ЛЮБІНСКАС: «Ця перша ліга сильніша за литовську вищу»

Наприкінці минулого тижня Альгімантас Любінскас прибув в Україну, в розташування своєї нової команди – ФК «Львів». Гравцям фахівця представили ще перед Новим роком. Але безпосередню роботу, тобто керування тренувальним процесом, він розпочав не відразу. Спершу Альгімантас Любінскас мав познайомитися зі своїми новими підопічними. 
 
– Уже бачили матчі нової команди?
– Так, дивився поєдинки «Львова» не тільки в запису, а й «на живо». Був присутній на товариському матчі «городян» проти «Арсеналу» з Білої Церкви. Тож футболістів на полі вже бачив. Звичайно, нині не можу сказати, що досконально знаю їхні можливості, але можу зробити певні висновки.

– Суттєво зміниться малюнок гри «Львова» з вашим приходом?
– Ламати – найпростіше. Намагатимемося щось унести в поведінку «городян» на полі, трішки її підправити. Малюнок сильно не зміниться. Спробуємо усунути негативні моменти, розвинути щось нове. Гра буде комбінаційною, не акцентуватимемо на «фізиці». До завершення сезону не так багато часу – щось устигнемо, але кардинально все змінити не вдасться. Я ж не Хоттабич... Проте, думаю, поступово прогресуватимемо.

– Вас не бентежить той факт, що підсилення потрібно буде шукати серед українських футболістів, оскільки керівництво клубу проти легіонерів?
– У разі потрапляння в Прем’єр-лігу багато чого може змінитися, зокрема погляди. Потрібно спочатку вийти в елітний дивізіон, а вже потім розмовлятимемо про те, як жити далі. Водночас в Україні багато гарних футболістів: якби їх зібрати, вийшла б дуже хороша команда.

– Через ліміт на легіонерів ціни на вітчизняних гравців зросли…
– Так, але є ще один шлях. Скажімо, за два роки з теперішніми «городянами» можна дуже багато чого зробити. У них такий вік, що багато чого можуть прийняти й навчитися. Шевченко й Блохін теж не з неба прийшли. Футболісти «Львова» мають шанси додати. Треба працювати над цим. Якщо згадати історію українського футболу, то посередні за рівнем гравці луганської «Зорі» стали чемпіонами Союзу. А «Карпати», граючи в першій лізі, здобули Кубок СРСР.

– Узагалі за українським футболом стежили?
– Не можу сказати, що уважно стежив. Знаю, що у вашому чемпіонаті виступали футболісти з Литви, але це не були наші найкращі гравці.

– А зможете порівняти рівень литовського чемпіонату з рівнем нашої Прем’єр-ліги чи першого дивізіону?
– Це незрівнянно. Перша ліга чемпіонату України значно сильніша за вищу лігу литовської першості. У нас є тільки три більш-менш сильні команди. Однак навіть вони навряд перемогли б у першій українській лізі.

– Дві звитяги над українською збірною часто згадуєте?
– Коли проходив курси при Федерації футболу України для одержання «Про»-диплому УЄФА, одне із занять було присвячено аналізу матчу. Обрав саме протистояння зі збірною України. Насправді в литовців було багато гарних поєдинків, не тільки з українцями. Просто так трапилося, що маленька країна Литва двічі здолала Україну. Обидва рази перемогли не за класом, а завдяки правильній тактиці. Всім зрозуміло, що рівень українських футболістів значно вищий, аніж литовських гравців.

– Пане Любінскасе, ви колись працювали в бангладеській команді «Абахана». Як туди потрапили?
– 1987 року закінчив Вищу школу тренерів. У радянський час було модно скеровувати тренерів на допомогу братнім країнам. Так трапилося, що я поїхав у Бангладеш. Держкомспорт тоді платив нам смішні гроші – п’ять доларів за день плюс утримування. Я прийшов у команду й сказав: якщо платитимете гроші, тоді тренуватиму, а якщо ні, то повертаюся додому. Вони запропонували мені залишитися, почав отримувати зарплату. Зі своєю командою виграв Кубок Бангладеш. Це було дуже велике свято. Місцеві жителі фанатично любили футбол, на кожне тренування приходило по 10-15 тисяч глядачів, а на кожну гру – по 60-100 тисяч. Потім почався рух за незалежність Литви. Мене як неблагонадійного повернули в Союз. Білорус тоді був консулом, він мене повернув додому. Мовляв, ваша країна виходить із Союзу, тому тобі нічого тут робити. Їхав із надією, що оформлю контракт і повернуся в команду. Але не вийшло... Футбол тоді в Бангладеш був гарного рівня.

– Тоді в цій країні були професіональні команди?
– Так, були. Мою команду підтримували великі бізнесмени. Був іще клуб, якому допомагав сам президент країни.

Гліб ВАКОЛЮК, Львівська Газета