ЄЗЕРСЬКИЙ: «Крім Шахтаря й Динамо у Прем’єр-лізі є ще десять клубів»

Розмова зі старшим тренером збірної України (U-16) та членом Апеляційного комітету ФФУ Володимиром Єзерським про актуальні проблеми українського футболу.

 

— Володимире, уже другий сезон у Прем’єр-Лізі України змагаються  12 команд. На Ваш погляд, така формула змагання виправдовує себе?

— Формат дає свої плоди. Незважаючи на певні недоліки, є інтрига: і  у зоні вильоту, і у боротьбі за призові місця, і за потрапляння у шістку.  Вважаю, що ФФУ та УПЛ прийняли правильне рішення на даному етапі. Можливо, ця формула - тимчасова. Коли економіка країни та клуби одужають у фінансовому плані, можна буде повернутися до попереднього формату. Тим більше, відомо, що вже є напрацювання і бачення, щоби через чемпіонат вийти на турнір 16 команд. 

 

— Однак не можна сказати, що формат задовольняє усіх. Час від часу все одно виникають звинувачення на адресу футбольного керівництва країни. Чим Ви це поясните?

— Ті всі непорозуміння, які виникають, як на мене, роздуваються штучно. Ми маємо переобраного президента ФФУ Андрія Павелка (чому переобраного – під вимоги УЕФА відбулася повна реорганізація структури федерації). Практично всі делегати Конгресу ФФУ підтримали Павелка. Не буду приховувати, раніше наші клуби-гранди мали вплив на рішення щодо обрання керманичів ФФУ. Кажу це тому, що пограв за чимало провідних клубів і знаю, як живе організм тієї чи іншої команди. Сказати, що ФФУ ідеальна  не можна, що всі на своїх місцях теж не можу. Але, знаєте, футбол – це відображення сьогоднішньої ситуації в країні. З іншого боку, і у ФФУ,  і, як наслідок, у національному чемпіонаті йдуть певні зміни: приходять  нові люди, і це, як видно, люди футбольні, які намагаються реформувати певні напрямки. Я бачу позитив в роботі ФФУ у цей непростий час, особливо це стосується відкриття нового заводу з виробництва штучного покриття, розвитку дитячо-юнацького футболу. Тому, як на мене, Павелко - на своєму місці. Я би сказав, що він  - рівновіддалений від усіх клубів і намагається вести врівноважену політику: бути посередником  в усіх проблемах, які на сьогодні є в українському футболі. 

 

— «Шахтар» і «Динамо» залишаються клубами,  які здійснюють найбільший вплив на український футбол. Вирішувати глобальні питання нашого футболу треба з врахуванням думки цих клубів?
— Ці клуби є «монстрами» нашого футболу в особі Суркіса й Ахметова. Можна було б віднести сюди й Коломойського і Ярославського, але вони, з різних причин, не змогли втримати свої клуби. 

Чи був би півфінал Ліги чемпіонів «Динамо» – «Баварія», чи потрапила би Україна на чемпіонат світу-2006 і дійшла там до чвертьфіналу , чи  був би здобутий Кубок УЕФА або проведений в Україні чемпіонат Європи? Напевно, ні. Усі ці досягнення пов’язані з двома вищезгаданими особистостями. Однак,  переконаний, має бути комунікація між президентом ФФУ і президентами усіх клубів, не лише «Динамо» й «Шахтаря». Чим частіше власники клубів будуть збиратися разом (як це було раніше), тим менше буде проблем  в українському футболі. А якщо спірні питання будуть виникати, їх легше буде вирішувати всім разом. 

          

— «Динамо» й  «Шахтар» - непримиренні супротивники, але, з іншого боку, ці клуби – наче солодка парочка: кожен змушує опонента постійно бути в тонусі…

— Переконаний, якщо «Динамо» буде слабким, то  й Шахтар показуватиме нижчий рівень, і навпаки. Якщо якась із команд «впаде», ми не зможемо розвивати наш чемпіонат, рухати його рівень до зростання. Для інших команд буде значно менше стимулів підтягуватися до рівня провідних команд. Як на мене, нині чемпіонат України достатньо цікавий, є непрогнозовані ігри, як бачимо, кожен із лідерів може втратити бали. До цього, власне, й треба прагнути – аби у кожному турі виникали несподіванки. 

