О болельщиках команд Первой лиги

Наразі, коли до Євро-2012 залишилося менше, ніж півроку, в ЗМІ можна досить часто зустріти багато статей та репортажів про ультрас. Найчастіше їх характеризують не з кращого боку, це стало вже навіть ознакою стилю: називати їх «бидлом», «маргіналами», «безмозглою масою, яка лише вміє руйнувати та зривати матчі». Але чомусь ніхто не згадує про інший бік, який полягає в «творчості» цих людей. Зокрема, саме вони створюють шоу на трибунах та прикрашають подеколи (точніше, дуже часто) «сірі» поєдинки, в нашому випадку — в нижчих дивізіонах України. Ідеї та цілі фанатів у різних країнах та чемпіонатах схожі, тому ознайомимось із основними.

«Against Modern football» — проти сучасного футболу

Цей вираз ви б мали чути не вперше. Саме «традиції футболу» підтримують фанати в усіх закутках світу. Україна не стала винятком, адже комерціалізація гри мільйонів дійшла й до нас. У сучасному світі футбол перестає позиціонуватись як унікальне явище, під час якого ти повністю піддаєшся перебігу гри та емоціям. На перше місце виходить комерційний успіх, відтісняючи все на своєму шляху, зокрема — чесність, вірність і безкомпромісність. Популярна гра стала частиною системи в особі ФІФА і УЄФА, які й вигадують «сучасний футбол», «сучасні трибуни» та «сучасних уболівальників». Емоціям тут не місце. Але чому?..

Саме за свою щирість футбол підкорив серця мільйонів і став спортом №1. Дійшло до безглуздого, коли все тримається в певних рамках. Для прикладу, коли гравець, бажаючи розділити свою радість після забитого м’яча, знімає футболку, його за це карають попередженням. На щастя, є ще люди, які борються з цим і всіляко сприяють тому, щоб футбол не втрачав свого первинного сенсу та не прирівнювався до походу на цвинтар — їх і називають ультрас.

Вони — люди вільні, для яких немає рамок, які готові дати відсіч системі. Люди, котрі можуть кинути все, аби поїхати через усю країну та підтримати свою команду. Люди, для яких «любов», «честь» і «вірність» далеко не порожні слова. Вони живуть цим. Зрештою, один раз станеш на цей шлях, і все... це — твоє життя, ти не зможеш без цього. Не зможеш прожити місяць, а то й тиждень без виїзду або створення нового перфоменсу, презентації...

З історії: першими ультрас у сучасному розумінні цього слова, тобто вболівальниками, які не сиділи, а стоячи підтримували команду під час футбольних поєдинків та використовували різноманітні засоби, були у 1950-х роках фани хорватського клубу «Гайдук» (Спліт), який виступав у тодішньому чемпіонаті Югославії. В Україні перші угрупування активних уболівальників з’явились у 1980-х роках. Прикладом для наслідування стали «південноамериканський» (співи, клубні прапори та великі банери) та «англійський» стилі вболівання (шарфи, пісні, поділ на менші вболівальницькі групи).

«Підтримуй свою місцеву футбольну команду»
 
Саме цей вираз якнайкраще характеризує причини виникнення активної підтримки в нижчих дивізіонах. Адже не всім, для прикладу, «пощастило» народитись у Києві та підтримувати флагман українського футболу «Динамо». Хоча де б ти народився, ти повинен підтримувати свій рідний клуб. Саме те місто, де ти з’явився на світ, виріс і живеш, можна назвати твоєю Батьківщиною. Хоч у якій би лізі виступала твоя команда, підтримувати її потрібно перш за все, незважаючи на можливі симпатії до відомих українських чи іноземних клубів. Це важливо, щоб у кожному місті вболівали за свою команду, а не віддавали серце успішнішому клубові з іншого міста. Ніяке «диван-уболівання» та телетрансляції не замінять тієї атмосфери, яка панує на стадіоні. Тому, коли буде вибір — подивитися матч удома чи піти на стадіон або ж поїхати на виїзд за командою — відповідь буде очевидною: друге. І як казав уже екс-тренер луцької «Волині» Віталій Кварцяний: «Якщо в місті є футбольна команда, це означає, що місто живе! Може не бути моста якогось там переходу, перукарні, туалету чи універмагу, але, якщо є футбольна команда — є життя!»

