Петро Мартин: «Наша робота дасть результати не сьогодні і не завтра, вона дасть результати через рік, через два, через п`ять, але вона обов`язково дасть результати!»

З кожним днем в Україні все більш помітною стає діяльність центрів «Спорт для всіх». Це відчувають на собі люди всіх без винятку віків майже по всій Україні. Тому ми вирішили дізнатися подробиці діяльності центрів та звернулися з цим питанням до директора всеукраїнського центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» Петра Михайловича Мартина.

- Петре Михайловичу, яка історія виникнення центру «Спорт для всіх»?
- Центр існує з 2003 року. Постановою Кабміну був утворений всеукраїнський центр, і потім почали утворюватися обласні, районні та міські центри. Це є структура, яка будувалася з нуля, її не було в Союзі, її не було в Україні, але є аналоги в Європі та на Американському континенті, аналогічні структури під назвою «Спорт для всіх» існують, десь у формі клубної системи, тобто як бренд – «Спорт для всіх». В тому напрямку ми сформували його в Україні, як саме Центр фізичного здоров`я населення «Спорт для всіх». Проблема яка спонукала до утворення такого Центру є очевидною, у нас практично повністю розвалена система роботи з населенням по залученню до масовою фізкультури. Тобто не ведеться, або на дуже поганому рівні ведеться робота по формуванню в людей потреби займатися спортом. Ми говоримо дуже часто про спорт вищого досягнення, але спорт вищого досягнення це є певний наслідок популярності спорту в людей в цілому.

Коли люди займаються в колі сім`ї, з друзями, коли вони бігають в баскетбол на вулиці, грають в футбол, настільний теніс, то результати тої масовості є - хтось десь свою майстерність вдосконалює, і люди стають чемпіонами, ростуть. Це є нормальна система яка працює в світі, яка дає чемпіонів Олімпійських Ігор, чемпіонів світу. Тобто займатися цілеспрямовано формуванням чемпіонів, коли вид спорту не є популярним, це практично самогубство, воно не дає результату, дуже великі кошти витрачаються державою, воно можливо або в тоталітарних державах, якими раніше були країни радянського періоду, або воно можливо у формі про яку я сказав, коли є популярність видів спорту, або ці види спорту є національними видами, як футбол в Бразилії. І тоді держава практично не вкладаючи в це діло - люди і так бігають в футбол, і тоді тренери просто їздять, організовують турніри серед дітей і бачать – той більш обдарований, той менш обдарований і починають вже з ними займатися. Вже природний відбір відбувається. Тому ми вважаємо, що наша робота буде вирішувати в першу чергу проблеми здоров`я населення, в другу чергу буде вирішувати проблеми соціальні – злочинності, інших несприятливих факторів, які саме в дитячому, підлітковому періоді через різні спокуси, діти схильні до того, у них завжди є вибір, зараз особливо є вибір, або піти подивитися бойовик, або сісти в Інтернет-клуб. Раніше такого вибору не було, зараз дуже широкий вибір, і ми повинні популяризуючи спорт, не просто якби його популяризувати, а популяризувати його на рівні отої популярності, яке зараз є в населення. Що значить на рівні – це значить, по-перше, що ми повинні проводити постійний моніторинг популярності: «що сьогодні популярне серед населення?». Наприклад, серед молоді достатньо сильно зараз популярні різні екстремальні види спорту: скейти, ролики, маунтинбайки. Оці речи є привабливими, вони є популярними, значить ми повинні їх культивувати – це перше. Друге – ми повинні відповідати вимогам привабливості, тобто якщо ми говоримо про спортивні майданчики, які ми робимо, то вони повинні бути сучасними, вони повинні бути привабливі і вони повинні бути в тих місцях, куди люди прийдуть. Тільки так. Кинути просто футбольний м`яч як колись, наприклад в п`ятидесятих роках, цього вже недостатньо, цей м`яч повинен бути привабливим, майданчик повинен бути гарним. Щоб то було не в болоті, бо в болото батьки не пустять своїх дітей, і діти не підуть.