 

— Наприкінці нинішнього ігрового року, напруга у протистоянні вилилася у неадекватну реакцію тренерів і гравців «Шахтаря». Оце якраз зовсім не той стимул, який мають давати провідні клуби…

— Ми лише можемо пишатися тим,  що «Шахтар» вийшов зі складної  групи Ліги чемпіонів. Хочеться, щоби донеччани, як мінімум, повторили досягнення «Динамо» у сезоні 1998-1999, коли кияни вийшли до півфіналу найпрестижнішого клубного турніру. Цього року уболівальники України  мали всі підстави насолоджуватися  грою виконавців «Шахтаря» у Лізі чемпіонів. Але тренер і футболісти повинні тримати марку і у чемпіонаті України. Те, що трапилося у матчі із «Зорею», показує, що одна команда гірників виступає у Лізі чемпіонів і зовсім інша – у Прем’єр-лізі. Фонсека і помічники – кваліфіковані спеціалісти, що вони довели за час роботи в України (чимало тренерів беруть з них приклад у роботі), але так вести себе під час гри і після матчу - неприпустимо, особливо, помічникам!  На мій суб’єктивний погляд, суддя прийняв правильні рішення по ходу матчу. Єдине, в чому можна побачити помилку – друга жовта картка Фреду. А загалом рефері відсудив чітко. Заради справедливості, треба сказати, що і у динамівців (в окремих  тренерів і футболістів) також  виникає неадекватна бурхлива реакція на суддівські рішення, які їх не влаштовують. Тут і «Динамо», і «Шахтарю» варто пам’ятати, що їхній потенціал дозволяє обіграти будь-яку команду за рахунок своєї гри, а не тиску на рефері. Акцент потрібно робити саме на веденні гри,  а поведінку  на футбольному полі необхідно вдосконалювати – і  тренерам, і футболістам обох команд. 

 

— Винесення покарання Фонсеці, Лужному та гравцям за некоректну поведінку щодо рефері у заключному турі цього року, викликали бурхливу дискусію серед вболівальників. Не всі вважають, що покарання адекватне вчинкам…

— Тут є один важливий нюанс, на який хочу звернути увагу. Згідно з дисциплінарними правилами ФФУ,  КДК і Апеляційний комітет  виносять рішення щодо дій, вчинених відносно арбітра, виходячи з його рапорту і відео. Однак визначальне значення має саме рапорт. Для прикладу, в європейських чемпіонатах підставою для покарання може бути відео-свідчення грубощів з боку тренера чи гравців щодо представника Феміди. Ми ж  керуємося винятково  рапортом арбітра.  Тому,  якщо арбітр, інспектор чи  делегат матчу не зауважили або забули  про якісь грубощі  і не внесли їх у свої рапорти -  не існує механізму прийняття покарання. Побачивши відео-повтор брутальної поведінки щодо арбітра, які він сам не згадав у рапорті,  ми не можемо застосувати штрафних санкцій. Такі нині дисциплінарні правила.  

 

— Але відео-свідчення порушення гравця у грі є підставою для покарання?

— Так, тут ситуація інша. Якщо арбітр не зауважив у грі порушення одного гравця щодо іншого, однак є відео-матеріал цього фолу,  то команда суперника може через скаргу звернутися до КДК і таке питання буде розглянуте. Однак для того, щоби порушити це питання,  має бути скарга від суперника.

 

— Як вдосконалити існуючі дисциплінарні норми?

— Це питання - в юрисдикції виконкому ФФУ. Члени виконавчого комітету можуть проаналізувати ці недоліки  й виправити їх. 

 

— За останніми матчами року склалося  враження, що після успіхів в єврокубках клуби вважають, що у внутрішніх змаганнях опоненти мають ледь не розступатися перед ними…

— Мені здається, після вдалих виступів в єврокубках і вирішення там турнірних завдань  і «Динамо», і  «Шахтар» просто не зіграли на своєму рівні. Звідси й корені всіх проблем: починається пошук винних. На цю роль одразу були знайдені судді, як причина всіх бід. Насправді ж, хлопці вже були однією ногою у відпустці,  і в цьому причина того, що команди  втратили очки. А «Олександрії» та «Зорі» можна лише подякувати за те, що дали гідний бій нашим грандам. І якраз через такі ігри у внутрішніх змаганнях,  лідери можуть тримати себе на рівні і прогресувати.

