Олександр РЯБОКОНЬ: «Потрібен забивний центрфорвард»

Олександр Дмитрович приходив у «Львів» задля виконання чітко поставленого завдання - виходу до прем'єр-ліги. Втім, починалося все для «городян» досить невдало: голева засуха, яка тривала майже місяць, і лише шосте місце після семи турів...

-Олександре Дмитровичу, коли ви очолили «Львів», команду якраз покинула ціла низка лідерів, як-от брати Баранці, Марущак та інші гравці. Вас не лякав той факт, що команду доведеться повністю перебудовувати, а часу на це у вас було всього нічого — три тижні?
—Не лякав, бо я знав, на що йду. До того ж, вирішити цю проблему вдалося завдяки запрошеним у «Львів» футболістам, більшість із яких я знав за спільною роботою в інших клубах.

— У «Львів» ви запросили майже всіх гравців, з якими раніше працювали в «Дніпрі» (Черкаси), чи, переважно, в «Десні». Ризик при підборі виконавців — не для вас?
—Як ви влучно підмітили, часу в мене на підготовку команди було не так уже й багато. Тому в такій ситуації краще робити ставку на тих гравців, з можливостями яких добре знайомий.

— Результат поки що точно виправдовує вашу кадрову політику. А що хотіли б удосконалити в грі команди?
— Насамперед, — синхронність командних дій в усіх ігрових фазах. Ну і, звісно, потрібно працювати та поліпшувати індивідуальні можливості футболістів, тобто підвищувати практично якість самих гравців.

— На початку чемпіонату «Львову» дуже тяжко вдавалося забивати, після шести турів команда забила лише п'ять разів. Надалі команда виправилася та забивала все ж багато, — втім, зусиллями, в першу чергу, півзахисників. Чи задоволені ви діями нападників?
— Як тренер я б, звісно, не став ділити команду на окремі ланки. До того ж, більшість ігор ми провели взагалі без центрфорварда (це ще раз підтверджує думку автора з сусіднього матеріалу про виступ «Львова» в першій частині змагань — нападники команди не радували своєю роботою. — Авт.). Була група гравців, яка відповідала і за напад, і за оборону власних воріт. Утім, мені й зараз важко зрозуміти та пояснити, чому майже впродовж місяця під час першості ми не могли забити бодай м'яч, хоча створювали при цьому чимало моментів у кожному матчі.

— Чи плануєте ви зимове підсилення?
— У першу чергу, хотілося б зберегти той склад, який є нині. А щодо підсилення, то якщо воно й буде, команду поповнять не більше двох-трьох футболістів.

—Які позиції вимагають підсилення?
—Скажу вам так: жодний тренер не відмовиться від вправного бомбардира. Такого гравця хотілося б мати в команді передовсім.

—Цікаво дізнатися, коли ви почали сповідувати в своїх командах тактику 4 — 3 — 3?
—Справді, я вважаю, що це найуніверсальніша ігрова схема, яка мені найбільше імпонує вже досить давно. Але по ходу гри вона може з легкістю змінюватися на 4 — 4 — 2 чи навіть 4 — 5 — 1. Тому це все досить умовно.

— Під вашим керівництвом «Львів» став однією з найбільш атакувальних команд першої ліги. Чи плануєте діяти в другому колі обережніше, адже боротьба за вихід до прем'єр-ліги точно буде не на жарт?
—Справді, я гадаю, що боротьбу за вихід до прем'єр-ліги вестимуть одразу вісім перших команд, тому конкуренція буде ще та. Але при цьому відверто захисний футбол моя команда не сповідуватиме. Якщо засісти в глибоку оборону, навряд чи можна чогось досягти. Свого щастя треба шукати в атаці. Але головне, аби командні дії були гармонійними та збалансованими.

—Олександре Дмитровичу, команда зазнала чотирьох поразок у 20 матчах (програла «Титану», «Ниві», «Олександрії» та «Арсеналу»). На вашу думку, 20% — це багато чи мало?
—Мабуть, все-таки багато, тому що лише «Олександрії» ми програли без питань (більшою мірою це стосується другого тайму), тобто закономірно. В інших матчах ми мали всі підстави навіть і перемогти.

— Справді, особливо неприємною стала поразка саме від «Олександрії» на своєму полі з рахунком 0:3. Чи вдалося вам знайти причини того програшу та розібратися всередині колективу?
—Як показали наступні матчі, команда правильно відреагувала на ту прикру поразку. На щастя. Тоді нам вдалося швидко оговтатися та продовжувати грати у свій футбол.

—З огляду на те, що один із фаворитів першої ліги, яким безсумнівно є «Львів», із 20-ти матчів переміг в 12-ти, можна говорити про те, що команди першої ліги підтягнулися за своїм рівнем до лідерів?
—Безумовно. Адже якщо вісім команд мають шанси підвищитися в класі, то ліга стала збалансованішою за рівнем учасників. Та й навіть ті клуби, котрі перебувають за межами першої десятки, за винятком двох останніх команд, які мали значні фінансові проблеми (йдеться про «Прикарпаття» та «Фенікс -Іллічівець». — Авт.), легкими суперниками для нас не стали. Практично кожна команда може відібрати очки у фаворитів.

—Чи часто замислюєтеся та мрієте про повернення в ранзі тренера до когорти найсильніших клубів країни, себто прем'єр-ліги, адже во станнє ви там були ще 2005-го з «Оболонню»?
—Я розумію, що нині можу туди повернутися лише з командою, яку тепер треную. Власне, це і є наша спільна мета.

—А чи задовольняє ФК «Львів» ваші тренерські амбіції?
—Наразі, так. Вважаю, у нас дуже перспективна команда, тож ціла група гравців вже найближчим часом буде готовою до того, аби грати в прем'єр-лізі. Так вважаю не лише я, це не є суб'єктивною думкою. За всіма показниками, футболісти скоро відповідатимуть рівню найсильнішої ліги країни.

—А що ви можете сказати саме про Антона Крамара, якого багато хто вважає одним із найперспективніших гравців першості?
—Антон — технічний та розумний футболіст. У нього є всі дані, в тому числі й фізичні, аби розраховувати на успіхи в прем'єр-лізі. Сподіваюся, він їх досягне разом із нашою командою.

—Відомо, що майже щороку ви стажуєтеся в клубах світового рівня, як-от «Барселона» та «Ювентус», в яких свого часу ви були. Куди передбачаєте поїхати цього разу, якщо таке плануєте?
—На жаль, цього разу планую лише сімейний відпочинок у Буковелі — зі стажуванням цього року нічого не вийде. Тож підвищуватиму свої тренерські якості, переглядаючи матчі найкращих команд світу. Передусім — тієї ж «Барселони», яку я вважаю феноменом сучасного футболу.


Анатолій ВОЛКОВ, газета «Український футбол»