Виктор ВАЦКО: «Карпаты – психологически сильный клуб»

— Дивився останній випуск «Профутболу», сподобався сюжет зі Львова, в якому піддається сумніву професіоналізм вітчизняних арбітрів. Але чи не запізно б’єте на сполох? Зрештою, помилки — давні (за футбольно-сезонними рівнями), а ґрунтовний розклад по полицях лише зараз…

— Тут питання не в «битті на сполох», і не в давності помилок. «Карпати» — занадто сильний і стійкий психологічно клуб, щоби, як дівчинка-істеричка, плакатися в хустинку за першого-ліпшого випадку. Але й занадто солідний, щоби дозволяти себе принижувати. Та кількість грубих, як прийнято в нас казати, результативних, помилок, що зробили арбітри за 11 турів цього чемпіонату на користь суперників нашої команди, не є нормальним явищем. Як ненормальним явищем є й те, що схожі ігрові епізоди арбітри трактують по-різному. Думаю, ніхто зараз в Україні не дасть однозначної відповіді на запитання, де межа між грою рукою, яку слід розглядати як порушення правил, і грою рукою, після якої арбітр повинен дозволити продовжити матч. Ніхто зараз в Україні також не дасть однозначної відповіді на запитання, де межа між жорстким підкатом та «грубою грою з метою завдати травму супернику».
 

— Система?

— Так, в українському футболі її створено. Арбітри є, фактично, недоторканими, а слово їхнього куратора П’єрлуїджі Колліни — закон для всіх. Арбітр матчу «Карпати» — «Металург» (Донецьк) Сергій Бойко вилучив на 12-й хвилині поєдинку Олександра Кас’яна за жорсткий підкат, й отримав виправдання синьйора. Утім, зараз можна згадати ще з десяток епізодів, коли схожі порушення Феміда оцінювала максимум жовтими картками, й також отримували схвалення пана Колліни. Де ж правда? Логіку Колліни можна зрозуміти. Адже регулярні й аргументовано виправдані претензії до підлеглих спричинять запитання до його профпридатності як до керівника. Але як у такій ситуації шукати справедливості клубам?
 

— Мова про безсистемність у, так би мовити, стилі українського арбітражу?

— Мова — про рівень. Принаймні, хочеться вірити, що лише — про рівень…
 

— Їхні похибки на користь суперників «Карпат» — це, на ваш погляд, випадковість, чи закономірність?

— У мене немає підстав і доказів говорити про закономірність. Але… М’яч Рамона Лопеса в наші ворота в матчі з «Волинню» — забитий з офсайду. М’ячі полтавців Лієтави та Єременка, забиті теж після незафіксованих положень поза грою. М’яч одесита Бакая забитий після пасу Балашова, який у голевій атаці відверто підіграв собі рукою. Вилучення Кас’яна… Незарахований гол Лукаса в Луганську через офсайд, якого не було. Чи не забагато випадковостей для першої третини сезону?
 

— Ви особисто бували на круглих столах із П’єрлуїджі Колліною?

— Ні.
 

— Чому?

— У мене, як у коментатора, не було запитань до пана Колліни. Повірте, за майже півтора десятка років у футбольній журналістиці, в мене з’явилося достатньо надійних джерел інформації, щоби знати на 100 відсотків, які висновки (й із якою аргументацією!) розіслав у закритій мережі нашим арбітрам пан Куратор стосовно тих чи інших скандальних ігрових епізодів. Арбітрам заборонено офіційно спілкуватися з журналістами. Неофіційного, дружнього спілкування ж не забороняв ніхто.
 

— Наскільки мені відомо, то коментаторам радять не вдаватися до суб’єктивних оціночних суджень у прямому ефірі. Ну, ви вже не в ефірі, то, на яку оцінку заслуговують наші арбітри з погляду клубного функціонера?

— Ви не надто добре поінформовані. Коментатор, який не вдається до суб’єктивних суджень — сірий, убогий та нецікавий. Інша справа, що не кожен наважується це робити в силу багатства власних футбольних знань, досвіду чи сміливості. Мені, як глядачеві, було дуже неприємно чути, коли коментатор матчу «Зоря» — «Карпати» замість констатувати надочевидну помилку асистента арбітра з офсайдом у Лукаса, говорив про складність епізоду й лічив кількість Ігорів у складі «Карпат»… Мені здається, що самі можете легко вивести мою оцінку арбітрам, відштовхуючись від відповідей на попередні запитання.

