Анатолій БИШОВЕЦЬ: "Запрошення з Батьківщини мене не зацікавило"

Анатолій Бишовець, 59 років, - корінний киянин. Колись він грав за київське "Динамо" разом з Олегом Блохіним. Після завершення ігрової кар’єри став тренером і виграв Олімпіаду-1988. Але в останнє десятиріччя успіхів на тренерській ниві не досягав. І зараз перебуває у творчій відпустці.

- Чи правда, що ви могли очолити збірну Росії?
- Офіційного запрошення не було. Та й бажання двічі входити в одну й ту ж воду не мав. Достатньо обізнаний з тими інтригами, які плетуть чиновники Російського футбольного союзу. Хочуть іноземного тренера - нехай запрошують.

- Чи надходили вам пропозиції працевлаштуватися в Україні?
- Була одна. Від клубу вищої ліги. Далі не конкретизуватиму. Але запрошення з Батьківщини не зацікавило мене.

- Через фінансові умови?
- Не зовсім. По-перше, чітко не зрозумів, чого хочуть потенційні роботодавці. А гроші - це вже наступний чинник.

- Ви - дорогий тренер?
- Я тренер-професіонал. Недешевий. Але й не здирник, яким мене представляли газети, коли очолив "Шахтар". Писали, що Ринат Ахметов платить мені один мільйон доларів на рік. Дурниці. Я погодився на значно менші гроші. 

- Ви говорили, що якби мали таких гравців, які є у нинішнього тренера гірників Мірчі Луческу, то могли б виграти Кубок УЄФА.
- Щось не пригадую таких слів. А гравці й тоді у мене були непогані - Тимощук, Воробей, Бєлік тільки починали грати на пристойному рівні. Саме з ними розпочав ігрову перебудову. Це завжди важкий процес, без помилок не обходилося. Але вважаю, певний фундамент для майбутнього чемпіонства "Шахтаря" заклав. Ахметов за це досі вдячний. Часто телефонує, цікавиться моїми справами. "Шахтар" має унікального президента. Рідко хто наважиться самотужки вкладати у клуб такі гроші. При цьому Ахметов не вказував мені, кого треба ставити до основного складу. І не говорив: я взяв такого-то легіонера, так ти, будь ласка, випускай його на поле. А буває і таке. Правда, скажу відверто, працювати в українському чемпіонаті мені було не вельми цікаво. Що це за турнір, де за "золото" і досі борються дві команди? У Росії таких п’ять-шість набереться.

- Тоді чому Україна пробилася на Кубок світу-2006, а Росія - ні?
- Я вам більше скажу: Росія ще довго нікуди не проб’ється, якщо місцеві чиновники тиснутимуть на тренерів, якщо не буде створено інституту збірних. А Україні пощастило з Блохіним. Олегові вдалося об’єднати колектив, особисті амбіції гравці підпорядкували командним. Вдало добрав Блохін і тренерський штаб. Семен Альтман, з яким ми працювали у московському "Динамо", перш ніж прийняти пропозицію Блохіна, радився, чи варто йому входити до тренерського штабу української збірної. Порекомендував Альтману спробувати. Інакше потім жалкуватимеш, сказав.

- Як далеко може пройти Україна на майбутньому Кубку світу?
- Якщо не вийдуть з групи, це стане провалом. І ніяких виправдань, мовляв, це дебют, бути не може. А у плей-офф усе можливе. Взагалі фаворитів турніру двоє - Бразилія та Німеччина. І чекаю сюрпризу від збірної Кот д’Івуару.

- Виграш Олімпіади-1988 - це ваш найбільший тренерський успіх?
- Результат показали максимальний. Але тодішня збірна - тільки одна з професійно підготовлених мною колективів. Команда, яку я повіз на фінальний турнір чемпіонату Європи-1992, була нічим не гіршою і могла стати чемпіоном. Згадайте: у відбірковому циклі, зібрана за три місяці, обійшла третю команду світу на той момент - Італію. Але під час фінального турніру у футбол втрутилася політика.

- І тому в останньому матчі групового турніру ваша команда не обіграла шотландців, які перед грою всю ніч пили?
- Шотландці справді вживали спиртне. Але не всі. На поле вийшли ті, хто режиму не порушував.

- У 1990-му посаду головного тренера збірної СРСР залишив Валерій Лобановський. На вакантне місце претендували ви та Євген Кучеревський. Тренерська рада проголосувала за кандидатуру Кучеревського. Федерація футболу обрала вас. Чому?
- Тренерам клубів було вигідно продати своїх футболістів за кордон. А за тодішньої системи, щоб людину за кордон відпустив Держкомспорт, їм треба було заручитися підтримкою наставника збірної. Кучеревський їм таку підтримку гарантував. Я категорично відмовився. Продавайте, але тільки після відбіркового циклу або фінального турніру, якщо ми туди потрапимо, сказав. Вирішував усе виконком Федерації футболу, затверджував Держкомспорт, і у моїй кандидатурі вони не сумнівалися. А тренерську раду зібрали, аби люди відчули, що й вони можуть щось вирішити.

- Ваша тренерська філософія - антагоністична методиці Лобановського?
- Цілковито. Лобановський завжди все міряв цифрами, будував тренувальний процес, не рахуючись з можливостями людського організму. А я беру до уваги психологію.

У рідному Києві Бишовець буває нечасто.

- Раз на рік, - стверджує. - Брата провідую. Він зараз парламентськими виборами переймається. Дуже не хоче помилитися. Півтора року тому радів з падіння режиму Кучми, підтримав "помаранчевих" і розчарувався.

Роман ШАХРАЙ

Анатолій БИШОВЕЦЬ народився 23 квітня 1946 року в Києві
1963 - дебютував у київському "Динамо";
1970 - учасник фінального турніру Кубка світу;
1988 - привів збірну СРСР до звання олімпійського чемпіона;
Чотириразовий чемпіон СРСР, володар Кубка СРСР. Тренував національні збірні СРСР/СНД (1990–1992), Кореї (1994–1996), Росії (1998).
1999 - головний тренер донецького "Шахтаря".
Одружений, має двох дітей.

Динамо Киев от Шурика