А те, що люди готові платити гроші за здоров`я, це на сьогодні є фактом. На сьогодні працює достатньо велика кількість різних елітних клубів: атлетичних, фітнес-клубів, куди люди ідуть, платять великі гроші і вони розуміють, що це їм потрібно для здоров`я. Сьогодні катастрофічна нехватка йде особливо в великих містах, мегаполісах спортивних об`єктів: тобто басейнів, залів, де би можна було оздоровитися. Все забито, особливо в столиці, ціни шалені і нема місць. Це є проблема, проблема є з тим що по-перше з населенням треба працювати, щоб вони розуміли, що спортом треба займатися, що спорт їм дає, навіть якщо не якусь кар`єру безпосередньо, то спорт просто їм дасть друзів, здоров`я, цікаве проведення часу. І друге, треба формувати певну державну концепцію підтримки спорту, яка на сьогодні зараз також в дуже поганому стані. Про що йдеться, йдеться про те, що особливо, наприклад, в мегаполісах, де будівництво житлових будинків, офісних центрів іде в першу чергу за рахунок чого? - за рахунок спортивних місць – майданчиків, або за рахунок рекреаційних зон – дитячих, паркових зон.

На сьогодні будівельники не витримують жодної норми, яка би могла регламентувати, що біля кожного новозбудованого будинку повинен бути об`єкт фізкультурно-спортивного призначення. Будуються центри, будуються будинки, але навколо, максимум, поставлять пісочницю і гойдалки, і все! І населенню в результаті немає куди вийти ні прогулятися, тобто дітей нема куди вивести, і як правило люди займаються іншими речами. Наш Центр, який був утворений в 2003 році, він був утворений в першу чергу з двома цілями – робота за місцем проживання з людьми і робота в місцях відпочинку, це в парках, на пляжах, тобто проведення аналогічної роботи. Але знову таки, що таке проведення роботи – тобто ми не є організацією по проведенню заходів в першу чергу, наше завдання організувати сам процес спортивного життя за місцем проживання і в місцях відпочинку – це перше, друге – наше завдання сприяти налагодженню платних послуг, тобто сприяти бізнесу, підприємницькій діяльності, яка би вкладала гроші саме в об`єкти фізкультурно-спортивного призначення – спортивні клуби та інші. І третє підзавдання – це розвиток нормативної бази, яка би допомагала звільняти від пільг підприємців, їх ліцензувати, тому що це також ще є одна проблема, що навіть ті багато залів, які зараз працюють, вони працюють з недотриманням дуже багатьох норм, по-перше, може працювати зовсім не фахівець, тобто людина, яка не має профільної освіти, може будь-хто бажаючий собі зареєструватися, відкрити клуб і стати тренером, називатися тренером, це є величезна проблема, тому що я, як батько відчуваю відповідальність, я хочу привести свою дитину, і сам хочу прийти, наприклад, якщо на цьому не розуміюся, щоб мене там не покалічили, а щоб мені дали кваліфіковану інформацію, використовуючи яку я міг би наприклад оздоровитися – це перше.

