Под микроскопом: Гран При Малайзии

Малайзійський етап ще до свого початку обіцяв бути спекотним і багатим на події. Звісно подій виявилося настільки багато, що вистачило б на кілька інших Гран Прі, де гонка більшою мірою нагадувала перегони поїздів на одній колії. Звісно тон всьому задав Феттель своїм невдалим маневром, через який сам Себастіан зійшов, а Росберг втратив потенційну перемогу та більший відрив від напарника, якому цього року ніби пороблено.

 

 

Безумовно багатьох непокоять неприємності Хемілтона з моторами, а крім того хочеться знати, а як закінчилася б гонка, якби не схід британця. Перед відмовою двигуна Льюіс «віз» Ферстаппену 23,466 секунд – цього відриву на малайзійському піт-лейн було недостатньо, аби провівши піт-стоп повернутися попереду голландця, проте на користь британця грав Ріккардо, який не бажаючи пропускати напарника, допомагав Хемілтону нарощувати відрив. Звісно тепер ми не дізнаємося як саме розгорталися б події на Сепангу, якби мотор Мерседес не наказав довго жити, але можна стверджувати, що на момент сходу чинного чемпіона тактична перевага все ще була на боці Ферстаппена, хоча й продовжувала танути. Тож тоді все залежало від кількох факторів: наскільки довго Даніель протримався б попереду напарника, даючи можливість Льюісу таки заробити необхідний гандикап і чи не дали б Ріккардо вказівку пропустити колегу або покликали б Макса в бокси у найближчі два кола, поки чемпіон не встиг від’їхати на безпечну відстань.

Це звісно за умови, що в Мерседес не ризикнули б їхати до фінішу з єдиним проведеним піт-стопом. Проте, з огляду на те, що Хемілтону довелося б проїхати 36 кіл на комплекті Hard, а Піреллі для цієї ґуми виставила ліміт у 28 кіл, то 8 кіл або 44,344 км понад норму – не надто розсудливий та виправданий ризик для претендента на титул. Ми ж знаємо, що сильно зношені шини можуть не витримати будь-якої миті, і  гонка на цьому завершиться, наприклад, як у Феттеля в Спа минулого року. Тож тоді ситуація виглядала ще на користь юного пілота Ред Булл, але вже за одне-два кола мала змінитися.

 

Тепер, коли залишається ще п’ять етапів, а відставання Хемілтона виросло до 23 очок, ситуація в боротьбі за титул заплуталася іще більше. Так, Льюіс цього року програвав навіть 47 балів після чого виходив у лідери сезону, але не можна обійти увагою і психологічний аспект: те, про що говорили в паддоку і кілька тижнів раніше, тепер уже можна досить чітко зрозуміти зі слів самого британця – він не має 100% впевненості у власній машині. А без цього часом вкрай складно їхати на межі можливостей техніки, особливо знаючи, що у головного конкурента машина така сама, але значно надійніша…

 

Безперечно слова Хемілтона про те, що з моторами щось не так і хтось не хоче аби він цього року виграв титул (зрештою силові установки Мерседес стоять на восьми машинах, а проблеми при цьому тільки у нього), викликали чергову хвилю розмов про змову проти Льюіса. Звісно ж заради перемоги німецького пілота в складі німецької команди. Одначе, гарячим головам варто охолонути: по-перше, сама команда є більшою мірою англійською, ніж німецькою – база в Браклі, силові установки робляться в Бріксуорті, а більшість механіків, які мають доступ до машин і потенційно можуть щось «нашаманити», також з Туманного Альбіону і грати проти Хемілтона точно не будуть, а керівники, Вольфф, Лауда і Лоу – австрійці й англієць, по-друге, Гран Прі Малайзії – титульний етап для головного спонсора команди нафтовиків Petronas, тож відмова двигуна саме в Сепангу – це зовсім не те місце, де команді такий «злив» був би вигідним, крім того Мерседес втратила можливість оформити Кубок конструкторів саме в Сепангу (звичайно ж трофей від них нікуди не втече), ну і по-третє, «притримати» свого пілота завжди можна під час проведення піт-стопу, де накладки та затримки практично ніколи не викликають питань.



До речі, на другому піт-стопі Росберга механіки провозилися з передніми колесами приблизно на секунду довше звичного, але нікому навіть не спадає на думку вважати, що це було зумисно… Теорію змови треба просто викинути з голови, залишивши місце для чогось більш корисного.