 

— Яку оцінку дасте нинішньому суддівському корпусу України?

— На сьогодні у футболі та суддівському корпусі йде «оновлення крові»:  молодим дають можливість працювати і розвиватися. Можливо, комусь із новачків бракує кваліфікації, але, на мій погляд, судді у нас вміють судити, якщо хочуть. Єдине чого бракує – покращення фінансових умов. Це потрібно для того, щоби фінансова мотивація з боку клубів не була такою спокусливою. І, з іншого боку, гідна оплата роботи змушувала дорожити тим, що маєш. Щодо зарплати суддів, на мій погляд, її варто переглянути у бік збільшення. Просто треба привести у відповідність оплату праці до тієї, яка була «по курсу 8». А загалом імпонує те, що судді беруть на себе відповідальність, вилучаючи тренерів, незважаючи на статус команд. 

 

— Судді – лише частина проблеми, інша частина – клуби, які прагнуть підкупити…

— І тут  важливо створити такий контроль, щоби й клуби боялися пропонувати підкуп. Це і є найбільша проблема – клуби намагаються  досягати результату, «вирішуючи питання» різними чинниками і часто – незаконними. Як колишній професійний гравець маю переконання, що для користі наших провідних команд в єврокубках, у внутрішніх змаганнях  арбітрам варто віддавати симпатію слабшим клубам, а не сильнішим. Мається на увазі, у спірних ігрових ситуаціях.  Лише за таких умов  сильніша команда буде прогресувати і, відповідно, це буде давати свій позитивний вияв у єврокубках. Знаю про що кажу: був гравцем «Дніпра». Упередження арбітрів у національному  чемпіонаті робили нас сильнішими в єврокубках.  

 

— Симпатія слабшим з боку арбітрів? Це щось новеньке…

— Така симпатія може мати місце. Бо,  якщо  порівняти як судять «Динамо» й «Шахтарю» із реферуванням, для прикладу,  «Зірки», «Чорноморця» чи «Маріуполя», то всі інші  клуби лише мріють, щоби їх судили так, як лідерів нашого футболу. Всі футбольні люди знають, який вплив на мас-медіа мають «Динамо» й «Шахтар» у порівнянні з усіма іншими  клубами Прем’єр-Ліги. Будь-яка помилка судді широко висвітлюється і засуджується експертами, а команди, які перебувають у турнірній таблиці нижче, не мають ресурсів й, відповідно, можливості захищати свої інтереси у такий же спосіб. Тому у телепрограмах ми, зазвичай,  спостерігаємо розмови про те, як ображають провідні клуби, а помилки арбітрів щодо інших клубів, якщо і розглядаються, то лише в тому разі, якщо це було у матчі основного конкурента одного із лідерів. 

 

— Часто в ефірі можна почути різкі і необ’єктивні висновки щодо опонентів…

— Погоджуюся. Насправді, кожне слово журналіста чи медіа-експерта впливає на формування  думки футбольного громадськості. Тому хочеться звернутися до колег і закликати: перед тим, як робити гучні висновки, поміркуйте чи є  під вашим твердженням достатня аргументація. Не варто висловлювати думку, якщо немає фактів і підґрунтя для звинувачення. Неаргументовані заяви можуть бути безпідставними, а повітря вже струсонули різкими словами… 

 

— Ну і суддям теж не варто давати підстав для гучних заяв… 

— Важливо, щоби у суддів було однакове трактування епізодів, незалежно від того, матчі яких клубів вони реферують. Крім «Шахтаря» й «Динамо»,  у Прем’єр-Лізі є ще десять інших клубів.  Не потрібно вибачати лідерам те,  за що карають всі інші клуби. Винятків не має бути.  

 

— Невирішене питання сезону – гра «Маріуполь» - «Динамо». За яке рішення ви голосували на Апеляційному Комітеті?

