Харків – найспортивніше місто України

Наш візит до Харкова був невипадковим. По-перше, сьогодні це місто представляє велика плеяда справжніх зірок спорту. Олімпійські чемпіони Яна Клочкова (плавання), Валерій Гончаров (спортивна гімнастика), Павло Ельянов, Олександр Моїсеєнко та Ганна Ушеніна (шахи), чемпіон світу з боротьби Ібрагім Алдатов, перша тенісна ракетка України Альона Бондаренко, найкращі команди країни: волейбольна — «Локомотив», регбійна — «Олімп-ХТЗ», бронзовий призер футбольної першості — «Металіст», найсильніші майстрині синхронного плавання... Крім того, тут на належному рівні культивуються і зимові види — фігурне катання та хокей, є чудова база лижного спорту, де, до речі, можна проводити престижні міжнародні змагання... А отже, і це — по-друге, Харків має солідну спортивну інфраструктуру, яка, як ми особисто переконалися, або перебуває у відмінному стані, або вражаючими темпами будується та реконструюється.

Нарешті, по-третє, і це — найголовніше, нерозумно було б втрачати нагоду поспілкуватися і мером Харкова Михайлом Добкіним, щоб, як кажуть, із перших вуст дізнатися про плани фізкультурно-спортивної діяльності міста та про основні завдання в цьому напрямі. Зрештою, годинна розмова виявила, що Михайло Маркович, на відміну (на превеликий жаль!) від деяких мерів інших міст, чудово володіє усіма тенденціями функціонування цієї галузі, по-справжньому піклується її розвитком і сам є завзятим шанувальником спорту. А все разом узяте в сукупності дає нам привід стверджувати, що нинішній Харків — найспортивніше місто України!

Детальні матеріали про роботу основних харківських фізкультурно-спортивних баз читайте у наступних номерах «Спортивної газети». Сьогодні ж — наше ексклюзивне інтерв'ю з мером Харкова Михайлом Добкіним...

Фінансування, квартири, новобудови..

— Михайле Маркевичу,  у спортивному аспекті Харків завжди перебував у нашій країні на провідних ролях. Та все ж, чи існує концепція подальшого розвитку спорту в місті?
— Торік ми розробили перспективну програму розвитку спорту в Харкові до 2010 року. Вона стала частиною комплексної програми розвитку міста до 2011 року. Це, у порівнянні з 2005   роком, дозволило нам збільшити фінансування спортивної галузі майже в сім разів, до того ж за підсумками роботи сесії щодо перевиконання плану бюджету за поточні шість місяців нинішнього року розглядатимемо питання виділення частини цих коштів на розвиток спорту. У місті проводиться багато змагань, у тому числі й серед дітей, триває Спартакіада... Нинішнього року прийняли рішення відновити чемпіонат міста з футболу, який не проводився 10 років, та чемпіонат міста з хокею, який «відпочивав» 17 років поспіль!

Велику увагу приділяємо спортсменам, які мають представляти Харків на Олімпіаді-2008. З цього приводу наприкінці минулого року виділили чотири квартири, які отримали наші зірки — Яна Клочкова, Валерій Гончаров, Ібрагім Алдатов та чемпіон Паралімпійських ігор Андрій Жильцов. Нещодавно знайшли можливість виплатити всім нашим призерам Паралімпіади 264 тисячі гривень, обіцяні їм попередньою владою міста. Нехай пізніше, ніж ніколи — чи не так?

Узагалі ж у спортивне майбутнє Харкова я дивлюся з оптимізмом, оскільки до 2008 року плануємо відкрити дві нові споруди — Палац водних видів спорту, де, до речі, функціонуватиме школа плавання Яни Клочкової, та, за допомогою державних коштів, Льодовий палац для представників хокею, фігурного катання і шорт-треку.

— Плануєте зробити у Харкові сильну хокейну команду?
— Ну, про це мова поки не йде, адже загальний рівень вітчизняного хокею сумновідомий. Але певні кроки до цього робити необхідно. Те, що попит на лід величезний, ми переконалися, коли напередодні Нового року на центральній площі міста розташували дві штучні ковзанки. Вони, до речі, функціонували аж до квітня. До обіду діти там каталися безкоштовно доти, поки вистачало сил і бажання.

«До Євро-2012 будемо готові ліпше за інших!»

— Харків є претендентом на проведення у себе частини матчів футбольного Євро-2012. Які кроки робляться у місті з цього приводу?
— Нас добре  «простимулював» «Металіст». Своїми успішними виступами він змусив терміново розпочати реконструкцію стадіону «Металіст», аби восени гідно прийняти в себе матчі Кубка УЄФА. Вже повним ходом іде робота на Південній трибуні, яка знаходилася в аварійному стані близько 20 років. Також проводиться реконструкція Східної трибуни. Після завершення робіт «Металіст» вміщатиме понад 40 тисяч глядачів.

