Под микроскопом: Гран При Бахрейна

Уїк-енд в Бахрейні певною мірою можна назвати завершенням прологу в чемпіонаті, який після Сахіру взяв тритижневу паузу перед поверненням до Європи, де очікується, що команди (як зрештою і мотористи) привезуть серйозні технічні новинки для своїх машин. І нічна гонка, варто сказати, вийшла на славу – звісно минулого року було все ж таки цікавіше, особливо в плані боротьби Росберга з Хемілтоном за перше місце, проте цьогорічне протистояння Мереседес з Феррарі виявилося не менш захоплюючим.

 

Чому в Китаї перевага «срібних стріл» була беззаперечна, а за тиждень в Бахрейні Скудерія знову показала зуби? Не в останню чергу це сталося через температурний фактор – за відносно м’якої погоди й невисоких температур W06 досить успішно працює з гумою – гонщикам вдається вчасно прогрівати її та не виникає особливих проблем із рівнем зношування на гоночній дистанції, проте коли траса нагрівається, то більш ефективно на шинах Піреллі починають їхати саме червоні машини. Якщо таку ситуацію в Малайзії ще можна було списати на випадковість і «жорстку» пару шин, привезених до Сепангу, то в Бахрейні знову Феттель вклинився у пару Хемілтон – Росберг у кваліфікації, а в гонці обоє пілотів Скудерії більш ніж серйозно напрягали командних стратегів Мерседес та обох її пілотів.

 

Льюіс хоч і переміг у трьох з чотирьох стартових Гран Прі, але тепер стає очевидним, що великою мірою дякувати мусить власним мотористам – перемоги стали конвертацією поулів, незмінно здобутих британцем. Перевага на одному швидкому колі залишається вагомим козирем Мерседес завдяки чому чемпіон змушує «червоних» і Росберга вигадувати щось оригінальне, у той час як Хемілтон з його гоночним інженером практично завжди готові протидіяти й оперативно реагувати на кроки опонентів.

 

 

Ніко Росберг провів напевно найкращу гонку з усіх чотирьох на початку сезону, але результат німця тільки розчарував. Після програного старту чотири рази на трасі він обганяв машини Феррарі, й лише одного разу пілот Скудерії зумів обігнати Ніко, але сталося це у найвідповідальніший момент гонки та й виключно через проблеми з гальмами. Це ще більше віддалило німця від лідера чемпіонату навіть попри те, що Ніко повернув собі друге місце особистого заліку. Попри те, що Росберг знову програв Льюісу, в Бахрейні він постав зовсім не тим пілотом, якого ми бачили на трьох попередніх Гран Прі. Ніко був значно агресивнішим, не відкладав у довгий ящик питання обгонів Ряйкконена та Феттеля під час гонки, а наприкінці дистанції, коли інженер постійно розказував йому про скорочення відриву від Кімі, німець роздратовано повідомив, що чути не хоче про те, що відбувається позаду, а це яскраво свідчить про його націленість на позицію Хемілтона.

 

 

Шинна тактика в Бахрейні очікувано стала важливим елементом боротьби між командами, а головне – привнесла інтригу в протистояння двох команд-лідерів пелотону. Ще під час другої п’ятничної практики «червоні» зрозуміли, що від варіанту з двома піт-стопами нікуди не дітися, з однією зміною шин проїхати всю дистанцію гонки було неможливо, а з трьома – дуже ризиковано, адже була велика ймовірність потрапити у трафік на подолання якого втрачався б час і більше зношувалася б гума. Тож в Скудерії правильно спрогнозувавши дії Мерседес – два піт-стопи з використанням комплектів шин Soft – Soft – Medium, обрали варіант з другим гоночним відрізком на більш жорсткій гумі. Це з одного боку мало трохи віддалити їх від «срібних стріл» на трасі, проте дозволяло сподіватися наздогнати й атакувати Росберга з Хемілтоном наприкінці дистанції.

 

Проте з проблемами в стані «червоних» зіткнулися тоді, коли Феттель на 8-му колі в першому віражі заблокував колеса, добряче зіпсувавши цим передні шини. Ця проблема змусила Себастіана їхати на піт-лейн раніше й переходити до плану «Б», який принципово не відрізнявся від тактики Мерседес. А от Кімі на Сахірі був по-справжньому нестримним, навіть попри сумніви в тому, чи варто на першому піт-стопі взувати шини Medium, фін довірився команді й показав, що той Ряйкконен, якого в Маранелло досі пам’ятають за виключно сильними виступами, таки повернувся. Коли гоночний темп Кімі на більш жорсткій гумі був вищим за швидкість Феттеля з Росбергом і приблизно однаковим з Хемілтоном, стало зрозуміло, що на завершальному відрізку Кімі всерйоз претендуватиме на подіум, причому невідомо на яку саме позицію. Коли ж в гонці «самоліквідувався» з боротьби Себастіан, помилившись на виході з останнього повороту й у гравії пошкодивши крило, що змусило німця їхати на незапланований і до того ж довгий піт-стоп, стало зрозуміло, що Ряйкконен претендуватиме не менше, ніж на друге місце в гонці.