Перша ліга. Ультра

Поки комерціалізація поглинає елітний дивізіон, у першій лізі можна, певною мірою, спостерігати «справжній» футбол: коли футболісти грають для вболівальників, а не задля того, щоб поповнити свій гаманець зайвим десятком тисяч «зелених».   

На українські реалії «ультрас-сцена» в нижчих лігах не дуже розвинута. Так, є представники, які гідні уваги. Так, є рухи, які вже зараз би були на рівні прем’єр-ліги. Але здебільшого фанати, окрім звукової підтримки, більше нічого не можуть запропонувати. Напевне, відповідна ліга в Польщі виглядала б ефектніше. Щоправда, вистачає ультрас-угруповань, які вже розмінюють перший, а то й другий десяток. Тому зупинимо увагу на них.

Цього сезону понизилися в класі «Металург» і «Севастополь», які в попередній лізі були далеко не останні (йдеться, як ви зрозуміли, не про гру). В принципі, саме запорізький та севастопольський фанатські рухи й прикрасили інколи сумну першу лігу. Гідно провели півріччя миколаївці, в яких команда вийшла з другої ліги, хоча й без візуального супорту. Буковинці, може, й провели гірше сезон, ніж минулий, але не варто забувати про них. Відбувся спад вінничан, львів’ян (добромильців) та ужгородців.

Давайте все-таки ознайомимось із кожним фанатським рухом, а три найкращих ми охарактеризуємо детальніше.

Характеристика фан-угруповань

«Арсенал» (Біла Церква)

Друзі: «Динамо-2» (Київ).

Вороги: «Зірка» (Кіровоград), «Нива» (Вінниця).

Мало що можна сказати конкретного про білоцерківський фан-рух. Бувало, навіть на домашніх матчах вони залишали команду без підтримки. На виїзд виїжджали взагалі лише один раз. Ставка робиться передусім на довколафутбольні справи.

«Буковина» (Чернівці)

Друзі: «Нива» (Вінниця)

Вороги: «Говерла-Закарпаття» (Ужгород), Зірка (Кіровоград), «Львів».

По суті, чернівецький фан-рух стоїть на шляху становлення, але за цей невеликий проміжок часу він уже встиг відзначитися своїми перфоменсами. Фан-рух у його сьогоднішньому вигляді в Чернівцях з’явився  2005 року. За останні три роки прогресу рівень організації значно зріс.

Розвиток футболу, в обличчі «Буковини», також вніс свою позитивну лепту в прогрес руху. Саме на минулий сезон, коли чернівецький клуб підвищився в класі, припадає пік «двіжу». Кількість активних уболівальників зростала як на домашніх матчах, так і на виїзних. Продовжилися практика з використанням великих презентацій, які не часто можна побачити в нижчих дивізіонах України. Також і не обійшлося без піротехніки, яку до матчу з білоцерківським «Арсеналом» (26.09.2010) востаннє використовували два роки тому. Вже звичною справою стали далекі «вояжі» фанатів (у районі тисячі кілометрів) за рідною командою. І взагалі на топових (або принципових) матчах завжди були перфоменси. Найпам’ятніші за останній рік — це матчі з вінницькою «Нивою» («секторівка» — полотно на весь сектор — і два текстовики «У кожному районі...» (на фото), а також з «Прикарпаттям» оправа сектору полотном із Соколом і чотирма жовто-чорними смугами),  з «Арсеналом» — «піро» та використання сорока прапорів, і з «Чорноморцем» — «піро», текстовик «Ультрас жовто-чорні», багато прапорів, акція — «всі на жовтих футболках»…

