Олег Блохин: второй поход за славой

Поставлене головному тренеру збірної завдання виграти чемпіонат Європи, здавалося, відіб’є бажання у будь-кого ставати в чергу за вакантним після Мирона Маркевича місцем. Не тому, що ціль недосяжна, - навпаки, як показала збірна Греції сім років тому, щасливий квиток може витягнути навіть записний середнячок. Проте подібних випадків історія континентальних чемпіонатів знає лише два: 1992 року темною конячкою до переможного фінішу також прискакали данці.

 

В решті випадків неодмінно перемагали явні фаворити, причому їх коло на фінальних змаганнях, як правило, обмежувалося чотирма-п‘яти провідними збірними. Нині ж таких команд можна нарахувати з десяток, причому троє з них – півфіналісти останнього чемпіонату світу (Німеччина, Голландія, Іспанія), ще троє – півфіналісти Мундіалю в Німеччині (Португалія, Франція, Італія). Продертися нагору через таку міцну стіну нашій національній дружині, якщо відверто, поки що можливим не уявляється.

 

Втім, бажаючі непримусово кинутися на амбразуру були. В якій кількості, у федерації футболу не кажуть, та й, мабуть, це вже й зайве. На фінішну пряму вийшли троє – Юрій Калитвинцев, Павло Яковенко і Олег Блохін. Кожен з них мав бажання очолити першу команду, навіть Яковенко – вмовити його могли, адже перед ним на кін поставили не лише Євро-2012, а й потенційні Олімпійські ігри, право на участь в яких сам же Павло Олександрович сподівається здобути через місяць з хвостиком на континентальній першості в Данії з молодіжною збірною. На Виконкомі, де вирішувалася доля головного футбольного керманича, він, як і конкуренти, також мав слово, проте вирішив подякувати за довіру і відмовитися. Врешті з двох кандидатів функціонери поставили на Блохіна – за нього віддали голоси 19 членів з 27. Отже, в Чистий четвер за рік до Євро національна збірна нарешті отримала головного тренера.

 

 

Пікантності ситуації додає те, що за кілька днів до доленосного рішення, в понеділок, Олег Володимирович був у нас в гостях в Інформаційному центрі «Україна-2012» і запевняв, що його ніхто нікуди не запрошує. Пропозицію від ФФУ він отримав наступного дня, а за дві доби приймав поздоровлення. Сторони навіть не встигли обговорити терміни угоди, її фінансові питання і, здалося, остаточне завдання для збірної і тренера на Євро. Ці питання узгоджували вже в робочому порядку.

 

«Уся відповідальність лежить на мені, - ділиться враженнями свіжоспечений новий старий головний тренер. – Коли виступав перед членами Виконкому, навіть легше було. Зараз, коли минув певний час, починаю відчувати пресинг з боку засобів масової інформації. І, впевнений, з кожним днем він посилюватиметься. Звичайно, годі й чекати, щоб його не було. Проте бажано з розумінням ставитися до нашої з гравцями роботи. У нас залишилося обмаль часу, за рік необхідно створити боєздатну команду. Працювати доведеться в цейтноті».

 

Те, що збірна награється вже довгий час, Олега Блохіна не дуже переймає. Простежуються певні контури, але для досягнення досконалості в грі треба ще багато працювати. Через те, що запрошення на участь у конкурсі на посаду тренера володар «Золотого м’яча» отримав в останній момент, він навіть не встиг остаточно сформувати тренерський штаб.

 

«Звичайно, я мав на прикметі певних людей, з якими сподівався працювати з національною командою, - каже Блохін. – Проте, аби остаточно визначитися, з ким буду йти пліч опліч найближчим часом, треба було спочатку поговорити з тренерською командою попередників. Для мене не принципово віддати перевагу якійсь людині з конкретним прізвищем. Критерій один: за моєю спиною мають стояти спеціалісти, на яких можна покластися в будь-який момент не залежно від складності ситуації».

 

За кілька днів тренерський штаб було сформовано. До нього увійшли, нагадаємо, Юрій Калитвинцев, Семен Альтман, який працював як с Блохіним, так і з Калитвинцевим, Андрій Баль та Юрій Роменський.

 

 

Про роботу попередників новий головний тренер розповідає стримано, але віддає їм належне, адже, за його словами, всі роблять одну справу – працюють на загальний результат. Хто краще, хто гірше, але, в підсумку, дивіденди отримує країна. Чим вони більші, тим вище реноме українського футболу.