 

До речі, саме останні кола гонки яскраво засвідчили ту все ще відчутну перевагу, яку мають силові установки Мерседес порівняно з серйозно вдосконаленими італійськими моторами. Феттель, наздогнавши на трасі Боттаса, 13 завершальних кіл гонки їхав в межах секунди й двічі на колі мав можливість використовувати DRS, а ще його шини були на 3 кола свіжішими, проте це жодним чином не допомогло обігнати більш повільний (в цілому) Вільямс фіна. І заслуга тут не тільки самого Валттері, який не піддався тиску й без жодної помилки проїхав дистанцію попереду Себастіана, скільки німецької гібридної силової установки, що забезпечила перевагу на прямих. Аналогічним чином ситуація розвивалася протягом 54-55-го кіл гонки в той момент, коли Ряйкконен під’їхав до Росберга на відстань 1,1 секунди. Більшого досягти вже не виходило, і на те так само було кілька причин: по-перше, це різниця потужності двигунів, де перевага була на боці Ніко, а по-друге, це вже почав даватися взнаки негативний фактор довгого пробігу м’якої гуми – Soft перестав тримати трасу настільки ефективно, як це було на перших колах його використання. Тож враховуючи ці два нюанси варто все ж таки погодитися з Тото Вольффом – друге місце Ряйкконена стало наслідком не стільки його темпу й тактики, скільки проблемами з гальмами на обох Мерседесах, що так невчасно виникли наприкінці дистанції.

 

І все ж таки на тактику трьох планових зупинок в боксах пішли Наср, Хюлькенберг, Ерікссон і Мальдонадо – всі фінішували за межами десятки, і якщо Пастор зіткнувся ще й з технічними проблемами на одному з піт-стопів, то решта пілотів по завершенню Гран Прі визнала, що більш агресивна тактика в Сахірі не спрацювала саме через трафік, з якого Феліпе, Ніко та Маркус не вилазили впродовж всієї гонки.

 

Ні на мить не дає розслабитися своїм уболівальникам Макларен – результат Алонсо сам собою говорить, що команда на правильному шляху й можливо вже в Барселоні будуть здобуті перші в сезоні очки. От тільки дивлячись на Баттона стає зрозумілим, що МР4-30 неначе лотерейний квиток – може стати виграшним, а може пілота перетворити на глядача ще до початку основної програми. Робота над вдосконаленням мотору та шасі видно неозброєним оком – недаремно ж Фернандо вперше пройшов до Q2 в суботу, а в гонці не так вже й багато програв 10-му місцю, але разом із цим команді треба працювати і над надійністю машини. Інакше який сенс будувати швидке шасі, якщо будь-якої миті щось в ньому може зламатися.

 

Питання щодо зміни регламенту й дозволу на використання 5-ї силової установки схоже вже скоро постане на порядку денному, причому в досить ультимативній формі. Відмова мотору Рено на машині Ріккардо на фінішній прямій, проблеми Баттона з електронним блоком управління та й загалом досить сумна ситуація в плані надійності французьких і японських силових установок – все це обіцяє гарячі дебати між представниками як команд, так і моторовиробників. Цілком очевидно, що Мерседес і Феррарі не зацікавлені йти на поступки, принаймні тепер, поки у них все гаразд, але в Бріксуорті та Маранелло не можуть не розуміти, що ситуація з Рено та Хондою має бути розв’язана, бо інакше це сильно б’є по глядацькому інтересу, а відтак і по доходах усіх команд чемпіонату. В питанні п’ятих елементів силової установки найбільш логічною й обґрунтованою виглядає позиція Моніші Кальтенборн, яка вважає, що просто так заради інтересів тих, хто не справився з роботою, міняти регламент недоцільно, проте якщо дозволити використовувати п’яті мотори виключно під час практичних заїздів, то на такий варіант отримати згоду всіх команд буде простіше. Це дозволить зменшити навантаження на «основні» чотири установки, а також дасть можливість командам повноцінно брати участь у підготовці до гонки та кваліфікації, а не відсиджуватися в боксах, остерігаючись втратити мотор.

 

Попри те, що антураж нічної гонки вже давно не викликає ані ажіотажу, ані здивування серед уболівальників, та все ж хочеться відзначити те, наскільки видовищними були ті дуелі між пілотами, під час яких машини висікали снопи іскор – саме за умов штучного освітлення картинка виглядала неймовірно красиво, вдень ефект виходить не таким яскравим.

 

В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