ПАВЛОВ: «Тренер должен зарабатывать больше футболистов»

«Зараз не можна просто взяти й відрахувати гравця» 

- Багато чого залежить од людини, - підкреслює Микола Павлов. - Але декому з підопічних треба розібратися з самим собою. У Давида Таргамадзе й Торніке Окріашвілі є проблеми в побуті. Це заважає їм повністю розкрити свій потенціал. Хлопці представляють одну країну, проводять разом час, і, мабуть, не так, як це личить справжнім спортсменам. Із ними доведеться серйозно поговорити: якщо не змінять ставлення до себе, в них будуть великі проблеми.

- Маєте на увазі відрахування з команди?
- Ми ж не в Радянському Союзі. Зараз не можна просто взяти й відрахувати гравця, бо він захищений контрактом. На мою думку, найбільше покарання - непотрапляння до основного складу. Одна справа, коли це відбувається за рахунок конкуренції, інша - коли втручаються навколофутбольні моменти. Не збираюся їх виховувати, вони вже дорослі люди, тож повинні відповідати за свої вчинки.

- Ще до вас через резонансне ДТП, у яке потрапив Максим Ковальов, із «Іллічівця» відрахували Олександра Касьяна та Станіслава Микицея. Певне, молодим хлопцям закрутили голову занадто високі зарплатні?
- Це - окремий випадок. Хтось розуміє ціну своїм учинкам, хтось - ні. Ще великий вплив на молодих гравців мають наставники, які багато в чому формують особистість.

- Цікаво, чи не відлякують футболістів, особливо молодих, виснажливі збори в Ялті?
- Хлопці знають, що їх чекає, у відпустці отримують необхідні завдання. Ми ретельно стежимо за здоров’ям підо­пічних. Перед початком підготовчого періоду обов’язково проводимо медогляд, отримуємо медичний висновок, що у футболістів немає протипоказань на виконання тієї чи іншої роботи. Так що тричі пробігтися Царською стежкою не складає особливих труднощів. До того ж, ми не відразу даємо великі навантаження - поступово зменшуємо час, за який потрібно подолати потрібну відстань. Загалом, останній збір у Ялті відбувся без жодних нюансів, за раніше складеним планом. Хіба що під кінець мікротравму отримав Олександр Мандзюк, а Віталій Федотов прихворів. Але у хлопців тимчасові проблеми. У Словенії вони повинні приєднатися до загальної групи.

- Як і випробування Царською стежкою, традиційно дозволяєте футболістам брати із собою на перший збір дружин і дітей. Чи не вважаєте, що це розслабляє гравців?
- Річ у тім, що лише кілька футболістів приїхали родинами. Основна маса з-поміж футболістів працювали самі, в когось дитина захворіла, в когось на відпочинок вирушили. До того ж, дружини та діти не перебувають увесь час на зборах, лише перший тиждень. Але хочу вам сказати, що сімейні футболісти не забували про свої прямі обов’язки, тож працюють часом навіть із більшим завзяттям.

- Розставання відразу із чотирма виконавцями, які входили в основну обойму, - Олександром Чижовим, Віталієм Віценцем, Костянтином Ярошенком і Пилипом Будківським -  не знизило конкуренцію за місце у складі?
- Зауважу, що з чотирьох тільки один постійно грав у «основі», Чижов. Але і його навесні переслідували травми, через які пропустив матчів п’ять. При цьому взяли нових хлопців із дубля «Шахтаря» - Андрія Тотовицького, Михайла Писка та В’ячеслава Чурка, який останнім часом виступав за «Говерлу». Вони, вважаю, навпаки, посилили конкуренцію, оскільки прагнуть проявити себе на високому рівні.

- Ви згадали Чижова, а як же Ярошенко? Минулого сезону він стабільно виходив на поле й допомагав команді результативними діями.
- А ніхто й не каже, що інші хлопці не допомагали команді. Усі були частиною нашого колективу, трудилися на тренуваннях і створювали хороший мікроклімат. Але коли футболіст хоче йти, немає сенсу його втримувати. Адже хлопці отримують новий виклик. А Ярошенко віддав «Іллічівцю» років вісім своєї кар’єри, тож просто потребував змін. До того ж, у Костянтина діяв контракт за схемою «1+1», і коли він підійшов до завершення, футболіст забажав залишити наш клуб.

- Віценець був капітаном команди, цементував центр поля. Чому вирішили з ним попрощатися?
- Віталій зіграв спочатку сезону матчів п’ять, потім заробив дискваліфікацію, отримав травму, від якої так повністю й не відновився. Якщо брати весь чемпіонат, Віценець не так часто виходив на поле. Хочу побажати йому успіхів у «Севастополі», щоб оговтався від ушкоджень і розкрився ще більше.