 

— «Вікіпедія» пише, що в «Карпатах» Віктор Вацко відповідає за селекційну, трансферну діяльність, а ще — промоцію та імідж клубу. Має рацію?

— У «Вікіпедії» якийсь ентузіаст просто скопіював інформацію, подану на офіційному веб-сайті клубу.
 

— Зрозуміло. Ігор Дедишин сказав, що в кінці жовтня «Карпатами» буде ухвалено стратегічний план розвитку клубу на найближчі три роки. Ви, так розумію, також долучилися до його розробки?
— У тому, що стосується мого напрямку діяльності. — Зокрема, зі слів генерального директора, головною метою цього стратегічного плану є, цитую, «зменшення дефіциту бюджету, відповідно, зменшення інвестицій від засновника». Тобто, стратегічний план — це, певною мірою, шанс зберегти гроші Димінського? — Даруйте, але некоректно ставите запитання. Той, хто думає винятково про те, як зберегти власні гроші, просто не інвестує їх у футбол. І тим, хто критикує Димінського, варто замислитися, де й якими були би «Карпати», якби не його інвестиції, а фактично — «гуманітарна допомога» у футбол? Західноукраїнські Тернопіль, Івано-Франківськ, Рівне теж колись були важливими гравцями в еліті українського футболу, але де вони зараз? Тому скажу, що головною метою стратегічного плану є систематизація діяльності клубу в напрямку, що дозволить перетворити його в прибутковий. Іншими словами, хочемо жити й працювати відповідно до принципів та норм фінансового фейр-плей. Погодьтеся, у футболі є багато прикладів, коли клуби досягають успіху не завдяки великим гаманцям їхніх власників, а через належним чином поставлену роботу менеджменту і тренерського штабу.

 

— Погоджуся. На ваш погляд, навіть якщо вдатися до оптимізації, то чи в силах український ФК сам на себе заробляти гроші?

— Навіщо складати стратегічний план, якщо не бачити перспектив його дієвості та ефективності?
 

— Як на мене, то щоби збільшити доходи «Карпат», команді обов’язково треба грати на сучасній «Арені-Львів». Не повірю, якщо не погодитеся…

— Вважаю, потрібно добряче подумати й зважити всі «за» та «проти», щоби наважитися на проживання в орендованій квартирі, коли маєш власну. На сьогодні, можу лише сказати, що умови, на яких нам пропонують виступати на «Арені-Львів», є для нас неприйнятними, економічно невигідними. Скажімо, утримання стадіону обходитиметься клубу в шість-сім разів дорожче, ніж утримання «України». Такі перевитрати — занадто велика розкіш, особливо якщо мова про перетворення «Карпат» в економічно здоровий, прибутковий клуб. Проте тему переїзду на новий стадіон не називав би закритою. У нас, безперечно, є своє бачення механізму вирішення цього питання. Але держава, яка є власником арени, назустріч наразі йти не готова.

«Зробимо ставку на власних вихованців»
 

— Ви сказали, що головне — розбудова клубу за найкращими європейськими зразками. Які орієнтири? Чув про німецьку бундеслігу, але ж Україні до німецьких реалій, як «Динамо» — до «Шахтаря»…

— Не потрібно недооцінювати «Динамо». Воно значно ближче до «Шахтаря», ніж УПЛ до бундесліги. У реаліях вітчизняного футболу нерозумно й безперспективно сліпо копіювати досвід провідних європейських клубів. Тому ми намагатимемося, принаймні в спортивній частині своєї діяльності, використовувати те, що добре зарекомендувало себе в Європі, але з поправкою на нюанси українського життя.
 

— Створюється відділ «скаутингу». У вашому недавньому інтерв’ю між рядками прочитав, що піддали критиці минулі роки роботи цієї ланки. Практично, здається, якось так і сказали, начебто раніше за відеозаписами підбиралися гравці. Зараз же мають прийти принципово нові люди. Чи є такі у Львові?

