Шандор ВАРГА: "Невдовзі Шовковський вже гратиме за "Динамо-2"

"Львівська газета", 30 березня

Один із найвідоміших агентів ФІФА, громадянин Угорщини Шандор Варга тісно пов’язаний з Україною не лише професійними контактами. Особливі сентименти пан Варга має до Львова. Уродженця закарпатського містечка Вишкове тридцять років тому через політичну діяльність відрахували із Львівського інституту фізкультури. Проте він закінчив Московський центральний інститут фізкультури, а потім захистив кандидатську дисертацію на тему "Оцінка ігрової діяльності футболістів".

Шандор Варга проживає на Лазуровому узбережжі Франції, в Антибі – місті, де фешенебельною нерухомістю володіють російський олігарх Боріс Бєрєзовскій і власник лондонського "Челсі" Роман Абрамовіч. Нині угорець працює у тренерському комітеті УЄФА та є найкращим футбольним агентом Східної Європи. Співпрацювати з ним мають за честь такі відомі гравці як Максим Фещук, Євген Шмаков, Сергій Ребров, Олег Лужний, Руслан Ротань, Олександр Шовковський, Адріан Пуканич, В’ячеслав Свідерський, Сергій Нагорняк, Сєрґєй Алєйніков, мегазірка 1990-х Андрій Канчельскіс і багато інших футболістів і тренерів.

Шандор Варга нещодавно відвідав Львів. У нашому місті він затримався на декілька днів і спостерігав за протистоянням між львівськими "Карпатами" та київським "Динамо". Як виявилося, Шандор Варга приїхав для того, щоб попрощатися з покійним генеральним директором "Карпат" Богданом Федоришином.

– Моя дружина називала Богдана Федоришина львівським лордом, – розповів футбольний агент журналістові "Газети". – Колись ми з нею приїхали до Львова, вирішили піти на оперу Пуччіні, яка дуже сподобалася. Після її закінчення повернулися в готель, де нас побачив Богдан Федоришин. Не довго думаючи, він запросив на перегляд виступу вар’єте. Я подумав: яке може бути вар’єте після опери, що там можна слухати? Але не хотів ображати Богдана, тому погодився на його пропозицію. На диво, нам дуже сподобалася програма, весело провели час. О 8-й ранку на запрошення президента мінського "Динамо" ми з дружиною мали їхати в столицю Білорусі. Після того, як я розповів про це Богданові Федоришину, він пообіцяв уранці провести нас. Це було о третій ночі. Я сказав, що в готелі є персонал, немає потреби в цьому... Дружина категорично заявила, що він не приїде до нас через п’ять годин. О восьмій ранку Богдан був у готелі, провів нас до траси на Мінськ і помахав рукою. Такі вчинки характеризують великих людей, для яких не існує дрібниць. Я міг не приїздити до Львова, адже півфінал Кубка України для мене не настільки важливий. Але коли дізнався про смерть Богдана Федоришина, не міг не провести його в останню дорогу.

– Пане Шандоре, вас відрахували з Львівського інституту фізкультури через політику. А як сталося, що з такою плямою в біографії змогли вступити в московський навчальний заклад?
– Це не так просто вийшло... Після того, як мене відрахували з Львівського інфізу, пішов в армію, служив на Балтійському флоті. До речі, там уперше побачив море, і мені дуже закортіло нести службу на кораблі чи на підводному човні. Але там служили три роки, а мене призначили в берегову охорону, де проходять службу два роки. Декілька разів писав рапорт із проханням скерувати в моряки, проте мене завжди відправляли до психіатра: військових дивував той факт, що всі прагнули уникнути трьох років служби в морфлоті, а я, навпаки, сам просився туди. Так і не перевели... Відслужив два роки, а взимку 1978-го поїхав у Москву. В той час активно готувалися до Олімпійських ігор 1980 року. В столиці Радянського Союзу працював на будові, водночас подав документи в Московський інститут фізкультури. Ректор прийняв мене особисто, відразу запитав, чому не хочу повернутися до Львова. Я відповів, що мені краще туди не повертатися. А він сказав, що з моєю характеристикою й іншими документами мене можна лише в Сибір відправити. Однак усе-таки вирішив дати мені шанс. Чимось я йому сподобався. Згодом закінчив інститут фізкультури. Так розпочалася моя кар’єра у футболі.

