Мирон КІНДІЙ: «Є гроші створюй клуб, немає – грай в шахи»

«Мені сказали, не виконали завдання, ми фінансувати не будемо»

– Які причини зняття команди зі чемпіонату?
– Головною червоною ниткою, яка є в нас вже півтора – це недостатня кількість фінансування. Будівельна компанія ТВД, як така, вже давно не фінансує клуб із однойменною назвою. Цей клуб фінансують друзі Мирона Кіндія, друзі Віталія Кіндія, наші закордонні партнери. Але у зв’язку з тим, що ми маємо кризовий час, багато з наших приятелів і друзів відмовились фінансувати команду і потрібно було щось вирішувати. Для того, щоб вона не зійшла з рейок, так як команда «Інтеркас», «Тайм», «Будівел», Житомир, потрібно було просто прийняти здорове рішення, зустрітись із інвесторами, які закохані у футзал. Тому що у футзал потрібно бути закоханим, адже це є не олімпійський вид спорту, це просто забавка, це добрий настрій, це режим, якщо сам трохи займаєшся. Тому шукали таких партнерів і вони знайшлись.

Але як люди, які тратять гроші і це не є їхнім основним задоволенням, вони поставили завдання. Хлопці, ми будемо працювати, але ви повинні увійти до четвірки кращих команд країни. В принципі, можливість у нас була. Команда була специфічною, могла обіграти будь-якого лідера. Але сьогодні я розумію, що наша команда – це команда однієї гри, як показав плей-офф. Після того, як ми не увійшли у четвірку, я ще раз звернувся до наших потенційних партнерів. Вони мені відповіли, ну ми бачимо, Мирон, сталось. В принципі програли серію 2:3, була боротьба, все-таки грали проти другої команди, ви сьомі. Поставили нове завдання – п’яте місце і тоді працюємо далі.

Це я відразу на тренуванні сказав хлопцям. Якщо посідаєте п’яте місце, то все буде добре, будете мати заробітню плату, будемо мати нормальне фінансування, і на наступний рік будемо мати інакші завдання. Або інший варіант – знімаємось із чемпіонату, тому я, як Кіндій Мирон Романович і компанія ТВД, не можемо далі фінансувати команду, бо скрутно. Робимо результат, і робимо новий крок у історії команди ТВД-Петро, чи ТВД-Іван. Не має значення, але абревіатура ТВД залишилась б. Ми її не виконали. Після цього я роблю третій дзвінок до своїх партнерів. Вони відповіли: «Мирон – не виконали, значить, нас це не цікавить».

Після чого, я зателефонував тренеру Леоніду Петровичу Маковському і сказав, що із сьогоднішнього дня команда припиняє існування. Незважаючи на те, що з точки зору бізнесу, чи з точки зору історії, чи просто з критеріїв футзального клубу, потрібно було залишитись, дограти матчі за 7 місце, тримати контракти, можливо хтось когось б купив. Але все це стає на другий план, коли не виконується головне завдання. За 10 років у футзалі високого рівня я побачив все, і добре, і не дуже. Орієнтуючись сам в цьому, я нічого своїм майбутнім партнерам пообіцяти не міг. Адже м’яч круглий, поле рівне. І тому я побоявся категорично відповідати за чиїсь гроші.

«На наступний день вони могли влаштовувати своє життя, як хотіли»

– Що буде з гравцями?
– Я настільки вражений останнім програшем «Кардиналу-Рівне» із рахунком 1:7, що я просто не хочу ні з ким спілкуватись, мене не цікавить ні один гравець. Вони на наступний день могли влаштовувати своє життя так, як вони цього бажають. Я нікого не тримаю, не хочу нікого просити. До них немає ніяких застережень. Вони всі стали вільними агентами. І на ринку поповнять ряди добрих, багатих команд. Кому як повезе.

– А що буде наступного сезону? Може Ви передумаєте?
– Команди ТВД не буде вже і цього сезону. А з наступного сезону категорично не буде. Тобто, 10 травня 2011 року футзальний клуб ТВД, як такий, припинив своє існування.

– Не було варіанту об’єднання, наприклад із «Енергією»?
– Для того, щоб об’єднуватись, потрібно фінансувати. Для того, щоб ми з вами щось ділили і мали однакове право голосу, ми повинні однаково вкладати. Звичайно, у нас зріла така думка, щоб об’єднатись і створити один клуб, який буде називатись ТЕТ – «Тайм», «Енергія», ТВД, чи футзальний клуб «Львів». Але не може такого бути, що фінансувати буде «Обленерго», а клуб буде називатись так, бо Кедик і Кіндій друзі команди «Енергія», Стефанківа, Фелишина. Має бути рівноправність. Є гроші, створюєш, немає – грай в шахи.

