Валентина Шевченко: «Особливі сподівання покладаю на дистанцію 30 кілометрів»

Від досвідченої українки, для якої Туринська Олімпіада є вже третьою, уболівальники очікували кращого виступу. Та й сама лижниця залишилася невдоволеною своїм результатом. В інтерв’ю нашому сайту Валентина Шевченко поділилася враженнями від першого старту в Турині й розповіла про наступні. 
 
- Результат могла показати кращий. Гадаю, що заслуговую на краще місце, аніж 14-те. На етапах Кубку світу була четвертою, п'ятою. Сподівалася, що такі ж результати покажу в Турині. Тому після недільних перегонів перебувала не в кращому настрої. Але сподіваюся, що в мене ще все попереду – вдалі перегони на 10 і 30 кілометрів. Хочеться вірити, що на цих дистанціях вдасться реабілітуватися.
 
- А з чим пов’язуєте не надто вдалий виступ у неділю?
- У класичних перегонах мені було важко, тому я відстала від лідерів. Наприкінці дистанції підйом, а у мене «затекли» ноги. Відтак я довго долала  цей відрізок дистанції. Пробувала збільшити темп на підйомах, але сили вже були не ті.
 
- У лижному спорті велике значення мають технічні аспекти – лижі, змазка тощо. Із цим проблем не виникло?
- У “класиці” все було без проблем, а у ковзанярському ході ми, напевно, прогадали в тому плані, що лижі обкатували в тіні. А ця частина виступу була на сонячній трасі. Тому мої лижі трішки підвели.
 
- На яких стартах ще плануєте виступити?
- 16 лютого бігтиму “класику” 10 кілометрів. Потім - естафету, а 24 лютого вийду на старт 30 кілометрів.
 
- А на який старт покладаєте особливі сподівання? 
- Не хочу говорити про майбутнє – трохи забобонна, але на дистанції 10 кілометрів “класики” мені буде важко боротися за призові місця, хоча зроблю все можливе. Особливі сподівання пов’язую з дистанцією 30 кілометрів. 
 
- Тобто, вам вдаються краще довгі дистанції?
- Так. Але знаєте, як це відбувається у масовому старті – там багато несподіванок може трапитися. Людина планує, а Бог керує. У перегонах на 30 кілометрів хороша висота, хороші рельєфи – можна сподіватися на щось. А на 10 кілометрів  біжать одним колом, там багато рівнини – це трохи не для мене. 
 
- А загалом яке враження від туринських трас?
- Туринські траси є важкими. Вони розташовані на висоті півтора тисячі метрів, тому важко бігти. До Олімпіади ми тренувалися в горах, потім переїхали у Швейцарію – намагалися адаптуватися до умов Турину. Якби тренувалися на рівнині, було би ще важче бігти – це лише в перші дні легко після рівнини, а потім починається період акліматизації.
 
- А де ви краще почуваєтеся?
- Після багатьох років виступів разом із тренерами дійшла думки, що краще бігаю на високогір’ї. Де вище, там мені краще. 
 
Гліб Ваколюк

Sport.ua