Анатолій БЕЗСМЕРТНИЙ: «Всіх поважаємо і нікого не боїмося»

Перед стартом нового сезону на тренерському містку «Полтави» - представника другої ліги групи «Б» - відбулися зміни.

Юрій Малигін залишив посаду, а його помічник Анатолій Безсмертний, відомий за виступами в «Динамо» і тренерською роботою в черкаському «Дніпрі», — очолив команду. Тоді, перед стартом сезону, Анатолій Петрович ввічливо відмовив нам у бесіді, попросивши часу на адаптацію в ролі головного тренера полтавської команди. Через три тури першості наставник полтавців відповів на наші запитання.

Почати сезон із дуелі з конкурентом — не обтяжливо

—Анатолію Петровичу, ви прийняли команду «Полтава» — представника другої ліги групи «Б». Дещо раніше, приблизно два роки тому, ви вже очолювали команду-представника цієї групи — черкаський «Дніпро». За цей час друга ліга, її рівень змінилися?
—Рівень футболу тут дещо зріс. Коли я прийшов до «Полтави», то відзначив, що у цій групі є низка команд дуже хорошого рівня. І навіть резервні колективи клубів прем'єр-ліги — пристойного рівня. Із ними змагатися дуже нелегко. Молоді гравці цих команд намагаються довести тренерському штабу, що гідні виступати на значно вищому рівні, тож викладаються на полі на сто відсотків.

—Минулого сезону «Полтава» не витримала конкуренції і не змогла підвищитися в класі. На ваш погляд, чому?
—По-перше, не вистачило лічених очок до другого місця, що давало право на перехідний матч. Можливо, деякі гравці не відповідали належному рівню.

—Конкурентом «Полтави» минулого сезону була дніпродзержинська «Сталь». Чи не важко було відразу ж новий сезон розпочинати з очного поєдинку зі «сталеварами»?
—Аж ніяк (сміється. — Прим. авт.). З кожною командою потрібно виходити на гру. Всі команди поважаємо і нікого не боїмося.

Із Малигіним залишилися друзями

—Під час міжсезоння «Полтава» суттєво змінилася?
— Порівняно з минулим сезоном — так. Колектив оновився майже повністю, з минулої першості залишилося лише п'ятеро-шестеро осіб. Ми провели селекцію і добирали тих гравців, яких хотіли бачити в своїй команді.

—Улітку «Полтава» могла навіть знятися зі змагань. Ситуація була відома на всю Україну. За таких умов вам як тренеру важко було готувати команду до сезону?
—Я почав готувати команду, коли тренерський штаб було повністю сформовано, а розмови довкола ситуації затихли. Президент ФК «Полтава» Леонід Соболєв дав зрозуміти, що команда — буде. Після цього ми стали готуватися до змагань. Хоча, зізнаюся, був період, коли ми не знали, як складеться ситуація, і дуже переймалися з цього приводу.

—Ви готували команду на базі напрацювань Юрія Малинна, чи довелося починати з чистого аркуша паперу?
—Юрій Володимирович доклав дуже багато зусиль, щоб команда вийшла на певний, хороший рівень. Він їй багато дав — прищепив смак до перемоги, виробив у колективу бійцівський характер. Новий тренерський штаб спробував усі ці навички зберегти.

—Коли він залишав команду, непорозумінь чи образ не було? Ви залишилися у хороших стосунках?
—Ми залишилися друзями, регулярно телефонуємо один одному. Юрій Володимирович постійно цікавиться, як команда зіграла. Між нами жодна чорна кішка не пробігла (сміється. — Прим. авт.). Порадив мені продовжувати працю в «Полтаві» надалі.

Проти резервістів грати нелегко

—Які враження у вас залишилися від перших турів, і що скажете про потенціал своєї команди?
—Зауважу, що команда ще не зіграна, і їй дещо не вистачає концентрації у головних моментах гри. Але все це робочі моменти, які, можливо, і потрібно виправляти. Найголовніше, щоб колектив був зіграний. На підготовку до змагань у нас майже не було часу, тому за стислий термін ми намагалися додати, в першу чергу, в організації гри. Поки що не все виходить з того, що задумали. Щодо команд, з якими зустрічалися, то їхні гравці, особливо резервні, відзначаються хорошою організацією гри. Можливо, футболістам цих колективів бракує майстерності, але колективними діями вони сильні.