Минуле півріччя склалося досить спокійно, за волею календаря осінь не подарувала жодних «хітових» матчів, тож поєдинки з «Севастополем» і«Металургом» відбудуться восени. Ситуацію врятував прохід команди в 1/8 Кубка України, де чернівчани зустрілися зі столичним «Арсеналом». На цей матч і було зроблено «ставку». Чернівецькі ультрас презентували велике полотно, на якому було намальовано щит із датою заснування клубу — 1952 (саме від цього року фанати рахують відлік історії клубу, а не від 1958-го, як вважають його керівники) з двома колоритними м’ячами та текстовиком «Енергія трибун». Програючи матч, за 15 хвилин до його завершення в дію пішла піротехніка. Відтак у кінці зустрічі до райвідділу на Білоусова було спрямовано десяток фанатів (одного, навіть, запідозрили в скоєнні замаху на головного тренера Вадима Зайця, але маразматична серія  цих заяв швидко закінчилася). За осінь варто також згадати домашній поєдинок проти другої команди київського «Динамо». На матч авангардом чернівецького фан-руху було зроблено майже 40 однакових дворучників і  текстовик «Хай сяє твоє ім’я, «Буковина» з Прута».

У Чернівцях з їхнім  чималим населенням і колоритним краєм із часом може розвинутися дуже сильний та цікавий фан-рух, який би міг стати на рівні з грандами в елітному дивізіоні, а поки заслуговує бути одним із провідних у першій лізі. Вже навесні, впевнений, ми побачимо чернівецьких ультрас в усій красі. Будуть і принципові виїзди в Ужгород, і «топові» «домашки» із «Севастоплем» та «Металургом». Складно  уявити, як оце  ще й «Буковина» в наступному сезоні плануватиме вихід до прем’єр-ліги. Тоді гарантований «стрибок», як це сталося при підвищенні з другої ліги.

«Геліос» (Харків)

Вороги: «Зірка» (Кіровоград), «Сталь» (Алчевськ).

Молодий клуб, ще молодший фан-рух. З «Металістом» їм буде складно тягатися, тому передумови для розвитку знайти й побачити непросто.
 

«Говерла-Закарпаття» (Ужгород)

Вороги: «Буковина» (Чернівці), «Львів».

Дивний випадок в Ужгороді: команда — чи не головний претендент на підвищення в класі, а фан-рух явно на спаді. За минуле півріччя не було представлено нічого цікавого, гідного уваги.

«Динамо-2» (Київ)

Друзі: «Севастополь», «Арсенал» (Біла Церква).

Вороги: «Металург» (Запоріжжя), «Нива» (Вінниця).

Останнім часом київські ультрас почали частіше відвідувати матчі своєї другої команди. Подекуди навіть масово, як-от на домашній зустрічі з «Металургом» чи на виїзному — з білоцерківським «Арсеналом». Переїзд домашнього стадіону на «Динамо» лише додасть у відвідуваності.

«Енергетик» (Бурштин)

Війна: «Металург» (Запоріжжя).

«Енергетик». У Бурштині є ТЕС і ФК: інтерес до першого в місті, напевне, більший, ніж до другого. Зрештою, на футбол можна поїхати до Львова. Хоча й тут знайшовся десяток людей, які підтримують клуб попри все. Цього сезону вони «нарешті» вибігли на поле та запалили бенгальські вогні.

«Зірка» (Кіровоград)

Вороги: «Буковина» (Чернівці), «Арсенал» (Біла Церква), «Нива» (Вінниця).

Конфлікти кіровоградських фан-угруповань, здається, позаду. Відтепер вони знову на одному секторі. Цього сезону відсвяткували 15 років з часу, коли було засновано першу в місті «контору» — «Howl Volcano Firm».

«Кримтеплиця» (Молодіжне)

Вороги: «Севастополь», «Титан» (Армянськ).

Сектор у Молодіжному складно назвати фанатським, адже… подивишся на них, і здається, що ці люди й уявлення не мають, що вони роблять. А причиною їхньої появи став фільм «Green Street Hooligans».

«Львів»

Друзі: «Зірка» (Кіровоград).

Вороги: «Буковина» (Чернівці), «Говерла-Закарпаття» (Ужгород).

Рух, який колись мав стиль, заснований на використанні латині, наразі безслідно зник. Після того, як Кіндзерський напризволяще залишив клуб, а команда почала борсатися на дні турнірної таблиці, у фанатів різко знизився інтерес до ФК. У кінці року стало відомо, що домашні поєдинки «городяни» проводитимуть у Львові на CКА, нині подейкують на «Україні». Найімовірніше, це поверне колишню кількість людей на секторі.