— Маріуполь – футбольне місто,  там мешкають гідні люди, в тому числі і військові, котрі захищають Україну. Хочеться подякувати керівництву клубу, гравцям  і тренерам, котрі  живуть і  працюють там. Вони  дарують місцевим мешканцям можливість спостерігати футбол найвищого українського дивізіону  біля лінії фронту. Маріупольські вболівальники заслуговують на  великий футбол. Особисто я, якщо би був гравцем, тренером чи  керівником клубу, поїхав би грати туди  без вагань. Повторюся, ці  люди заслуговують на повагу,  і в цей непростий час ми маємо їх підтримувати і радувати грою у футбол. Щодо рішення - є дисциплінарні правила ФФУ, згідно з якими воно й було  винесене. Тут нічого неможливо  змінити:  виносили рішення, керуючись законом. А за законом, «Динамо» заслуговує на технічну поразку. 

 

— Вважаєте, «Динамо» безпідставно побоювалося за свою безпеку?

— Я от упевнений,  що більшість гравців і деякі керівники київського  «Динамо»  приїхали б до Маріуполя, щоби команда зіграла там. Не думаю, що вони чогось побоювалися. З іншого боку,  можу зрозуміти й Ігоря Суркіса. Він переживає, дбає про своїх гравців і має повне право  приймати  рішення – приїжджати чи ні команді в Маріуполь. До речі, гравці мали б відплатити клубному президенту за таку турботу, «вигризаючи» очки в інших матчах, але такого, на жаль, не було у цілих серіях ігор.  Як гравець і тренер, я, звичайно, за спортивну складову – за те, щоби гра таки відбулася в Маріуполі.  Але дисциплінарні правила  говорять про інше. 

 

— Розгляду рішення передувала потужна словесна війна, в якій роль першої  скрипки відігравало керівництво ФК «Маріуполь». Їхні словесні випади на адресу «Динамо» не видаються Вам порушенням  етичних норм?

— На мій погляд, керівництво «Маріуполя» вело себе вкрай непристойно.  Після того, як «Динамо» прийняло рішення не приїздити на гру, було зрозуміло – дисциплінарні органи розглянуть це питання. Для чого струшувати повітря гучними заявами, тим більше образливими?  Треба поважати і себе, й інших.  «Динамо» -  гранд українського футболу, бренд, за яким пізнають Україну в світі і треба ставитися до нього з повагою. А чим зарекомендувало себе у світі футболу молоде   керівництво «Маріуполя»? Поки що видно лише тяжіння до образливих  фраз й малювання  образливих  афіш! Не можуть футбольні початківці дозволяти собі такі «виходки»  на адресу легендарного клубу! Та й, взагалі, така поведінка негідна будь-якої вихованої людини відносно будь-якої іншої людини,  організації чи клубу! Треба й честь знати! Керівники «Маріуполя» самі  зіпсували собі репутацію такою поведінкою. 

 

— Як оцінюєте перше півріччя «Динамо» під керівництвом Олександра Хацкевича?

— «Динамо» бракує стабільності у грі. На відміну від «Шахтаря», немає такої кількості індивідуально  сильних гравців, але це не завадило киянам впевнено посісти перше місце у групі Ліги Європи й тримати інтригу у національному чемпіонаті. Так,  як виглядало «Динамо» у першій половині сезону, поїхали б у Маріуполь, чомусь не сумніваюся, зараз би ділили перше-друге місця з «Шахтарем». Але у динамівців є фундамент для зростання: є багато молодих перспективних гравців. Найважливіше для цих дебютантів дорослого футболу, аби вистачило інтелекту впоратися з прикутою до них увагою з боку мас-медіа і витримати випробовування фінансами, які можуть «впасти у кишеню». Тут головне, щоби голова не пішла обертом.

 

— Які побажання залишите вболівальникам під ялинку?

— У першу чергу, миру й спокою нашій країні, здоров‘я й радості  українцям. А щодо футболу,  давайте наберемося терпіння – впевнений, великі перемоги у нас попереду. І ще – взаємної поваги один до одного. Якщо навчимося вирішувати спірні питання українського футболу всередині країни, не залучаючи європейські судові структури, це буде свідченням зрілості нашого футболу і нашого професіоналізму. З Новим роком та Різдвом Христовим! Веселих Свят!

 

Розмовляв Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