Друге - це проблема, яка пов`язана з умовами перебування, тобто як правило це підпідвальні, або підвальні приміщення без вентиляції, без санітарно-гігієнічних вимог, оці речи, тобто паралельно вони повинні йти: розвиток такого середовища, яке би заробляло на себе гроші, як бізнес-середовище і паралельно щоб ті норми, щоб вони відповідали загальнолюдським вимогам. Для того щоб реалізувати поставленні завдання в нас на сьогодні існує 132 Центри, в кожній області в нас є Центри. В деяких областях є міські Центри, районні Центри, в ідеалі в нас повинно бути в кожному місці представництво. Бо ми в першу чергу створені для роботи в місці, в селі ми не працюємо, в першу чергу в містах. До кінця року, у нас зараз є документ, Постанова кабінету міністрів, яка регламентує, що до кінця року органи місцевої влади повинні утворити центри, які би на кінець року виходили на цифру 300 Центрів по Україні. Тобто збільшити в два рази, навіть більше чим в два рази збільшити. Це все є бюджетні організації, тобто це є організації, які отримують кошти з бюджету, люди які там працюють є штатними працівниками і паралельне завдання до наших Центрів, це залучати як бюджетні гроші так і позабюджетні гроші. Тобто фактично в нас йде розмова про те, що через центр повинна доводитися концепція державної політики, концепція державної масової фізичної політики, тому що є на сьогодні різні спортивні товариства «Динамо», «Колос», «Спартак», «Україна», але найбільша проблема на сьогодні з моєї точки зору це те, що вони є громадські організації, тобто вони можуть отримувати з бюджету кошти, але коли мова йде про державну політику, то будь-яка громадська організація вправі сказати: «вибачте ми є об`єднанням громадян і ми можемо виконувати, а можемо не виконувати», тобто держава створює на сьогодні мережу єдиної централізованої державної політики, через яку вона проводить певну діяльність. Нами дуже багато проводиться різних заходів для різних категорій населення, нами привертається увага до найбільш гострих проблем в суспільстві, тому що знаєте в нас будується демократична держава зараз, і найбільш проблемною ситуацією цієї демократії мені здається є те, що в нас відсутнє єдине розуміння розбудови нашої держави, тобто якщо, наприклад, в місці Новомосковську попався прогресивний мер, він захотів зробити Центр «Спорт для всіх», виділив гроші на будівництво, чи на ремонт, то паралельно може бути якесь інше місто, де мер, наприклад, вважає, що краще заасфальтувати дорогу. Це також важливо, тобто для кожної людини є пріоритети, правильно, але в державі нажаль немає от такого стержня, що є першочерговим, а що є другорядним, через то ми якраз і займаємося роботою з депутатами різних рівнів: міських, районних, обласних, Верховної ради, щоб вони розуміли, що це є величезна проблема, яку не можна вирішити за один день, тому ми, коли говоримо, що те що ми робимо, воно дасть результати не сьогодні і не завтра, воно дасть результати через рік, через два, через п`ять, але воно обов`язково дасть результати!

Ми, наприклад, в нашій діяльності не ставимо собі цілі досягнути якихось вершин спортивної майстерності, тобто якщо через ту роботу, яку ми проводимо люди, приходять в спорт, залишаються в спорті, виявляються в них якісь задатки, то вони переходять в іншу систему: дитячі та юнацькі спортивні школи, школи вищої спортивної майстерності, і там продовжують. Тобто ми проводимо ту чорнову роботу пов`язану з формуванням свідомості населення по популярності спорту і ми ведемо серед різних категорій населення, тобто ми не кажемо, що ми тільки з дітьми працюємо, ми працюємо з дітьми, з дорослими з людьми старшого віку. От наприклад «Спорт для всіх - спільна турбота» - це один з тих заходів, які ми проводимо, і це те що ми проводимо уже третій рік. Також паралельно ми є співорганізаторами Науково-практичної конференції, тобто ми займаємося і такими речами, де привертаємо увагу науковців до цієї проблеми. Свого часу, після того, як Чорнобильська катастрофа відбулася, то виносили проблему наслідків Чорнобильської аварії на загальнодержавний рівень, і ніхто не знав з якої сторони підійти до цього до тих пір, поки проблема не була винесена на рівень наукового обґрунтування. От ми хочемо, щоб люди почали писати дисертації, вони вже пишуть дисертації на тему «Спорт для всіх», тобто масовий спорт, і от ми хочемо, щоб молоді аспіранти, студенти почали писати свої дипломні, магістерські, наукові роботи на тему масової фізичної культури, тому ми беремо участь, тому цей напрямок вважаємо також дуже перспективним для себе, тому що от ми, наприклад, прожили минулий рік, цього року ми вже скоригували свої плани, вони трошки десь звузилися, десь якісь проблеми ми вирішили, наприклад, минулого року ми для себе формулювали проблему наявності велосипедних доріжок в містах. На сьогодні ми вже зробили депутатський запит і хочемо на міжвідомчому рівні більш активніше займатися формуванням велосипедних доріжок під час розвитку інфраструктури: забудівлі вулиць, доріг в містах. В кожному місті Європи є зона для машин, є пішохідна зона і між пішохідною зоною і автомобільною територією є така вузька смужка, по якій навіть не дозволяється ходити, вона навіть окремим кольором визначена, тобто є доріжка по якій, перше - їздять велосипедисти і друге - пересуваються інваліди на візочках, це є у всіх передових державах. А насправді, наприклад, я би і сам їздив з задоволенням на велосипеді, але я знаю точно, що по-перше, нема де його поставити, нема як їхати, машина може збити, а коли ми будемо робити ці велосипедні доріжки, ми таким чином будемо спонукати людей пересуватися на велосипедах. А це питання насправді вирішує багато соціальних проблем.

