Любиш кататись – люби і санки... носити

В Кременці діти вже навіть десятирічного віку їздять зі швидкістю 80 кілометрів за годину. Причому таку швидкість вони розвивають на ... санках. На власні очі все це побачив кореспондент “ТГ”, який днями побував у Кременці на санній трасі.

Траса гуде, мов потяг

Санна траса, що розташована неподалік древнього міста Кременця, в урочищі “Гниле озеро”, своїми віражами була помітна здалеку і величчю нагадувала відому Китайську стіну. Під’їхавши ближче, ми почули якісь несподівані звуки, схожі на гул потяга. Як з’ясувалось згодом, саме в цей час проходило тренування саночників, тож під час спуску по дистанції вся дерев’яна траса починала трястись і видавати подібні звуки.

Раптом повз нас промчався спортсмен із такою шаленою швидкістю, що ми встигли розпізнати лише колір його комбінезона. І ось тренер запропонував автору цих рядків спробувати з’їхати хоча б з одного віража. Проте кореспондент “ТГ” відмовився, навіть не наближаючись до спортивних санок.

– Для того, щоб перебороти страх у початківців, ми вчимо їх з’їжджати спочатку з одного віражу, потім з двох і вже аж після цього долати всю дистанцію, – розповідає тренер із санного спорту Аліна Кондратюк. – Усіх лякає швидкість, оскільки на деяких відрізках траси вона становить навіть 80 кілометрів за годину.

Вдалий старт – запорука успіху

Вперше побачивши виступ саночників, одразу виникло запитання: як же можна визначити переможця, якщо, в принципі, з однієї й тієї ж “гірки” всі сани повинні з’їжджати з однаковою швидкістю? І все-таки, вдалий стартовий розгін, вміння правильно “ввійти” у віраж, розвивати швидкість на дистанції – все це дозволяє саночникам вигравати якусь мить секунди.

– Як це не дивно, але саночник повинен мати дуже сильні руки, – каже Аліна Кондратюк. – На старті йому потрібно якомога сильніше відштовхнутись від спеціальних ручок, а потім загрібаючими рухами зробити ще декілька поштовхів від льоду. Для цього на руки вдягають рукавиці з невеликими шипами, тому що саме на старті й закладається майбутній успіх.
Тренер пояснила, що перевагу над суперниками отримає той, хто сильніше і краще відштовхнеться на старті.

Як і в будь-якому виді спорту, у саночників є свої секрети. Давно було помітно, що розігріті перед стартом леза краще їдуть по льоді. Тому Федерації санного спорту довелось ввести деякі обмеження. Зокрема, якщо температура лез відрізняється від температури навколишнього середовища більше, ніж на один градус, спортсмен до змагань не допускається. Чітко є визначеною вага саней, довжина і ширина лез.

Літом до санок чіпляють колеса

– Завдяки тому, що санна траса в Кременці є дерев’яною, саночники можуть тут тренуватися цілий рік, – каже тренер. –Для цього до санок необхідно причепити колеса. Проте влітку нерідко трапляються випадки, коли спортсмени травмуються дерев’яними скалками.

А взагалі, найчастіше у саночників травмується спина та колінні суглоби.
Невеликі труднощі виникають із пересуванням на початок траси. Подолавши дистанцію, спортсмени змушені пішки підніматись вгору, при цьому ще й нести свої сани, маса яких 23 кілограми.

– Після цього саночники дуже втомлюються, – каже тренер. – Особливо це стосується дітей, яким просто необхідно допомагати нести санки.

Якушенко буває в Кременці нечасто

Однією із трьох кременчан, які представляли Тернопільщину на Олімпійських Іграх в Турині, була саночниця Наталія Якушенко. Незважаючи на це, за словами Аліни Кондратюк, побачити Наталію в Кременці можна нечасто, приблизно один-два рази в рік. 
Пов’язано це з тим, що наша саночниця бере участь у багатьох етапах Кубка світу, а крім того, тренується на відомих прибалтійських трасах.

Аліна Кондратюк вважає, що Наталія Якушенко не втрималась на санках під час заїзду на Олімпіаді через дуже складну Туринську санну трасу. Багато спортсменів говорили про те, що траса в Чезано Паріолі технічно недосконала, дуже жорстким був лід. Щоб успішно виступити на ній, необхідно там довго кататися.

Досьє “ТГ”

На початку 30-х років в урочищі “Гниле озеро”, що неподалік Кременця, збудовано санну трасу. А вже у 70-х роках було споруджено першу в Україні штучну трасу в дерев’яному варіанті, аналогом якої може бути тільки львівська санна траса.
Загальна довжина санної траси становить 1,157 км, складається вона з 10-ти віражів.

Загалом санним спортом в Кременецькій ДЮСШ займаються близько 100 дітей віком від п’яти-шести років.

Рівняються юні спортсмени на Андрія Мандзія, Євгена Присяжнюка, Вадима Яцкевича, які вже виконали норму майстра спорту.

Степан Андрусишин, Тернопільська газета