«Металург» (Запоріжжя)

Вороги: «Севастополь», «Енергетик» (Бурштин).

Напевне, єдиною втіхою для активних Уболівальників Запоріжжя після вильоту команди до першої ліги було те, що тепер на карті відкриваються нові міста, а отже — виїзди. Адже кому буде приємно понижуватись у класі, тим більше — для «Металурга», який брав участь до цього в усіх розіграшах вищої ліги чемпіонату України? Негативу, звичайно, було більше. Дії керівництва та трансферна політика, після якої команда осіла в низах турнірної таблиці, призвела всі фанатські рухи до ненависті. У місті можна було побачити плакати «Хто відповість за ганьбу?» та «Вони вбили «Металург», з обличчями спортивного директора Олександра Гуревича, його помічника Едуарда Гринберга та президента Ігоря Дворецького, які спочатку ставили за мету побудову «нової команди» та участь у Лізі Європи (і навіть у Лізі чемпіонів), але під час трансферного вікна з клубу пішли провідні гравці, а на їхнє місце прийшли третьосортні легіонери, які не відповідали рівню прем’єр-ліги. Тому останній рік в елітному дивізіоні для ультрас пройшов у «війні» з керівництвом, але не з командою — її й надалі продовжували підтримувати. Не вигадуючи собі утопій, фанати змирились із пониженням до першої ліги й на останньому матчі ними було розгорнуто саркастичний текстовик: «Дякуємо за нові міста».

Верхом цинізму щодо глядачів стало перед початком сезону таке нововведення клубного менеджменту, як закриття двох трибун для входу вболівальників. Ультрас відтоді дивилися домашні матчі «Металурга» з Західної та Південної трибун, інші ж дві з метою економії закрили. «Така от економія на сірниках» — можна було почути від фанатів. Однак із часом конфлікт вичерпався та місцеві тіфозі повернулися на рідні трибуни.

У порівнянні з минулими роками дуже сильно знизилася відвідуваність домашнього фан-сектору. Якщо раніше могли зробити модульне шоу на всю трибуну (шість секторів), то зараз, навіть не в змозі зробити його на одному секторі. Зате зменшення  кількості ультрас водночас відсіяло людей, які не викладаються на повну та не будуть підтримувати команду в не найкращі її часи.

У перших турах першої ліги стався виїзд до Бурштина, де запоріжці дуже «близько» познаймилися з «супортерами» місцевого «Енергетика» та навіть позичили їхні шарфи, аби вдома подивитися на них «ретельніше». Під час матчу на полі відсвяткували один із забитих м’ячів їхньої команди. Це був «день Запоріжжя» в провінційному містечку Бурштин. Був також поєдинок з «Динамо-2», на який прийшло півтрибуни киян, аби побачити «старих знайомих». Про матч із Севастополем уже достатньо сказано.

Завершили сезон «козаки» дуже ефектно: великими текстовиками «Дякуємо за осінь. Даєш переможну весну» та з подяками португальською та французькою мовами для своїх легіонерів. А на кінець зустрічі було «море» піротехніки — гідне завершення півріччя.

Цей сезон для «Металурга», напевне, стане першим і останнім у першій лізі, тому запоріжці робитимуть усе, аби тут їх запам’ятали надовго. Виїзд до Севастополя цьому посприяє.

«Миколаїв»

Вороги: Нива (Вінниця).

Очікуване піднесення фан-руху, спричинене виходом команди до першої ліги. Хороша кількість та звук на домашньому секторі. На всіх виїзних матчах не забували надавати підтримку клубові з Миколаєва. Недоліками можна вважати відсутність якихось презентацій та використання піротехніки.
 

«Нафтовик-Укрнафта» (Охтирка)

Нейтралітет.

Охтирському фан-руху вже минув третій рік, але близька відстань до Харкова та Полтави, де команди грають в єврокубках, і маленьке населення міста негативно відбивається на відвідуваності стадіону та фан-сектору, на якому збираються всього-на-всього 10-15 людей. Хоча колись там збиралися майже сто осіб. Перспективи на майбутнє оцінимо як не надто райдужні.

«Нива» (Вінниця)

Друзі: «Буковина» (Чернівці).

