Под микроскопом: Гран При Японии Формулы 1

Що не кажіть, а цього року очікування від майбутніх Гран Прі нерідко сильно розходяться з реальністю – чи то результат на фініші відверто дивує (хіба ж не так було в Монако й Угорщині), чи то навпаки – очікування цікавої та напруженої боротьби на трасі з чималою кількістю обгонів, перетворювалося по факту на боротьбу максимум за одне-два місця на подіумі, а обгонами глядачів тішили хіба що пілоти в середині пелотону (мабуть, тут найкращим на тепер прикладом буде Бельгія). От і в Сузуці ми побачили щось схоже на другий сценарій. Як тільки Хемілтон вийшов у лідери, а Росберг відкотився на четверту позицію, інтрига щодо переможця наказувала довго жити з кожним наступним колом – а на момент перших піт-стопів все вже було зрозуміло й тільки поява машини безпеки на трасі могла б теоритично щось змінити. Проте нічого не сталося і Льюіс преспокійно завершив гонку з величезним відривом.

 

Тут варто повернутися на старт, коли чемпіон випередив напарника. Льюіс не набагато, але все ж таки стрімкіше розпочав розгін на прямій, що дозволило йому увійти до першого повороту врівень з Ніко і хоча саме зовнішня траєкторія перших двох віражів Сузуки є більш вигідною, та британець не став складати зброї без боротьби і продовжив пресувати напарника. Хемілтон змусив жорстким силовим маневром поступитися дорогою. Чи ризикував він при цьому – безумовно, чи був при цьому такий ризик виправданим – в принципі так, адже у випадку аварії шанси Росберга завершити гонку в гравійній пастці перед третім поворотом були набагато вищими, ніж у Хемілтона. Чи розумів чемпіон на що йде – однозначно, він цього не приховував після гонки, а відповідаючи на питання кореспондентів Sky Sports чесно визнав, що діяв зумисно і все добре усвідомлював, бо його прагнення перемагати у кожному Гран Прі нікуди не поділося. При цьому Льюіс «скромно» промовчав про те, що навіть обопільний схід для нього не був великою проблемою, на відміну від Ніко, якому потрібно відіграватися в особистому заліку.

 

Варто звернути увагу і на дії самого Росберга: чому він програв стартовий спринт і чому так просто дозволив Хемілтону себе витіснити за межі траси на виході з другого повороту? Щодо старту, то в команді повідомили, що двигун на машині німця був дещо перегрітий, порівняно з мотором на машині Льюіса, тож найбільшу потужність видавав агрегат на машині №44. При цьому, зі слів команди, пілоти саме під час кола прогріву проводять усі необхідні процедури та маніпуляції на кермі, аби вивести зчеплення та двигун на потрібний температурний рівень. Тож Ніко впорався з підготовчою роботою гірше за свого напарника. Стосовно ж маневру в другому повороті, то складно не погодитися з Простом – Росберг став поводити себе занадто м'яко у боротьбі з напарником. І дійсно, саме після минулочного інциденту в Спа, коли по завершенні Гран Прі команда усіх собак за зіткнення своїх пілотів повісила на Ніко, він став поводити себе занадто обережно, відступаючи там, де можна було б діяти більш жорстко. Хемілтон, у свою чергу, це розуміє й спокійно користується з даної ситуації, так нібито знає напевне, що німець відступить. Слід визнати, що у такого плюшевого Росберга шансів здолати жорсткого і голодного до перемог Льюіса просто немає. Тож або Ніко перегляне власний підхід до безпосередньої боротьби з напарником на трасі, або остаточно приміряє на себе костюм Баррікелло-Веббера, або міняє команду, в якій напарником буде інший пілот, але не британець.

 

В недільному матеріалі про саму гонку автор дійсно припустився помилки – пілоти Мерседес не встановлювали новий рекорд за кількістю переможних дублів протягом одного чемпіонату, натомість вони встановили рекорд за кількістю подвійних фінішів на подіумі. Дотепер жодній іншій команді не вдавалося 11 разів за сезон обома машинами фінішувати у трійці.

