснули і все. А от з Італією ми грали тактично грамотно.

- Мені розповідали, що установка на гру полягала в тому, щоб грати від захисту, а попереду усі сподівання покладалися на Корідзе.
- Саме так і було. Хотіли повністю «засушити» гру і шукали один момент в атаці. Річ у тім, що італійці грали так само і забили зі стандартну. Все ж вважаю, що якість гри у тактичному плані з Італією була вище, але, знову ж таки, я не переглядав цей матч і це мої емоції, які збереглися з того часу. Мені здавалося, що якщо ми пропустимо, то вп’ятьох заб’ємо. Як з’ясувалося, ми не змогли забити у 2003-му вп’ятьох при 0:1, не змогли забити вп’ятьох у 2004-му на чемпіонаті світу з Аргентиною за рахунку 0:0 і не пройшли у півфінал, хоча я був впевнений, що хоча б один гол ми мусимо забити.

- На який результат Ви розраховували на ЧС-2004 після двох срібних фіналів чемпіонатів Європи?
- Мені здавалося, що ми могли обіграти Аргентину, а півфінал… Розумієте, такі матчі, що складаються з однієї гри, чом би й ні? Так, італійці добре грали, але у переможному матчі з Аргентиною вони завдали 11 ударів і забили 7 голів. З однієї гри можна виграти у будь-кого, як «Динамо» у «Бумеранг Інтерв’ю» чи В’єтнам у Бразилії.

- Чи дійсно був у стані збірної конфлікт, який і не дозволив виступити вдаліше на цьому турнірі?
- Це з серії теорії змови. Я не розумію, як можна приїжджати на такий турнір і повністю не викладатися? Коли я граю в Росії, то зіштовхуюся з росіянами, бразильцями, іспанцями, і вони кажуть, що завжди, коли грає збірна України, то вони б’ються. Тому говорити про те, що певні непорозуміння не дозволили нам показати весь свій потенціал – це неправда. На мій погляд ми розвалилися у матчі з Бразилією, коли програли 0:6, а Аргентина їм програла 1:2 з тим же Фалькао. Саме за рахунок різниці забитих-пропущених ми й не пройшли у півфінал.

- В Україні не було підходу до тренування воротарів?
- До мого від’їзду з України тренування у воротарів були двох типів: 1.) вони самі щось придумують; 2.) їм б’ють по воротам і вони виконують ігрові вправи. А мають бути певні навички, які б ти виробляв щодня, щоб у грі ти це робив автоматично. Ситуація у грі змінюється, а у тебе на кожен момент є певне рішення – тоді тебе складно загнати у глухий кут. Іноді кажуть «мертвий м’яч» – як це? «Мертвий м’яч» – це коли тебе немає у воротах, або ж тебе обіграли і б’ють у порожні ворота, та й то, є певні ситуації, де не треба так грати, щоб тебе обігравали. Якщо краще грає воротар, то краще грають і польові гравці, бо їм на тренуваннях важче забити і доводиться щось вигадувати, покращують якість своє гри – це все взаємопов’язано. З того, що я бачив, можу сказати, що Савенко хороший молодий воротар, Ципун, Іваняка брати не буду, бо він лише на два роки молодший за мене, але є номером 1 в Україні. От якби цих молодих хлопців ще й правильно тренували… А якщо б мене правильно тренували раніше? Не в 25, коли мене почали тренувати, а в 20 чи 17 років. Коли йде правильна підготовка, то ти граєш на зовсім іншому рівні. Чому бразильці краще? Тому що вони з дитинства працюють з м’ячем. Чому іспанці краще? Бо вони з дитинства тактично грамотно тренуються і грають. Уся суть у підготовці, не можна вийти і зіграти. В Англії зараз усі плюються, що мовляв немає молодих футболістів і багато легіонерів. А річ-то не в легіонерах, а в тому, що треба приділяти більше часу підготовці молодих кадрів. У Нідерландах цьому приділяється цьому аспекту в декілька разів більше часу, ніж у Англії, а про Україну і Росію я взагалі мовчу. Не даремно ж така кількість футбольних зірок пройшла через нідерландські академії.

- У них завжди була така політика у футболі.
- Я просто впевнений, що в Україні можна таке створити. В Росії і Україні купа талановитих хлопців, просто їх треба правильно виховати. В той же час усі хочуть, щоб збірна добре грала і були «зірки». А як ви хочете? Героїв спорту можна тільки виховати.

