Формула 1. Победа Уэббера и продолжение уникальной серии

Ще в суботу під час кваліфікації було чимало цікавих подій, які обіцяли «продовження бенкету» і у неділю: поул, виграний Міхаелем Шумахером в останній спробі значив багато як для семиразового чемпіона, так і для багатьох інших людей тією чи іншою мірою причетних до світу Формули 1. Але ще в Барселоні німець отримав штраф і автоматично опускався на шосте місце стартової решітки, таким чином перший ряд стартового поля успадкували Веббер і Росберг. При цьому вдруге поспіль під час кваліфікації Феттель не проїхав жодного швидкого кола – він разом з гоночним інженером просто розраховували на вдалу тактику в гонці. Вдалу тактику в Монако! На трасі, де більше шансів у того, хто вище стартує. Та як показали події протягом самої гонки певне раціональне зерно в такому рішенні все ж було.

Гонщики і команди вперше в сезоні отримали можливість працювати з шинами SuperSoft і ніхто не знав достеменно на що здатні найм’якіші покришки. Пол Хембрі казав, що при рівномірному зношенні гума здатна витримати тільки два гоночні відрізки, а значить одного піт-стопа могло вистачити.

Погода, як і обіцяли синоптики напередодні, була хмарною і час від часу команди очікували на перші краплі дощу. Зрештою, старт пройшов за сонячної погоди і дощові шини не знадобилися нікому.

П’ятеро пілотів вирішили стартувати на м’яких шинах – Феттель (ось вони – перші паростки суботньої тактики), Баттон, Ді Реста, Петров і Де Ла Роса. Всі ж інші вирушили на SuperSoft.

Старт гонки в Монако (особливо коли асфальт сухий) є чи не єдиною по-справжньому гарною нагодою відіграти позиції та почати втілювати обрану на гонку тактику. От і сьогодні старт вийшов доволі «спекотним»: коли згасло червоне світло Веббер, який за останні два сезони набув репутації пілота, що безбожно програє старти, спокійно і розважливо очолив пелотон не надавши Росбергу жодного шансу, третім в Sainte Devote проскочив Хемілтон, а от далі почалися справжні монегаскські стартові веселощі. Грожан трошки повільніше зреагував на сигнали світлофора і праворуч себе побачив яскраво-червону машину Алонсо, а за нею ще одну таку саму, ліворуч, під самісінькою стіною на брудній ділянці траси обігнати француза пробував Шумахер, іспанець «тиснув» на Lotus і Грожан здався, повернувши трохи наліво – саме туди де вже була передня частина срібного Mercedes Міхаеля. Результат такого контакту не забарився – машину Ромена розвернуло поперек вузької траси перед першим поворотом, ну а далі, знову ж в найкращих традиціях Монако, відбулася ланцюгова реакція. Частина пілотів зреагувати на розворот Lotus встигла, об’їхавши перешкоду зліва (це був програшний варіант) або справа (зрізаючи тим самим перший поворот), інша частина зреагувати на такий калейдоскоп подій просто не змогла. Як наслідок Кобаясі не розминувся з болідом Грожана, а переможець минулої гонки Мальдонадо зіткнувся з Де Ла Росою. В таких умовах поява автомобіля безпеки була справою звичною.

Після усіх перепитій стартового кола виявилося що перша трійка зберегла стартовий status quo, Алонсо, Масса, Феттель, Ряйкконен, Хюлькенберг і Сенна виграли від однієї до трьох позицій, а Шумахеру знову «пощастило» - мінус два місця для суботнього тріумфатора. В черговий раз проблеми для 43-річного пілота прийшли ззовні, але це тільки надихнуло німця на подальшу боротьбу.

Коли машина безпеки звернула на піт-лейн виявилося що більшість пілотів на трасі усе влаштовувало, принаймні, саме так виглядала ситуація на екранах. Справжню боротьбу зі спробами обігнати опонентів вів тільки Серхіо Перес, який стартував останнім. На чолі ж пелотону все було чинно й благородно –  «гонка різнобарвних трамваїв» ішла своїм ходом: Веббер контролював маленький відрив від Росберга, Ніко від Хемілтона, Льюіс від Алонсо і тільки Фернандо почував себе некомфортно, бо прямо до його заднього крила «приклеївся» Масса. Бразилець, в свою чергу тримав маленький відрив від Феттеля, Себастіан від Ряйкконена, а Кімі від Шумахера. За спиною німця відрив був уже значно більшим (звісно за мірками Монако).

Після двадцяти кіл шини SuperSoft «поплили» на машині Ряйкконена, але робити зупинку в боксах було зарано, бо це зруйнувало би попередньо обрану тактику, а по-друге, команда все чекала на дощ. За спиною у Кімі ніхто таких проблем не мав і Шумахер почав активно атакувати чемпіона 2007-го року. Та якби там не було, але на сухому асфальті Монако без помилок опонента обігнати його вкрай тяжко. Усі спроби Міхаеля в підсумку виявилися  марними, а «паровозик Труллі» можна було спокійно перейменувати на «паровозик Кімі» – фін зібрав за своєю спиною шість болідів, відпустивши Феттеля далеко попереду.

