Алексей ЕРЕМЕНКО: «Тренер Милана помнит о моем сыне»

Отец братьев Еременко рассказал о своих сыновьях

29 марта 2011, 16:46 |

6377

Алексей ЕРЕМЕНКО: «Тренер Милана помнит о моем сыне» — Роман Еременко

Півзахисник київського «Динамо» Роман Єрьоменко значно додав у грі. Це неможливо не помітити. Зрештою, це засвідчують статистичні показники: у поточному розиграші Ліги Європи Єрьоменко зробив аж шість результативних пасів. Найбільшу роль у прогресі цього футболіста відіграє його батько, Олексій Єрьоменко. Він сам зробив успішну кар'єру і виховав двох синів-футболістів! Старший торік захищав кольори харківського «Металіста», а нині трудиться у шотландському «Кілмарноку». Днями в українських ЗМІ поширилися новини, буцімто Роман Єрьоменко також переїде в Європу, а саме в «Мілан». Тож із розмови про можливий переїзд до Італії кореспондент сайту «Футбол 24» почав інтерв'ю з Олексієм Єрьоменком, батьком та першим тренером футболіста «Динамо».

- Олексію Борисовичу, вашим сином справді цікавиться «Мілан»?

- Я знаю рівно стільки інформації, як і ви. Про цей інтерес прочитав в Інтернеті. Ніяк не можу прокоментувати це і не можу визначити чи справді Ромою цікавиться «Мілан».

- То конкретних пропозицій не було?

- Поки що ні. Це чутки.

- Як ви гадаєте, чи справді нинішній наставник «Мілана» Максіміліано Аллегрі має добрі спомини про співпрацю з Романом Єрьоменком в італійському «Удінезе»?

- Коли Рома був в «Удінезе», то дуже добре себе зарекомендував. У 18-річному віці він поїхав до Удіне і відразу ж тренувався з першою командою, здебільшого грав за другу команду й іноді його залучали до основного колективу. Аллегрі пам'ятає про Романа Єрьоменка. Я в цьому впевнений. Думаю, що кар'єра мого сина розвивається правильним напрямком. Спочатку Фінляндія, потім середній клуб серії А, який відомий умінням розшукувати юні таланти, а пізніше «Динамо». Рома щасливий у цьому клубі. А якщо є інтерес «Мілана», то має все співпасти до кожної дрібнички.

- Ваш старший син Олексій три роки пограв у «Лечче», Роман – в «Удінезе». Як вони туди потрапили? Чому саме Італія? Ви мали зв'язки у цій країні?

- Так, були зв'язки. Точніше, перші агенти моїх синів були італійці. Вони приїжджали до Фінляндії, стежили за моїми синами і робили пропозиції.

- То правда, що нині ви є агентами братів Єрьоменків?

- Я головний радник синів. Використовую свій досвід й авторитет і підказую синам. А остаточні рішення вони самі ухваляють. Щодо агентів, то Роман та Олексій мають своїх людей, з якими співпрацюють.

- Якщо помріяти про трансфер Романа Єрьоменка в один із провідних чемпіонатів Європи, то стиль якої країни найближчий вашому синові? Італійський?

- Ні, не італійський. Іспанський. Рома дуже добре бачить поле, відпрацьовує у захисті і в нападі, добре грає у пас і чудово володіє м'ячем. Але найбільше мені імпонує те, що в скрутних ігрових ситуація він приймає прості рішення, нічого не вигадує. Це важливо. Повторюю слова футбольного класика: «У футбол грати просто, але найважче – грати просто».

-То все-таки Іспанія? Про який клуб мрієте?

- (Сміється). Цікаве питання. Мій кумир -- «Барселона», але сьогодні Рома щасливий у «Динамо». Йому все там подобається. Він доведе, що достойний грати в основному складі.

- Ви виховали двох футболістів. Вони успадкували у вас талант чи все-таки з дитинства ви їх привчали до футбольної гри?

