Под микроскопом: Гран При США

Головна дуель року схоже завершиться на користь Хемілтона – занадто вже упевнено британець почувається на трасі, а коли мова заходить про боротьбу з Росбергом, то в більшості випадків карта німця виявляється битою. Уїк-енд в Техасі ще раз продемонстрував тенденцію цієї осені – Ніко добре і практично безпомилково виглядає в суботу, але на гоночній дистанції неодмінно програє, припускаючись невимушених помилок (як от в Сочі) або просто не знаходячи вагомих аргументів у боротьбі з Льюісом. Британець це розуміє, й відтак не дає Росбергу спуску неодмінно атакуючи його або змушуючи надміру ризикувати. І ризик цей щоразу не виправдовується, а відрив між напарниками тільки зростає.

 

Навіть тепер Росберг зберігає шанси на титул, а пам’ятаючи як саме Хемілтон боровся за корону протягом 2007-2008 років, стає зрозуміло, що до того моменту як два Mercedes фінішують в Абу-Дабі статися може що завгодно. Ця боротьба породжує чергову хвилю дебатів довкола неоднозначного рішення нараховувати подвійні очки на останньому етапі. Тепер Ніко не цурається вголос казати, що така система має свої позитивні риси, хоча ще влітку говорив про її недоліки.

 

Гонка в Остіні, як і майбутній бразильський уїк-енд, пройшла за участі 18 пілотів. Мало? А хто взагалі звернув увагу, що на трасі не вистачає таких потужних гравців як Caterham та Marussia? Невже без них гонка дійсно щось суттєво втратила? Може зрештою пора прийти до розуміння, що видовище, напруга й боротьба на трасі залежить не від кількості машин, а від їх якості? Що конкурентоспроможні команди потрібні Формулі 1 значно більше, ніж просто команди, які за п’ять неповних років на двох здобули страшно сказати аж два очка. Звісно проблема фінансів є значно серйознішою, і демарш Lotus, Sauber та Force India, який вдалося відмінити (або тільки відтермінувати) свідчить, що чинну систему розподілу коштів між CVC Capital Partners та командами, а також принцип розподілу грошей між командами необхідно переглянути.

 

Власники комерційних прав не можуть не розуміти, що без команд, їх вболівальників і трансляцій їх права нічого не варті, в той самий час автовиробники також мусять визначитися з тим що для них буде кращим – виставляти по три машини й конкурувати з сильними опонентами, чи підтримати «малі» приватні команди, шанси на успіх яких завжди будуть нижчими. В CVC Capital Partners начебто розглядають можливість надання фінансової допомоги Lotus, Sauber та Force India на суму порядку 100 млн. фунтів стерлінгів, проте не хочуть сплачувати виключно із власної кишені – читай хочуть, аби «великі» команди також трохи скинулися. Останні тижні сезону обіцяють бути вкрай цікавими та напруженими, адже мова не йде про кишенькові гроші, втрату яких можна не помітити або з легкістю пережити. Якщо ж домовитися не вдасться, можемо стати свідками гонки з 12 машинами – Mercedes, Red Bull, Williams, Ferrari, McLaren і Toro Rosso. Хто пам’ятає Гран Прі США 2005-го, той не надто злякається, проте якщо такими буде більше ніж одна гонка в майбутньому, то треба сідати за стіл й домовлятися, допоки середняки не збанкрутували остаточно.

 

З погляду шинної тактики американська гонка виявилася не надто різноманітною – в Pirelli казали, що з трьома піт-стопами дистанцію можна здолати швидше, проте команди обрали більш консервативний варіант з двома візитами в бокси. Лише четверо пілотів зробили більше двох зупинок, але у випадку з Феттелем, Ряйкконеном, Гутьєрресом та Квятом це був вимушений крок, пов’язаний з необхідністю змінити зіпсовану або надміру зношену гуму. Зрештою тільки Себастіан зумів фінішувати в першій десятці, але цілком очевидно, що це стало можливим виключно завдяки появі машини безпеки після першого ж кола гонки. За інших умов час витрачений на два зайвих (а німець в боксах зупинявся чотири рази) піт-стопи відіграти було б неможливо.

 

Ситуація з появою на трасі автомобіля безпеки, а особливо штрафів, накладених на Гутьєрреса, Мальдонадо та Верня за перевищення швидкості проходження кола. Система повідомлень, запроваджена FIA після аварії Б’янкі в Японії, ще зовсім сира й пілоти відкрито її критикують за недосконалість, проте Федерація стоїть на своєму, тримаючи на руках аргумент з випадком на Сузуці. Правильно чи ні діє FIA можна буде говорити відштовхуючись від результатів – якщо потенційно небезпечних ситуацій в зоні вильоту машини не буде, а гонщики звикнуть до того, що їхати треба в певному темпі, значить рішення правильне, якщо все-одно щось піде не так – його треба переглядати.

 

Мальдонадо на пару з Вернем взагалі продемонстрували унікальний результат: обоє набрали очки за підсумками гонки попри те, що отримали одразу два п’ятисекундних штрафи. Якби не це, Пастор з Жаном-Еріком могли претендувати й на місця вище дев’ятого-десятого. З іншого ж боку їм сильно пощастило, що Хемілтон встиг обійти на коло Грожана, Ряйкконена та Квята – якби Льюіс їхав би трохи повільніше, то очки могли дістатися Роману з Кімі. Якщо до другого покарання Мальдонадо питань немає – перевищення швидкості на піт-лейн не прощається за жодних обставин, то Вернь не згоден зі стюардами стосовно санкцій за контактний обгін Грожана:

 

 

От тільки Жан-Ерік, бачачи, що Роман іде в атаку на Баттона, не міг не розуміти, що в повороті буде тісно, а розминутися без штовханини складно. Непоступливість француза з Toro Rosso можна пояснити тільки тим, що своєю безкомпромісністю на трасі він хоче довести команді необхідність свого подальшого перебування в статусі призового пілота.