- Розкажіть про конфлікт у збірній перед чемпіонатом Європи 2005 року.
- Я поїхав на чемпіонат Європи. Який би конфлікт не був, але є щось за межею, те, що вище за усі розмови. У керівництва «Шахтаря» і АМФУ не склалися стосунки між собою. Кожен для себе вибирає рішення.

- Саме Ви тоді оприлюднили лист гравців.
- Так, я його читав і озвучив, тим не менш, я поїхав на чемпіонат Європи. Я розставив пріоритети.

- Цей конфлікт завадив тому складу збірної «завершити  свій цикл» на ЧЄ у Чехії?
- Думаю, що так, бо такі гравці, як Москвичов, Мансуров, Косенко неабияк допомогли б. Деякі хлопці, які волею долі залишилися без перехідного періоду, хоч і добре зіграли на студентському ЧС, але чемпіонат Європи серед національних збірних порівняно з ним – небо і земля, особливо враховуючи, які студентські збірні туди привозять інші країни, а Україна і Росія привозять напівнаціональні збірні. Виходячи з того складу, що у нас був, ми виглядали гідно. Єдиний випадок, коли ми обіграли збірну Росії в офіційному матчі якраз і стався на цьому чемпіонаті Європи.

- Коли приймали російське громадянство, то не виникало думок, що ще зарано кидати збірну?
- Досі, коли дивлюся як грає збірна України, то кішки шкребуть на душі, а в перший час взагалі не дивився, бо просто не міг. Я вже висловлював свою позицію, коли казав про 2005-й рік. Так, були певні конфлікти, але для мене було принципово поїхати туди, бо ти граєш за свою країну. Потім обставини змінились, і я прийняв російське громадянство і з того часу жодного разу не одягав майку збірної.

- Тому що це заборонено ФІФА.
- Тому що це нечесно…

- Вирішили чимось пожертвувати?
- З іншого боку, як би ти не вчинив, а все одно жалкуватимеш. Я жалкую, бо не зміг себе реалізувати у збірній так, як би того хотів і міг. Зате у мене є досвід гри на найвищому клубному рівні, зміг попрацювати з найкращими тренерами, гравцями, тому мені нема про що шкодувати. Все одно ідеальних ситуацій не буває і чимось треба жертвувати.

- У «Динамо» багато бразильців. Які були стосунки в колективі?
- У нас абсолютно різний менталітет, і ми дуже сильно відрізняємося. Вони завжди на позитиві – співають і веселяться, навіть перед важливими іграми. За рахунок такого ставлення до справи вони і поразки сприймають по іншому, і швидше відходять. Ми в цьому плані набагато серйозніше. Команда – це різні люди, але коли виходить на паркет, то стає єдиним цілим. Вони впевнені, що воротар буде робити свою справу, а я впевнений, що захисники і нападники робитимуть свою. У цьому плані у нас ніколи не виникало проблем, особливо з таким президентом, яким був Костянтин Єрьоменко. Ця людина усе життя була професіоналом найвищого рівня.

- Щось цікаве від них узяли для себе?
- А як же, я спокійно можу підказувати деякі нюанси на полі португальською мовою. Найбільше враження з бразильських гравців на мене справив Вінісіус, хоч і грали з ним лише один сезон, – він взагалі дуже відрізняється від них, якийсь не бразилець чи як. Такий собі оєвропеєний бразилець. На мене спілкування з ним, як на полі, так і за його межами справило велике враження, як з людиною, футзалістом, професіоналом.

- Потім прийшов Густаво і Ви втратили місце основного воротаря.
- Я думаю, що це питання досить спірне. У нас-то і конкуренції особливої не вийшло через те, що я почав сезон, потім травмувався і відновлювався до Нового року. Після Нового року у нас почалася конкуренція, тим паче, що у Тіно Переса така система, що він усім дає можливість грати, а потім на ключові матчі когось обирає. У підсумку було так, що ми грали-грали і на Кубок Росії він поставив Густаво, а мене на Кубок УЄФА. А коли почалося плей-офф чемпіонату, то мені тренер сказав, що я йду з команди, а він надає перевагу тим, хто залишається. Так що конкуренція у нас була з січня по травень.

Далі буде…

Андрій ГУЛІЙ, Sport.ua

Подписывайся на наш канал в Telegram и узнавай все самые свежие новости первым!

Источник — Sport.ua

(1 голос)

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Новости партнеров
Загрузка...
Комментарии
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
Вы не авторизованы.
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
Если вы не имеете учётной записи, вы должны зарегистрироваться.
© 2003-2019 Sport.ua
Продолжая просматривать SPORT.UA, Вы подтверждаете, что ознакомились с Политикой конфиденциальности