 

«Я з повагою ставлюся до роботи інших людей, - аналізує гру збірної тренер. – Але в мене своє бачення, тож будуватиму команду за своїми ідеями. На мій погляд, треба зміцнювати захист. Від нього залежить підсумковий результат. Необхідно також налагодити зв’язки між ланками, бо розриви між лініями приводять до поганих наслідків. Через це я вирішив переглянути коло кандидатів. Воно не складатиметься з 50-ти футболістів, проте декого я запрошу навіть з лави запасних провідних клубів. Реалії такі, що на поле в складі «Шахтаря», «Динамо» або «Дніпра» здебільшого виходять легіонери, а українці вимушені обмежуватися тренувальним процесом з ігровою практикою в дублюючому складі. Та якщо нам цей гравець потрібний, він обов’язково отримає шанс. Можливо – два. Не більше. На даному етапі цього буде достатньо, щоб побачити, хоче людина грати в національній команді, чи ні».

 

Кандидатів до збірної Олег Блохін проглядатиме вже в найближчих матчах з Узбекистаном та Францією. Є, щоправда, одна перешкода. В цей час молодіжна команда готуватиметься до Євро-2012, тож Ярмоленка, Коноплянку, Ракицького, Степанеко та Кравця у найближчих матчах першоъ команди ми не побачимо.

 «Я прекрасно розумію, що команді Павлу Яковенко поставили не менш вагоме завдання, - розмірковує керманич. – Виграти молодіжну першість континенту й потрапити на Олімпіаду теж хочеться. Тут треба шукати компроміс. Ми його знайшли. Але в будь-якому випадку, за національною командою має залишатися останнє слово».

 

Минуле, коли перед відбірним циклом чемпіонату світу в Німеччині тренер заявив про вихід з групи з першого місця, зараз він згадує з гордівливою посмішкою. Тоді, врешті, і легше було, хоча зі свого шляху довелося прибрати чемпіонів Європи греків та дуже непоступливих Туреччину і Данію. Йому тоді самому набридло, що українська команда на шляху до фіналу традиційно зупинялася на стадії плей-офф. Аби більше не гратися з долею в стикових зустрічах, вихід був один – виграти груповий турнір. Нині ж завдання дещо інше, хоча тренер його трохи й підкорегував.

 

«Можна поставити будь-яку ціль. Врешті, так треба й робити, - корегує завдання тренер. – Втім, на таких турнірах є багато складових. Згадайте збірну СРСР моїх часів. Сильно грали, але з 1976 року по 1988-й у фінальних частинах участі не брали. Або подивіться на статистику збірної Англії. Вони навіть чемпіонами світу були, а на Євро жодного разу навіть у фінал не виходили. Завдання виграти чемпіонат Європи я прийняв, але в перспективі. На Євро-2012 поставлена конкретна ціль – вийти з групи. Це обов’язкова програма. Від цієї печі й будемо танцювати. А далі видно буде. Йтимемо до мети поетапно».

 

 

Блохін розпоів, за яким принципом комплектуватиме команду. Розшифровуючи феномен київського «Динамо» зразка 1975 року, він згадує, який наплив молодих футболістів був тоді, і як їм вдалося показувати не за віком зрілу гру.

 

«Тоді нас в команду прийшло п’ятеро гравців-однолітків. Самі, звичайно, ми б такого успіху не досігли, - каже наставник збірної. – Досвіду набували поруч з ветеранами, які зуби з’їли у великому футболі. При цьому ніхто не тягнув простирадло на себе. Була команда, націлена на загальний результат. Врешті ми його й досягли, вигравши Суперкубок Європи. Схожа ситуація проглядається й зараз. Є дуже цікава молодь, проте не факт, що вони зможуть вирішувати завдання без аксакалів. Тому кістяк моєї збірної складатиметься з досвідчених футболістів. Є Шевченко, Тимощук, Шовковський, Воронін. Навколо них згуртовуватиметься вся команда».

 

Складність комплектації збірної полягає також у тому, що в порівнянні з провідними футбольними країнами вибір гравців у нас не дуже великий. Коли є по 2-3 кандидатури на місце, тоді легше відбувається зміна поколінь. Хоча й у наших реаліях оновлення збірної йде за планом.

 

«Подивіться, наприклад, на збірну Франції, - порівнює Блохін. – Провалилися на чемпіонаті світу – нічого страшного. Роблять нову команду. І, повірте, на Євро-2012 вона змагатиметься за перші місця. Те ж саме можна сказати про Італію. На жаль, з 2006 року у нас не змінилася ситуація з лімітом на легіонерів. До того ж, чотири клуби, які є базовими для збірної, грають різними стилями. Наше завдання зробити з них монолітний колектив. Гадаю, нам це вдасться. Як і завершити оновлення першої команди, яке розпочалося одразу після чемпіонату світу в Німеччині. На Євро збірна має виглядати гідно. Причому в такому складі, який зможе ще кілька років вирішувати складні завдання. Наприклад, здобути путівку на чемпіонат світу 2014 року в Бразилію».