Другий захід, який у нас буде в травні місяці – це «Мама, тато, я» його ми проводимо серед сімей, тобто залучаємо сім`ї. Проводили велоестафету «Єднаємо Україну в русі», після виборів минулого року особливо актуальною була тема об`єднання України, і ми провели таку велоестафету. У нас було три етапи, які стартували з Севастополя, з Ужгорода і з Луганська і вони в один день фінішували в Києві – це 300 велосипедистів з`їхалося, це тільки ті 300 що доїхало, це ми ставили ліміт, а загалом у нас близько 5000 велосипедистів, які взяли учать в цій велоестафеті. Вони фінішували в Києві на день фізичної культури і спорту, цього року ми також плануємо це зробити.

- Ви казали, що завдання Центру не є організація заходів?
- Ні, я сказав, що це не єдине завдання, тому що я би не хотів, щоб ми асоціювалися як організація по проведенню заходів. Ми в першу чергу визначаємо проблеми і сприяємо вирішенню цих проблем різними шляхами про які я вже сказав: роботою з державними органами, роботою з громадськістю. Ми проводимо дуже багато заходів, але це не єдині методи нашої роботи. У нас набагато більше методів, які ми застосовуємо в своїй роботі. Минулого року, наприклад, ми проводили соціальну рекламу, може ви бачили плакати, банери висіли по містах по різних з таким велосипедистом в зеленому, а біг-борд висів, з боку якого було написано: «Заняття спортом приносить хороші дивіденди», як в банк люди приносять свої кошти, для того щоб отримати дивіденди. І ми асоціативно порівняли це. А календарик зробили у вигляді сигаретної пачки і внизу написали: «Спорт корисний для вашого здоров`я».

- З якими проблемами ви зараз стикаєтеся в своїй роботі?
- Насправді проблем дуже багато. Перша проблема це є відсутність єдиної державної політики по роботі за місцем проживання. На сьогодні у нас немає такого, що практикується на заході, наприклад є басейн, робота басейну у всьому світі є збиткова, не тільки в нас. Держава дає дотації на оплату електроенергії, різних комунальних послуг та інше. Таким чином вона стимулює роботу цього басейну. От в Херсоні у нас є приклад, людина-бізнесмен за свої кошти зробив каток, свого часу це був єдиний каток, який працював цілий рік, зараз таких катків є по Україні багато, і коли потім почали накладати на нього податки, людина була на межі банкрутства, він фанат, він хотів це розвивати, але він одразу стикнувся з проблемою яка його накрила, його просто поставили на рівень звичайного підприємця, що ти робиш макарони, що ти продаєш сигарети, що ти працюєш в сфері фізкультури і спорту, от його поставили на один рівень. Це є найбільшою проблемою на сьогодні, що в нас спорт не стоїть як пріоритет в державі – це перше, і спорт в нас немає єдиного державного розуміння на рівні міста, району, області і країни. Приміщення, які були за місцем поживання, при ЖЕКах, клуби оці всі, я вам скажу так: дві третини їх зараз вже фактично знищили, вони або віддані комерційним структурам, або перепрофільовані, але не працюють. В зонах відпочинку, в зонах проживання навіть ті кошти, які передбачені, вони йдуть через житлово-комунальне господарство. Коли це буде єдина вертикаль, яка буде працювати і в Києві, і в Харкові, і в Дніпропетровську, тоді це буде концепція. Чому власне наша організація створена – для того щоб формувати єдину таку концепцію на різних рівнях. Все інше воно є прохідне.

