Вінсент ХАНТЕР: «Собак, як і раніше, намагаюсь обминати»

Вінсент ХАНТЕР народився 22 жовтня 1984 року в місті Літл-Рок (США). Закінчив університет штату Арканзас. Виступав на позиціях центрового й важкого форварда за студентську команду цього навчального закладу, професіональні клуби «Форсан Коріпоят» (Фінляндія), «Златорог Ласко» (Словенія), «Німбург» (Чехія). У складі «Ферро-ЗНТУ» дебютував 13 жовтня 2009 року в матчі Кубка Суперліги проти івано-франківської «Говерли». Володар Кубка і бронзовий призер чемпіонату Суперліги (2010 р.). Зріст – 208 см.

Якщо порівнювати минулорічні середні ігрові показники Вінсента Хантера з нинішніми, то перевага не на користь останніх. Єдине, що викликає повагу, це кількість блок-шотів. Збільшення ж втрат м’яча аж ніяк не поліпшує показник ефективності гравця. Тому інтерв’ю з ним я розпочав з такого запитання:
— Як ти вважаєш, в чому причини цієї непривабливої метаморфози?
— Влітку, коли я перебував вдома, у США, намагався підтримувати спортивну форму завдяки спільним тренуванням з американськими баскетболістами, у тому числі й з клубів NBA. Зокрема, моїм партнером був Ронні Брюєр, який грає на позиції другого-третього номерів у «Чикаго Буллз». Особливу увагу ми приділяли кидковій підготовці, витривалості, ведінню м’яча, відпрацьовували різні комбінації. Тому напередодні сезону я перебував у відмінній формі. І треба ж було такому статися, що в матчі з БК «Одеса» під час меморіалу В’ячеслава Гаврилова я отримав удар в обличчя від мого співвітчизника Ларрі Тернера й гепнувся на паркет. Я ще довго пам’ятатиму той нокдаун.

— І відтоді ти ніяк не можеш увійти у звичну колію?
— Звичайно, був невеличкий струс мозку, потім травма ноги, але зараз я вже набув звичної форми. Інша справа, що майже всі команди Суперліги, в тому числі й наша, зазнали значних кадрових змін, наслідком яких стала й зміна стилю гри. І я це відчуваю на собі.

— Як ти налаштовуєш себе перед матчами, наскільки відсотків викладаєшся на тренуваннях?
— Безпосередньо перед іграми я полюбляю слухати музику. Це мене підбадьорює. А на тренуваннях я викладаюся на всі сто відсотків.

— Рік тому, коли я брав у тебе перше інтерв’ю, ти казав, що долати ностальгію на значній відстані від рідного дому тобі допомагає наявність у лавах «Ферро-ЗНТУ» давнього друга Чарльза Томаса, з яким ти грав у США та Фінляндії. Нині він захищає кольори маріупольського «Азовмашу». Ви підтримуєте зв’язки?
— Так! Спілкуємось щодня, або користуючись мобільним зв’язком, або через Інтернет за допомогою Скайпу.

— Команда багато втратила з його уходом?
— «Ферро-ЗНТУ» є гарним клубом і без Чарльза Томаса, і, звісна, річ, не гіршим був би й за його присутності.

— А хто ж замінив тобі Томаса в нинішньому складі «Ферро-ЗНТУ»?
— Я з усіма товаришую в команді, але моїм найліпшим другом залишається Чарльз Томас. Адже я знаю його протягом майже семи років.

— Торік ти казав, що найкомфортніше почуваєшся на ігровому майданчику, коли поруч Олександр Шапошников або Артем Чемякін. Мовляв, від них завжди можна було отримати вивірену передачу. На кого нині покладаєшся?
— Тільки на капітана команди Олександра Рибалка і Жору Кондрусевича. Вони – надійні партнери.

— А хіба співвітчизники тобі не допомагають?
— Я не заперечую цього, але, як це не дивно, швидше знаходжу взаєморозуміння саме з Рибалком і Кондрусевичем.

— Якщо проведеш паралель між двома чемпіонатами Суперліги – минулим і нинішнім, який, на твій погляд, цікавіший?
— Нинішній рівень Суперліги набагато вищий за попередній.

— А який матч залишив у тебе найкраще враження?
— Наша домашня гра з «Дніпром», в якій ми перемогли в овертаймі.

— У минулому чемпіонаті твої знання місцевої мови обмежувалися кількома словами. Чи є якийсь прогрес?
— Протягом року, окрім однослівних привітань та подяк, мені, на жаль, не вдалося вивчити якісь інші фрази.

— Ти якось зізнався, що досі ніде не бачив такої кількості бродячих собак, як в Україні. Ти казав, що побоюєшся зустрічей із ними. За той час, що минув, ти призвичаївся до цієї особливості українських міст? Чи обрав якусь тактику дій під час зустрічей із цими тваринами?
— Якщо я побачу на вулиці пса, намагаюсь обминути його іншим шляхом. Вчора надвечір я ходив скуплятися до магазину і, коли повертався додому, побачив біля дверей мого під’їзду собаку. Довелося чекати, доки він піде геть.

— Ти коли-небудь протягом своєї ігрової кар’єри намагався прогнозувати підсумкове місце команд за які виступав?
— Так, але часто-густо помилявся. І все ж таки я розумію, на що ви натякаєте. Тому стверджую, що друга половина регулярного чемпіонату буде набагато вдалішою для «Ферро-ЗНТУ». Нашій команді під силу потрапити до вісімки плей-офф, а в підсумку ми посядемо, сподіваюсь, не нижче п’ятого місця.

— Тоді в мене ще одне запитання до тебе з області прогнозування. Чи увійде твій одноклубник і співвітчизник Крістіан Бьорнс до символічної п’ятірки сайту Суперліги за підсумками чемпіонату?
— Так!

Можна припустити, що ствердною відповідь Вінсента Хантера була не тільки тому, що Крістіан знаходився поруч під час нашої розмови. Адже й знаходячись на ігровому майданчику, і з лави запасних центровий «Ферро-ЗНТУ» здатний реально оцінювати потенціал того чи іншого одноклубника. Саме тому завершую цю публікацію характеристикою, яку дав Хантеру Крістіан Бьорнс:

— У Суперлізі небагато таких гравців, як Вінсент. Маю на увазі його комплекцію, рівень мислення. Він обдарований специфічним кидком з будь-якої дистанції, що дано не кожному гравцеві з подібним зростом. А завдяки дружелюбному характеру Вінсент здатний згуртувати одноклубників. Тому я впевнений, що два найближчі виїзні матчі стануть переломними для нашої команди, й ми відновимо баланс перемог і поразок.

Аркадій КОПЕЛІОВИЧ, прес-служба БК «Ферро-ЗНТУ»