Руслан Савлохов уже визначився...

Упродовж незалежності нашої молодої держави високопосадовці лише розводять руками, мовляв, нічого не можемо вдіяти, щоб призупинити загибель українського спорту. Закриваються дитячі спортивні школи, руйнуються спортивні споруди або перелрофільовуються під торговельно-розважальні комплекси. Вітчизняна промисловість досі не може налагодити виробництво спортивного інвентарю та форми. Отже, все проти нашого спорту. Однак він продовжує виживати навіть у цій скрутній ситуації. У цьому я переконався минулих вихідних, коли побував у київському Палаці спорту, де проходив 14-й Міжнародний турнір з вільної боротьби, присвячений видатним українським борцям-чемпіонам Європи, світу та Олімпійських ігор.

Ірина Мерлені тимчасово стала... телекоментатором

По-перше, — приємно був здивований оформленням самого Палацу спорту. Він став затишнішим. За ходом турніру можна було спостерігати відразу на чотирьох борцівських килимах. І це зробило, сам турнір насиченішим. Адже до нашої столиці приїхали представники понад тридцяти країн світу, а це понад 350 атлетів. Тож упродовж двох днів тут лунала не лише англійська, українська та російська мови, а й естонська, грецька, французька, грузинська, італійська, шведська, казахська, арабська, болгарська, румунська. Перевірити свою готовність напередодні відповідальних стартів сезону-2008, а це в першу чергу Олімпійські ігри в Пекіні, приїхали не лише переможці континентальних та світових першостей, а й навіть олімпійські чемпіони. І хоч не всі трибуни були заповнені, але в залі зібралися справжні симпатини цього виду спорту з різних куточків України, бо було на кого подивитися. Було також багато дітей. Тож не виключено, що найближчим часом саме вони поповнять борцівські секції в різних регіонах нашої держави.

Неподалік борцівського килима побачив нашу олімпійську надію Ірину Мерлені. Напередодні сподівався побачити її безпосередньою учасницею турніру. Однак цього разу Ірина віддала перевагу коментаторській роботі на одному із спортивних телеканалів України. Тож поцікавився в Мерлені, чому вона зробила саме такий вибір?
 
— Нині з моїм тренером ведемо ціленаправлену підготовку до олімпійського турніру, — бере слово олімпійська чемпіонка. — Тому обираємо саме ті старти, які мені найнеобхідніші на даному етапі. Нині нам зайві перемоги не потрібні. Адже кожний старт для мене відповідальний і відбирає багато фізичних і психологічних сил. Тому в нинішньому сезоні ми виступатимемо лише на чемпіонатах України та Європи. Це допоможе краще підготуватися до серпневого олімпійського турніру в Пекіні. Звичайно, якщо мені не вистачатиме достатньої ігрової практики, то я обов'язково відвідаю міжнародний турнір у Польщі, Швеції або Австрії.

— Нинішній турнір відповідає міжнародним стандартам?
— Щодо безпосередніх учасників змагань, то чимало відомих атлетів залишилося вдома. Вони не бажають розкриватися, щоб суперники не вирахували їхні сильні або слабкі якості, і готуються в закритому режимі. Коли я виступала тут 2004 року перед афінськими Іграми, то тоді тут було багато іменитих суперників з Польщі, Німеччини, Франції, Канади, особливо я це відчула у своїй ваговій категорії. Однак цього разу дуже сильною виявилася вагова категорія до 82 кілограм. Навіть наша Світлана Саєнко, яка нині досить вдало виступає на міжнародній арені, цього разу не змогла пробитися до трійки призерів. А виграла Гюзель Мангрова, олімпійська чемпіонка з Азербайджану.

— Яка сутичка тобі найбільше сподобалася?
— Цікаво було спостерігати за поєдинком двох українських борчинь у ваговій категорії до 55 кілограм Тетяни Лазарєвої та Наталки Синишин.

— Які твої найближчі плани? 
— Нині готуюся до континентальної першості, що відбудеться в середині квітня у фінляндському місті Тампере. З 4 березня розпочнеться черговий тренувальний збір.