Кольорова процесія машин їхала в такому ж порядку до першої (і єдиної для них усіх) хвилі піт-стопів, яку відкрив Ніко Росберг на 28-му колі, за ним до механіків відправилися Веббер і Хемілтон на 29-му, Ряйкконен, Хюлькенберг і Сенна на 30-му (Шумахер полегшено зітхнув і різко підняв свій гоночний темп), Алонсо на 31-му. Фернандо вкотре зумів проїхати коло перед піт-стопом дуже швидко і виїхав попереду Льюіса. На 35-му колі піт-лейн відвідав Шумахер, а за ним був Ді Реста.

В таких умовах гонку очолив Феттель, який стартував на шинах Soft. Більше того, Себастіан зумів поступово нарощувати відрив від Марка, але така ситуація тривати довго не могла. Коли гоночний інженер німця побачив, що темп Веббера, Росберга і компанії став вищим ніж у його підопічного, команда закликала чинного чемпіона в бокси. Виїхав звідти Феттель прямо перед носом у Хемілтона, тобто четвертим!

Після піт-стопу Себастіна події в гонці стабілізувалися і перша шістка доїхала до фінішу в такому ж порядку. За спинами лідерів активізувався Шумахер, який зумів відіграти 10 секунд, але на його боліді виникли проблеми з тиском пального – темп W03 різко впав, а коли Міхаель опинився за межами першої десятки, команда закликала свого пілота в бокси. Список невдалих гонок семиразового продовжився і знову його провини немає. Чи побачимо ми такого Шумахера в гонках як бачили під час кваліфікації в Монако схоже залежить не стільки від самого гонщика, скільки від його машини.

Відзначити варто і Хейккі Ковалайнена, який після перепитій на старті зумів піднятися досить високо як для свого боліда і на зразок свого співвітчизника уміло стримував більш швидкі боліди позаду себе (хоча втримати всіх і не вдалося). Внаслідок невдалої атаки на Хейккі розвернуло Дженсона Баттона (який по суті провалив другу гонку поспіль), який після цього звернув у бокси, де й припаркував свій МР4-27. Молодий Вернь незадовго до фінішу вирішив ризикнути коли над трасою з’явилися перші поодинокі краплинки дощу і повторив «подвиг» Ряйкконена часів Малайзії-2009. Французу поставили проміжні шини, але дощ так і не пішов, а ставка Toro Rosso не зіграла.

На останніх колах гонки Веббер скинув темп, але обігнати австралійця Росберг навіть не пробував. Взагалі на фінішних колах пілоти першого секстету просто доїжджали, хіба що очікуючи помилок від своїх конкурентів. Нехай вас не вводять в оману відриви між пілотами на фініші (трохи більше 6 секунд для шести перших машин), ніхто не помилився, всі позиції залишилися незмінними: Марк Веббер переміг вперше в сезоні і вдруге в Монако, компанію йому на подіумі склали Росберг і Алонсо, який завдяки цьому став одноосібним лідером чемпіонату.

Підбиваючи короткі підсумки гонки, варто сказати про таке: на жаль, цікавої і видовищної боротьби на трасі ми так і не дочекалися (вона обов’язково була б якби пішов дощ, але він так і не пролився над гоночним асфальтом Монако, хоча довкола траси в сусідніх районах дощ таки пішов), тактичного різноманіття серед лідерів не було, а отже позиції залишилися більш-менш сталими, винятками були Алонсо, який зумів саме за рахунок піт-стопа пройти Хемілтона, й Феттель з Ді Рестою, які стартували на більш жорстких шинах, провели довший відрізок на початку і фінішували на супер-м’якій гумі.

Що безумовно тішить, так це щільність в особистому заліку і продовження цьогорічної тенденції: нова гонка – новий переможець. У 1983-му на шостому Гран Прі переміг Прост, який вже тріумфував до того на рідній землі. У 2012-му за стартові шість Гран Прі ми побачили шістьох різних переможців з п’яти команд. Тенденція звісно цікава, тим паче, що Хемілтон, Шумахер, Ряйкконен так досі не пробували переможного шампанського, а наступний етап в Монреалі може стати їх «хвилиною слави». Для прихильників теорії змов, які вважають що Pirelli штучно робить все щоб кожного разу переможець був іншим, гонка в Монако стала ще одним «беззаперечним доказом». Як воно буде в Канаді і кому посміхнеться Фортуна дізнаємося за два тижні!

В’ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ, Sport.ua
 

Гран Прі Монако

Найшвидше коло: Серхіо Перес (Sauber) - 1:17.250 (49-те коло)

Не фінішували:

Загальний залік після 6-ти етапів:

Особистий залік

Кубок конструкторів