Под микроскопом: Гран При Японии

П’ята поспіль перемога Феттеля не стала сюрпризом сама по собі, але на відміну від двох попередніх, де Себастіан вже після першого повороту наказував інтризі довго жити, підкинула чимало роздумів на тему гоночної тактики Red Bull. Відступ Веббера на друге місце після старту звісно був очікуваною новиною в стані «енергетиків», але за прописаним Гельмутом Марко сценарієм Грожану там місця не було і саме Феттель мав би бути першим. Несподіване для багатьох лідерство Ромена ледь не сплутало карти Крістіану Хорнеру та його підлеглим. Тож задача переграти пілота Lotus тактично, при цьому обома болідами та ще й у правильному для Red Bull порядку з’явилася неочікувано, але на відмінно була реалізована.

Звісно можна і треба пам’ятати, що будь-яка тактика, придумана командою, ще не гарантує успіх, ба більше – може виявитися абсолютно провальною (одного тільки виїзду машини безпеки для цього може вистачити). Саме тому нерідко можна побачити як колективи, які не знають напевне як їм діяти в конкретній ситуації, розділяють стратегії для своїх пілотів. Знову ж таки, команди, які сповідують справжнє (а не задеклароване словами, яким давно ніхто не вірить) рівноправ’я пілотів, зазвичай більш виграшну з їх погляду тактику приберігають для пілота, який їде попереду. Напарнику ж дістається альтернативний сценарій у вірності якого інженери упевнені трохи менше.

Ось тут ми й підходимо до того моменту, коли варто поставити питання – а яка в Сузуці тактика боротьби з Грожаном потенційно була більш виграшною? І друге – чому вона дісталася не Вебберу, а Феттелю, який їхав позаду австралійця? Про рівноправ’я пілотів Red Bull зі смаком та відповідною переконливою риторикою обов’язково розкаже герр Марко, на бек-вокалі якого неодмінно буде присутній і Крістіан Хорнер, але все це ми чули неодноразово, тому давайте поглянемо фактам у вічі. Веббер після гонки відверто заявив, що здивований переходом на тактику трьох піт-стопів, в той час як Хорнер йому заочно парирує тим, що австралієць швидше зносив стартовий комплект шин, а стратеги порахували що й з трьома зупинками Марк зможе здолати пілота Lotus. Так ось і факти: до шостого кола гонки темп Веббера був постійно швидшим порівняно з Феттелем, після шостого австралієць став потрохи програвати напарнику, але не критично. Відставання ж від Грожана зросло з 1,1 сек. до 2,5 сек. перед першим візитом в бокси, але і Себастіан за цей самий період з 3,3 сек. відстав до 4,4 сек. За перші 10 кіл гонки для болідів Red Bull дві з половиною та чотири з половиною секунди – це не той програш часу, через який варто кардинально міняти тактику одному з пілотів.

Інша справа, що знаючи метикуватість стратегів Lotus і їх просто таки вроджене уміння помилятися на рівному місці, Хорнер і компанія закинули «чорно-золотим» приманку в особі Веббера і його надто ранньої першої зупинки, на яку підопічні Бульє клюнули і миттєво програли. Причому, як то здавна водиться в Формулі 1, про свій програш в Lotus не знали і не здогадувалися ще довго, адже Грожан після першого піт-стопу продовжував лідирувати, вірячи що веде боротьбу насамперед з Марком. Команда і на середині дистанції не зрозуміла справжніх намірів Red Bull – Веббер поїхав занадто рано на другий піт-стоп, а Феттель продовжував намотувати коло за колом, зберігаючи гуму та відтягуючи час власного візиту

до механіків. Тут стратеги Lotus й опинилися у напівпозиції, адже повторювати хід Марка значило б програти Себастіану, а тягнути час як німець Ромен просто вже не міг, бо гума не дозволяла – пастка Red Bull спрацювала.

Веббер стверджує, що міг би без особливих проблем проїхати дистанцію з двома піт-стопами. Команда намагається довести, що не міг, бо він наприкінці дистанції його темп упав би катастрофічно й боротьби з Грожаном не вийшло б. Серед пілотів, які проїхали гонку з двома піт-стопами, раніше за інших в боксах побував Ді Реста – лише колом пізніше ніж Веббер на своєму другому піті. Пол, як і Марк під час другої зупинки, отримав комплект нових жорстких шин і ніякого катастрофічного падіння темпу наприкінці дистанції у нього не було. Так, у Ді Рести після 41-го витка, на якому він встановив своє найшвидше коло, швидкість почала падати, але поступово, а не так, як минулого року в Канаді у багатьох лідерів. То чи можна було «енергетикам» не вигадувати велосипед, а залишити Веббера на традиційних двох піт-стопах? В принципі так, але тоді не вийшло би замилити очі Lotus і довелося б чекати на помилку команди або Грожана.