– Ви народилися в закарпатському селі Вишкове. Без знайомств у середовищі "сильних світу цього" зуміли стати одним із найпомітніших футбольних агентів Європи. Може розкажете, як вам вдалося здійснити таку карколомну кар’єру?
– Вочевидь, конкретної формули успіху не існує. Є лише принципи, за якими ти живеш. Футбол – тісний світ. Допомога Олегові Лужному та Сергієві Реброву потрапити в англійську Прем’єр-лігу є моїм успіхом. Не випадково нині веду справи сімох гравців національної збірної України. Попередні досягнення, моє ставлення до роботи формують думку футбольного середовища про Шандора Варгу. Тому тепер футболісти звертаються до мене з проханням, щоб я займався їхніми справами. А не навпаки... Давно вже не шукаю гравців, часто доводиться відмовлятися від того чи іншого футболіста. Адже вести багатьох спортсменів дуже складно. 

Згадуючи свій життєвий шлях, не можу не зазначити, що мені приємно спілкуватися з вами у Львові. Адже в цьому місті я розпочинав свій шлях у доросле життя. До Львова приїхав у 17 років, тут почалося моє футбольне життя. Це місто є для мене рідним, тому мені завжди приємно тут перебувати. На жаль, нині "Карпати" перебувають у першій лізі. Хочу якось допомогти "зелено-білим". Якщо можу допомогти іспанській "Барселоні", італійському "Мілану", московському ЦСКА, то чому не можу бути корисним львівським "Карпатам"?

Упродовж життя намагаюся не губити людських цінностей у собі, не втрачати доброго ставлення до себе. Мабуть, це і є рецептом успішної кар’єри.

– Як почувається ваш підопічний, воротар київського "Динамо" та національної збірної України Олександр Шовковський?
– Слава Богу, він одужує. Ви, мабуть, знаєте, що на базі київського "Динамо" створено унікальні умови для цього. В Олександра помітний прогрес. Нещодавно я розмовляв із тренерами київського "Динамо", які запевнили, що Шовковський розпочав тренування і невдовзі гратиме за "Динамо-2", а потім повернеться в основний склад.

– Тобто є підстави сподіватися на його виступ на чемпіонаті світу в Німеччині?
– Так, до того часу він має повністю одужати й набрати необхідні функціональні кондиції.

– А як почувається ще один ваш підопічний, Олег Герасим’юк? Торік він уклав контракт із київським "Динамо", але так і не заграв за цю команду...
– Так, справді, його кар’єра дещо загальмувала. Проте не потрібно розчаровуватися, Герасим’юк – молодий футболіст, у нього ще все попереду. Перший літній тренувальний збір Олег провів на дуже високому рівні. В чемпіонаті трішки розгубився й не зумів закріпитися в основному складі. Були об’єктивні причини цього – Герасим’юк травмувався. Крім того, він ще молодий. Тепер повернувся в рідну "Волинь". У першому ж матчі його визнали найкращим гравцем. Думаю, на Олега Герасим’юка чекає велике майбутнє. Просто потрібно запастися терпінням.

– Коли торік восени керівництво київського "Динамо" розглядало кандидатури для заміни Леоніда Буряка на посаді головного тренера команди, ви привозили на оглядини в Київ німецького фахівця Оттмара Хітцфельда. Що стало на заваді підписанню контракту – успіх Анатолія Дем’яненка на посту наставника, чи німець та "динамівці" не порозумілися?
– Справді, керівництво "Динамо" зверталося з проханням допомоги знайти нового тренера. Я працюю в тренерському комітеті УЄФА й напряму контактую з провідними наставниками. Рекомендував, окрім Оттмара, ще декількох фахівців. Але, думаю, кандидатура німця була оптимальною. Він не тренував жодної команди, тому радо погодився приїхати в Київ. Переговори з керівництвом "Динамо" пройшли вдало. От лише Хітцфельд сказав, що зможе повернутися до тренерської роботи тільки після чемпіонату. В нього дуже серйозний контракт із телебаченням. Заради телевізійників відмовився від роботи в мадридському "Реалі" та збірній Німеччині. Хітцфельд погодився стати тренером київського "Динамо". Але керівництво клубу хотіло негайно знайти наставника. Він досі телефонує до мене, цікавиться справами київського клубу. Тож для нього це питання й далі є відкритим. Я дуже радий за Анатолія Дем’яненка. Як на мене, то теперішнє "Динамо" виглядає найкраще за останні три роки. Задоволений також тим, що нині Сергій Ребров теж виглядає дуже добре – так само, як тоді, коли покидав київську команду. Помітно, що повертається "динамівський" дух. Цим потрібно завдячувати Анатолію Дем’яненку.

