ГАЙДАШ: «Надеюсь, когда-нибудь сборную возглавит легионер»

«У мене немає найменшого бажання робити розбір польотів конкретно по ігрових лініях — треба, вважаю, брати ситуацію цілісно. Зокрема, тому, що більшу частину матчу наша команда діяла переважно в нападі, функції форвардів виконували навіть захисники, тому говорити про якісь тактичні розташування, про відповідальність за зони… Якщо все ж зачепити персоналії, то, на мою думку, претензій не може бути до двох гравців. Перший — Андрій П’ятов: за дві останні гри збірної роботи майже не мав, а коли вона таки траплялася, виручав. Другий — Руслан Ротань: видно, що цього сезону він і в «Дніпрі», і в національній команді б’ється, щоби досягти результату…

Узагалі, все, що тепер відбувається, нагадує мені ситуацію дворічної давнини: тоді, пам’ятаєте, в нас теж не було тренера (тобто, був в. о. Юрій Калитвинцев, але його робота не влаштовувала нікого), й тоді ФФУ встигла прореагувати загалом оперативно, призначивши наставником Олега Блохіна. Нині, після того, що сталося в Кишиневі та Києві, можна сказати: треба було так само проявити оперативність після відставки Блохіна й терміново шукати нового наставника. Чому? Бо є дві різні речі: одна — коли ти працюєш і знаєш, що працюватимеш надалі; інша — працюєш тимчасово, знаючи, що невдовзі перейдеш на нове місце роботи (це я про Блохіна).

Критичність ситуації ще й в тому, що в нас сьогодні немає з кого спитати за результат. Бо в нас немає тренера. Натомість є аж двоє (!!!) виконуючі обов’язки. Тобто вийшло замкнене коло. Саме звідси — проблеми в плані психології, з якими зіткнулися (для мене це — очевидно): на зустріч із Чорногорією українці вийшли… як би це сказати… без нічого. Уже з перших хвилин було видно: налаштування немає.

…Глобально беручи, головна біда сучасного тренерського корпусу України — відсутність здорової конкуренції: хоча б яким хорошим тренером ти був, на роботу візьмуть київського динамівця. Десь прочитав, що нині в трьох професіональних дивізіонах чемпіонату України працює 40 (!!!) вихованців «Динамо» — маю на увазі не лише тренерів, а й їхніх помічників. А результат… його немає взагалі. А вони все ж працюють і їм у всьому надають перевагу.

Упевнений: рано чи пізно недовіра керівництва нашого футболу до закордонних фахівців зникне, й збірну очолить тренер-легіонер. За 10 років, 50 або 100 — не знаю. Проте колись дійде: якщо є певна система, яка регулярно не приносить результатів, то її треба змінювати. Натомість із вражаючою впертістю наступаємо на одні й ті ж граблі. «Відхилення» сталося лише одного разу — у випадку з Мироном Маркевичем. І то — на кілька місяців…

Знаєте, це як у кулінарії: хочеш приготувати хороший борщ — купи хороші продукти. Відповідно, хочеш мати сильну збірну — знайди сильного тренера».

«Український футбол»