 

А от Росбергу в Малайзії пощастило, причому кілька разів і справа навіть не в сході єдиного конкурента в боротьбі за титул. Ніко побував у двох зіткненнях з машинами Феррарі і якщо в першому повороті його вини і близько не було, та він відбувся лише розворотом – все-таки задня підвіска машин набагато міцніша і, як виявилося, здатна витримати сильний удар. Вдруге Ніко пощастило тоді коли він на 39-му колі вирішив обганяти Ряйкконена у другому повороті, де місця для двох машин не вистачало. Знову зіткнення і знову Мерседес постраждав мінімально:

 

 

До речі, зі слів Кімі виходить, що фін в останній момент побачив «срібну стрілу» в дзеркалі і трохи встиг посунутися праворуч. Не факт, що якби не це, то Росберг продовжив би перегони – ще раз пощастило. Навіть десяти-секундний штраф у тій ситуації вийшов цілком прийнятною платою за місце на подіумі та додаткові 3 очка в особистому заліку.

 

На тлі справжньої драми, що розгорнулася в боротьбі за перемогу та ситуації в особистому заліку, могла опинитися поза увагою напрочуд цікаві тактичні ходи позаду трьох команд-лідерів. Шестеро пілотів – Боттас, Перес, Алонсо, Хюлькенберг, Баттон і Палмер – провели гонку з абсолютно різними тактиками, спільними в яких було тільки те, що Валттері та Джоліон проїхали дистанцію з одним піт-стопом, Серхіо та Дженсон – з двома, а от Алонсо з Хюлькенбергом – з трьома. Палмер як і Алонсо взагалі заслужили звання найкращих пілотів дня, адже враховуючи їх стартові позиції – 19-та і 22-га відповідно, а також рівень машини, обоє виступили просто ідеально. Відверто сміливу для Малайзії тактику однієї зупинки чудово втілив англієць, який був єдиним гонщиком, що стартував на свіжому комплекті Hard з переходом на також свіжу ґуму Soft. Дзеркальний варіант обрали у Вільямс для Боттаса і він так само відмінно спрацював, заслуживши також найкращі відгуки за проведену гонку.

 

При цьому не менш цікавою була боротьба Форс Індії одночасно з конкурентами в Кубку конструктоірв з Гроув та ситуативними опонентами на трасі – пілотами Макларен. Стартувавши на м’яких шинах усі четверо відправилися на піт-лейн під час другого віртуального автомобіля безпеки після 9-го кола, проте обидві команди, обрали різні комплекти на майбутній відрізок, поставивши перед конкурентами непросту задачу розгадати подальші тактичні плани, адже якщо «індуси» поставили середній тип, то механіки Макларен «взули» Фернандо з Дженсоном у жорстку ґуму.

В подальшому обидві команди вирішили розділити стратегію для своїх пілотів і, що найцікавіше у випадку Форс Індії кращим став варіант Переса з двома піт-стопами, а у підопічних Рона Денніса навпаки – Алонсо з трьома візитами зумів не тільки опинитися попереду напарника, а й випередив Хюлькенберга. Щоправда це стало наслідком вчасно і вдало проведеної «підрізки» на 27-му колі, коли Фернандо одним колом раніше за Ніко відвідав бокси, чого виявилося достатньо аби відіграти півтори секунди відставання й опинитися попереду німця після його піт-стопу. Їх третій візит на піт-лейн вирішальної ролі не зіграв, адже був проведений одночасно.

 

Після феєричного старту сезону з машинами Хаас почало відбуватися те, що очікували від них ще на його початку – малодосвідчена команда не могла рано чи пізно зіткнутися з проблемами, яких у більш досвідчених колективів практично не виникає. Тричі протягом двох етапів на машині Грожана відмовляють гальма і пілот вилітає з траси, причому причини цих поламок команда не встановила, та й не зможе цього зробити, адже в Малайзії не спрацював карбоновий диск, від якого практично нічого не залишилося, тож і немає чого перевіряти. Поміняти постачальника або конфігурацію системи в Хаас також не можуть, бо на це елементарно немає часу. Таким чином механікам залишається тільки ще раз все дуже уважно змонтувати, а інженерам вчасно помітити на телеметрії проблему, якщо вона знову повториться. Та одних проблем з машиною француза виявилося недостатньо і щось знайоме, але від того не менш дивне сталося в момент, коли переднє ліве колесо у Гутьєрреса вирішило їхати трасою окремо від машини:

 

 

Тут так само все виглядає дивно, адже команда упевнена, що під час піт-стопу колесо надійно було закріплено гайкою. Як бачимо, роботи у американського колективу наприкінці дебютного сезону виявилося аж ніяк не менше, ніж на його початку, коли вони ще продовжували вчитися працювати з даною технікою.

 

В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