—Проти таких команд, як «Дніпро-2», «Металург-2», грати легше чи важче?
—Значно важче, ніж із досвідченими. Адже гравці там молоді, непередбачувані. Ніколи не знаєш, чого від них очікувати. Всі юні, амбітні, завжди налаштовані агресивно. А ось з нашого боку якихось розмежованих підходів до команд — ці молоді, а ці досвідчені — немає. До всіх ставлення однакове.

—У молодої команди «Полтава» уже вимальовуються традиції, зокрема, й негативні. «Шахтар-3», наприклад, останні два сезони ставить полтавцям «підніжку» на шляху до першої ліги. Останній матч у вас був саме проти «гірників». Зустріч мала якийсь підтекст?
—Жодного. Те, що про нашу команду говорять і поважають її — це заслуга наших президента клубу Леоніда Соболева і віце-президента Віктора Грузина. Вони вкладають у команду і гроші, і душу. Саме тому в нашого молодого клубу і є якісь певні традиції. А те, що «Шахтар-3» відбирає очки... Потрібно просто виправляти ситуацію.

Хороших керівників зустрічав у житті нечасто

—Президент ФК «Полтава» Леонід Соболєв відомий як емоційна і амбітна людина. Коли ви приймали пропозицію працювати в Полтаві, вас це насторожувало чи, навпаки, приваблювало?
— Коли ми поспілкувалися з Леонідом Давидовичем, то зрозуміли, що в нас однакове бачення і розуміння футболу. А те, що людина амбітна, зайвий раз спонукає довести, що ми — команда певного, хорошого рівня. Це добре, коли президент — людина амбітна. Таких людей треба поважати і не підводити.

—Такі люди вам зустрічалися у попередніх клубах?
—Не часто. Тодішній президент ФК «Динамо» (Київ) Григорій Суркіс — така людина, також і віце-президент ФК «Дніпро» (Черкаси) В'ячеслав Заховайло. Ці люди завжди переживали за команди.

Черкаси заслуговують мати професійний футбол

—Так сталося, що цього сезону до професійного футболу не допустили черкаський регіон. Як вважаєте, Черкащина заслуговує на те, щоб мати професійний футбол?
- Заслуговує! Там люблять футбол. Але керівництво міста — якісь незрозумілі люди. Ніби й команда була, а місцевим органам влади було байдуже,  існувала вона чи ні. Ставлення було просто гидке. Такої байдужості до футболу я раніше у своєму житті не бачив. Чув, ніби хотіли у цьому сезоні заявити команду за Черкаси у професійну лігу, але, як бачимо, не вийшло. Та на Черкащині обов'язково має бути професійний футбол.

—Тепер, через кілька років, ви як колишній тренер «Дніпра» можете сказати, хто цей футбол на Черкащині розвалив?
—На мій погляд, це стосується влади міста. Футболісти не отримували по шість місяців зарплати, і при цьому грали і жили далеко від своїх сімей. Не отримували жодної копійки, хоча й захищали честь Черкас і цього краю. І таке вкрай байдуже ставлення з боку місцевих чиновників було не тільки до дорослого футболу, а й до юнацького і дитячого.

Із аматорами зав'язав

—Відносно недавно ви у складі ФК «Ірпінь» (Гореничі) завоювали Кубок України серед аматорів. Фінальний матч запам'ятався не лише насиченою грою, а й тим, що ви зазнали тяжкої травми обличчя. Як почуваєтеся?
— Дякувати Богу, наразі зі здоров'ям усе гаразд. Період виступів за аматорську команду з Горенич згадую з радістю. Там дуже хороше керівництво — місцевий голова селищної ради Андрій Анатолійович Гуленко і наш головний тренер, колишній арбітр України, Вадим Георгійович Шельменко. Саме вони змогли збудувати цю команду.
У нас підібрався дуже хороший колектив футболістів, імена яких відомі на всю Україну. Це і Нагорняк, Косовський, Коновалов, Ребров. Якось ця когорта зібралася разом — аби згадати молодість. Тож цей період згадую із задоволенням.

—За аматорів ще будете виступати?
—Ні, досить. Перейшов межу в сорок років — потрібно зосередитися на тренерській кар'єрі.

—Яким ви бачите своє найближче майбутнє?
—Головне, щоб зараз ФК «Полтава» гідно виступив у чемпіонаті.


Олексій КОМАРОВСЬКИЙ, газета «Український футбол»