І тут ми знову повертаємося до того, що роль підсадної качки в боротьбі з конкурентами грає або другий пілот, або той з напарників, хто знаходиться позаду іншого. В стані Red Bull чомусь досі намагаються довести всім про рівноправ’я, роблячи при цьому речі, які прямо свідчать про протилежне, при цьому визнати статуси пілотів вони не хочуть, бо інакше вся багаторічна робота над створенням іміджу Себа – великого переможця коту під хвіст. Хоча можливо Феттель і команда замислилися над встановленням ще одного абсолютного рекорду? 7 гонок поспіль виграв Альберто Аскарі у 1952-1953 рр., його рекорд у 2004-му зумів повторити Міхаель Шумахер. Зараз у Феттеля таких тріумфів 5, а темп машини цілком обґрунтовано дозволяє сподіватися продовжити цю серію ще – до семи-восьми поспіль залишилося не так уже й багато, а траси в Індії й Абу-Дабі відмінно підходять RB9. Таким чином, Веббер якщо хоче виграти свій десятий Гран Прі мусить покладатися виключно на себе і не приставати на сумнівні тактичні ходи команди.

Ну а хто скаже, що Себастіан переміг легко і незаслужено – помиляються. На його долю також випала чимала гоночна робота: треба було вчасно слідкувати за станом гуми, відтягуючи піт-стопи, вчасно піднімати свій темп й зрештою Грожана він обійшов не в боксах, а в боротьбі на трасі та й Марку не дав наблизитися на останніх колах. Мало? Але таких перемог у кожного чемпіона немало і легко вони не даються.

Вже більше року пройшло з тих пір як Ромен отримав дискваліфікацію за влаштований болідопад на старті у Спа. За цей час неозброєним оком видно наскільки він виріс як пілот. Якби не проблеми з двигуном у Сінгапурі, то це був би його третій поспіль фініш із шампанським на подіумі. Наразі тяжко сказати що стало причиною якісного покращення результатів франко-швейцарця у гонках – майбутній від’їзд Кімі та відчуття лідерства в команді наступного року чи просто всі його попередні проблеми віднесло вітром, але розважливість Грожана в останніх гонках разом зі стабільністю Ряйкконена недаремно наштовхують команду на думки про те, що в Кубку конструкторів ще є непогані шанси зачепитися за 3-те місце. Проте для цього неодмінно треба і самим стабільно набирати багато очок, і очікувати на ще один-два сходи когось із пари Хемілтон-Росберг. А там і до 2-го місця рукою подати.



В Сузуці окрім Red Bull була ще одна команда, яка так само здобула перемогу. Свою, локальну, непомітну тим, хто не дивиться далі подіуму або своїх улюблених пілотів, але не менш важливу. Гоночним темпом Sauber в середині пелотону після літньої перерви так само неможливо здивувати, як і темпом «биків» на його чолі. Більше того, тут так само простежувалася ще одна паралель: лідери команд – Себастіан і Ніко повністю розкривали потенціал своїх болідів, у той час як їх напарникам хоч і з абсолютно різних причин, та все ж не вдавалося цього зробити.

І ось під час японського етапу ми стали свідками того, як Веббер дістався подіуму, а Гутьєррес нарешті набрав свої перші очки. Естебан таки зумів реалізувати потенціал С32, от тільки чи не запізно він почав демонструвати результат, очікуваний від нього ну ніяк не по завершенню третьої чверті сезону? Майбутнє мексиканця в Формулі 1 навіть тяжко назвати туманним, адже оскільки Карлос Слім зосередився на підтримці Переса і майже перестав бути фінансовим донором для швейцарців, які з величезними труднощами знайшли інвесторів у Росії, тож і Sauber більше немає сенсу тримати пілота, який розжився першими очками тільки у своїй 15-й гонці. Тим паче, що наступного року ще одним котом у мішку з такими ж перспективами набиратися досвіду, але не очок для команди, стане Сергій Сироткін. А двох таких рента-драйверів колектив з Хінвіля просто не витримає та й дозволити собі не може. Тільки цікавіше буде спостерігати за тим, кого ж Sauber обере в якості досвідченого «дядьки» для Сироткіна, який при цьому буде вирізнятися стабільністю й фінішами в межах першої десятки. Розраховувати ж на Хюлькенберга швейцарці зможуть тільки в тому випадку якщо в Lotus таки не знайдуть грошей і змушені будуть відмовитися від вже озвученого Бульє бажання підписати Ніко. Цілком імовірно, що команду за таких обставин поповнить людина, яка дебютувала й пізнавала ази формульного життя в Sauber ще у 2002-му. Тим паче, що за спиною Феліпе буде кілька бразильських спонсорів, а для швейцарського колективу це матиме чимале значення.

P.S. З такими вболівальниками стає зрозуміло, чому пілоти так люблять приїжджати до Японії.



В’ячеслав Кобржицький, Sport.ua