 

Для Ferrari етап видався (уже вкотре цього сезону) з розряду забути як страшний сон, але спочатку розібратися з причинами провалу. Звісно шосте місце Фернандо в контексті року назвати провалом було б не варто, проте якщо пригадати його півтора хвилинне відставання на фініші – це справжнісінький жах. Алонсо вкотре продемонстрував, що залишається сильним бійцем на трасі, готовим іти на нестандартні тактичні кроки, покликані мінімізувати втрати або й відігратися. В цілому не просто цікавою виявилася гоночна тактика іспанця з пізнім другим піт-стопом і переходом на м’які шини, а й абсолютно виправданою, адже здатність на комплекті Soft підтримувати більш швидкий гоночний темп убезпечила лідера Скудерії від розбірок на фініші в групі з Феттелем, Магнуссеном, Вернем, Мальдонадо та Баттоном. За умов більш консервативного підходу й тактики Soft-Medium-Medium складно сказати чи зміг би Фернандо утриматися на шостій позиції – занадто вже повільною в Техасі була F14 T.  Якщо ж до в цілому низького темпу Ferrari на дистанції додати проблеми Кімі, то картина виглядатиме ще більш убого.

 

Фін сам не розуміє чому його F14 T не їде так, як пілоту хотілося б, а найголовніше, що й команда не може зрозуміти чому протягом усього уїк-енду не вдавалося позбутися недостатньої поворотності, від якої Ряйкконен сильно потерпає. Як наслідок ні зміна стилю керування, ні зміна точок гальмування на трасі не могли змінити сумних наслідків – гума зношувалася швидше, ніж треба й наприкінці дистанції Кімі довелося робити зайву зупинку в боксах, прощаючись із шансами розжитися парою-трійкою очок, так необхідних Скудерії в її боротьбі з Williams за третє місце в Кубку Конструкторів. В принципі проблема фіна існувала ще на старті чемпіонату й нікуди не поділася на завершальній стадії, навіть під час літньої перерви в Маранелло не змогли знайти «ліків» від недостатньої поворотності, що може свідчити про одну з двох причин: або в команді немає фахівців відповідного рівня (що виглядає абсурдно), або проблема в передній частині машини має фундаментальний характер, виправити який можна тільки переробивши шасі, а цього ніхто не робитиме якщо команда не претендує на перші місця. Шеф команди навіть не приховує очевидних речей, підкреслюючи, що Ряйкконен залишається під позитивним тиском, який треба зберігати й залишати так само позитивним, уникаючи різких оцінок та рішень. Зрештою самого Кімі така ситуація так само не влаштовує, але своїми силами вирішити проблеми він не може. Тож у його випадку залишається чекати вже наступного року й нового шасі, яке безумовно розроблялося з урахуванням побажань фіна й у теорії має значно краще йому підійти.

 

Взагалі після Остіна має статися справжнє спортивне диво, аби колектив з Гроув поступився італійцям своїм місцем під сонцем. Теоретично Скудерія ще може відіграти 42 очка відставання від Williams, проте на практиці ми ж розуміємо, що «червоні» знаходяться не в тій формі аби відігратися навіть якщо Боттас з Массою не наберуть очок в Бразилії й Абу-Дабі.

 

Що ж стосується виступу команди в Остіні, то цілком очевидно, що у Williams знову не змогли реалізувати потенціал машини, програвши на піт-стопах боротьбу Ріккардо. Причому консерватизм підопічних Клер Вільямс пояснити непросто – на першому піт-стопі більш рання зупинка лідера Red Bull дозволила йому випередити Боттаса, причому фін на трасі як не старався, але обігнати суперника так і не зміг, попри те, що максимальна швидкість на RB10 Даніеля була набагато нижчою, порівняно з можливостями Williams. Проте засвоїти урок в команді не змогли й повторили ту ж саму помилку, дозволивши австралійцю поїхати в бокси раніше за Массу. Як результат – більш пізній піт-стоп й невелика заминка коштували бразильцю місця на подіумі. Чому тактика наступання на ті самі граблі перемогла варіант відсікання Ріккардо від раннього другого піт-стопу пояснити можуть тільки в команді, от тільки навряд чи стануть це робити публічно, обмежившись виключно тим, що тільки довгий піт-стоп Масси завадив бразильцю опинитися в компанії Льюіса та Ніко на подіумі. Попри це в команді чудово розуміють, що втратили подіум абсолютно на рівному місці, але чи зроблять висновки із ситуації покаже лише час.

 

Досить традиційною для цього сезону виявилася ситуація в стані Red Bull – Ріккардо не без пригод дістався подіуму в той час як Феттель десь блукав просторами траси в пошуках філософського каменя, фінішувавши зрештою на сьомій позиції. В Мілтон Кінс до такого вже звикли, а єдина річ, яка викликає подив та захват одночасно – це заднє крило на машині Себастіана, розроблене для Монци. Подив, бо на більш жорсткій гумі машина німця в поворотах їхала зі скрипом, настільки не вистачало притискної сили. Захват, бо команда ризикнула, добре розуміючи можливі наслідки такого кроку. В сухому залишку можна побачити, що Феттель таки доїхав до позиції, яку ставив собі за мету, проте її досягти можна було і в більш спокійний спосіб. Наголосимо тільки, що за сам ризик і зовсім нестандартний крок Себ заслуговує схвальних відгуків.

 

В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ, Sport.ua