— Не потрібно шукати чорну кішку в темній кімнаті, особливо, якщо її там немає. Я нікого не критикував. Кожен працює, відштовхуючись від власних можливостей та власного бажання. Нині, можна сказати, у ФК «Карпати» є й бажання, й можливість створити відділ селекції та скаутингу. Проте, сподіваюсь, усім зрозуміло, що для клубу це — новий досвід, і для організації максимально ефективної роботи в цьому напрямку, безперечно, потрібен час. Керівником відділу, іншими словами кажучи, «шеф-скаутом», став Юрій Беньо, відомий у минулому гравець «Карпат», який в елітному дивізіоні українського футболу провів майже 300 матчів і встиг уже скуштувати тренерського хліба. Юрія Володимировича знаю майже 20 років й упевнений у його футбольному та життєвому досвіді, знаннях, інтелекті, порядності та любові до «Карпат». Поступово наша ланка, звичайно, розширюватиметься. У нас є своє бачення, концепція діяльності, побудована з урахуванням досвіду таких клубів як, наприклад, «Севілья», відділ скаутингу якої знаменитий на всю Європу. Але це вже — робочий процес.
 

— Чим оця принципово нова служба скаутингу різнитиметься від таких же служб в інших вітчизняних ФК? Бо, знаєте, служба є й у «Динамо», й у «Чорноморці» (до слова, їхня політика — орієнтація на виконавців, які пограли в Європі), й у «Таврії»…

— Щоби говорити про принципові відмінності, потрібно знати принципи й систему роботи цих служб у названих вами клубах. Я цього не знаю. Можу лише сказати, що «Карпати» прагнуть у найближчому майбутньому зробити ставку на власних вихованців, футболістів із Західної України, для яких слово «Карпати» — не порожній звук, а бренд клубу — не банальна картинка. Саме в інфраструктуру, що сприятиме якісній підготовці молодих виконавців, зараз ідуть серйозні інвестиції. Прагнемо, щоби «Карпати» ототожнювались із поняттям «українська команда», стрижень якої складають вітчизняні футболісти, яких доповнюють якісні легіонери. Максимально якісні — з огляду на наші фінансові реалії, можливості та завдання. Потрібно бути реалістами: Неймара чи Фернандіньо ми не придбаємо. Але чи потрібні вони нам? У своїй новітній історії «Карпати» досягали найбільшого успіху саме завдяки молодим, спраглим до успіху українським футболістам.
 

— За селекцію відповідав Ігор Йовічевич. Його робота заслуговує на позитивний відгук?

— На мій погляд, так. Лукас, Богатінов, Балажиц, які з’явилися в команді за час роботи Ігоря, — якісні футболісти, що коштували «Карпатам» невеликих грошей. Невдалі трансфери, безперечно, також були. Проте від помилок у цій справі ніхто не застрахований. Переконаний, що й у нас будуть трансфери гравців, які не зможуть заграти в «Карпатах». Але наша мета — звести кількість таких переходів до мінімуму. Аналога «челсійського» Фернандо Торреса в «Карпатах» — 50-мільйонного форварда, котрий за рік забиває 3 м’ячі, — не переживу.
 

— Ви вже з командою кілька тижнів (це лише офіційно). На ваш погляд, ці «Карпати» можуть досягнути чогось вагомого в Україні?

— На моє переконання, щоби досягти чогось вагомого, потрібно багато, важко й послідовно працювати. Ці «Карпати» здатні працювати й удосконалюватися.
 

— Мабуть, масштабна селекція проводитиметься й взимку?

— Масштабна селекція проводиться вже зараз. А взимку зробимо кілька трансферів, покликаних посилити команду.
 

— А чи не стане Костов заручником клубної політики, яка пропагує орієнтир на власних вихованців?

— Якщо йому цікаво працювати з молодими гравцями, ліпити з них справжніх майстрів, майбутніх «зірок», то не стане. Він же — вільна людина, а не раб. Але Нікола вже довів, що здатен працювати з талановитою молоддю й не боїться їй довіряти. Саме за Костова дебютували в першій команді «Карпат» Жовтюк, Пучковський, Білий. Думаю, Нікола вже дав зрозуміти нашій молоді, що талант не залишиться поза його увагою.
 

— Наступний матч «Дніпро» — «Карпат». Одразу в голові спливає прізвище Федецький. Він досі не може себе віднайти за межами Львова. То може, після таких глобальних зрушень усередині клубу, є шанс чекати на повернення Артема до команди? Зрештою, колеги-журналісти відзначають, що «Карпатам» не вистачає лідера, яким був Федецький…

— У нашому житті ніколи не потрібно казати: «Ніколи». Особисто я з повагою ставлюся до Артема й щиро бажаю йому футбольних успіхів. Тільки не в матчах проти «Карпат».

Галичина спортивна