- Можливо, це талант. Але його замало. Я робив все можливе для того, щоб Олексій, Роман і тепер Сергій полюбили футбол. Робив це я делікатно, акуратно, без зайвих навантажень Перші іграшки - м'ячі. Мабуть, мені це вдалося. Хлопці із задоволенням працювали під моєю опікою. Олексій поїхав від мене у французький «Метц» у 16-річному віці, а Рома – у 18-річному віці. До речі, з обома синами я ще встиг бути одноклубниками. А проти Олексія навіть зіграв один поєдинок. Коли він повернувся з Франції, то виступав за іншу команду із Гельсінки. А я був у ХІКу. Ось батько зіграв проти сина. А з Ромою ми були партнерами по команді «Яро», яку я зараз очолюю.

- Ви жорстко виховували синів-футболістів?

- Ні, у нас тепла, спокійна, сімейна і робоча співпраця. Після кожного матчу я робив ретельний аналіз і вказував на помилки. І завжди казав синам про три складові сучасного футболу. Перше – бачення поля. Гравець постійно має оглядатися, а не тримати голову донизу. Ще перед прийомом м'яча футболіст повинен знати, де його партнери. Його очі – це камера спостеження, яка фіксує кожну зміну на футбольному полі. Друге – прийом м'яча. Якщо не знаєш, де перебуває суперник, то приймаєш не в той бік. Третє – якість пасу. Далі йдуть фінти, обводка, вміння потримати м'яч, швидкість і так далі. Над цим ми працювали із синами із самого дитинства.

- Як щодо контролю? Чи не боялися ви помітити за кутом сина із цигаркою чи пивом?

- Ні, наші взаємини побудовані на довірі. Я нікого не заставляв не пити пива і не курити цигарок. Хотів, щоб вони самі визначили стиль життя. Я казав синам: «Ви любите футбол. Яке щастя, що футбол – це робота! Яке щастя, що ви займаєтеся улюбленою роботою і за це вам платять великі гроші. Що може бути кращим? Хліб важкий. Але ж скільки людей працюють також важко, ненавидять свою роботу, але працюють, щоб щодня їсти і годувати сім'ю». Хлопці це зрозуміли. Зрозуміли, що цигарка чи алкоголь – це зрада футболу. Я за них завжди був спокійним.

- А зараз ви ще спокійніші, бо обоє синів мають особисте життя?

- Так, приємно було з ними зустрітися. Лише минулого четверга вони поїхали від мене. У березні Рома й Олексій святкували дні народження. Ці події ми відзначили тут, у Фінляндії, у сімейному колі. Хлопці приїхали зі своїми половинками. Олексій – зі своїм сином Даниїлом. Рома також чекає поповнення наприкінці травня або на початку червня. Ось-ось він офіційно зареєструє свій шлюб з коханою.

- Які справи Олексія Єрьоменка у шотландському «Кілмарноку»?

- Все дуже добре. «Кілмарнок» - дуже маленький клуб за шотландськими мірками. Він зараз на четвертому місці, і це величезна заслуга мого сина. Це не приховує головний тренер.

- Чому, на вашу думку, Олексій Єрьоменко так і не закріпився в «Металісті»?

- Мені важко судити. У «Металісті» є головний тренер, який приймає рішення. Він має власне бачення гри. Чому не знайшося місця Єрьоменкові – я не знаю.

- Брати Єрьоменки нині захищають кольори збірної Фінляндії. Чи погоджуєтеся, що у них майже немає шансів приїхати до України на Євро-2012?

- Будьмо реалістами: у чотирьох стартових матчах Фінляндія набрала лише три очки. Це мало. Та надія вмирає останньою. Наша збірна опинилася в такій ситуація, що повинна витискати максимум.

- Коли ми побачимо у грі третього із сім'ї Єрьоменків?

- Сергій активно тренується. Йому лише 12 років. Зізнаюся, у нього не було іншого вибору, як стати футболістом. Діє він також на позиції півзахисника. Це наша сімейна марка. Нині Сергієві легше, бо він всмоктує все, як гупка. Я вожу його на кожен матч збірної, він відчуває всю футбольну атмосферу.

- Чи має хтось із Єрьоменків шанс стати новим Ярі Літманненом?

- Ні, нового Ярі Літманена ніколи не буде. Але якщо ви маєте на увазі про перспективи повторити успіхи Літманена, то такі шанси має як Олексій, так і Роман. Про наймолодшого говорити зарано.

Петро Оплів, www.football.24tv.ua