Душан САВИЧ: «Меня назвали в честь... Душана Савича»

Македонець Душан Савич одужав після травми, отриманої під час першого весняного поєдинку в Олександрії, і став одним із героїв матчу луцької «Волині» проти донецького «Металурга» (0:3 на користь «хрестоносців»). Нападник долучився до усіх трьох голів у ворота господарів: пенальті заробив, гол забив і результативний пас на Майкона віддав. Прес-служба клубу запитала в Душана про цей матч, а також про перші враження нападника у Луцьку.

- Душане, у ЗМІ тебе часто називають і сербом, і македонцем. Пролий світло на свою національність…
- Мій тато народився в тій частині колишньої Югославії, яка згодом стала Македонією. Згодом переїхав у Сербію. Ця обставина допомогла мені отримати громадянство, коли запропонували грати за молодіжну збірну Македонії, а потім і за національну. Я змінив громадянство, але й нині живу у Лесковаці, в Сербії, і батьки там також мешкають.

- А Душан Савіч, відомий югославський нападник, який виблискував на початку 1980-х років, випадково не твій родич?
- Ні, але мене назвали на його честь. Я з 1985-го року, а це був саме пік популярності Савіча. Він за «Црвену Звєзду» грав, в Іспанії, Франції, за збірну, багато забивав. Тому батьки зробили мене його повним однофамільцем. До речі, мій татко і його брати чудово грали у футбол, щоправда на аматорському рівні.

- Югославський футбол – це…
- …технічний футбол. У нас всі дуже люблять з м’ячем возитися, хоч може інколи й занадто довго це роблять. Я також, можна сказати, виріс із м’ячем, ганяв з ним зранку до ночі.

- Як розвивалася твоя кар’єра?
- Я у професійному футболі з 16-17 років. Починав у рідному містечку Ніш – це третє за величиною після Белграда і Нові Сада місто в Сербії. Грав там за місцеві «Работнічкі». Потім переїхав у Лесковац. По тому покликали в Македонію – у «Беласіцу». Цей клуб дав футболу двох Горанів – Пандєва і Попова.

Після «Беласіци» була «Побєда» з Прілєпа. Тут вперше перетнувся із Ванче Шиковим. Потім грав у «Вардарі» та «Работнічках» із Скоп’є.

- А як потрапив до узбецького «Пахтакора»?
- До цього ще відіграв у румунському «Брашові». Можна було продовжувати контракт, але настали непевні організаційні зміни, тамтешній президент подався до бухарестського «Рапіду» й забрав з собою десять гравців. Кликав і мене, але я отримав пропозицію із Південної Кореї, з «Інчхону». Зіграв там тільки два матчі й отримав важку травму. В клубі також почалися організаційні проблеми і я поїхав у «Пахтакор».

- Із Анатолієм Демяненком там познайомився?
- Так, у Ташкенті я жив у готелі, в якому часто зупинявся його «Насаф», коли приїздив на матчі в столицю. У ті часи він міг бачити матчі за моєї участі. Взимку агенти запропонували мені грати у «Волині». На той час контракт з «Пахтакором» у мене закінчився.

- У матчі в Донецьку ти розміщувався «під» Майконом. Де тобі зручніше грати – на вістрі чи диспетчером, «вільним» актором?
- Можу діяти по-всякому. У різних командах я навіть зліва і праворуч діяв, це вже як тренери вимагали. Хоч зізнаюся, що дуже націлений на ворота, за першої ліпшої нагоди намагаюся пробивати.

- Маєш футбольне прізвисько?
- Савке. Це варіант мого прізвища сербською і македонською мовами. А ще можуть назвати «македонським Агуеро», кажуть, що зовні і деколи манерою гри схожий на аргентинця.

- Ти встиг акліматизуватися у Луцьку?
- Авжеж, коли їхав до вас, запитував думку кількох знайомих, зокрема Саші Мітіча, який у вас грав і навіть жінку собі знайшов тут. Усі хвалили Луцьк і я погоджуюся з їхньою думкою: це тихе і спокійне містечко. Що ще треба, аби готуватися до матчів і радувати публіку на стадіоні?..

- Колись ти натякав на те, що цього року маєш намір створити сім’ю. У Луцьку багато гарних дівчат, ти ще не передумав?
- (сміється) Ну що ви?! Ми з Єленою знаємося ще зі школи, останні два роки живемо разом. У нас справді 10 червня буде весілля в Сербії. До речі, вона для мене фартова, бо завжди, коли Єлена приїздила у ті країни, в яких я грав, у наступному матчі я забивав!

- То, може, нехай залишається в Луцьку?!
- (сміється) Хороший жарт, але краще я сам дам раду грі, наразі налаштований допомогти команді, бути стабільним, аби лиш травми не докучали.

fc.volyn.net