 

Хоча погода у п’ятницю і не дозволила командам повноцінно підготуватися до гонки, оцінивши роботу гуми на довгій дистанції, ми побачили, що в неділю ніхто не скаржився на суттєві проблеми з шинами. Зрештою навіть кількість піт-стопів для абсолютної більшості пілотів не відрізнялася, а зайвий третій здебільшого був вимушеним (як, наприклад, у Переса з Массою). Та попри це саме розумне використання шинної тактики дозволило Росбергу піднятися з 4-го місця, на яке він опустився після першого кола, на 2-гу позицію на фініші, так само як і Ряйкконен зумів тактично переграти команду Боттаса.

 

Під час першого гоночного відрізка хотілося обійняти стратегів Вільямс, які уперше в сезоні під час безпосередньої боротьби з Мерседес не дозволили «срібним стрілам» «підрізати» свого пілота і на перший піт-стоп Валттері вирушив раніше за Росберга з Ряйкконеном й після зупинок своїх переслідувачів залишився попереду. От тільки в команді вдовольнившись успішним тактичним захистом позиції чомусь не повторили аналогічний крок пізніше, коли Кімі не переставав маячити в дзеркалах Боттаса на другому відрізку. «Білі» прогавили більш ранній піт-стоп збоку Феррарі, який дозволив Ряйкконену вийти вперед у боротьбі зі співвітчизником з Вільямс. Аналогічної помлки припустилися в Скудерії – коли Росберг скоротив відставання від Феттеля вже менше, ніж до двох секунд, а вікно для другої хвилі піт-стопів вже відкрилося, «червоні» вирішили притримати Себастіана на трасі. Зрештою команда з Маранелло дочекалася «підрізки» збоку Мерседес від якої не врятувала оперативна реакція і піт-стоп лідера команди на наступному колі. В підсумку Скудерія обігравши Вільямс в боротьбі за четверте місце, програла Мерседес друге. Ні в особистому, ні в командному заліку це принципово нічого не змінило – якщо тільки Себастіан не збирається посунути Росберга з другого місця в чемпіонаті. От чи потрібне віце-чемпіонство пілоту, що вже має чотири титули?

 

Злість і розчарування Алонсо вилилися у неповторний монолог іспанця під час гонки, особливо в ті моменти коли повз його Макларен на головній прямій без надзвичайних зусиль проїжджали суперники. Стан Фернандо як людини, зрозуміти можна, адже повертаючись до Уокінга він розраховував зовсім на інше. Якщо додати до цього майже постійні фініші Феррарі на подімі й три звитяги Феттеля, то психологічно тяжко стає утримуватися від критики. А от його вчинок як професіонала викликає чимало питань – невже лише в Японії дворазовий чемпіон збагнув, в якій ситуації опинилася команда, авжеж ні. Якщо Алонсо таким чином хотів донести до керівництва Хонди своє невдоволення, то безперечно обрав найкращу для цього гонку, але порівнювати силові установки японців з агрегатами серії GP2 – це вже образа. Проблема стосунків між Макларен та Хондою полягає ще й у тому, що неможливо достеменно встановити наскільки ефективними самі по собі є шасі й наскільки силова установка. І поки японці не вийдуть на кращий рівень, ситуація навряд чи зміниться.  

 

І на завершення кілька слів про ситуацію довкола Лотус і Рено. Схоже, що ситуація прояснюється і французи таки збираються викупити назад команду з Енстоуна. Єдина відверто погана для них новина, це відставка Грожана. Не секрет, що саме Ромен був головною рушійною силою команди, а Пастор в команді залишається виключно завдяки щедрості венесуельської PDVSA. Тепер залишається дочекатися остаточного завершення угоди й дізнатися напарника для Мальдонадо. Як, зрештою, і підтвердити чутки про контракт Грожана з Хаас. 

 

В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