Вороги: «Миколаїв», «Арсенал» (Біла Церква), «Зірка» (Кіровоград).

Уже з початку сезону у вінницькому клубі почались суттєві проблеми з фінансуванням, навіть ходили розмови про зняття з першості. А становище команди завжди впливало на відвідуваність стадіону. Хоча фанати, роблячи все, щоб чиновники допомогли «Ниві», відзначаються якістю підтримки повсякчас.

Одеса»

Немає.

Через те, що клубу наразі менше року, команда своїх фанатів не має, адже віддані вболівальники «куються» роками. Щоправда, домашній фан-сектор стадіону «Спартак» не залишається порожнім. Не треба довго роздумувати, щоб зрозуміти, звідки вони взялися? Переважна більшість із них — люди, яким не подобається ситуація в головному фан-русі краю, «Чорноморці», тож вони хочуть проявити себе в цій справі.

«Олімпік» (Донецьк)

Немає.

Хоча клубу на десять років більше, ніж ФК «Одеса», але ситуація тут схожа на одеську. У Донецьку вистачає професіональних клубів, які мають більшу історію та своїх фанатів, тому підтримка в «Олімпіка» мінімальна. Але цього сезону вона з’явилася та вже відзначилася своїм «лівим» спрямуванням та чорношкірими персонажами.

«Севастополь»

Вороги: «Металург»(Запоріжжя), «Кримтеплиця» (Молодіжне)

Хоч історія нового клубу із Севастополя не дуже тривала, нині їхній рух — найчисленніший у першій лізі, складається на домашніх матчах з 300-400 осіб, що по праву можна вважати високим показником, який дозволив їм минулого сезону в прем’єр-лізі виглядати «на рівні». Хоча «Севастополю» лише 9 років, цьогоріч фанатизм у місті відсвяткував своє 25-річчя, але до цього ще повернемось.

Уже з початком сезону фани безладдям довели, що в цій лізі ні на кого не зважатимуть рахуватись. Попри малу відстань до Молодіжного, на гостьовому секторі змогли зібрати чималу кількість: майже 150 людей. Упродовж наступних домашніх поєдинків використовували акцію «всі на чорних (білих) футболках», що в них виходило красиво та ефектно. Також не забували використовувати всіма заборонені піротехнічні засоби, які однозначно прикрашали трибуни. Після матчу, а подеколи і під час нього, неодноразово вибігали на поле, аби відсвяткувати перемогу команди. Та й узагалі непросто сказати, що саме севастопольці не використовували для підтримки своєї команди. Було все: «аргентина», «піро», касові ленти, модулі, полотна. Це півріччя місто-герой Севастополь «жив футболом».

Найзначніших матчів першої частини змагань для кримчан було два: перший —виїзна гра  проти запорізького «Металурга», а точніше, ситуація довкола нього, другий — домашня зустріч-дербі з армянським «Титаном», під час якої відсвяткували 25 років активного вболівання в Севастополі.

«Металург» — «Севастополь»: матч двох клубів, які лишень вилeтіли з елітного дивізіону, передбачав великий інтерес, який себе виправдав. Вже за кілька годин до матчу в Запоріжжі було «гаряче». Севастопольці, які в цей час перебували в місцевому «Макдональдсі», помітивши своїх опонентів, відразу дали про себе знати. Запоріжці, в свою чергу, відразу почали «штурмувати» заклад швидкого харчування та закидати його файєрами. У конфлікт швидко вступив спецпідрозділ «Беркуту» та затримав майже 70 фанатів «Севастополя», котрих відвіз у горезвісний Ленінський райвідділ, а потім їх уже було доправлено до вокзалу. Хоч як це епічно, але 16 жовтня — то ще й день боротьби проти фаст-фудів. Новина про ситуацію в Запоріжжі швидко розійшлася по ЗМІ та стала приводом для розмов на тему: «які ж оці фанати погані».

«Севастополь» — «Титан»: у день цього матчу фан-руху в Севастополі виповнювалося 25 років, тому провести його лише зі звуковою підтримкою було неможливо, до того ж, це був останній поєдинок того року. Як і очікували, піротехніки було багато. Файєри з вроцлавськими вогнями дали свій результат — шоу вдалося. Після цього туру залишилося лише одне питання: «де було більше спалено «піро»: у Запоріжжі чи Севастополі?».