«Вся проблема в бідності нашого виду спорту»

– Цього сезону вже зникли такі титуловані клуби, як чемпіони України «Тайм», «Шахтар», тепер припинив існування володар кубка країни ТВД. Можливо, причини зовсім не у клубі, і не у президентів, чи керівництві, а можливо, проблема в асоціації.?
– Я ще раз повторю свої слова. Футзал – це забавка, це не олімпійський вид спорту. Зараз цей вид спорту стрімко розвивається, він цікавий для всіх поколінь. Що таке, зібратись компанією, поїхати двома машинами і побігати на майданчику 20 на 40. Це не зібрати 22 чоловіки, знайти десь велике поле і в кайф побігати у футбол. Тому футзал має величезне число прихильників у цілому світі.

Напевне, футзал можна розцінювати як бізнес, але не у нашій бідній державі. Я не знаю, основних причин, чому знявся «Шахтар», напевне, не через фінансів. Які саме принципи у них були, я не знаю. Звісно, що конфлікт між «Шахтарем» і Асоціацією назрів вже давно. Просто не було можливості піти. Вони звісно все виграли, були у півфіналі Кубка УЄФА. Вони знають, як ще можна виграти. Вони в будь-який момент можуть повернутись, купити 5 бразильців і знову стати чемпіонами. Тому що рівень нашого чемпіонату не такий високий, як той ж чемпіонат Росії, Іспанії, Італії, чи тої ж Португалії.

Знову ж таки «Тайм» – проблема фінансів. Роман Кедик достатньо амбітний чоловік, принциповий. Він у своєму житті зробив правильно. Він один раз потратив достатню кількість грошей, взяв кращих футболістів, взяв кращого тренера, двічі виграв чемпіонат України, кубок країни і попрощався. Адже далі можливості тягнути воза не мав, тому що і футболісти і тренер були достатньо високооплачувані. В ТВД ідентична ситуація. Про нашу Асоціацію можна говорити багато. Ми могли б створити нормальну Прем’єр-лігу, як у великому футболі – з одної сторони, з другої сторони – нереально. Тому що кількість багатих команд на теренах України десь коливається у районі 4-6 команд. А реально для проведення чемпіонату нам потрібно команд 12.

Якщо є бідні клуби, якщо немає чим фінансувати, то про яку Прем’єр-лігу можна говорити. Якщо ми боремось стільки разів, щоб фінал Кубка України показували по УТ-1, хоча б. Як ми будемо пропагувати футзал, якщо його ніде немає. Тільки по інтернету можемо подивитись стислі, короткі записи. Тому вся проблема в бідності нашого виду спорту. У великому футболі все по-іншому. Там інші гравці, інші гроші. Бачите в Іспанії все по-іншому, там футзал це бізнес, у Італії все по-іншому. А от у Голландії, це напівлюбительський вид спорту, візьмемо Бельгію – професійний, але все-таки не так розвивається, як хотілось б.

Шкода за Україну, адже у нас є дуже багато талановитих футболістів. Не всі хлопці, які хочуть стати футболістами, ними стають – вони переходять у футзал. Хоча школи футзалу різняться від шкіл футболу. Тому що у футзал повинні грати математики. Тому що у футзалі потрібно бути не тільки високим, сильним і витривалим. У футзалі потрібно бути мудрим і треба мати шалену стартову швидкість і високу техніку, тоді ти можеш здобути супервисоких результатів. Футзальні школи розвиваються. От у Харкові, у Львові розвивається школа «енергетиків». Ви ж бачите, що у «Таймі» більшість гравців із Харкова, у «Енергії» – з Харкова і Запоріжжя, бо колишня запоріжська школа була дуже сильна.

«Він знає, що я дуже емоційний»

– Які Ваші дії після рішення, що команда припиняє існування?
– Я спочатку повідомив тренера і гравців. Лисенчук мені зателефонував сам. Адже 10 травня ми відправили офіційного листа, що ми припиняємо своє існування. У мене було кілька дзвінків від Геннадія Анатолійовича, у яких він казав, що Мирон, подумай. Він знає, що я дуже гарячий чоловік, а потім охолону і більш прагматично на все дивлюсь. Але тут не було все зроблено на емоціях, ми до цього йшли. Мали б результат, мали б команду, немає результату, немає команди.