- Проблему з Херсоном вдалося вирішити?
- Да, вона вирішилася.

- Тобто фактично якщо людина в Новомосковську захотіла построїти якийсь об`єкт, йому краще прийти до вас, і тоді ви йому чимось зможете допомогти?
- На сьогодні так, йому краще прийти до нас, і це наш обов`язок йому допомогти. В ідеалі як воно повинно бути, це повинна бути система, яка сформована за нашою участю, але вона повинна працювати незалежно від нас. Людина приходить і каже: «Я хочу відкрити або побудувати спортивний зал, яке податкове навантаження я буду нести?». Зразу коли людина заявляє, що вона буде займатися фізкультурно-спортивною діяльністю, тобто бізнесом в цій сфері, зразу йому дають кваліфіковану інформацію, що ви будете мати на 20% відшкодування по електроенергії, на 100% будете звільнені від комунальних місцевих податків.

- Як виділяються кошти на ці відшкодування?
- Є бюджет, який формується на початку року, сесією, яка передбачає якусь суму на відшкодування на такі заклади, будь-які, заклади освіти, охорони здоров`я, вони закладаються в бюджеті. Людина приходить і вона чітко отримує з цього фонду відшкодування.

- Бізнесмени про це знають?
- На сьогодні це є проблема. У нас є певна нормативна база, яка напрацьована, що об`єкти фізкультурно-спортивної спрямованості можуть звільнятися від сплати за місцеві податки, але це рішення приймає сесія. Вони можуть бути звільнені, а можуть і не бути звільнені. Це не є обов`язковий фактор.

- В минулому році була міжнародна конференція, що це була за конференція, що вона дала, чи ви плануєте ще такі зустрічі?
- Минулого року це був фактично перший прецедент, коли Міністерство спорту проводило в такій тісній співпраці з Радою Європи спільний захід. Участь у ньому взяло близько 13 країн, як правило це були країни пострадянського простору, або країни Східної Європи.

- В яких саме країнах ведеться така політика?
- Така політика активно ведеться в Росії, з тих країн про які я говорив, в Румунії, в Польщі – це з близьких країн. Були Вірменія, Азербайджан, але там на набагато нижчому рівні ця робота проводиться. Були представники Ради Європи, з Великобританії приїжджали. Чим була цікава ця конференція, це було дуже цікаво порівняти в першу чергу, наприклад, скільки коштів виділяється на людину з різних джерел в Державі. І от наприклад в Україні менше долара виділяється в середньому на людину на заняття фізкультурою і спортом, а в такій країні, як Великобританія на людину виділяється в 70 раз більше, причому в євро, а не в доларах і причому це тільки бюджетні кошти, а позабюджетні кошти, як правило в таких країнах перевищують бюджетні вдвічі. Вони зробили спорт комерційним. До чого ми йдемо, в нас повинен запрацювати спорт, особливо активно в клубній формі. Повинна бути в достатній кількості мережа клубів, і ви повинні мати можливість прийти в цей клуб і позайматися там. У нас проблема є яка, мій знайомий недавно каже: «Ти знаєш, я хочу зайнятися фехтуванням, от мені цікаво би було піти, якісь навики отримати», десь може фільм якийсь побачив, десь почитав, що фехтування дає для розвитку, йому 35 років, АЛЕ нема такої можливості! Діти через дитячі та юнацькі школи ще можуть прийти, а для дорослих у нас альтернатива яка: або поплавати, або атлетизм, або фітнес, ще одноборства, от і все. Все інше практично нуль. От захочете ви позайматися боксом… На весь Київ є одне чи два місця де можна стрибнути з парашутом, а таких місць повинно бути багато, куди можна прийти і зайнятися, якимось улюбленим видом спорту. Треба розвивати в комплексі, з однієї сторони формуючи потребу у людей, з другої сторони треба формувати умови для занять. Зараз вже в принципі починається система, коли люди заробляють на спорті гроші, саме на спорті масовому, але поки ще це форма є формою елітного заняття, поки ще це для вибраних. Але такого щоб було доступно по ціні і щоб далеко не їздити, такого у нас ще небагато.

