Коли б усім такого «адвоката»..

Що й казати, багато ж розголосу отримала перемога чинного чемпіона Росії — пітерського «Зеніта» — в Кубку УЄФА; зрідка ж, ой і зрідка таке трапляється з командами радянського-пострадянського простору! Звідтіля й уселенський резонанс. У перемоги, чк відомо, багато пасинків та родичів, й усім вдається до лиця приміряти ті святкові наряди. Та чи насправді у перемоги другостоличної російської команди так багато фундаторів? Як на мене, у головному — лише один, і той геть не місцевого походження!..

Жив собі, був собі...

Не буду лукавити: мова про голландця Діка Адвокаата, найкраща фахова рекомендація котрого писалася давно й далеко від кордонів Росії — зокрема, й у нізверженому ним у щойно виграному фіналі Кубка УЄФА шотландському «Глазго Рейнджерс». Власне, сам голландець вважає свою тренерську кар'єру цілком успішною, бо суперграндів ніколи й не вів, тож і суперфіаско не зазнавав, а єдиним «прокольним» моментом у своїй фаховій біографії вважає чотиримісячну роботу з німецькою «Борусією» — так за чотири місяці й спитати не можна!

Одним словом, жив собі, той Адвокаат, у такій же, як і він сам, благополучній Європі й проблем не знав. Аж раптом зірвався: і чого його понесло до такої непевної благополуччям Росії?!

Так, із магією російських грошей — саме їхньою кількістю від здатності крутитися в тіньових схемах (із різного роду «відкатами» та можливістю «уходити» від податків), що підвладне, .за іншим прикладом, хіба що арабським шейхам — нині обізнаний увесь світ. Але ж в Адвокаата мав би спрацювати хоча б інстинкт самозбереження! Не спрацював, бо, мабуть, аналогів російського вмовляння навіть він, багато-досвідчений, іще не знав.

Підпалий під магію

Ще б пак: отці ФК «Зеніт» із захмарним прізвищем «Газпром Росії»  спершу вмовляли всього-то про єдине: за рік-другий відхапати «золото імперії» з Москви та перевезти його на береги Неви — воцаруватися чемпіоном Росії, тобто. Та що ж були готові віддати на поталу цій меті? А вимагай, що завгодно: бюджет цій антимосковській експансії склади хоч сам, ладні виконати й будь-які інші умови!

Коли ж поважний голландець на прізвище, схоже на одну з поважних на Заході професій, та зовсім не в Росії, де правлять інші цінності, ніж просто «закон, який один для всіх» (відчуваєте паралель із українським буттям?), може, й із певною іронією включив свою «буйну фантазію вголос» про особистий «піднебесний» гонорар, десь приблизно аналоговий до найбагатших у футбольному світі клубний бюджет і, під це, купівлю доступних на трансферному ринку футболістів, а ще розбудову сучасної велетенської клубної інфраструктури тощо. А за тим усім... дуже хитру умову про можливість розірвати особистий контракт із «Зенітом», практично, будь-якої миті й так, «щоби за це нічого не було» — так ось коли Дік Адвокаат, імовірно, замруживши очі, все це замрійливо промовив магнатам ФК «Зеніт», то у відповідь почув обеззброююче «о’кей: розпочинаймо!». Сказано — домовлено, й розпочалася буденна робота...

Дедалі більше на самоті

Та ось чия робота? — у цьому й уся сіль! Лише спершу робота рушила спільна — Адвокаата та «контори», як умовно назвемо виконавчий орган правління (Ради директорів) ФК «Зеніт». Тренер, розпочавши практику у Санкт-Петербурзі на марші сезону — влітку-2006, акурат посередині його — на власний розсуд «почистив» кадри команди та зробив перші замовлення на рахунок придбання нових футболістів, зрештою, почавши й отримувати їх від керівництва. Тренер владнав відчутні розбрат і «розгільдяж» у колективі від часів свого попередника — імпозануючого й самому собі чеха Властиміла Петржели. Голландський тренер навів лад у мотиваційно-психологічних настроях своїх нових підопічних, мобілізувавши їх згуртуватися довкола поставленої керівництвом мети — стати чемпіонами. На базі щойно означеного, новий тренер у короткий термін прищепив команді гру, відмінну від попередньої форми — націлену насамперед не на зовнішні ефекти, а на гарантію досягнення необхідного результату будь-що! Коли ж «Зеніт» отримав від Діка Адвокаата ознаки «ділового колективу» — чорти побирай, як дві краплі води схожого на уславлені колективи Валерія Лобановського! — одразу, за півтора року, йому підкорилася й чемпіонська мета!

