МАРСЕЛИНЬО: «Как-то отдал голевой пас на Роналдо»

Марсело Жил Фернандо став другим новачком «зелено-білих» у 2013 році. Офіційний сайт клубу розпитав його про футбольне дитинство, постери на стінах і бразильські мрії.

– Я починав грати в «Корінтіансі», а нещодавно перейшов в «Греміо Баруері». Зараз я в «Карпатах», від чого дуже задоволений. Маю намір здивувати не лише уболівальників «Карпат», але й усю Україну. Усе, що для цього треба, в мене є.  

– Не секрет, що бразильцям не просто акліматизуватися в Україні. Є мовна проблема, інший клімат, інший футбол...
– Звичайно, я знаю, що не буде просто. Україна справді відрізняється від моєї рідної країни, крім того тут значно холодніше. Але я вірю, що все буде добре і зможу подолати ці проблеми. Сподіваюся, що ці фактори не вплинуть на мою гру.

– З ким спілкувався перед тим, як вирушити до України?
– Насамперед, переговорив зі своїми друзями – Дентіньо та Вілліаном, з якими ми разом грали в «Корінтіансі». Правда, обоє покинули Україну – один поїхав в Туреччину, інший в Росію. Але вони встигли сказати, що адаптація все ж необхідна. Якщо мені вдасться до всього звикнути, то я зможу показати хороший футбол.

– Питання про характер. Коли в нашому чемпіонаті перерва, бразильці повертаються додому і нерідко «зависають» на Карнавалі. Як у тебе з дисципліною?
– До Карнавалу, звісно, ставлюся позитивно. Іншого ставлення до цього народного свята у мене просто не може бути. Але попри це я контролюю себе, загалом я спокійна людина, яка вже сформувала свій світогляд і знаю, чого мені в житті треба. Тому моя присутність на Карнавалі жодним чином не має вплинути ні на мою гру, ні спричинити порушення дисципліни.

– Яким було твоє футбольне дитинство?
– На бразильських пляжах було немало дітей, які представляли середній і нижчий клас, переважно, це бідні сім’ї. Вони прекрасно розуміли, що футбол – це єдиний шанс піднятися в цьому житті. Я виріс в околицях Сан Паоло. Сім’я моя не багата, але щаслива і благополучна.

– Чи були в тебе в житті інші шляхи? Може ти хотів стати вчителем чи танцюристом?
– Ніколи не думав про це. Все життя я бачив себе в професійному футболі. І можна сказати, що мети досягнув, бо знаходжуся зараз тут.

– Постери яких гравців висіли в тебе в кімнаті?
– Переважно це був Роналдо. Він феномен. Мені пощастило – я бачив його не лише на фото, але й грав з ним разом в «Корінтіансі». Це щастя грати поруч зі своїм футбольним кумиром. Це були ті часи, коли я вже починав грати в основі, а він якраз прийшов в нашу команду. Для мене Роналдо у футболі – це альфа і омега.

– Гольові передачі віддавав йому?
– Одного разу мені вдалося це зробити. Можете собі уявити, яким щасливим я тоді був...  

– Роналдо, після багатьох років проведених в Європі, повернувся в Бразилію... 
– Справді, я також колись повернуся. Але спершу хочу пограти в Європі.

– У тебе є післяфутбольна мрія? Може ти маєш намір відкрити свою академію, чи стати мільйонером, задерти ноги і цілий день дивитися на океан?
– Обмежень для наших мрій бути не повинно. Мріяти – не гріх, правда? Але все ж я мрію про те, щоб стати в футболі фігурою. Щоб мене пам’ятали.

– У товариських матчах за «Карпати» ти грав на флангах. Тобі там комфортно?  
– Я завжди в Бразилії грав на фланзі, більше на лівому. Хоча це не проблема, можу і на правому.

– В Європі кажуть, що поняття «бразильський захисник» – це нонсенс. У нас на оборону працює вся команда. Ти вже, мабуть, це помітив. Чи зможеш грати, як, наприклад, Павло Ксьонз, який встигає і атакувати, і оборонятися? 
– Відповідальність за результат лежить на всій команді. Виграють всі і програють також всі. Ви правильно вказали на Павла Ксьонза, я також зауважив його дії і вони мені дуже подобаються. Я погоджуюся з тим, що форварди також мають допомагати обороні.

– У Бразилії так не було?
– В деяких командах і справді не було. Але в інших такий стиль гри практикувався. Однак треба зазначити, що в Бразилії інший футбол. Не в кожній команді є така дисципліна чи розуміння колективних дій.

– Ти вже провів кілька матчів за «Карпати», віддав три гольові передачі на Сашка Гладкого. Як ти сам відчуваєш, бракує тобі якогось компоненту, який би дозволив тобі грати ще краще?
– Якогось особливого відчуття нема. Але, звичайно, бракує знання мови. Поки що я знаю лише кілька слів, але як тільки приїду до Львова, то разом з перекладачем працюватиму над тим, щоб засвоїти українську. Я думаю, що це допоможе мені краще взаємодіяти з партнерами, адже у нас, незважаючи на поки що низьке місце в турнірній таблиці, є перспективи піднятися вище. До Ліги Європи, на мою думку, все ж можна потрапити, якщо кожен з нас прикладе всіх зусиль для цього.

– Кожен новачок може звернутися до наших фанів...  
– Я вже бачив, хто такі фанати «Карпат». Перед тим, як сюди їхати, проглядав в Інтернеті те, як вони підтримують команду. Я хочу сказати їм, що працюватиму над тим, аби допомогти команді, і обіцяю постійно прогресувати.

Sport.ua