Ця конференція в першу чергу дала можливість нам порівняти, в другу чергу дала контакти, для нас дуже важливо вивчати. Буквально в червні місяці я їду в Румунію, вони приїжджали до нас дивилися, ми їх возили показували, тепер я поїду до них. Це дуже важливо, щоб не шукати колесо з нуля, як то кажуть, подивитися вже те, що працює і взяти якийсь кращий досвід для себе.

- Тяжко було запрошувати на конференцію представників іноземних держав?
- Ні, це ж неформальний захід, хоча у нас був і Міністр на відкритті і декілька заступників міністрів з інших країн. Цей захід в першу чергу для обміну досвідом, такі заходи є популярні, є цікаві для спеціалістів будь-якої сфери. Проблеми були тільки з Росією, їх довелося декілька разів запрошувати, а так ми розіслали інформацію і переважна більшість погодилася і приїхала. Ми запрошували близько 20 країн, приїхало 13.

- Як Україна себе показала?
- Ми запрошували, для того щоб поділитися своїм досвідом і почути їх досвід, тому ми багато їм цікавого показали, розказали. З близького простору для України, нам було особливо цікаво почути що відбувається в Росії, що відбувається в Румунії, в Польщі, в Великобританії само собою. А порівняно з іншими країнами ми просто лідери. А порівняно з тими країнами ми на рівні, тобто ми не відчували, що у нас десь запущений стан, тому що стан приблизно однаковий всюди. Ця конференція дала свої результати, дала певні напрямки, певні контакти людські. В основі своїй у нас дуже багато завдань, які в першу чергу ставимо ми собі, тобто нам нема кому ставити завдання. Бо ми така ланка, яка створюється з нуля і особливо на початку, минулий рік, дуже багато часу іде на доведення актуальності своєї роботи, навіть нажаль і серед спеціалістів фізкультурно-спортивної сфери. Тобто люди не розуміють: «Центр «Спорт для всіх», навіщо нам такий центр», -  навіть спілкуючись з управліннями, з відділами. Я кажу: «Ви є виключно адміністративною структурою, прийде такий час, що вас просто закриють, тому що стадіонів у вас немає, майданчиків у вас немає, то або заводське, або комунальної власності». Тобто в системі державного управління залишилися тільки такі монстри: Олімпійський стадіон, декілька комплексів, база Олімпійської підготовки, а все оце дрібне воно потрошки відпадає, відсіюється. Наприклад державним службовцям, які працюють на місцях, їм дуже часто ставлять завдання організувати якісь заходи, плюс до того відпрацювання документів. Я кажу: «Як ви збираєтесь далі працювати і виконувати ті постановленні завдання, все що під вами це є громадські структури». Люди задумуються. Наша ціль, хоча би зараз забезпечити одного інструктора на 1000 людей населення. На сьогодні в нас є області де в селі немає жодного спортивного клубу, тобто на території області в жодному селі немає спортивного клубу. Є області де працює п`ять інструкторів в сільській місцевості по спорту і все. Уявляєте яка у нас катастрофа, який у нас стан, що нема спеціалістів, немає системи. Зараз в дуже багатьох моментах треба будувати з нуля фізкультурно-спортивну роботу з населенням.

Незважаючи на всі негаразди, проблеми, які існують, ми продовжуємо робити справу, яка дійсно потрібна всій Україні.

Розмовляв Дмитро Копій