- Чи молодий російський легіонер Роман Ємельянов, який діє на позиції опорного хавбека, доріс до того, щоби міцно закріпитися в «основі»?
- У деяких матчах Ємельянов грав не так, як нам би хотілося. Але цього виконавця від початку сезону також переслідували травми. Узагалі, коли наш тренерський штаб ледь почав роботу в Маріуполі, в нас півкоманди було травмованих. Зараз такого вже немає, хлопці звикли до наших вимог, прагнуть виконувати всі вказівки та серйозніше ставитися до роботи.

«У осінній частині найбільшого прогресу досяг Федотов, восени - Ордець»

- Зазвичай ви запрошуєте новачків у міжсезоння, відтак одразу ж підписуєте з ними контракти. Чи означає це, що нових футболістів у «Іллічівці» цього літа вже не буде?
- Хочеться, щоби хлопці занурювалися в роботу з першого дня зборів. А посеред сезону можу взяти тільки того футболіста, якого добре знаю. Як було в мене з Сергієм Закарлюкою, Олександром Рикуном.

- Хто, на ваш погляд, домігся найбільшого прогресу в «Іллічівці» минулого сезону?
- У цьому плані розділив би сезон на дві частини. В осінній частині найбільшого прогресу досяг Віталій Федотов. Також можна відзначити Торніке Окріашвілі. А навесні чимало користі приніс Іван Ордець, який до того, як до нас перебратися, не мав за плечима жодного матчу у вищому дивізіоні.

- Що сталося з Костянтином Кравченком, який навесні зник з поля зору?
- Костянтина постійно переслідували травми. Він провів шість матчів із початку сезону, потім зазнав ушкодження, не встиг відновитися, потім ще одне. Після цього йому довелося лягати на операційний стіл, і зараз Кравченко проходить реабілітацію після операції.

- Ходили розмови, що залишать команду Ігор Бажан, Дмитро Невмивака й Адріан Пуканич, але вони продовжують перебувати в «Іллічівці». Чому вирішили їх залишити?
- Це були чутки, не більше. Жодного разу не обмовився, що можемо відмовитися від послуг цих хлопців. Звичайно, якби нам надійшли пропозиції від інших клубів, ми б їх уважно розглянули. Але ніхто до нас не звертався, тож футболісти продовжують із нами працювати. У них є чинні контракти, а з Бажаном ми продовжили ще на рік.

- Рустам Худжамов майже не грав у «Шахтарі», а з «Іллічівця» отримав виклик до національної збірної України. Вважаєте, йому не вистачало довіри?
- Чому він не грав у «Шахтарі», для мене загадка. Худжамов - досвідчений воротар, і його кваліфікація не викликає сумнівів. Рустам - єдиний у чемпіонаті, хто провів усі 30 матчів од початку до кінця. Переконаний, він по праву заслужив виклик до головної команди країни.

- Худжамовим нібито цікавиться «Металіст». Цьому можна вірити?
- Із харківського клубу до нас ніхто не звертався. Як, утім, і з інших. Худжамов продовжує працювати з нами.

- Минулого сезону на місці лівого півзахисника ви використовували Сергія Шевчука, який до цього довгий час грав у обороні. Це проблемна для вас позиція?
- Із лівого боку в нас справді є деякі проблеми - це стосується атаки й оборони. Але Шевчука як захисника взагалі не бачу. Та й він сам мені казав, що в обороні не його місце. Уважаю, саме на позиції лівого півзахисника Сергій зміг краще себе проявити. Хоча йому є ще куди зростати. На цій позиції багато матчів провів Давид Таргамадзе, іноді туди відправляли й Окріашвілі.

- Новачки з «Шахтаря» гратимуть у вас на правах оренди. Вас такий стан речей влаштовує?
- Краще, щоби футболісти належали нашій команді. Але зараз у нас орендованих не так вже й багато. Усе залежить од хлопців, які щойно прибули із «Шахтаря». У них невисокі оклади, вони зацікавлені покращувати свій добробут. Для них «Іллічівець» - це крок уперед, і вони повинні розуміти, що потрібно прикладати максимум зусиль, щоби виправдати довіру. Хто знає, може, хтось із них у майбутньому стане постійним гравцем «основи» нашої команди.