Мавр зробив свою справу — Мавр міг би й піти. Він тим більше мав би піти з огляду на те, що вже не отримував підтвердження спільності кроків із керівництвом «Зеніта» на погоджену з ним, було, розбудову клубної інфраструктури.

Не завдяки — наперекір.

Де обіцяний сучасний клубний стадіон? — Він будується, та надто повільно, й «Зеніт» так і продовжує виступати на старенькому і немісткому (22000) «Петровському».

Як іде обладнання сучасними елементами тренувальної бази «Зеніта»? Та вона як була, так і залишається далекою від передових зразків — незрівнянно гіршою, зокрема, за умови, створені в українських «Шахтаря» та «Динамо», через що команда вдома тренується чи не рідше, ніж за кордоном!

Лише в останні місяці «переможного 2007-го» зрушила з місця справа створення повноцінної клубної дитячо-юнацько-молодіжної футбольної академії з виходом її старшої вікової команди на участь у чемпіонаті першого дивізіону країни, де вона, під назвою «Спорт-академклуб», до слова, пасе задніх.

Більше того, взимку 2007-2008, тільки-но піддавшись вмовлянню продовжити роботу в Санкт-Петербурзі, Дік Адвокаат почав відчувати свою дедалі глибшу самотність перед проблемами команди: його вже ніхто не запрошував до обговорення її, зокрема, кадрових питань. Натомість без згоди коуча було продано двох ключових центральних захисників «Зеніта» — Хагена і Шкртела, а взамін — нікого з цього архіважливого амплуа!

Якось непомітно на контакт із Адвокаатом почали виходити не перші особи з числа керівників ФК, а їхні помічники, клерки. Зрештою, взимку Рада директорів ФК «Зеніт» переобрала «робочого» президента клубу, який помітно відрізнявся від попередника. Той, прийшовши зі сфери бізнесу, далекого від спортивного, спершу також уяви не мав про матерію функціонування футбольного клубу, та з часом її сяк-так опанував. А цей, що прийшов, мав іще пройти учнівський шлях свого попередника, на що витрачався час, страждала якість процесів і... закипало терпіння Адвокаата: проблемних справ додалося, вирішення — пригальмувалося.

Діка Адвокаата, зокрема, запевняють: улітку, в рахунок підготовки до старту в Лізі чемпіонів, він отримає карт-бланш на придбання по одному виконавцю в кожну командну лінію. Підкреслюється: по одному в кожну — не більше, не менше. Та хтозна якого масштабу полювання наразі розпочнеться за новоспеченими тріумфаторами Кубка УЄФА, і як на ці забугорні посули відреагує керівництво — чи не так само, як оце трапилося взимку відносно Хагена і Шкртела?..

А тепер давайте дещо підсумуємо. Адвокаат узяв не зобов'язання навіть, а просто тренерські обов'язки в «Зеніті» й уже досяг понад міру очікуваного — виграшів чемпіонства Росії та Кубка УЄФА. У свою чергу керівництво «Зеніта» взяло на себе саме зобов'язання щодо виконання висунутих умов Адвокаата з розбудови у Санкт-Петербурзі передового сучасністю суперклубу та з реалізацією більшості позицій (стадіон, база, академія, кадрова політика тощо...) геть не поспішає. То хто кого дурить? І фундація чиєї праці найбільше посприяла перемозі «Зеніта» в торішньому чемпіонаті, а тепер і Кубку УЄФА?

Не так завдяки, скільки наперекір обставин блискуче виконав свою фахову справу Дік Адвокаат у «Зеніті»!

Не командою зірок, а командою-зіркою!

Та й яким матеріалом гравців вигравав Дік Адвокаат? За чию би персональну характеристику особисто я не брався — майже тотально впирався у лаконічне: дисциплінований, самовідданий трудар і... все! А от щоби ще й талантище?.. До таких беззастережно відношу лише Аршавіна — насправді унікально, як для Росії, розумного, творчого й технічно обдарованого майстра у розквіті сил. Та ще ж, відчувається, не в розквіті таланту, який йому тепер варто відшліфовувати якраз у більш високого рівня клубі та команді, аніж «Зеніт»: він і сам цього прагне — в нього, мені так здається, це має вийти. А от пофантазувати б над аналогічними (поза Санкт-Петербургом) індивідуальними перспективами інших воятелів нинішньої європеремоги «Зеніта» — такої впевненості й не маю. Зокрема, й щодо нашого Тимощука.

Тож, коли б висмикнути будь-кого з гравців адвокаатського «Зеніта», крім Аршавіна, та встромити в будь-який передовий західний клуб — і, скоріш за все, «поминай його, як звали»!