Розумієте, платити футболісту 10 років по 100 гривень і мати з 5 по 8 місце – це одна справа. І заплатити футболісту 300 гривень два роки і за ці роки стати чемпіоном і володарем кубка – це зовсім інше. Напевне, варіант другий, кращий. Бо за 10 років фінансовий мішок по утриманню першого варіанту набагато більший, ніж по утриманню другого. Я дякую сьогодні насамперед Роману Ковальчику, який з провінційної непрофесійної команди ТВД зробив висококласну команду, пообіцяв, що ми доб’ємось результату. Вся команда стала майстрами спорту, ми вперше у історії футзалу на Західній Україні стали володарями кубка країни, два рази були у фіналі. Після того у нас почався спад. У Ковальчика було одне бачення, у футболістів – інше. Вони подумали, що вони переросли Ковальчика. Але це не так, і правий був Ковальчик, коли казав, що ці футболісти вже своє відіграли і максимум, що вони можуть досягти у чемпіонаті – це п’яте-шосте місце.

Звичайно, Леонід Петрович Маковський хотів розвіяти ці думки і довести, що й цими футболістами можна боротись за перші чотири місця у нашому чемпіонаті. Але Леонід Петрович програв. Хоча я прекрасно розумію, як Ковальчик переживав за результат, адже ми друзі, він непросто пішов з нашого клубу, він хотів себе попробувати з іншими людьми. Тому що він з маленьких, молодих Денисів, Маринюків, Чеботарьових, Хаверів, Цимбаляків і інших, зробив майстрів спорту. Насамперед за це його потрібно поважати. За тренування, які були просто супер, професійними цікавими. На тренування у Ковальчика я кидав все і біг на заняття. Леонід Маковський багато перейняв від Романа, також були добрі тренування. Але все сталось, як і прогнозував Ковальчик, що цією командою високих місць досягнути буде неможливо.


«Зараз в мене грає кров спортсмена»

– Чи будете Ви ще прощатись з гравцями тренером? Ви довгий час грали пліч-о-пліч з ними. Все ж таки ви також виходили на майданчик. Чи є Ваша частка вини у тому, що невиконане завдання?
– Звичайно, в тому що сталось, винуваті ми всі. Насамперед винуватий я, тому що я дуже сильно вірю людям. І те що сталось – це не перший раз. Я можу пригадати свої обіцянки футболістам перед виїздною грою з «Монолітом», де ми програли 1:2, перед грою у Луганську із ЛТК, де ми вигравали 3:1 і домоглись нічиєї 3:3. Я сам брав участь у зустрічі із «Єнакієвцем», де ми на останніх хвилинах програли. Тобто, колектив в нашій команді був ідеальним, проте це не означає, що в нас був ідеальний футзал. Мені для того, щоб пробачити розгром від «Кардиналу», потрібно, щоб пройшов час. Я, звичайно, не збираюсь сваритись з будь-яким із футболістів і бути їм неприятелем. Це мої партнери, мої друзі, але потрібно, щоб пройшов якийсь час. Зараз в мене грає інша кров, кров спортсмена.

Чому моя команда має програти команді «Кардинал»? Потенційно, я рахував, що моя команда є сильнішою, але я помилявся. Тому я щиро вітаю Валявку, за те що він зробив правильний крок, перейшов з базування львівського на рівненське, отримав там достатньо друзів, приятелів та інвесторів. Під прапор взяв кілька колишніх гравців ТВД, це – Дєнюжкін, Маринюк, Чеботарьов. Забрав кілька футболістів із колишньої «Енергії» і «Тайму». Мав кілька своїх виконавців. І зробив добротну бойову команду. Молодець. Я буду вболівати, щоб він посів п’яте місце у чемпіонаті.

А своїм хлопцям є бажаю щасливої дороги у великому спорті. Я думаю, що ми ще не один, і не два рази зустрінемось і будемо мати про що поспілкуватись, а зараз, на жаль, в мене немає душевної сили спілкуватись із колишніми приятелями по шкіряному м’ячу.

– Ви говорили про контракти гравців, що вони стають вільними агентами. Мирон Кіндій також вільний агент. Це останній сезон Мирона Кіндія?
– Ви знаєте, останні два роки я вже не займався футзалом, я більше займався фізкультурою у тому футзалі. Мені було дуже цікаво, це спонукає до режиму, до правильності ведення щоденного життя. Тому я думаю, що після того, як ми виграли кубок України, Мирон Кіндій зрозумів, що його кар’єра вже завершилась. Але просто по інерції дозволяв у своїй команді поруч займатись тим видом спорту. На сьогоднішній день я закінчив із футзалом. У професійному футзалі, я вже так думаю, що ніколи не буду брати участь. А у ветеранських турнірах, у різних нетрадиційних, менш професійних турнірах, якщо буде сила і задоволення, то, звичайно, буду грати, адже це мій сенс життя вже 13 років.

Володимир КРУПЧУК. Футбол 5х5