«У нас є молодіжний склад, U-19, працює школа, але штучно когось підтягувати до «основи» не збираюся»

- У це міжсезоння «Іллічівець» залишив єдиний вихованець клубної академії Ігор Тищенко. Не можна було знайти з ним компроміс?
- Як можна знайти компроміс із футболістом, який не хоче грати в цій команді? Ми заздалегідь із ним говорили про його майбутнє, але Ігор не захотів продовжувати контракт. І за цілий сезон не зіграв за першу команду жодного матчу. Чесно кажучи, втомився відповідати на запитання з приводу Тищенка. Він доросла людина, зробив свій вибір. Нехай тепер доводить, що здатний виступати на високому рівні.

- Чи збираєтеся підключати до складу більше корінних маріупольців?
- Чому в основному складі немає жодного вихованця «Іллічівця»? Бо поки не відповідають цьому рівню. Але в нас є молодіжний склад, U-19, працює школа. Якщо молодий футболіст своєю роботою та самовіддачею справді заслужить право спробувати сили в «основі», буду цьому тільки радий. До речі, з нами на зборах займається кілька маріупольських хлопців, які справляють непогане враження. Подивимося, як ці перспективні юнаки надалі себе проявлять. Але штучно когось підтягувати до «основи» не збираюся.

- У команді повинні бути лідери чи на першому місці у вас колективні дії?
- Це два фактори, що доповнюють один одного. Лідерів народжує команда, а вони, в свою чергу, повинні працювати на загальний успіх. Думаю, в нашій команді вистачає виконавців з лідерськими якостями. Тільки їм потрібно на ділі доводити свої претензії.

- Минулого сезону «Іллічівець» залишився за межами «зони єврокубків». Скільки потрібно часу, щоби прорубати «вікно в Європу»?
- Наскільки пам’ятаю, ще Валерій Лобановський казав, що потрібно 10 років, аби побудувати команду. Згадайте 1975-й і 1986 роки, коли «Динамо» двічі ставало переможцем Кубка Кубків і одного разу - Суперкубка Європи, та 1999-й, коли дісталося до півфіналу Кубка чемпіонів. Багато чого залежить від гравців у команді, на що вони здатні. Звичайно, важливо плекати молодь, оскільки за нею майбутнє, але для вирішення серйозних завдань потрібні виконавці, які вже зараз могли би підсилити основний склад. Поки розраховуємо на ті кадри, які в нас є.

- Попереднього разу в «Іллічівці» ви працювали з такими досвідченими футболістами, як Сергій Шищенко, Едуард Цихмейструк, Сергій Закарлюка, Володимир Яксманицький, іншими. Із ними команда виступала на міжнародній арені. Цікаво дізнатися, ентузіазму у вас більше було тоді чи зараз?
- Зауважу, що коли тільки починав у Маріуполі, команду доводилося піднімати з самих низів. Це вже потім з’явилися досвідчені футболісти, з якими боролися за місця у верхній частині турнірної таблиці та пробували сили в єврокубках. Тоді був цікавий період роботи, але зараз, мабуть, більш відповідальний, оскільки потрібно допомагати молодим хлопцям ставати мужиками, брати на себе відповідальність. Будуть зростати футболісти - зростатиме й команда.

- «Іллічівець» серію матчів провів без нападників, як збірна Іспанії на переможному для неї Євро-2012. Така тактика себе виправдала?
- Ми виходили з наявності тих чи інших виконавців. Окріашвілі нормально впорався з поставленими перед ним завданнями, активно діяли попереду півзахисники. Хоча у Торніке була одна біда - мало забивав, коли ж повернувся у середню лінію, став частіше засмучувати голкіперів.

«Півроку вживаю алкоголь, Півроку - ні, а не палю з 2001 року»

- Після тривалої дискваліфікації ви говорили, що кинули пити, палити й лаятися. Це так?
- Не палю з 2001 року, й не вітаю цю шкідливу звичку. А не п’ю взимку й влітку на зборах, коли перебуваю поруч із футболістами. Виходить, півроку вживаю алкоголь, півроку - ні. Але в будь-якому разі не зловживаю. А щодо ненормативної лексики, то ви коли-небудь чули від мене погане слово? Я ніколи не лаявся. Останній раз - на прес-конференції, коли висловив свою думку про суддівство. Та й то, використав літературне слово, яке чомусь порахували лайкою та надовго відсторонили мене від футболу.

- Як боретеся з лайкою серед підопічних?
- У мене хлопці не лаються - ми беззаперечні лідери в «чесній грі». Таке було, коли й попереднього разу працював у «Іллічівці». А тоді футболісти були загартовані, багато чого бачили у футболі. Але підопічні знають мої вимоги й ставлення до цього, тому намагаються триматися в рамках.