Упродовж двох днів турніру велике навантаження випало на одного з тренерів збірної України, відомого фахівця Григорія Данька. Адже на килим виходили і його вихованці, зокрема, син Тарас, який здобув срібну нагороду, поступившись лише у фіналі російському атлету.

— Пане Григорію, чи всім вашим хлопцям вдалося виконати поставлені перед ними конкретні завдання?
— Майже всі хлопці дуже добре поборолися на цьому турнірі. За підсумками змагань головний тренер збірної України Руслан Савлохов зробив певні висновки, бо вже стало усім зрозуміло — хто чого вартий. Нині перед нами стоїть важливе завдання — здобути ще три олімпійські ліцензії на поїздку до Пекіна. Як на мене, турнір з кожним роком стає все сильнішим і організованішим. Адже не щодня до нас приїжджають стільки команд та учасників і всі вони добре знають, що тут їх гостинно зустрінуть і створять необхідні умови для тренувань та виступів. Сильні команди приїхали з Росії, США, Ірану. Лише у вазі до 84 кілограм виступало понад сорок спортсменів. Серед них — чемпіони і призери світових та континентальних першостей. Тож мені приємно, що Тарас Данько дійшов до фіналу, провівши шість сутичок. І це при тому, що він з літа минулого року після травми та операції, майже не виступав. Тарас нині поступово виходить на пік форми.

— Як ви оцінюєте рівень суддівства на турнірі?
— Є ще досить багато арбітрів, які просто не бажають підвищувати свій професіональний рівень. Крім того, не сприяє й постійна зміна правил. Тому судді навіть не встигають ознайомитися з новинками. Звідси й часті помилки в найпростіших ситуаціях. Правда, деякі арбітри роблять це навмисно, щоб допомогти своєму земляку. Звичайно, хотілося б справжнього, кваліфікованого арбітражу. І коли суддя помилився, то його треба знімати з турніру й говорити про це відкрито.

— Яка ваша думка, щоб найближчим часом організувати в Україні чемпіонат Європи або світу?
— Ми спроможні провести, принаймні, чемпіонат Європи. До цього все йде. Про це вже думають і головний тренер збірної Савлохов і президент Асоціації спортивної боротьби Ельбрус Тедеєв. Та, мабуть, про це конкретніше говоритимемо після Олімпійських ігор у Пекіні-2008.
 
До Пекіна — у повному складі

Чи визначився головний тренер української команди з вільної боротьби з основним складом, який готуватиметься до чемпіонату Європи? Про це запитую в самого Руслана Савлохова.

— На сьогоднішній день можу з упевненістю сказати, що після київського турніру та Кубка світу із складом команди визначився на дев'яносто відсотків, — розповідає Руслан Савлохов. — Це буде своєрідний чемпіонат. Адже ми їдемо за трьома олімпійським ліцензіями, яких ще не вистачає в нашій команді.

— Чи до снаги нашим хлопцям здобути квитки до Пекіна-2008?
— У мене немає сумнівів, що у вазі до 60 та 84 кілограмів ми здобудемо олімпійські ліцензії. А ось після того як Захарук завершив спортивну кар'єру, в нас виникли проблеми у ваговій категорії до 55 кілограмів. Тут немає справжнього лідера. Поки що шукаємо варіанти. Після першості Європи відбудуться ще два ліцензійні міжнародні турніри.

— А про які медалі мріє головний тренер?
— Щоб було не гірше, ніж в Афінах-2004. Тоді ми виграли дві золоті нагороди. Тож і з Пекіна треба привозити не менше двох, а то й більше золотих медалей.

Турнір завершився. Переконаний, наші гості знову приїдуть до Києва на черговий міжнародний борцівський турнір. Для цього лише треба підготуватися належним чином. А це ми вміємо робити. Якщо, звичайно, захочемо! Настав час кожному займатися конкретною роботою, а не тільки говорити, що все у нас погано. Нам ніхто не допоможе і не дасть грошей. Треба вже навчитися їх заробляти і по-справжньому дбати про своє здоров'я. Тоді ми будемо сильними і зможемо вигравати найпрестижні-шітурніри.

Микола МОТОРНИЙ, «Спортивна газета»