Вже скільки розголосу та підтримки з боку й горе-знавців футболу з числа тих же російських журналістів отримала самовпевнена перебіжка Кержакова із Санкт-Петербурга до Севільї, та й вона завершилася цілковитим фіаско, бо не індивідуальна ж єврозірка, той Кержаков, зовсім ні! Так то Кержаков, який був лідером досучасного «Зеніта», тож тим більше це стосується нинішніх носіїв його футболок!

...До слова, ви не замислювалися, чому індивідуальні кар'єри розпорошених поодинці по цілому світові футболістів «Динамо» (Київ) кінця славних 80-х років ні в кого й близько не діставалися того рівня, який вони мали, поки були зібрані разом під орудою Валерія Лобановського? Зрозуміли ж натяк: бо ніякими індивідуальними суперталантами вони не були, їхня ж сила була в єдності міцним КОЛЕКТИВОМ на чолі зі шляхетним у їхніх життях НАСТАВНИКОМ — тільки так і ніяк інакше!

Так найчастіше й буває — тож це не є погано — що фундацію сильної команди складають не індивідуальні суперзірки, а гранично відмобілізований колектив належно навчених, хоч і без зоряності, однодумців на чолі з владним над усіма ними тренером. Отоді вона називається не командою зірок, а командою-зіркою. І в перспективі буття другий варіант є довготривалішим, відтак і ціннішим — і це саме те, що дав Санкт-Петербургу «зальотний» туди Дік Адвокаат!

Ігровий малюнок своєму «Зеніту» він прищепив завидний: головний елемент — швидкість руху, м'яча та самих футболістів, що в поєднанні забезпечує фірмовий зенітівський вихороподібний комбінаційний перепас, котрий вводить у скруту всіх опонентів! Найвищий мотив у цій пісні — злагоджений колективізм: ото ж бо! А всілякі індивідуальні «прибамбаси» — лише як можливий додаток до цього, та й іще з обумовленням, що не кожен зенітівець їх може собі дозволяти. Тому-то й дискваліфікація найвищої індивідуальності та найкреативнішого плеймейкера «Зеніта» Аршавіна на вирішальний матч із «Баварією» самій пітерській команді ніяк не завадила, бо «отряд не заметит потери бойца», коли він колективно навчений і згуртований — колективище! І без Аршавіна «Зеніт» поклав «Баварію» з найбільшим рахунком у своїй цьогорічній євросесії — 4:0!

Філософія Адвокаата, відтак, на перший погляд, проста та пряма, як той Невський проспект. Але скільки ж раціонального було вкладено ним у душі та розум підопічних, аби вони з таких собі «витребеньок» доби Петржели так швидко перекувалися у холоднокровних машиноподібних монстрів, від яких у непритомність впала вся Європа!

...Особисто я на радянсько-пострадянському просторі пригадую на цей рахунок лише два аналоги — «Динамо» Лобановського зразків 1974-1975-го та 1985-1988 років. Але ж за тим «Динамо» гримало падіннями 1976-го та 1990-го...

«Пора, брат, пора...»

Плин життєвих процесів накреслює таку собі синусоїду: догори — пік — донизу — знову, з якоїсь точки падіння, догори. Пітерський «Зеніт» наразі, безумовно, на піку досягнень і можливостей. І треба дивитися правді в очі, щоби чітко усвідомлювати: довго так тривати не може, та й не всесильний же у футбольному світі цей нині святкуючий євровискочка — Санкт-Петербург!
Як усякій казочці насуває кінець, так і дивам Адвокаата у Санкт-Петербурзі: за вищоозначених окреслень консерватизму (стриманості) з точки зору відповідальності «за сказані слова та втілені діла» з боку керівництва «Зеніта», та на піку особистої слави, йому якраз накочує час, коли варто піти й «за це нічого не буде», крім увічненої шани. Краще — влітку, бо взимку — не хотілося б цього побачити — від того вже всім буде не так комфортно. Тим паче, що попит та особиста ціна на Діка Адвокаата після скоєного із «Зенітом» отепер зростуть до рівня, коли він уперше в своєму житті зможе очолити справжній світовий гранд...

Я ж іще раз підкреслю: в перемоги залюбки віднайдуться багато пасинків та родичів, але у випадку «Зеніта» його перемозі в Кубку УЄФА наймиліший — голландець Дік Адвокаат. І його, іноземця-легіонера, приклад, його привнесення, його надбання для кадрово-консервативної Росії (а й чи не України також?) іще варто перемелити-переосмислити, коли самі у власному футбольному домі належно господарювати не здатні!


Олександр ДАЦЕНКО, «Спортивна газета»