- Перебуваючи серед уболівальників, помітили негативні й позитивні моменти в їхній поведінці?
- Мені важко судити про якийсь негатив, оскільки перебував серед ВІП-персон, переважно вихованих людей. Але на трибунах не чув жодного поганого слова на свою адресу. Ні вдома, ні на виїзді. Як би команда не грала.

- Берете участь у вихованні онуків? Може, хочете, щоби стали футболістами?
- Ні, поки про це не замислююся. Адже вони ще маленькі: старшому, Івану, тільки шість виповнилося, а молодшому, Григорію, лише два місяці. Зараз їх більше подарунки цікавлять. Але це вже дружина контролює.

- Заробляєте, в першу чергу, для онуків?
- Звичайно. Вони займають величезну нішу в моєму житті.

- Рідним, знайомим не відмовляєте в проханні дати в борг?
- У мене боржників дуже багато, але грошей ніхто не віддає. Через це втрачаються мої друзі.

- На вас Сергій Свистун образився, що не потиснули після матчу йому руку, а відразу вирушили в підтрибунне приміщення. Не могли зрадити своїй звичці?
- Свистун не образився, ми з ним потім пошанували один одного. А звичці справді не зраджую. Коли команда перемагає, стараюся всіх привітати. Але це не вкладається в регламент, тому мене й штрафують. До того ж, колеги-тренери часто заклопотані після матчів - то з суддями стосунки з’ясовують, то зі своїми футболістами. Я ж після гри зразу намагаюся йти в роздягальню.

- Які футбольні прикмети вас найбільше дивують?
- Я в цьому плані не забобонна людина. Так що до всякого роду чудернацьких прикмет мені діла немає.

- Ви намагаєтеся не змінювати переможний склад. Колись шкодували про це?
- Намагаюся так вчиняти, коли все добре. Але коли все погано, звичайно, доводиться робити зміни. Хоча багато залежить од того, як проходить тиждень, як фізично виглядають хлопці, чи вдалося їм уникнути травм та інших проблем зі здоров’ям.

«Тренер завжди повинен заробляти більше за футболістів»

- Ви якось сказали, що звикли заробляти більше за футболістів. Це діє й досі?
- Тренер завжди повинен заробляти більше за футболістів. Так було в усіх моїх попередніх командах, так є й в «Іллічівці».

- А якщо взяти, наприклад, Ліонеля Мессі, Самуеля Ето’О, інших відомих футболістів, зарплатні яких вищі, ніж у наставників.
- Я ж у таких клубах і з такими футболістами не працюю.

- І немає бажання спробувати свої сили в клубі калібру «Шахтаря»?
- Ні. Завжди це підкреслював. Ні в збірній, ні в топ-клубах себе не бачу. Я це проходив. Більше не хочу.

- На ваш погляд, якою буде головна інтрига наступного чемпіонату?
- Думаю, «Динамо» має зробити відповідні висновки, можливо, спробує скласти конкуренцію «Шахтарю». «Дніпро» та «Металіст» спробують підтвердити свої претензії на високі місця. А чи збережуть донецький «Металург» і «Чорноморець» єврокубкові позиції, важко сказати. Але за тією роботою, яку донеччани та одесити проводять із зміцнення складу, думаю, вони зроблять усе можливе, щоби знову пробитися на міжнародну арену.

- Чи правильно вчинили, що залишили в прем’єр-лізі «Говерлу» й запорізький «Металург»?
- Хотілося б дотримуватися спортивного принципу. А то команди б’ються на полі, а все вирішується в кабінетах.

- Після зустрічі з П’єрлуїджі Колліною ви зазначали, що не маєте претензій до арбітрів. Вважаєте, італієць справляється зі своїми обов’язками, а рівень наших рефері зростає?
- Із приходом Колліни набагато покращилася робота наших суддів. Скажу більше: поки італієць працює у вітчизняному чемпіонаті, не буду критикувати арбітрів. Бо зрозумів, що не все зразу робиться.

- Чи плануєте завершити кар’єру в «Іллічівці»?
- Ніколи не говори ніколи. Але з маріупольським колективом у мене пов’язано багато планів. У «Іллічівці» створена найкраща база для роботи з молоддю. Побудований чудовий критий манеж. Єдине - треба кадри розставити, знайти тренерів, які кваліфікованіше працювали би з молоддю. І не тільки якісно, а й кількісно. Адже в багатьох групах молоді один наставник на 20 осіб. Думаю, цього мало. Хочеться, щоб з дітьми працювали колишні футболісти, які могли би не тільки розказати, а й показати.

Сергій ТАЛИМОНЧИК, «Український футбол», fcilich.com