Хвостенко может уйти из большого спорта

Українська біатлоністка Оксана Хвостенко відвідала Чернігівський інформаційно-технологічний ліцей №16, де свого часу навчалася. 

Оксана Хвостенко відома не тільки своїми спортивними досягненнями, але і простотою та скромністю у спілкуванні. Цього разу запитували її не журналісти, а школярі. Спочатку стримано. Але Оксана відповідала настільки доброзичливо, спокійно і відверто, що уже за кілька хвилин питання посипалися як горох з мішка. Дітей цікавило абсолютно все. Тим більше, що біатлон – це вид спорту, яким можна починати займатися у підлітковому віці. І у кожного зі школярів іще є шанс стати таким самим відомим. 

- Коли і як ви почали займатися біатлоном?
- У дитинстві я хотіла займатися фігурним катанням, але у нашому місті такої можливості не було. У біатлон мене привів брат. Це трішки дивно, бо він на рік молодший. Але першим захопився він. Почала займатися лижами з 13 років, у 16 поїхала на перші українські змагання, а з 17 – брала участь у міжнародних. Тоді сніг був щороку, і у Чернігові багато хто полюбляв кататися на лижах. 

- Чому саме біатлон?
- Бо мені подобається стріляти і подобаються лижі. 

- Що треба робити, щоб стати такою відомою спортсменкою?
- Щоб був успіх, треба довго працювати і не хворіти на лінощі. Буде ліньки – успіхів не буде. Навіть за рік можна досягнути багато чого. Але для цього треба докласти зусиль.
 
- А які у вас нагороди та ордени? Яких медалей найбільше?
- Орденів у мене 2, «Княгині Ольги ІІІ ступеню» та «За заслуги ІІІ ступеню». А медалей багато. Мабуть, найбільше - за друге та третє місце. 

- А золоті є? Багато?
- Є, звичайно. Скільки - не рахувала. 

- Які у вас враження від Олімпіади у Ванкувері?
- Вражень багато. Вперше ми були у Ванкувері рік тому, на передолімпійській підготовці. Тоді Канада видалася виключно позитивною, заповідною. Багато місць, де ніколи не ступає нога людини. На Олімпіаді не пощастило з погодою. Доводилося розпилювати спеціальну речовину, щоб затримувати сніг. Ми зустрічали багато людей, що переїхали до Канади з України. Всі вони скаржилися, що менталітет зовсім інший і життя не схоже на українське. Там прийнято багато працювати все життя, щоб на старість дозволити собі відпочинок. Багато українців хотіли б повернутися назад, але тримає робота. 

- А в яких країнах ви були?
- Певно, легше сказати, де я не була. Не була там, де немає снігу і не можна займатися біатлоном. 

- Яка країна найкраща? 
- Мені найбільше сподобалася Австрія. Вона схожа на Україну і за природою, і за менталітетом. Німеччина вже зовсім не така. 

- Як побудований ваш день, тренування? І чи сидите ви на дієті, щоб гарно виглядати? 
- Підйом у нас о 6 ранку, зарядка. З 9.30 до 12.30 тренування, потім обід і обов’язково тиха година. Вечірнє тренування з 16 до 18.30, вечеря. І потім дві години роботи зі зброєю. А коли активних тренувань немає – щоранку з сином бігаємо кілометр до річки, катаємося на велосипедах. Якщо вдається – займаюся великим тенісом, їздимо на риболовлю. На дієті не сиджу. Просто завжди веду рухливий спосіб життя. Найкраща дієта – не сидіти біля тарілки і не лежати днями перед телевізором.
 
- Ви колись падали? Були травми? Боляче?
- Звичайно, падала. І травми були, і переломи. 

- Чи хотіли б ви, щоб ваш син також став спортсменом?
- Великий спорт – це дуже важко, сильно відбивається на здоров’ї. Долі спортсмена для сина не хотіла б. 

- Ви колись сварилися зі своїм тренером? Хотіли усе кинути?
- Так, сварилася, звичайно. І кинути все хотіла. Буває, нічого не виходить або коли хворієш. Хочеться більше ніколи цим не займатися. Але все проходить, заспокоююсь і знову іду на тренування. 

- Ви будете тренером? Коли? (запитала дівчинка 5-класниця, яка сама хоче займатися біатлоном – Авт.)
- Так, до цього прийду обов’язково. Тільки ще не вирішила, чи хочу займатися тренерською роботою, чи буду вчителькою у школі. 

- На які наступні змагання ви поїдете?
- Я підписала контракт на рік. Але ще вирішую, можливо, залишу великий спорт. Якщо буду продовжувати, то наступні змагання відбудуться у грудні – етап Кубку Світу. 

val.ua