До кінця сезону, вважаю, мало що зміниться. Хіба що ПФЛ посилить свої рішення стосовно дій ультрас такими, які вони не приймали до цього. За цей сезон севастопольський рух довів, що його рівень вищий від першої ліги. Якщо ж «Севас» по його закінченні підвищиться, у кримчан відчиняться двері для подальшого розвитку в усіх планах і для  розвитку української «ультрас-сцени» в цілому.

«Сталь» (Алчевськ)

Вороги: «Геліос» (Харків).

Молодий фан-рух, але розширюється все ж повільно. Після того, як в Алчевську ще почала проводити матчі луганська «Зоря», маси віддали перевагу останній.

«Титан» (Армянськ)

Вороги: «Кримтеплиця» (Молодіжне).

Молодий фан-рух, який лише цього сезону почав вимальовувати свої обриси. Це лише початок, тому характеризувати його ще зарано.

Коментарі лідерів фан-угруповань

МАСЛО, лідер «Бешкетників» («Металург»)

— Рівень ультри в першій лізі набагато сумніший, ніж у «вишці». Виокремити хотів би севастопольців, з якими у нас склалися не зовсім дружні стосунки. Вдома вони збирають чималу кількість суппортерів (фанатів, які підтримують свою команду перформенсом), та й на виїзд іноді вирушають великим кодлом. Часто використовують піротехніку.

… «Хохли» іноді підтягуються на «Динамо-2» у Чапаївку. На грі з нашими їх зібралося півтрибуни…

Щоб бути фаном, насамперед треба мати активну життєву позицію. А не жити, як рослина. Я її виражаю в підтримці улюблених клубу, міста, країни. Кожна людина має бути патріотом свого рідного міста. А коли навкруги збираються багато однодумців, тоді можна гори зрушити.

Коли почав сам вибиратися на футбол, то намагався сісти поближче до фан-сектору. Подобалося, що хлопці голосно «заряджали» й іноді палили «димовухи», і це було дуже ефектно. Коли закінчувався сезон 2004/2005, я через знайомого, який вчився в класі на рік старше, дізнався, що він у темі, і був надзвичайно цьому радий. Домовився з ним разом піти на наступну «домашку», це був матч із сімферопольською «Таврією». Потрапивши на сектор, мені дуже сподобалася атмосфера! А наступного дня ходив із зірваним голосом в очікуванні наступного матчу. За кілька днів — знову «домашка», останній тур сезону, вдома беремо гору над «Борисфеном», і на цьому матчі я зрозумів, що моє захоплення футболом — назавжди.

По-різному складалися стосунки з керівництвом клубу, але моя підтримка рідних кольорів була постійною. Мали місце перемоги і поразки, розбіжності, протести. Були спади — як у грі команди, так і в нас. Зараз усе стабілізувалося, є діалог.

Перша ліга загартувала і згуртувала наш «движ». Через це потрібно було пройти. Тепер, думаю, нас чекає підйом. У планах дуже багато ідей, але основний чинник, який заважає все це втілити в життя, — це мала кількість «фанаття» на секторі.

Радує, що гравці після матчу завжди дякують нам незважаючи на результат матчу. Особливо це приємно на далеких виїздах, на матчах дубля і другої ліги.

ЄВГЕН, представник Buko Falcons («Буковина»):

— У першій лізі лише деякі фан-рухи мають історію. Тому здебільшого їхній розвиток залежить від успіхів команди. Восени севастопольці відсвяткували свою 25-у річницю. Об’єктивно вони виглядали солідніше за інших як на домашніх, так і на виїзних матчах. Постійно заповнена трибуна, прапори, піро і хороший звук. Посприяло цьому і будівництво власного стадіону, проте п’яти тисяч глядачів для такого міста із зазіханнями на ПЛ явно замало. Хоча це краще, ніж на матчах у  Сімферополі.