Також удосконалюватимуться підтрибунні приміщення, роздягальні, туалети...
Узагалі з цього приводу розробили програму, яка втілюється в життя містом, областю та приватними інвесторами. Мова йде не лише про футбольне поле та трибуни, але й про іншу інфраструктуру. Знайшли взаєморозуміння з володарями чи орендаторами території як на стадіоні, так і поблизу нього. В результаті цього повернули клубу велике тренувальне поле. Владою міста реконструйовано кілька основних доріг, що ведуть до стадіону.

Цікаво, що коли нещодавно головний архітектор міста представив план заходів щодо підготовки Харкова до Євро-2012, то стало зрозуміло — ми до цього форуму, можливо, лише після Донецька та Києва, будемо готові ліпше за всіх інших.

— Чи не плануєте в місті будівництво ще одного стадіону?
— Поки в цьому нема потреби. У місті є ще один професійний клуб ФК «Харків», хоча дехто помилково вважає його муніципальним клубом. Але про свою інфраструктуру він має піклуватися сам. А оскільки він виступає у вищій лізі — ніщо не заважає клубові грати на «Металісті». Бюджетні ж кошти вважаю за доцільніше використовувати на розвиток дитячого спорту та підтримку спорту вищих досягнень.

— А ви самі — футбольний уболівальник?
— Ще й який! Постійно переживаю за «Металіст», частенько відвідую матчі за його участю. Найбільше в його складі мені подобається Северин Ганчаржик — чіпкий та непоступливий захисник.

Взагалі ж я був небайдужим до спорту з дитячих років. Займався футболом, боксом, пробував свої сили у картингу, тривалий час присвятив тренуванням у секції боротьби. Нині ж за наявності вільного часу намагаюся відвідувати тренажерний зал і грати у теніс.

А палким уболівальником «Металіста» я вважаю себе з 1982 року, коли ця команда пробилася до вищої ліги чемпіонату СРСР. Нині можу назвати десь дві третини прізвищ футболістів, які тоді захищали її кольори.

«Акварена» — справжня гордість, справжній біль...

— Михайле Маркевичу, басейн «Акварена» і за радянських часів вважався однією з найкращих баз для підготовки плавців. Здавалося б, він і нині може бути центром олімпійської підготовки. Та існують певні проблеми. Що заважає їх вирішити?
— На превеликий жаль, підкреслюю це, «Акварена» має, здається, колективну форму власності, її власником є трудовий колектив, який самотужки впоратися з усіма питаннями не може. І якщо до води нема жодних нарікань — вона була і є найкращою в Україні, — то щодо іншого...Забиті фанерою вікна та «заморожена» будівля готелю —  це справжній біль, повірте, і для мене особисто.

— Міська влада може допомогти?
— Може. Але... Ми сьогодні боремося з обласною владою з приводу передачі нам кількох спортивних об'єктів, які знаходяться у комунальній власності області, однак не мають належної підтримки. З 2005 року було закрито аж 15 ДЮСШ та СДЮСШОР! Гадаю, таке ставлення до дитячо-юнацького спорту обов'язково має змінитися, адже здорові діти — це здорова нація. Але сьогодні факти свідчать інше. Тож ми хочемо взяти під свій контроль спортивний комплекс «Піонер», поруч із яким останнім часом виросли приватні споруди, але про підтримку комплексу ніхто не турбується. Також іде мова про спорткомплекс заводу «Комунар», де займаються спортом багато дітей, але інфраструктура вимагає термінового капітального ремонту. Далі — стадіон ХТЗ, бо в тому районі міста подібних спортивних споруд узагалі не існує, а ця приходить у занепад.

Гадаю, якби свого часу до власності міста перейшов спорткомплекс «Серп і Молот», то нині там би ніхто не намагався зводити житлові будинки. А до речі, завдяки підтримці міста, яке придбало спеціальне обладнання, на спортивній базі «Темп» сьогодні чудові умови для підготовки має паралімпійська збірна з лижного спорту. Цікаво, що коли нинішньої зими ніде в Україні не було снігу — на «Темпі» був!

До речі, ми зустрічалися з керівництвом Міжнародної федерації лижного спорту й вирішили питання щодо проведення наступного року одного з етапів Кубка світу з лижних гонок у Харкові.

А повертаючись до проблем «Акварени», хочу сказати, що міська влада всіляко сприятиме їхньому вирішенню. Та насамперед цього має прагнути керівництво басейну. Знайти спільну мову, сподіваюся, — цілком реальна справа.

Шаховому «Кубку. Мера» бути?

— Харків славиться сильною шаховою школою. Місто представляють одразу троє   олімпійських чемпіонів...
— У цьому велика заслуга керівництва Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого та особисто її ректора Василя Тація, Героя України, члена виконкому Харківської міськради. Вони приділяють розвитку цього виду спорту таку увагу, яка викликає захоплення і приносить очевидні результати. Нещодавно я брав участь у нагородженні призерів міжнародного турніру, що проходив на базі Юракадемії, і зайвий раз переконався, що харківська шахова школа має величезний авторитет у багатьох країнах світу.