– Впродовж своєї кар’єри ви уклали чимало угод. Які з них вважаєте найуспішнішими?
– Мабуть, найбільший мій професійний успіх – перехід Олега Лужного в англійський "Арсенал". У 31-річному віці, коли його списували з рахунків, говорячи, мовляв, уже не придатний для великого футболу, він раптово потрапив в одну з найкращих команд світу. Протягом чотирьох років на гідному рівні виступав за "канонірів". Коли Лужний у складі "Вулверхемптона" вперше повернувся на "Хайбері" (арена, де "каноніри" проводять домашні поєдинки, – "Газета"), весь стадіон п’ять хвилин вітав його стоячи – навіть Анрі ніколи не удостоювали такої честі. Це зайвий раз свідчить про популярність Олега серед уболівальників "Арсеналу". Найдорожчим моїм трансфером є перехід Сергія Реброва в англійський "Тоттенгем" за 18 мільйонів доларів. Цікавий контракт був із Хрісто Стоїчковим, якого влаштував на два тижні в Саудівську Аравію. Болгарин тоді грав за іспанську "Барселону". Команда "Аль-Наср" із Саудівської Аравії саме готувалася до двох вирішальних матчів за Кубок азіатських чемпіонів, і тренери клубу прагнули підсилити склад Хрісто. Я звернувся до тренера "Барси" Луїса ван Галя з питанням, чи можна забрати футболіста на два тижні та скільки це коштуватиме. Він відповів: "Якщо забереш його з команди назавжди, я сам заплачу тобі!" Річ у тім, що Стоїчков, якого вболівальники "Барселони" обожнювали, доволі часто критикував ван Галя. Завдяки Стоїчкову "Аль-Наср" виграв Кубок азіатських чемпіонів і завоював право представляти континент на першому чемпіонаті світу серед клубів. За два матчі Хрісто одержав 300 тисяч доларів готівкою та шестисотий "Мерседес" як гравець, який забив переможний гол.

Одна з останніх угод, яку вважаю великим успіхом, є контракт росіянина Андрєя Канчєльскіса з "Крильями Совєтов". Йому нині 38 років, а він далі є високооплачуваним гравцем. Андрєй справді талановитий футболіст. У 20 років він виступав за один із найсильніших клубів світу – англійський "Манчестер". Нині часто зустрічаюся з наставником цієї команди Алексом Фергюссоном. Він вважає, що Канчельскіс найкраще діяв на правому краю. Навіть краще за Девіда Бекгема. Тепер він має всі шанси заробити за рік мільйон доларів. За кожен вихід на поле Канчельскіс отримує 10 тисяч доларів.

– Ви згадали про Олега Лужного. Коли Олег Романович продовжить тренерську роботу?
– Невдовзі він має отримати тренерський диплом УЄФА. Тоді працевлаштовуватиметься. Нещодавно розмовляв із почесним президентом ФК "Карпати" Петром Димінським про Олега Лужного. Я три роки мешкав у Львові й маю сентименти до цього міста. А що вже говорити про Олега, який тут народився та виріс? Його коріння у Львові, він мріє працювати в "Карпатах". В Олега є добрі тренерські задатки – футболісти, які з ним працювали в латвійській "Венті", схвально відгукуються. Думаю, незабаром Лужний зустрінеться з Петром Димінським та обговорить із ним можливу співпрацю.

Розмовляв Гліб Ваколюк

Динамо Киев от Шурика

Подписывайся на наш канал в Telegram и узнавай все самые свежие новости первым!

Источник — Sport.ua

(1 голос)

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Новости партнеров
Загрузка...
Комментарии
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
Вы не авторизованы.
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
Если вы не имеете учётной записи, вы должны зарегистрироваться.
Продолжая просматривать SPORT.UA, Вы подтверждаете, что ознакомились с Политикой конфиденциальности