Запоріжці після вильоту з вищого дивізіону втратили в кількості, як за віражем, так і за відвідуваністю. Проте залишається досить злагоджений фан-рух. Традицією вже став червоний верх, що здалеку потужно виглядає. Масштабних презентацій, як за часів ПЛ не було, проте кілька разів масово і яскраво палили піро, в тому числі й на виїздах. Проте шкода, коли такі принципові матчі, як «Металург» — «Севастополь», «Миколаїв» — «Зірка» залишаються без візуальних презентацій.

Загадкою для мене залишається ужгородський фан-рух. Команда — перший претендент на вихід до прем’єр-ліги, ще не так давно обігрувала київське «Динамо», а щодо підтримки — цього сезону значний спад, і жодного перфоменсу. Важкі часи і у вінничан, проте там команда бореться за існування. «Львів» має певний стиль, але цього сезону — нічого цікавого. Решту клубів також важко охарактеризувати.

Ультрас-рух не може приваблювати чимось одним, а «чіпляє» комплексно. Хтось реалізовується як організатор, художник, спортсмен, когось вабить відкривати нові міста/стадіони. Нові знайомства, локальний патріотизм, все це приводить молодь на стадіони. Оскільки мене свого часу друг покликав фанатіти на сектор, то зараз розумію, що клуб і супорт — значна частина життя, і я не шкодую, що згодився..

Ніколи не варто забувати, що саме ми, ультра, робимо цю гру яскравішою і цікавішою. Футбол у першій лізі ще не настільки комерціалізований, тому тут ще можна сказати, що хлопці грають для вболівальників.

Нам же хотілося б нього річ побільше цікавих акцій, презентацій і виїзної активності від «колег по цеху».

Володимир, лідер фан-руху «Севастополя»

Почати варто з того, що ультрас першої ліги і ПЛ нічим не відрізняються Оскільки це не залежить від ліги. Є «мертві»команди ПЛ і є дуже непогані «движухи» в першій і нижчих лігах. Але в цілому рівень «ультра» просто гнітючий... І пов'язано це з тим, що неправильно розставлені пріоритети й цінності. Найголовніше — має бути своя команда. Тоді як найбільшу шкоду, як на мене, завдають усілякі «союзи», «дружба» та «альянси». Оскільки немає перед ким робити перф, щоб довести свою перевагу. А якщо «дружбани», то навіщо старатися? Ось у такому лайні й борсаються «движухи». А приїхав Пітер до «кротів», і всі побачили ту прірву, що відділяє рівень ультри. На мою думку, пітерська «движуха» росла в жорстокому протистоянні з Москвою. Тепер уявіть, що дніпрянам потрібно бути кращими за «хохлів» і це доводити в кожній грі, а Києву потрібно переплюнути Львів? Рівень зростає, а за цими містами й інші намагалися виглядати гідно.

Щодо стосунків з керівництвом, то тут дуже тонкий момент. Так вийшло, що особисто я знаю всіх без винятку людей, які працюють у клубі. Тому іноді, після погодження з хлопцями, я намагаюся щось вирішити з керівництвом. Не просити! Оскільки у нас дуже жорстка позиція в цьому питанні — нічого не брати від клубу, бо впевнені, як тільки до «движу» починають потрапляти гроші від клубу — все, «движ» —  покійник. Оскільки тоді саме клуб диктуватиме правила й умови, бо «хто платить, той і дівчину танцює».

Тиску з боку керівництва ж немає.  Буваю на виїздах і можу з упевненістю говорити, що наші менти — найлояльніші). Клуб же намагався нас «підім'яти», але щоразу в нього нічого не виходило…

Про стосунки з іншими командами моя особиста думка: всі мають бути ворогами. Вважається, що ми непогано спілкуємося з дніпрянами. Сам знайомий з лідером «Дніпра», вписували їх одного разу в Севастополі. У деяких хлопців з нашого «движа» є особисті хороші стосунки з «сімферами». Але говорити про дружбу — не можна. Радує протистояння з Харковом, напружені стосунки з бомжами запорізькими після захоплення «Макдональдса». Дуже чекаємо «Зорю». В неї — неоплачений боржок. По факту — в жодному місті, окрім Дніпра і Белграда (та частина міста, яка під «Партизаном»), мабуть, нам не раді) І це добре.

Євген САДОГУРСЬКИЙ, газета «Український футбол»