— А як щодо організації у Харкові шахового турніру за участю провідних гросмейстерів світу, щось на кшталт фороського «Аеросвіту»? Наприклад, «Кубок мера»? Певно, він викликав би величезний інтерес...
— Цікава ідея! Треба поміркувати над цим. А й справді, чому б не організувати солідний турнір? Зібрати принаймні всю шахову еліту України...

Не кожен великий спортсмен — блискучий організатор

— Михайле Маркевичу, облспортуправління очолює відомий у минулому спортсмен Василь Жданов. Але чому ж з 2005 року стан розвитку фізкультурно-спортивного руху на Харківщині значно погіршився? Здавалося, мало б стати навпаки...
— Логічне запитання. Висловлю свою особисту думку. На жаль, спорт у нашій країні тісно пов'язаний із політикою. Тому 2005 року багато змін, у тому числі й у спортивній галузі, сталося саме з політичних міркувань. На місця професіоналів прийшли особи, які мало що тямили в новій роботі. Так і Василь Жданов. Блискучий спортсмен — він абсолютно не мав досвіду адміністративної роботи. Тож чи варто дивуватися, що Харківщина — одна з найсильніших спортивних областей України у 2003-2004 роках — значно погіршила свої показники у 2005-му? А хіба не нонсенс, що такого професіонала, яким, безумовно, є Віктор Христоєв, звільняли з роботи тільки через те, що він був «не з тієї партії»?

Звичайно, представники Харкова у керівництві Мінсім'ямолодьспорту — це для нас великий плюс. Зауважу, що саме завдяки зусиллям Віктора Коржа спортивна інфраструктура товариства «Динамо» свого часу, принаймні у Харкові, зберегла своє існування. До речі, тільки через своєчасне втручання Віктора Коржа та Віктора Христоєва наше місто в останню мить потрапило до числа запасних щодо можливості проведення у себе матчів футбольного Євро-2012. Чому цього не зробили до них — мені незрозуміло. Та, слава Богу, встигли, і тепер докладемо всіх зусиль, аби з розряду запасних перейти до основних.

«Наш тенісний комплекс буде одним із найкращих в Європі!»

— Від нещодавня спортивну честь Харкова захищає найкраща тенісистка України Альона Бондаренко...
— Альона зробила правильний вибір. Як вам наступна інформація: нині у Харкові будується суперсучасний, один із найбільших у Європі тенісних центрів! Завдяки зусиллям віце-президента Федерації тенісу України Юрія Сапронова в нашому місті вже з'явився критий манеж із трьома кортами, а тепер функціонуватиме ще й величезний комплекс, де будуть корти з різними покриттями на будь-який смак. Там обов'язково працюватиме дитячо-юнацька спеціалізована школа, куди спробуємо залучити справді  висококваліфікованих тренерів і фахівців. Не сумніваюся, незабаром у нас з'являться доморощені майстри тенісу, які голосно заявлять про себе в світі. Ну а нинішніми досягненнями Альони Бондаренко я пишаюся і бажаю їй вдалих виступів на «Уїмблдоні»!

До речі, у вересні в нашому місті проходитиме міжнародний жіночий тенісний турнір із призовим фондом 100 000 доларів.

Зауважу, після московського «Кубка Кремля» це буде другий за сумою призового фонду турнір на пострадянському просторі. Виступатиме вся еліта вітчизняного тенісу на чолі з Альоною Бондаренко, вже підтвердили свою участь кілька спортсменок з ТОП-50 світу. Сильну команду очікуємо з Росії. Словом, це буде справжнє спортивне свято.

— Лише рік з невеликим залишається до старту Олімпіади-2008 у Пекіні. Скількох представників Харківщини хотіли б там побачити?
— Я був у Пекіні наприкінці травня. Відверто кажучи, якоїсь олімпійської лихоманки там не побачив: місто пульсує настільки бурхливим життям, що Олімпіада не є для них тим, так би мовити, єдиним Богом, якому вони поклоняються. Але, безумовно, Пекін робить усе необхідне, аби зробити свої Ігри найколоритнішими за всі попередні.

Скількох харків'ян хочу побачити на Олімпіаді? Якнайбільше! Інша річ, що турбує не стільки кількість, скільки якість. Тож сподіваюся, що Яна Клочкова та Валерій Гончаров підтримають своє високе реноме олімпійських чемпіонів, підніметься на п'єдестал Ібрагім Алдатов, порадують усі інші. До речі, плануємо виділити нашим олімпійцям кошти на щомісячні стипендії.

— Михайле Маркевичу, повертаючися до всієї нашої розмови, сам собою напрошується наступний висновок: Харків — найспортивніше місто України!
— Дякую вам за такий висновок і хочу запевнити, що міська влада й надалі робитиме все залежне від себе, щоб Харків завжди був на висоті, причому не тільки в спорті.

Людмила МОВЧАН, Сергій ДАЦЕНКО, «Спортивна газета»