Василь ІВАНЧУК: «В барі я зрозумів, що переможу!»

Дотепер на Меморіалі Капабланки українець перемагав у 2005, 2006, 2007 і 2010 роках. Цьогоріч перше місце Іванчуку далося вкрай важко. Після сьомого туру в його доробку було п'ять нічиїх, одна поразка та лише єдина перемога.

У такій ситуації за три тури до закінчення змагань про перемогу годі було мріяти. Але Василь Іванчук примудрився перемогти в трьох останніх партіях і знову став першим.

— Василю Михайловичу, чи спадали на турнірі думки, що цьогоріч вам перемогти вже не вдасться?
— Я про це взагалі не думав. Налаштовував себе на кожну наступну партію. Але руки в мене не опускались жодного разу. Я й далі боровся навіть тоді, коли мав лише 50 відсотків очок. І на фініші вдалося добре зіграти та перемогти. Цього року було важко, однак цікаво.

— Для усіх фахівців ваш фінішний камбек став несподіванкою. Ви чекали від себе такого результату?
— Перед самою грою восьмого туру я спустився до бару випити кави. І тут офіціант дає мені решту — три монети по одному кубинському куку. Коли я глянув на ці три одиниці, у мене в голові промайнула думка, що це знак згори — я переможу в трьох останніх партіях та здобуду в кожній із них по очку. Так воно і сталося.

— Ви якось собі пояснюєте, чому саме на Кубі так успішно виступаєте?
— Так виходить. І добре, що саме так. У шахах важливо добре грати, а не замислюватись — чому виходить так, а не інакше.

— Організація шахових турнірів у Європі та комуністичній Кубі відрізняється?
— Я б не сказав. На наших турнірах не помітив ніякого комуністичного минулого. Навпаки, усе відбувається на дуже високому рівні з великою повагою до шахістів. І це стосується не лише нашого елітного турніру. Поряд із ним проходить прем'єр-турнір, або «Б», є кілька відкритих турнірів, а в холі готелю стоять шахівниці, де кожен охочий може зіграти в бліц.
Інтерес до шахів на Кубі величезний, бо тут славні традиції. Йдеться не лише про Капабланку — без сумніву, унікальну фігуру у світових шахах. Цього разу я побував у місцевому шаховому клубі, побачив столик і крісла, за якими грали свій знаменитий матч Ласкер та Капабланка. А ще задовго до них у Гавані відбувся матч на першість світу між Стейніцом і Чигоріним. Тож це місто і ця країна мають давні шахові традиції.

— Кубинська влада вкрай неохоче відпускає своїх спортсменів на змагання за кордон. Гросмейстерів це теж стосується?
— Так, вони мають із цим проблеми. І я переконаний, що в багатьох кубинських шахістів занижені рейтинги. Тобто їхня реальна сила є вищою, ніж рейтинг ФІДЕ. Це пов'язано саме з тим, що вони не можуть поїхати на всі міжнародні змагання, де могли б підвищити свій рейтинг.

— Спека під час турніру допікала?
— Ні. Гаваною я прогулювався лише зранку і ввечері. А упродовж дня сидів у готелі, там було прохолодно навіть без кондиціонерів, яких я не люблю. Загалом задоволений цією поїздкою.

Максим КАЧУРІВСЬКИЙ, Галичина спортивна